Проект «Роснафти» і «ENI» по бурінню на глибоководному шельфі біля берегів Росії стартував. У разі аварії ця авантюра нафтових компаній може вбити Чорне море, інформує TrueUA.
Як показують дані морського треккера Marine Traffic, бурова платформа Scarabeo 9 («scarabeo» в перекладі з італійської - «жук»), що належить італійській компанії Saipem і зафрахтованих для реалізації проекту глибоководного буріння на Західно-Чорноморської ліцензійної площі Чорного моря (Вал Шатського), повільно рухається в сторону чорноморського басейну. 23 серпня вона вийшла з порту Лас-Пальмас на Канарських островах і в даний час пливе уздовж берегів Марокко. Порт призначення – Констанца в Румунії, куди, як очікується, вона повинна прибути 17 вересня.
За повідомленням порталу EurAsia Daily, в Констанці проведуть операцію по монтажу бурової вишки, яка була демонтована в Лас-Пальмасі, щоб платформа могла пройти під мостами через протоку Босфор. Після чого Scarabeo 9 попрямує до місця буріння на російському шельфі.
Таким чином, проект з розвідувального буріння на Вале Шатских стартував. Оператором проекту є ТОВ «Шатскморнафтогаз» – спільне підприємство «Роснафти» і італійської нафтової компанії «ENI», зареєстроване в Люксембурзі.
Нагадаємо, що в травні цього року глава «Роснафти» Ігор СЄЧІН і виконавчий директор італійської нафтової компанії «ENI» Клаудіо ДЕСКАЛЬЦІ підписали угоду з буріння пошукових свердловин в Чорному і Баренцевому морях.
Проект несе колосальні екологічні ризики, так як буріння планується вести на глибинах до 2200 метрів в агресивному сірководневої середовищі, і в разі аварії заглушити викид вуглеводнів із свердловини на такій глибині буде вкрай складно.
Яскравим прикладом до чого може привести подібне глибоководне буріння є аварія на платформі Deepwater Horizon, що сталася в 2010р. в Мексиканській затоці, яка мала катастрофічні наслідки глобального масштабу. Там теж здійснювалося розвідувальне буріння. При цьому глибина моря становила 1500 метрів, і не було такого «обтяжуючих обставин» як сірководнева морське середовище. Ця аварія трапилася на шельфі США, а оператором була нафтова компанія Britishд Petrolium, і для ліквідації її наслідків були задіяні воістину колосальні ресурси і технічні засоби. І тим не менше, заглушити свердловину не могли протягом 150 днів.
У разі ж аварії на россійском шельфі подібних ресурсів ні у «Роснафти», ні у Росії немає. Повну імпотенцію «Роснафти» – цієї вкрай безвідповідальною держкомпанії - в ліквідації подібних аварій показала ситуація 2013 року на свердловині біля кубанського хутора Ханько, з якої «Роснафта» не могла впоратися протягом декількох місяців. І це не під водою на великій глибині, а на суші. А нездатність російських служб ліквідувати наслідки нафтових аварій на Чорному морі показала екологічна катастрофа в Керченській протоці в 2007 році. Тоді вони не могли впоратися навіть з відносно невеликими обсягами вилився в море мазуту. І з тих пір ситуація із забезпеченістю засобами для ліквідації розливів нафти на Чорному морі не стала краще.
