Неурядова організація American Oversight позивається проти п’яти топ-посадовців адміністрації Трампа, стверджуючи, що використання ними Signal порушує федеральний закон, який регулює збереження урядових документів. Тобто просто зам’яти скандал із витоком секретних даних — не вийде.
В американській історії бували грандіозніші скандали через витік секретів, наприклад, "вотергейт", "ірангейт", "вікілікс", але не було смішніших. У двох словах: радник президента Дональда Трампа з питань національної безпеки Майк Волц помилково долучив до чату у месенджері Signal головного редактора видання The Atlantic Джеффрі Голдберга. Учасники чату обговорювали деталі військового удару США по єменських хуситах. Голдберг, отримавши доступ до секретів, виклав переписку у вільний доступ. Після цього розгорілося полум’я скандалу, яке американська влада кинулася гасити бензином. Себто — брехнею.
"Ви кажете про брехливого і повністю дискредитованого так званого журналіста, який зробив кар'єру на постійному поширенні вигадок. Це людина, яка торгує сміттям. Це його робота", — накинувся на Голдберга глава Пентагона Піт Гегсет.
Але такий коментар не влаштував ЗМІ, політиків і громадянське суспільство, бо не давав відповіді на питання, чому вищі посадовці обговорюють військову операцію у месенджері, а не захищеними урядовими каналами зв’язку.
Далі на сцену вийшов Майк Волц, який узяв відповідальність на себе. Посадовець пояснив: помилка сталася через те, що журналіст виявився у списку контактів під ім'ям іншої особи. Сам радник Трампа переконує: не має жодного поняття, як номер Голдберга потрапив до його телефона. Розслідувати загадку він запросив Ілона Маска. Хоча розгадка очевидна: номер медійника до свого телефона вносив або його власник, тобто Волц, або хтось із його помічників, які мають доступ до гаджета. Втручання хакерів із метою внести до списку контактів Голдберга — анекдот. То ж рятувати свого радника від перетворення на вселенське посміховисько взявся особисто Трамп. Він повідомив, що номер журналіста випадково вніс помічник Волца.
Після того, коли розкрилася таємниця, як Голдберг отримав доступ до секретів, топ-посадовці відкоригували лінію поведінки. Вони наввипередки почали переконувати, що ніяких таємниць у чаті не обговорювали, а журналісти просто ганяються за смаженим. Насправді обговорювали. За дві години до атаки по хуситах Гегсет поширив інформацію про виліт літаків. Якби на місці Голдберга опинився не законослухняний громадянин США, а шпигун, літаки могли б знищити. То ж спроби посадовців відбрехатися були настільки невдалими, що ситуацію вирішили розглянути на слуханнях у Сенаті.
Перебіг слухань живописали в Politico: керівниця розвідки Тулсі Габбард, директор ЦРУ Джон Реткліфф пояснювали, що в переписці військових таємниць не було, та коли їх приперли дописом глави Пентагона Гегсета, переадресували питання до нього. А лідер демократичної меншості в Палаті представників Хакім Джеффріс закликав Трампа звільнити свого некомпетентного міністра оборони, адже "його подальше зниження на цьому ключовому посту в Пентагоні погіршує національну безпеку і ставить під загрозу наших відважних військових у всьому світі".
Сенатори послухали виправдання топ-посадовців і на тому розійшлися. Винуватці ніби видихнули… і тут The Atlantic виклав нову порцію переписки, яка спростовує брехню учасників слухань в Сенаті. Також не дає зам’яти скандал і громадянське суспільство: організація American Oversight подала до суду на главу Пентагона Піта Гегсета, директорку Національної розвідки Тулсі Габбард, директора ЦРУ Джона Реткліффа, очільника Мінфіну Скотта Бессента, держсекретаря Марка Рубіо та на Національне управління з архівів і документації. Активісти наголошують, що використання Signal порушує федеральний закон, який регулює збереження урядових документів.
Захисники американської адміністрації та посадовці, які зганьбилися, продовжують у відповідь атакувати The Atlantic, інші ЗМІ та всіх своїх критиків. Через це ґвалт не просто не вщухає, а стає все потужнішим. То ж Білому дому все ж доведеться реагувати якось інакше, аніж далі захищати винуватців витоку секретних даних і тим самим дратувати суспільство. На думку знавців політичної кухні, нікого з учасників переписки не звільнять. Мотивів у глави Білого дому — кілька.
Перший: посадовці, яких привів із собою Трамп, керують понад два місяці, і якщо когось викинути з обойми прямо зараз, команда може дати тріщину. За свого першого президентства Трамп звільняв членів команди й в підсумку нажив собі ворогів, які щедро ділилися з пресою спогадами про роботу з ним — зі скандальними подробицями. Глава Білого дому цього разу підібрав собі особисто вірні кадри. Навіть якщо ці кадри просто не тягнуть на посаду, яку обіймають, вони там сидітимуть максимально довго. Хіба вляпаються в скандал, який загрожуватиме самому Трампу.
Другий мотив: розголос з перепискою вийшов неабияким, але опоненти республіканців усе одно нічого вдіяти не можуть, адже у них меншість і в Сенаті, і в Конгресі. Те ж стосується і преси — вона підхопила хвилю, але, по-перше, виборці республіканців не дослухаються до ЗМІ, які вважають лояльними до демократів, а лояльні до Трампа медіа учасників чат-скандалу не критикують; по-друге, поки на вулицях американських міст не будуть багатотисячні акції з вимогою звільнити винуватців скандалу, доти Білий дім просто відмахуватиметься від кусючої преси. Пишуть — ну і нехай.
Третій мотив: Трамп замість прийняти думку, що члени його команди сіли в калюжу, спробує перемикнути увагу суспільства зі скандалу, який ніяк не затихає, на щось інше, ще гучніше. Не дарма віце-президент Венс оголосив, що зібрався супроводжувати свою дружину Ушу до Гренландії, щоб не розважалася сама. Схоже, мета візиту американської делегації на острів, де їй не раді, і полягає у відволіканні уваги від чат-скандалу. А чи вийде — побачимо вже цієї п’ятниці.