.png.webp)
Українців вразив цинічний коментар посольства США на удар росіян по Кривому Рогу. Без засудження злочину та навіть без згадок про Росію. Після ракетної атаки по Києву у ніч на неділю посол Бріджит Брінк виправилася. Але осад лишився.
Чого боїться посол Бріджит Брінк
"Це жахливо, що сьогодні ввечері балістична ракета влучила поблизу дитячого майданчика та ресторану в Кривому Розі. Понад 50 поранених і 16 загиблих, серед них шестеро дітей", — написала Брінк у мережі Х, не уточнивши, що ракета була російською.
Без жодної нотки жалю до загиблих, серед яких дев’ятеро — діти. І це та сама Брінк, яка представляє Штати в Україні з травня 2022 року, неодноразово особисто відвідувала місця злочинів росіян в Україні й раніше у своїх заявах засуджувала воєнні злочини, скоєні країною-терористкою. Принагідно нагадаємо її коментар після побаченого у деокупованій Бородянці в червні 2022 року:
"Бородянка жахливо постраждала. Містечко стало свідком звірств, скоєних під час жорстокої війни Росії, включно з сім’ями, убитими у власних будинках".
Побачене "зміцнює її рішучість зробити все можливе, щоб притягнути до відповідальності винних у цих жахливих злочинах". Що ж сталося з дипломаткою, яку на посаду номінував ще Байден? Звідки взявся страх казати правду?
"На жаль, неприємно дивує реакція Посольства Америки: така сильна країна, такий сильний народ — і така слабка реакція. Навіть слово "російська" бояться сказати, говорячи про ракету, що вбила дітей", — присоромив Брінк президент Володимир Зеленський.
Він також висловив думку, що для завершення війни "треба не боятися називати речі своїми іменами" і "тиснути на Росію, яка обирає вбивства дітей замість припинення вогню".
Учора пані посол — виправилася, повідомивши у тій же мережі Х наступне:
"Станом на 06:30 ранку Київ та решта України залишаються під обстрілом балістичними та крилатими ракетами з боку Росії. Гучні вибухи в столиці та повідомлення про напади в кількох містах".
Під дописом отримала коментарі українців на кшталт "уже прогрес, бо побачила, звідки на Київ летіли балістичні ракети".
Зміни у коментарях Брінк не пов’язані з погіршенням її ставлення до України, просто як посол США вона має дотримуватися політичної лінії керівництва своєї держави. Нагадаємо, що після епічної сварки Зеленського з Трампом і Венсом у Білому домі пані посол, на відміну від оточення глави Білого дому, яке накинулося з погрозами на нашого президента, просто перепостила коментар свого шефа, глави Держдепу Марка Рубіо з подякою Трампу за "обстоювання інтересів Америки, оскільки жоден президент ніколи не мав сміливості зробити раніше". Тобто підлабузнювався Рубіо, вона тільки висловила згоду з його дописом.
То ж не варто нападати на Брінк, вона перебуває на шпагаті між необхідністю робити заяви в унісон зі своєю владою та особистими поглядами. Вчорашній її коментар — це відступ від "лінії партії". Для нас буде краще, якщо для пані посла це не закінчиться гнівом Рубіо чи навіть самого Трампа. Оскільки Києву ще тільки не вистачало посла Штатів чергового ведучого Fox news, яким Трамп роздає посади за особисту вірність.
Що не так з політичною лінією американського уряду щодо війни в Україні
Головна зміна, яка відбулася з повернення Трампа до Овального кабінету, — навіть не генерація скандальних заяв 24/7, а цинізм у відносинах із партнерами. Не тільки з Україною, але ми навіть невелику зраду відчуваємо дуже болісно. Бачимо потужний митний "хук" по Євросоюзу, Японії, Південній Кореї, традиційних союзниках США. Політика "друзів немає, є тільки боржники", що вже приносить негативні наслідки для американців, які цими вихідними вийшли на протести у всіх 50 штатах. Протести будуть розгортатися активніше, адже поки громадяни США не відчули повною мірою цінового удару по власних кишенях. Але це все — у перспективі, в американців є час для мітингів, для імпічменту своєму обранцю, для нас же кожен день війни — нові жертви й руйнування. То ж коли Трамп чи представники американської адміністрації дозволяють собі ставити на один щабель жертву та агресора чи не помічати вбивства росіянами українців заради якоїсь химерної стратегії "миру" — оце і є вищий прояв цинізму і втрата емпатії.
Почалося це не зі "сліпоти" Брінк і не з публічного скандалу у Білому домі за участю Зеленського, а 24 лютого, коли американці запропонували Раді безпеки ООН свою резолюцію щодо України, в якій Росія не вказана як країна-агресорка, а війна названа "російсько-українським конфліктом". У резолюції міститься заклик "якнайшвидше припинити конфлікт і надалі встановити тривалий мир між Україною та Росією". Але Генасамблея ООН того ж дня підтримала дві резолюції — нашу та американську. У нашій — Росія названа агресором, також у документі міститься заклик до повного виведення російських військ з окупованих нею територій України. Представники США в ООН разом із білорусами і росіянами проголосували проти нашого проекту резолюції. В їхньому ж лишалося умиротворення щодо Путіна, але після пропозицій європейців у документі з’явилося формулювання про "повномасштабне вторгнення Росії в Україну". Американці при голосуванні після цього утрималися. Це була показова для всього світу ганьба.
Згадані події відбулися за тиждень після зустрічі американської та російської делегацій в Ер-Ріяді й, очевидно, були викликані бажанням американців маленькими поступками схилити Кремль до реальних переговорів. Що з того вийшло, ми всі знаємо — Путін почав виставляти нові умови. У відповідь з-за океану заявили про гнів і на Путіна, і на Зеленського. Мовляв, не хочуть миритися. Тобто американська дипломатія і далі зводиться до абсолютно хибної думки, що агресора потрібно умиротворяти, не називати "агресором", тоді він розчулиться й піде на переговори. Ну а на жертву тиснутимуть незалежно від того, як поводиться агресор.
Звідси й поведінка Бріджит Брінк, і неадекватні заяви міністра фінансів США Скотта Бессента, який у гостях у Карлсона Такера дозволяв собі плескати язиком про Україну та її владу, і відмова американців брати участь у засіданні "Рамштайну", яке відбудеться цього тижня. Таке сталося вперше за час існування цього успішного військово-політичного формату. Раніше Штати були представлені на рівні міністра оборони.
Отже, зараз офіційний Вашингтон обрав тактику просто не помічати війну в Україні. Або якщо помічають, то з пафосом повторюють пустопорожні фрази на кшталт "обидві сторони мають прийняти пропозиції президента Трампа". Така поведінка ображає українців та шокує цинізмом, проте ми не повинні піддаватися антиамериканським настроям, які цілеспрямовано підігріватиме Росія. Наші американські друзі є і в оточенні Трампа, але найбільше — серед простих американців. Багато з них на протести виходять з українськими прапорами.