Захоплення Криму та будівництво Росією Керченського мосту істотно змінили економічну реальність Приазов’я. Після окупації українського півострова Москва стала одноосібно контролювати вихід з Азовського моря. І як результат володіти Азовським морем.
Щоденне затримання суден можна назвати продовженням політики Російської Федерації «Хто на морі господар?». Речник ДПСУ вважає, що ФСБ почала масово затримувати українські судна після затримання Україною російського судна «Норд» за порушення капітаном порядку в'їзду-виїзду на окуповану територію. «Ситуація розпочалася в березні з «Норда». Росіяни не приховують, що саме ситуація з «Нордом» стала поштовхом для їхніх за великим рахунком піратських дій по відношенню до іноземних суден і шантажу України», - заявив в ефірі Еспресо.TV помічник Голови Держприкордонслужби Олег Слободян.
Сьогоднішня політика РФ яскраве продовження своїх загарбницьких дій, яка націлена на знищення морських торгівельних портів в Бердянську та Маріуполі, щоб у такий спосіб завдати потужного удару по економіці України. Та все розпочалося не сьогодні і не вчора… Зазіхання на українське Росія розпочала ще з моменту отримання незалежності, а до активних дій із залученням військових перейшла у 2003 році біля острова Коса Тузла.
Перша спроба РФ пограбувати Україну: Тузлинський конфлікт
Окупація автономної Республіки Крим та події на Сході України у 2014 це уже черговий етап у реалізації військової операції із загарбання українських територій, які відпрацьовувалися протягом багатьох років. Давайте спробуємо розібратися і розпочнемо з подій 2003 року – Тузлинського конфлікту
29 вересня 2003 року Росія вперше спробувала вкрасти в України частину території. В історію ця подія увійшла як конфлікт навколо острова Тузла. Росіяни почали насипати греблю від станції Тамань Темрюкського району Краснодарського краю в напрямку українського острову Тузла. Працюючи у три зміни, будівельники споруджували по 157 метрів греблі на день, щоб з’єднати Тузлу з російським берегом.
Звичайно Російська Федерація у своїй притаманній манері заперечувала усі наявні факти загарбницької діяльності та реальні цілі. В Путіна на той час заявили, що ніякої дамби не насипають, а укріплюють берег. Нічого не нагадує ситуація? Наприклад, ситуацію на сході України де немає військовослужбовців Російської Федерації. Та і взагалі сьогоднішні реалії, як ніколи, розкривають політику країни-агресора, якої нігде немає. І тільки після розрухи вони приходять рятувати російськомовне населення…. Казки та байки для світової спільноти, яка завжди заявляє про свою стурбованість ситуацією та чому жодних реальних активних дій не приймає. Мабуть бути популістами та стурбованими вигідно коли «ворожий чобіт» не ступає на твою землю.
Врегулювання конфлікту між Україною та Росією почалося лише у листопаді 2003 року. До того часу дві країни опинилися на межі справжньої війни – і Київ і Москва почали стягувати війська до проблемної точки на карті. Конфлікт вирішився мирним шляхом на початку грудня. Росіяни перестали будувати дамбу, а на Тузлі було обладнано сучасну українську прикордонну заставу.
Зрозуміло, що події п’ятнадцятирічної давнини, є дзеркальним відображенням сьогоднішніх. Та чомусь Україна за цей час так і не зробила висновків та не прийняла активних та архіважливих рішень, що не скажеш про Росію. Адже ці події поєднує одна ціль – отримати контроль над Керченською протокою. Оскільки єдиний канал, де море було настільки глибоке, щоб судна і кораблі могли заходити з Чорного моря в Азовське, пролягає між Тузлою і Кримом і був повністю під контролем України.
У 2014 році країна-загарбник досягла поставленої мети крізь окупацію Автономної Республіки Крим та продовжує вести проти України свою гібридну війну.
Азовське море: Внутрішнє та без кордону
Загалом на сьогодні ситуація з Азовським морем досить складна. Адже за роки незалежності кордон між Україною та Росією по Азовському морю так і не встановлений. І за всіма документами це внутрішнє море спільного користування. Про це також зазначив помічник Голови Державної прикордонної служби України Олег Слободян в ефірі «5 каналу».
«Ситуація з Азовським морем справді складна. Ускладнюється вона тим, що Азовське море є морем внутрішнього користування між Україною і Росією. Це саме ті домовленості, які були досягнуті 2003-2004 року після Тузлинського конфлікту. До цього статус Азовського моря жодним чином не був визначений. І саме 2004 року була підписана угода про співпрацю між Україною і Росією в Азовському морі та Керченській протоці. Ця угода діє і нині. Вона визначає статус Азовського моря як статус внутрішнього моря двох країн».
Також він додав, що в угоді є пункт, який передбачає проведення демаркації та делімітації кордону в Азовському морі та Керченській протоці, але за згодою сторін. Відповідно, нині ця угода є чинною. Але згоди сторін щодо демаркації, зрозуміло, що не варто чекати.
На сьогодні у Верховній раді України пропонують деанонсувати угоду з РФ про співробітництво в Азовському морі та зареєстрували проект постанови №8583 «Про звернення Верховної ради України до президента, міністра оборони стосовно договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки». Проект було внесено у парламент 10 липня 2018 року.
Нагадаємо, що договір 2003 року передбачає, що Азовське море є внутрішніми водами України та РФ, розмежовується лінією державного кордону, відповідно до угоди між сторонами. Згідно з документом, торгові судна і військові кораблі, а також інші державні судна під прапором РФ чи України, які експлуатують із некомерційною метою, мають в Азовському морі і Керченській протоці свободу судноплавства. Угоди про розмежування моря лінією держкордону так і не було підписано.
Крім того, ВР пропонує президенту звернутися з позачерговим посланням до парламенту про внутрішнє та зовнішнє становище України у зв’язку зі спорудженням мосту через Керченську протоку та агресивними діями РФ в Азовському морі.
Політичний проект – «Керченський міст»
Будівництво Керченського мосту від самого початку стало темою для гарячих дискусій. Коли Росія після анексії Криму оголосила, що збирається з’єднати Краснодарський край із півостровом, низка експертів в Україні заявила, що зробити це буде неможливо. Але прогнози не справдилися.
Варто зазначити, що міст побудовано з особливостями, його висоту занизили, тому в Азовське море відтепер більше не зможуть заходити кораблі з надводним габаритом понад 33 м. Як результат це позбавило азовські порти значної частини вантажопотоку та заробітків.
Адже від будівництва мосту постраждали Бердянськ і Маріуполь, особливо останній, адже порт у Маріуполі найбільший глибоководний серед усіх портів на Азовському морі й, на відміну від сусідів, може приймати великі судна. Це третій за величиною торговий порт в Україні, а також велике містоутворююче підприємство. У колишні часи саме через нього йшла на експорт велика кількість різноманітної продукції промислових підприємств Донбасу – від вугілля та металу до обладнання та верстатів.
Немає сумнівів, що такий низький міст Росія побудувала навмисно, щоб завдати удару по економічних інтересах українських портів. Інше пояснення знайти складно. За словами експертів, у всьому світі вже давно не зводять мостів, які обмежують судноплавство. Навпаки, сьогодні стоїть протилежне завдання: реконструювати старі мости, збільшуючи їхню пропускну спроможність.
У результаті дій Російської Федерації Україна вимагає санкцій за блокаду Азовського моря.
«Ми проводимо переговори з нашими європейськими, американськими партнерами, щоб відповідні санкції було застосовано і до Чорноморських портів РФ через блокаду Азовського моря та українських портів в Азовському морі», - заявив міністр інфраструктури Володимир Омелян в ефірі телеканалу «112 Україна».
Міністр підкреслив, що росіяни поплатяться за незаконне будівництво моста через Керченську протоку. «Ми бачимо, що санкційна хвиля не зменшується, а навпаки збільшується. Останній розгляд у Конгресі США щодо розширення санкційного списку і взагалі можливості визнання Росії як країни, яка спонсорує тероризм - більше, ніж адекватна відповідь на всі безчинства РФ. Ми бачимо, що вже 6 чоловік з ЄС, які були причетні до побудови цього мосту, вже знаходяться під санкціями», - зазначив Омелян.
Що далі?
Російська Федерація країна агресор, яка за принципом «їх там нема» незаконно анексувала Автономну Республіку Крим, розпочала бойові дії на Сході України та по-сьогодні продовжує фінансування терористичних організацій.
Давно простежується закономірність: регіони, які РФ починає «захищати», страждають від неї. Придністров’я, Абхазія, Осетія, тимчасово окуповані території в межах Луганської та Донецької областей перетворилися на сірі зони з найнижчим рівнем життя та найвищим рівнем злочинності. А ТОТ АР Крим замість обіцяного туристичного півострова стрімко перетворюється на військову базу.
Маріуполь теж був «ласим куском» для загарбників, та втримати контроль над українським містом вони не змогли. Мабуть це також одна з причин, а саме знищення Маріупольського торгового порту, активності РФ в Азовському морі.
Відповіді на запитання: «Що далі?» у нас немає. Але є ствердне переконання, що довіряти чи співпрацювати з країною-агресором неможна.
А ми будемо і надалі разом відстежувати обстановку та інформувати вас про розвиток подій.
Антон Яровий
