Міжнародна команда вчених виявила на півночі Гренландії метеоритний кратер діаметром 31 кілометр - це перший випадок, коли кратер виявлений під континентальним льодовим щитом.
Стаття опублікована в журналі Science Advances.
Кратер під майже кілометровим шаром льоду знаходиться на 25 місці за розміром на Землі і за площею більше Парижа: вчені вважають, що він утворився при падінні залізного метеорита діаметром від одного до півтора кілометрів.
Кратер глибиною близько 300 метрів виявили в липні 2015 року за льодовиком Гайавата при аналізі даних спостережень з повітря, зібраних місією IceBridge, якою керує NASA, і даних з американських супутників Terra і Aqua.
Наступні три роки пішли на з'ясування природи кратера і підтвердження гіпотези про його метеоритне походження. Ключові свідоцтва цього вчені знайшли в трьох зразках відкладень, які з кратера виносив потік талої води: кварцовий пісок, за словами вчених, мав ознаки метеоритного впливу.
Крім того, у відкладеннях знайшлася підвищена концентрація нікелю, кобальту, хрому і золота.
«Кратер дивно добре зберігся, притому що льодовик - дуже ефективний двигун ерозії, який швидко усунув би всі ознаки падіння метеорита. Це означає, що з геологічної точки зору кратер досить молодий: безпосередньо встановити його вік поки не вдалося, але його стан вказує, що він утворився після того, як Гренландія почала покриватися льодом, так що він молодше 3 мільйонів років і навіть, можливо, утворився всього 12 тисяч років тому», - сказав співавтор роботи Курт К'єр (Kurt Kjær) з данського Музею природної історії, якого цитує прес-служба Копенгагенського університету.
Надалі вчені планують точніше визначити вік кратера, в тому числі щоб оцінити вплив метеорита, який його сформував, на клімат Землі - виходячи з передбачуваного розміру метеорита, такий вплив могло бути значним принаймні для Північної півкулі.
На Землі є ще близько 200 метеоритних кратерів діаметром менше шести кілометрів, що не знайдених вченими - до такого висновку прийшов німецький геолог, який побудував математичну модель, засновану на статистиці метеоритних кратерів на Місяці, але враховує земні процеси ерозії.
