Повернення в часи Міленіуму. Чи отримає Україна нового футбольного чемпіона
У футбольному році новий сезон традиційно починається одразу після завершення попереднього — жеребкуванням внутрішніх та міжнародних турнірів. Минулого тижня УЄФА традиційно для цього періоду в році провів жеребкування перших кваліфікаційних раундів європейських футбольних турнірів сезону-2025/26. І у цьому процесі уперше за багато років взяли участь українські футбольні гранди — "Динамо" і "Шахтар".
Чому українські клуби стартують у липні
Причиною такого раннього включення у процес стало зниження результатів України на європейській арені. Можна було б навіть назвати це провалом, якби не надскладні зовнішні умови, які до цього призвели — війна, від’їзд легіонерів через проблеми із безпекою, фінансові проблеми власників, які стали менше витрачати на клуби, складна логістика воєнного часу (фактично усі українські клуби грають або на виїзді, або на нейтральному полі в Європі, при цьому через закритий повітряний простір команди змушені витрачати купу часу на добирання землею до найближчих європейських аеропортів).
Падіння результатів призвело до того, що після сезону-2023/24 Україна втратила місце в основному раунді Ліги чемпіонів для чемпіона, а також місце у кваліфікації ЛЧ для віце-чемпіона. Оскільки, за правилами УЄФА, зміни набирають чинності не одразу, а із річним запізненням — саме з сезону-2025/26 у Лізі чемпіонів братиме участь тільки один представник української Прем’єр-ліги (чемпіон, "Динамо"). Востаннє така ситуація мала місце аж у сезоні-1999/00, а у першому сезоні XXI століття до тодішнього безумовного гранда з Києва додався "Шахтар".
Цікаво, що саме у тому сезоні, останньому для XX століття, український чемпіон, "Динамо", зустрічався у кваліфікації Ліги чемпіонів із добрими знайомими ще по радянському футболу, вільнюським "Жальгірісом". Цього року жереб також звів киян із литовцями (за умови, що ті у першому раунді кваліфікації пройдуть мальтійських суперників). Це, звісна річ, лише збіг — але дуже яскравий і символічний.
А от те, що інший український гранд, "Шахтар", уперше з сезону-1997/98, гратиме у першому кваліфікаційному раунді другого єврокубка (тоді — Кубок УЄФА, тепер — Ліга Європи) — це не збіг, це якраз наслідок тих проблем, про які ми згадували вище. Український футбол через війну повернувся у ті часи, коли для потрапляння у групову / лігову стадію треба було пройти сито кваліфікації. І кияни, і особливо донеччани, за останні десятиліття вже забули, як це — починати євросезон у липні матчами проти відвертих європейських аутсайдерів. "Шахтар" як безумовний лідер українського футболу десятих років взагалі більшість своїх євросезонів починав уже в вересні, одразу з групового турніру Ліги чемпіонів. Зараз їм доведеться згадати зовсім інші реалії, неприємні й пов’язані із давно забутими ризиками — вильоту із євросезону до потрапляння у ліговий раунд, що пов’язано із серйозними фінансовими втратами. Так, "Шахтар" за участь у Лізі чемпіонів у попередньому євросезоні заробив 41 мільйон євро — удвічі більше, ніж англійський "Челсі", який виграв третій за рангом турнір, Лігу Конференцій.
Словом, падіння у рейтингу УЄФА і втрата як місць в основних раундах єврокубків, так і додаткового місця у кваліфікації Ліги чемпіонів — серйозно вдарить по фінансових апетитах "Динамо" і "Шахтаря". А без цих грошей, витрачених на нові придбання, буде важко повернути собі ті позиції у Європі, які українські гранди займали ще кілька років тому.
"Шахтар" 2.0
Повернення у часи Міленіуму, межі XX та XXI століть, нагадує нам про ще одну непересічну подію в українському футболі, яка сталася саме тоді. Це початок боротьби "Шахтаря" за "золото" чемпіонату України. Саме з 2000 року "Динамо", яке до того виграло усі чемпіонати 90-х, крім найпершого, отримало серйозного суперника — і український футбол увійшов в нову епоху, яка тривала майже десятиліття і завершилася зростанням рівня футболу загалом, приєднанням до боротьби за найвищі місця ще двох клубів ("Металіста" та "Дніпра"), перемогою української команди у єврокубках ("Шахтар" 2009-го виграв Кубок УЄФА). Наступна епоха була обірвана анексією Криму і війною на Донбасі, тож український футбольний глядач, на жаль, не встиг побачити повноцінну боротьбу за чемпіонство трьох-чотирьох клубів…
Зараз ситуація в українському футболі несподівано може повторитися. Принаймні, є усі підстави чекати повторення історії початку 2000-х, коли на порядку денному з’явився новий повноцінний гранд. Цим грандом може стати житомирське "Полісся". Цей новий проект зі старою назвою, який є власністю співвласника національної мережі супермаркетів "АТБ" Геннадія Буткевича, продемонстрував свої можливості ще у попередніх сезонах. У чемпіонаті-2023/24, з першої ж для себе спроби "Полісся" фінішувала на високому п’ятому місці, потрапивши у єврокубки. Сезон-2024/25 житомирський клуб завершив на четвертій позиції. У Кубку України "Полісся" двічі поспіль доходило до півфіналів.
Та підстави для такого оптимістичного прогнозу, як поява нового гранда, нам дають не тільки формальні результати цього ФК, а і фактична ситуація, яка відбувається зараз у клубі. По-перше, це зміна тренера. Був звільнений — причому, як писали ЗМІ, не стільки через результати, скільки через фінансові махінації — український тренер ліванського походження Імад Ашур, з яким "Полісся" почало гальмувати у розвитку. Натомість Буткевич зробив дуже розумний хід, запросивши Руслана Ротаня. Ротань зі своєю "Олександрією" у сезоні-2024/25 стрибнув вище голови, випередивши "Шахтар" (нехай той і був не у найкращій формі) і фінішувавши на другому місці. На жаль, це сталося саме у той момент, про який ми писали на початку статті — коли віце-чемпіонство уже не дає путівки до кваліфікації Ліги чемпіонів. Тож Ротань досить швидко отримав і прийняв пропозицію фінансово значно потужнішого "Полісся".
Ротань і компанія
Цей крок Геннадія Буткевича свідчить про серйозність намірів ФК "Полісся". Руслан Ротань, який і під час кар’єри футболіста був одним із найрозумніших гравців в Україні, уже проявив себе і на тренерській посаді. Крім віце-чемпіонства з "Олександрією" він, працюючи паралельно, вивів молодіжну збірну України у півфінал чемпіонату Європи. Цей успіх став першим після аж 2006 року, коли українська молодіжка дійшла до фіналу ЧЄ U-21. Ба більше, навіть просто у фінальну частину цього турніру до Ротаня молодіжна збірна України потрапляла востаннє аж 2011 року (де зайняла останнє місце в групі).
Крім того, перший же гравецький трансфер "Полісся" продемонстрував правильність вектора розвитку команди. Житомирці висмикнули із сусіднього Рівного (за 260 тисяч євро, що стало другим для "Вереса" трансферним показником) форварда Миколу Гайдучика — який був визнаний найкращим гравцем "Вереса" у сезоні-2024/25. Найімовірніше, і дехто із колишніх, олександрійських підопічних нового головного тренера "Полісся" також переїде на північ. Першою ластівкою у цьому напрямку став найкращий бомбардир віце-чемпіонів у срібному сезоні Олександр Філіппов, про підписання якого повідомили 21 червня. Тож найближче майбутнє житомирського футбольного проекту має досить оптимістичний вигляд.
Настільки, що деякі профільні ЗМІ уже навіть заговорили про те, що "Полісся" може втрутитися у боротьбу за чемпіонський титул. Мовляв, "Динамо" після золотого сезону неодмінно призупиниться, особливо на фоні боротьби за місце у Лізі чемпіонів, а у "Шахтаря" новий тренер, якому ще треба час, аби вписатися в українські реалії — тож чим не момент для щонайменше повторення свого досягнення Русланом Ротанем.
До того ж у чемпіонаті потихеньку з’являються серйозні суперники другого ешелону — ті ж "Карпати", який до останнього вели боротьбу за четверту позицію, поверненці з "Металіста 1925", які за фінансами нібито входять у топ-5 УПЛ тощо. Словом, буде кому відбирати очки у грандів, яким, дай Боже, вдасться пробитися до лігового етапу якогось із єврокубків, що означатиме зайнятість на двох фронтах аж до кінця 2025 року.
Варіант же, коли "Динамо" з "Шахтарем" більш-менш успішно виступатимуть на зовнішній арені (і повертатимуть Україні високі місця, аж до прямих путівок в основні стадії єврокубків), а "Полісся" вдало опонуватиме їм на внутрішній — виглядає найперспективнішим варіантом для відновлення позицій українського футболу. Та і, врешті-решт, уже 23 роки Україна не має нового чемпіона. Пора б до скромного списку трьох ("Таврія", "Динамо", "Шахтар") додати четверте ім’я. Чому б ним не стати саме "Поліссю"?