.png.webp)
Злий на Путіна, а погрожує Зеленському. Чи погодиться Трамп стати героєм анекдотів
Уже стало звичним, що заяви глави Білого дому робляться під настрій. Тому коли Трамп каже, що злий на Путіна, це може бути лише миттєва емоція. Як і коли погрожує Зеленському. То ж доцільніше слідкувати не за словами президента США, а за діями.
Пообіцяв вдарити по Росії санкціями. Чи можна вірити в обіцянку Трампа
Почнімо з того, що обіцянка покарати Росію звучить з вуст Дональда Трампа не вперше, та жодного разу він її не виконав. 18 жовтня минулого року ще в ролі кандидата в президенти в інтерв’ю WSJ він заявляв:
"Я сказав Путіну: "Володимире, якщо ви підете на Україну, я вдарю так сильно, що ви навіть не повірите. Я завдам удару прямо в центр бісової Москви. Я сказав: "Ми — друзі, я не хочу цього робити, але я не маю вибору".
На це Путін буцімто пообіцяв ніколи не нападати на Україну. Правда, коли відбулася ця історія, невідомо. У Москві не підтвердили, але й прямо не спростували таку розмову.
Після перемоги на виборах Трамп публічно Путіну не погрожував — інформація про його наміри щодо санкцій та мит переповідалася ЗМІ з посиланням на джерела. Або про це заявляли окремі члени команди 47-го президента США. Одна з таких публікацій з’явилася на сайті агентства Bloomberg за кілька днів до інавгурації. В ній стверджувалося, що команда Трампа готує два сценарії — перший передбачає послаблення нафтових санкцій проти Росії, другий — посилення. Залежно від поведінки Путіна.
У лютому та березні відбулося кілька зустрічей американців з українцями та з росіянами у Саудівській Аравії. Після цих контактів було багато публікацій й експертних оцінок, але за цим інформаційним шумом загубилося важливе рішення Вашингтону: в середині березня США не продовжили дозвіл низці російських банків обробляти європейські платежі за продаж нафти.
Тому європейські країни та інші союзники США більше не можуть купувати нафту у Росії без запровадження санкцій з боку Америки. Єдине виключення до травня залишили для "Газпромбанку". Тобто Білий дім продемонстрував росіянам, що тримає в руках батога і може його використати у будь-яку мить.
За кілька днів потому міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що Штати готові застосувати проти Росії санкції рівня десять з десяти, "щоб змусити президента Путіна сісти за стіл переговорів". І знову згадав про максимальні енергетичні санкції. У відповідь на погрози російський диктатор не тільки не припинив атакувати Україну, а ще й посилив удари по наших мирних містах та оголосив наймасовіший призов до армії за останні 14 років. Отже, він чітко демонструє готовність воювати далі. А його заява про "зовнішнє управління" для України засвідчила, що диктатор не просто ставить ультиматуми американцям, а відверто глузує з намірів Трампа досягнути перемир’я до Великодня. Саме ця заява Путіна й викликала гнів американського президента. Про що він розповів в інтерв’ю NBC, яке з’явилося 30 березня.
З його слів, якщо РФ відмовиться укласти угоду про припинення війни, США запровадять вторинні мита на всю нафту, що постачається з Росії. Розмір мит може сягнути 25-50%. При цьому він знову розповів про свої "дуже добрі" відносини з Путіним, і що його гнів "дуже швидко зникне, якщо Путін зробить те, що потрібно". І на додачу анонсував нову телефонну розмову з фюрером країни-терористки цього тижня.
Поки у нас раділи заявам Трампа, обережні експерти закликали не поспішати з висновками як мінімум тому, що американський президент може заявити, що журналісти його не так зрозуміли. Трапилося не зовсім так, але близько до цього. У неділю, спілкуючись з пресою у своєму літаку, хазяїн Овального кабінету заявив про існування "психологічного дедлайну" — дати, до якої Росія має погодитися на угоду. І він не буде радий, якщо росіяни продовжуватимуть обдурювати. Про мита — не згадав. Водночас почав погрожувати… Зеленському.
"Він намагається відмовитися від угоди щодо рідкісноземельних елементів, і якщо він це зробить, у нього будуть проблеми, великі, великі проблеми. Він хоче бути членом НАТО. Але він ніколи не буде членом НАТО, він це розуміє", — змішав у купу угоду про копалини та членство України в НАТО Трамп.
Пошуки сенсів у голові Трампа. Що продемонстрував кінець березня
Цими днями відбулося ще кілька важливих подій, які хоча б трохи упорядковують те, що коїться у голові Трампа. Перша подія — телефонна розмова президента Штатів з британським прем’єром, одним лідерів "коаліції рішучих" Кіром Стармером. За офіційними повідомленнями, сторони погодилися продовжувати колективний тиск на Путіна. Друга подія — візит у гості до Трампа президента Фінляндії Александра Стубба (до речі, сьогодні він святкує 57-річчя). Ця зустріч цікава тим, що два президенти пограли разом у гольф. Глава Білого дому дуже гарно грає і поважає сильних гравців. Стубб є саме таким. Тобто фінський лідер здійснював посередницьку місію у неформальний спосіб, як і любить Трамп. Заяви Стубба після зустрічі обнадіюють: він певний, що його американський колега покарає Росію за відмову припинити війну.
І третя подія відбулася вчора, коли до Києва прибула чисельна делегація європейських партнерів і близький до Трампа пастор, підприємець та політик Марк Бернс. Він відвідав Бучу, пересвідчився на власні очі у звірствах, які коїли росіяни. Запрошення до України цієї людини — правильний крок. Він написав у мережі Х, яку полюбляють трампісти та їхні виборці, розлогий пост, у якому серед іншого є слова про необхідність допомоги українській армії:
"Ці солдати на передовій не просять грошей. Вони просять 1000 танків, 300 °F-35, зенітні комплекси для знищення дронів, які все ще обстрілюють цивільні будівлі й вбивають людей. Пам’ятайте, це був президент Трамп, який надіслав "Джавеліни", а не подушки. Президент Трамп — найкращий друг невинних цивільних України. Він покладе кінець цій війні".
Зауважимо: з моменту повернення в Білий дім пана Трампа це лише третій член його команди, правда, пастор не входить до адміністрації, який відвідав Україну. До цього приїздив на кілька днів спецпосланець США по Україні Кіт Келлог і глава мінфіну Скотт Бессент. Візит останнього закінчився гучним скандалом: американський президент звинуватив Зеленського в ігноруванні гостя, хоча зустріч була — і це підтверджено фотодокументами.
Отже, складемо розрізнені пазли. Перший пазл: обіцяні мита. Очевидно, "психологічний дедлайн", про який казав Трамп, це 20 квітня — Великдень. Якщо до того часу Путін не розпочне переговори без ультиматумів, посилення санкцій можливе. Наскільки сильне, сказати складно. Принаймні вчора нафтові ринки проігнорували загрозу запровадження мит для покупців російської нафти. Як припускає Reuters, трейдери, втомилися від постійного блефу Трампа, тому не вірять у його погрози.
Другий пазл: черговий випад на адресу Зеленського через угоду про мінерали. З того, як коментують експерти та з реакції самого президента України, стає зрозуміло, що у нинішньому вигляді угоду з американцями Київ не укладатиме. Переговори тривають, проте поки відбувається цей процес можна очікувати на нові порції інформаційних атак команди Трампа на Зеленського. На нашому боці в цій історії європейці, вони намагаються бути посередниками, розуміючи, що пропонована США угода — дуже погана не тільки для нас, а й для них, адже європейський бізнес не зможе інвестувати в українські корисні копалини без згоди американців.
Чи зійдуться в цій угоді десь посередині? Очевидно, що так, проте для Трампа зараз ключове завдання не нагнути Україну, а нагнути Путіна. Показати силу. Тому у наших може бути часовий люфт для торгів за копалини до 20 квітня. Далі буде зрозуміло, чи виконає Трамп обіцянку про мита.
Третій пазл: геополітичні перспективи. Днями The Washington Post опублікував документ під назвою "Тимчасові стратегічні настанови національної оборони" з грифом "таємно/не для іноземців". Документ за підписом міністра оборони Піта Гегсета гуляє Пентагоном. Після скандалу з перепискою членів команди Трампа у месенджері Signal джерела секретів вже нікого не дивують. Так ось, у стратегічних настановах головним ворогом Америки проголошується Китай, а проблему з Росією перекладають на плечі Європи. З чого можна припустити, що трампісти малювали собі просту стратегію: президент США як посередник сприяє угоді про перемир’я в Україні, за це отримує від українців домовленість про копалини, після чого американці розв’язують собі руки у стосунках із Москвою, яку різними пряниками вириватимуть з міцних обіймів глави Китаю Сі Цзиньпіна. Однак стратегія виявилася хибною. Та, власне, і не могла спрацювати з огляду на те, що американці мають справу з патологічними кремлівськими брехунами.
Тверезий погляд на ситуацію такий: кинути Україну на Європу, а її, відповідно, залишити наодинці з божевільними у Москві, не вийде. Як мінімум тому, що без серйозної відповіді на ультиматуми Путіна Трамп виглядатиме анекдотичним персонажем.