Заповідна Америка: натхнення для розвитку українського екотуризму
Єллоустоун, Глейшер, Секвоя, Гранд Каньйон, Зайон, Брайс — ці назви звучать як заклинання для тих, хто мріє про зустріч зі справжньою, неторканою природою. Разом з Олександром Френкелем, експертом в індустрії подорожей, творцем авторських маршрутів від Кенії до Австралії, ми вирушили в турне по національних парках США, щоб обговорити ідеї збереження природної та культурної спадщини. На думку експерта, успішний досвід інших країн у цій галузі, наприклад, США з системою національних парків, допоможе залучити в Україну інвестиції в розвиток інфраструктури екологічного туризму.
Олександр — провідний експерт з Південно-Східної Азії, Океанії, США, островів Індійського океану та Європи, також він склав програми складних комплексних турів по США, поєднуючи їх з круїзами по Карибському басейну та Південній Америці. Ці знання дозволяють йому проаналізувати різні підходи до екологічного туризму в США та Європі, а також поділитися своїми спостереженнями, які елементи американського досвіду можуть бути успішно адаптовані в Україні.
Олександр, який має досвід співпраці з найбільшими мережами готелів, круїзними лініями, авіакомпаніями та турагентствами в більш ніж 50 країнах, розповідає не тільки про особливості цих місць, але й про те, як отриманий досвід може змінити підхід до туризму в Україні. Адже масовий туризм зараз часто призводить до виснаження природних ресурсів, забруднення територій і агресивного впливу на культуру місцевих жителів. Екологічний туризм пропонує альтернативу, засновану на принципах стійкості та збереження.
Коли скелі дихають
На світанку Йосеміті оповитий легким туманом. Крізь високі секвої пробивається м’яке сонячне світло. Ми йдемо по звивистій засніженій стежці. Зараз тут мало туристів, проте так буває далеко не завжди, адже Йосеміті — один з найбільш відвідуваних парків США, і не дарма: кожен поворот тут — як картина.
— Олександре, чим екотуризм у США відрізняється від європейського або українського?
— Головна відмінність — це масштаб і системність. У США екотуризм — це ціла філософія, вбудована в державну політику. Кожен маршрут продуманий до дрібниць, при цьому ти відчуваєш, що перебуваєш наодинці з природою. У Європі частіше видно баланс між природою і культурною спадщиною. В Україні ж екотуризм тільки починає формуватися, і у нас великий потенціал у цій сфері.
Йосеміті — це справжній храм природи. Грандіозні гранітні скелі, водоспади висотою з хмарочос, густі ліси та дзеркальні озера. Найвідоміші види — Ель-Капітан і Хаф Доум.
— Ви пам’ятаєте, коли вперше побували в одному з цих парків і яке було перше враження?
— Вперше я побував у національних парках США восени 2016 року. Мій маршрут включав Гранд-Каньйон, Брайс і Зайон. Перше враження — ніби потрапив в іншу реальність. Потім у 2019 році були Єллоустоун і Глейшер. Все — від організації до масштабу природи — вражає. Особливо здивувала інфраструктура: все зручно, зрозуміло і при цьому з повагою до природи.
Олександр — не просто мандрівник. 20 років в індустрії туризму він створює турпродукти, керує власним агентством і консультує представників турбізнесу, отримує премії Best Sales Award. Його експертиза охоплює понад 50 країн на всіх континентах. Кожна подорож для нього — можливість навчитися чомусь новому. Основний принцип, який експерт запровадив у своєму агентстві: клієнтам необхідно пропонувати ті враження, які фахівець пережив сам. Розвивається тренд на екотуризм, який Олександр оцінює як життєво необхідний крок для туристичної галузі та планети в цілому.
— Знаєте, раніше багато туристів шукали просто гарну картинку і комфортне розміщення. Зараз же все більше людей замислюються про те, який слід вони залишають після своєї поїздки. Їх хвилює збереження природи, підтримка місцевих громад, відповідальне споживання ресурсів. І це чудово!
Для нашого агентства розвиток напрямку екотуризму — це не просто слідування моді. Це можливість пропонувати нашим клієнтам більш цінні та свідомі подорожі. Ми ретельно вибираємо партнерів, які поділяють наші принципи сталого розвитку, пропонуємо маршрути, які дозволяють туристам взаємодіяти з природою та місцевими культурами з повагою та користю.
Наступний парк на нашому маршруті — Секвоя — відомий своїми гігантськими деревами. Олександр розповідає, що найвідоміше дерево тут — генерал Шерман, найбільше за обсягом дерево у світі. Гуляти серед таких древніх велетнів — як потрапити в доісторичну епоху.
Знайти тишу всередині й зовні
Наступного дня ми стоїмо на краю Гранд-Каньйону, одного з семи чудес світу. Олександр наполягав, що відвідати парк необхідно на світанку. І поки я тільки намагаюся розбудити себе міцною кавою з термоса, рожево-золоте світло повільно лягає на кам’яні хвилі. Холодне січневе повітря обпалює щоки, але всередині — абсолютне тепло.
Дивлячись у бездонну прірву перед нами, Олександр мрійливо розповідає: "Сюди краще їхати поза сезоном: навесні або восени, і відвідувати парки рано вранці або ближче до вечора. Якщо хочете побачити Гранд-Каньйон по-справжньому — йдіть з оглядових майданчиків, адже більшість туристів залишається біля оглядових майданчиків. А справжня магія починається, коли ти один на краю каньйону на світанку".
В Україні я знаю Олександра як фахівця своєї справи, який чітко стежить за виконанням домовленостей з підрядниками, клієнтським сервісом, впроваджує сучасні цифрові технології та підходи в компанію. Але тут — він вміє слухати природу. І вчить цього інших.
Ми знову повертаємося до теми того, що Україна могла б перейняти у США в плані розвитку екотуризму, маючи хороший потенціал для створення своїх національних парків.
— Ми могли б дуже багато чому навчитися. Перш за все — повазі до природи та вмінні організувати доступ без руйнування. Наприклад, дерев’яні настили на стежках, чітка навігація, екологічне житло, контроль за кількістю відвідувачів. І, звичайно, навчання персоналу: рейнджери в США — це і гіди, і рятувальники, і природоохоронці в одній особі. В Америці дуже дбайливо ставляться до флори та фауни, тому більшість представників тваринного світу зовсім не бояться людей, що, своєю чергою, дозволяє людям спостерігати за тваринами з дуже близької відстані.
Торкнувшись теми тварин, Олександр розповідає про незвичайну зустріч, яка сталася з ним пару років тому.
— У Єллоустоуні ми з командою зупинилися біля озера, і в якийсь момент поруч вийшов лось. Величезна, граціозна тварина, абсолютно спокійна. Ми завмерли. Він просто постояв, попив води та пішов. Це був момент абсолютного злиття з природою — без страху, без зайвого шуму.
Олександр проходив курси в Royal Caribbean, навчався роботі з GDS Amadeus і Sabre, бував в Австралії, Японії, Швейцарії, на Мальдівах і в Кенії — список країн вражає. Але, за його словами, саме в парках Америки він відчуває особливе ставлення людей до природи та один до одного.
— Одного разу в Брайсі ми збилися зі стежки, і нам допомогли місцеві — просто підійшли, уточнили, чи не потрібна допомога. Ця відкритість і доброзичливість — теж частина туристичного досвіду. Взагалі допомогти іншому в американців — в крові, частина національної ідентичності.
У дикій тиші
Наступним кроком просуваємося далі на північ. Єллоустоун зустрічає нас суворим холодним вітром і снігом.
— Олександре, Єллоустоун і Глейшер — це вже більш "дикі" маршрути. З якими природними та організаційними особливостями ви зіткнулися, коли планували тури?
— Так, це дійсно дика природа. У Глейшері, наприклад, навіть влітку можна потрапити в сніг, а в Єллоустоуні — зустріти бізона прямо на дорозі. Тут набагато менше інтернету, більше живої тиші. Організація маршрутів чітка, але вимагає підготовки: заздалегідь бронювати житло, продумувати харчування, особливо якщо хочеш залишитися в кемпінгах.
Після поїздки на джипах гірськими дорогами зупиняємося біля озера Єллоустоун в надії побачити бізонів, хоча б здалеку. Знову з’являється можливість поговорити.
— Ви вже неодноразово відвідували ці парки, поки працювали над створенням авторської програми турів для клієнтів. У якому з цих парків ви відчули найбільший зв’язок з природою?
— Напевно, це Глейшер. Саме там була абсолютна тиша, якої так не вистачає в повсякденному житті. Приголомшливе відчуття — стояти на вершині, бачити снігові піки та жодної людини навколо. Тільки вітер, небо і ти.
— Як отриманий вами досвід у США вплинув на розвиток турів і маршрутів, які ви пропонуєте в Україні?
— Після відвідування національних парків ми переглянули підхід до маршрутів: стали більше уваги приділяти "екологічності" турів, додали піші прогулянки, маршрути в малолюдні місця.
У процесі підбору туру почали розповідати клієнтам не тільки про комфорт, але й про "враження від природи". Це надихнуло також на прагнення приділяти більше уваги деталям — тепер намагаємося створювати атмосферу навіть у простих поїздках Україною.
— А як реагують клієнти? Ви помічаєте чимраз більший інтерес українських туристів до екотуризму?
— Так, однозначно. Люди втомилися від масового пляжного відпочинку. Все більше клієнтів цікавляться походами, веломаршрутами, природними локаціями. Вплинув і розвиток Instagram — красиві природні кадри надихають.
Я бачу, як зростає інтерес до таких поїздок, і впевнений, що екотуризм буде тільки набирати обертів. Це не просто тренд, це — відповідальне майбутнє туризму.
На жаль, цього разу бізони не потішили нас своєю присутністю. І ми вирушаємо у зворотний шлях до готелю, по дорозі подумки прощаючись із суворою північною красою навколо.
— Знаєте, Карпати, без сумніву, могли б стати "нашим Єллоустоуном", — зауважує Олександр. — Також — Бакота, Подільські Товтри, Полісся, Шацькі озера. У нас неймовірна природа, просто потрібно навчитися її правильно показувати. І захищати.
Коли поїздка закінчується, залишається відчуття: ти не просто побачив світ, ти побачив себе. У тиші Єллоустоуна, на краю Гранд-Каньйону, в оповитій туманом долині Йосеміті.