# українці

Тридцять п’ять років тому Україна відновила незалежність. Сьогодні країна знову змушена доводити, що має право на власну державу, історію та майбутнє. Проте нинішній спротив виник не раптово: за ним стоять століття боротьби, пережиті колективні травми та пам’ять про попередні спроби позбавити українців свободи.Як цей досвід сформував психологічну стійкість нації, чому втрата державності стала однією з найсильніших історичних травм і звідки українці беруть сили протистояти екзистенційним загрозам? Про це TrueUA поговорив із доктором психологічних наук, професором Павлом Горностаєм."Найсильнішою історичною травмою я вважаю втрату державності"— Павле Петровичу, як можна визначити психологічну стійкість і як вона пов’язана з національною ідеєю українців — прагненням до волі?— Я розглядаю ідею стійкості як суспільно-політичне, історичне явище. Стійкість — це здатність витримувати високий рівень травмування, високий рівень зовнішньої загрози, високий рівень руйнівних чинників, які здатні зруйнувати людину, суспільство. Це більш високий поріг витривалості перед цими загрозами. А що стосується прагнення до волі, то це пов’язано зі стійкістю.Варто розглянути величезну кількість історичних травм, яких зазнала Україна за свою історію. Володимир Винниченко говорив ще на початку ХХ століття, до епохи більшовизму, до речі, що історію України не можна читати без брому. Якщо говорити про найчутливіші колективні травми, то найстрашнішою була травма геноциду Голодомору. Але найсильнішою історичною травмою, яка змінила хід історії нашого народу, я вважаю втрату державності.Україна-Русь була однією з найвеличніших, найпотужніших держав Середньовічної Європи. Потім вона втратила державність, на відміну від країн Західної Європи, які хоч і втрачали свою державність, але потім відновлювали. Упродовж тривалого часу відбувалося поневіряння нашого народу у складі інших імперій, інших держав. Найменше травмування було у складі Великого князівства Литовського і Руського, де Київське князівство мало досить високий рівень поваги, але далі були Річ Посполита, Московське царство, а потім Всеросійська імперія… Тобто була втрата державності, неодноразові спроби її відновлення, які трагічно закінчувалися. Пам’ять про дуже потужну державу і втрата державності — це дуже сильна травма.Я висуваю таке припущення, що саме це поєднання значущості суб’єкта і втрата цієї значущості якраз і призвели до того, що прагнення до волі — це головна національна ідея українців. Тут йдеться про волю нації, народу, прагнення до відновлення державності. Недарма слово "Воля" закарбовано в нашому Малому національному гербі. І, до речі, цей герб — єдиний із національних державних гербів — розташований в Соборі Святого Петра у Ватикані, і він належав ще Володимиру Святославичу, київському князю, який хрестив Русь. Тому воля — це те, що зараз додає нам сил.— Зараз триває війна. Як має виявлятися наша національна ідея для тих, хто перебуває на фронті, й тих, хто залишається в тилу?— Це відчуття повного неприйняття тих ворожих "цінностей", які нам несе "русскій мір". Ми є антиподами в розумінні суспільної побудови. І, до речі, були антиподами завжди. Десь перед початком незалежності 1991 року ця різниця була певним чином нівельована. Це був період, коли спроба асиміляції набула найбільшого успіху, але так і не отримала завершення. Наші дороги розійшлися понад вісімсот років тому, ще до монгольської навали. Фактично ми були суспільством із високим рівнем демократії ще за часів Княжої доби, коли ми були суверенною державою, потім — у складі Великого князівства Литовського і Руського, Речі Посполитої, де традиції демократії, шляхетських вольностей були досить високими. А з іншого боку, Московське царство — це зразок найстрашнішої тиранії. Уже тоді, пів тисячоліття тому, ми фактично були антиподами суспільного устрою. Тому міф про "один народ" — це казка.Ще у дев’яностих роках, навіть на початку "нульових", дехто говорив, що українці й росіяни дуже схожі. Це були пережитки радянського спадку, ми були носіями цих рудиментів, але це дуже швидко "злетіло", коли почалася війна, особливо повномасштабне вторгнення. І відродилися традиції козацтва, відродилася пам’ять про величну державу Княжої доби — і тут прагнення до волі відіграє величезну роль. Воно з надзвичайною силою прозвучало, на такому ж рівні, на якому було притаманне славетним воїнам УПА. Ці герої боролися за незалежність України в найнесприятливіші періоди, коли шансів на перемогу фактично не було, але прагнення до волі було величезним. І зараз це демонструє передова частина нашого суспільства, яка воює на фронті і яка допомагає армії."Якщо група втрачає історичну пам’ять і національну ідентичність, то вона перестає існувати як історико-культурна спільнота"— У вас є ґрунтовне дослідження "Історико-культурні передумови психологічної стійкості українців". Про що йдеться в цій роботі?— Це про те, як історичні події минулих поколінь, зокрема історичні травми, впливають на стійкість нації, на ресурси стійкості. Кожне нове випробування так чи інакше активізує ці ресурси, які вже були до того — і людина, група, велика група, глобальна група, нація, суспільство на них спираються.— Першою передумовою ви називаєте історичні травми, майже несумісні з життям, які, попри величезне травмування, не призвели до зникнення групи як історико-культурної спільноти, а натомість сприяли підвищеній здатності витримувати травмування. Як це працює?— Це лише один аспект у концепції колективних травм. Можна розглядати травми, які мають настільки сильну дію, значущість, що можуть змінювати хід історії групи, впливати на історичну пам’ять і закріплюватися в ній. Найстрашніша травма — це така травма, яка фактично знищує групу як таку. Таких випадків в історії, на жаль, немало. Не обов’язково група винищується фізично засобами геноциду, хоча й такі випадки бували також. Але якщо група втрачає дві найсуттєвіші свої ознаки — історичну пам’ять і національну чи групову ідентичність, — то така група перестає існувати як історико-культурна спільнота. Тобто йдеться про травми, несумісні з життям. Їх можна ще називати екзистенційними травмами — такими, які загрожують існуванню групи.Якщо екзистенційна травма занадто сильна, група припиняє своє існування як окремий суверенний суб’єкт. Ті люди, які були її членами, не пам’ятають, хто вони є. Група, як правило, розчиняється в іншій групі і фактично переймає її історію, ідентичність, втрачає свою мову.Класичний приклад — це цивілізації Центральної та Південної Америки, які існували до відкриття Америки Колумбом і завоювання іспано-португальськими конкістадорами. Перед цим існували потужні імперії з дуже високим рівнем культури, хоча це були тоталітарні утворення. Власне, є ідея, що саме тоталітарність їх і згубила. Після завоювання були знищені бібліотеки майя, було зруйновано багато культурних пам’ятників. Нащадки майя, ацтеків, інків, жителів цих цивілізацій не зникли, вони не були знищені повністю, хоча багато дійсно загинуло від геноциду та від хвороб.Велика частина цих народів збереглася, і вони злилися з іспанцями та португальцями, які заселили ці землі. Фактично жителі сучасної Латинської Америки не є прямими в історико-культурному розумінні спадкоємцями цих цивілізацій. І пам’ять про ці цивілізації міститься хіба що в підручниках історії, у музеях. Ті групи, які були на той момент, були фактично знищені як соціальні суб’єкти, як історичні суб’єкти, як історико-культурні спільноти.Наша історія також має, на жаль, таку сумну подію — це Новгородська республіка, яка була захоплена іншою державою — Московією — наприкінці ХV століття і фактично ліквідована у ХVI столітті, за царювання Івана Грозного. Був вчинений геноцид, 95% жителів Новгорода було знищено фізично. Така ж доля спіткала Псковську державу, яка була супутником новгородців.Новгородська республіка — це зразок середньовічної демократії і ранньої середньовічної буржуазії. На той час у Європі також були середньовічні республіки — Флоренція, Генуя, Венеція. Перші зразки буржуазії з’явилися десь у ХІV–ХV століттях у Північній Європі, у Нідерландах, а на теренах Київської держави це була Новгородська республіка. Київ теж мав, до речі, демократичні елементи, там теж певну роль відігравало віче, і київський князь не мав абсолютної влади. Новгородська держава фактично була стерта як суб’єкт, і зараз сучасна Російська Федерація не містить у собі історичну пам’ять про новгородську ідентичність.Якщо група витримує екзистенційну травму, яка загрожує самому її існуванню, проте зберігає свою ідентичність та історичну пам’ять, то вона залишається як історичний суб’єкт, і при цьому тут виникає дуже цікаве явище. Група, яка все це пережила, отримує більш високий рівень стійкості й витривалості перед майбутніми випробуваннями, ніж до того, як цю травму вона пережила.Є дослідження в такій галузі сучасних природничих наук, яка називається епігенетика, які робилися на ізраїльській вибірці. До речі, Ізраїль — це одна з таких груп, яка не раз переживала травми, майже несумісні з життям. І багато разів за три тисячі років існування були ризики зникнення ізраїльтян як історико-культурної спільноти. У цій спільноті спостерігається підвищений рівень психологічної стійкості, що яскраво проявляється зараз, коли ведуться війни на Близькому Сході. Загроза існуванню Ізраїлю існує постійно, Іран навіть у своїх програмних документах поставив завдання знищити Ізраїль. Ізраїльтяни витримують ці атаки й залишаються досі стійкою і певною мірою процвітаючою нацією.Ці дослідження робилися на ізраїльській вибірці нащадків людей, які пережили Голокост. Було доведено, що утворювалося певне молекулярне покриття на хромосомах цих людей, яке може активізувати або пригнічувати активність певних генів. Є подвійний полюс: може бути або підсилення стійкості людей, або підвищення чутливості. Ізраїльтяни, з одного боку, більш чутливі до травмування, до зовнішньої агресії, але з іншого боку, коли постає екзистенційна загроза, активізується властивість стійкості, і група здатна витримувати набагато більші випробування, ніж інші групи у порівнянні з нею.— Чи можна припустити, що у наших людей після Голодомору теж спостерігається таке явище?— Абсолютно правильно. Але у нас не робили такі паралельні дослідження, на жаль. На мою думку, висока ймовірність, що те ж саме відбулося з українським народом після травми Голодомору: нація вижила, зберегла мову, зберегла культуру, хоча декому здавалося, що ці речі майже вмерли. І до початку незалежності пізня епоха застою показала, що були дуже великі проблеми з ідентичністю, мова вже почала втрачатися, почалися процеси, які дехто вважав незворотними.На щастя, вони не виявилися такими, але початок незалежності не одразу призвів до сплеску національної свідомості, до відродження мови та культури. Натомість травма, яка настала пізніше, — це російсько-українська війна, — якраз до цих речей і призвела, і все це відроджується повною мірою."Чим більші скарби — ціннісні, історичні, — тим більше завзяття нації, яка хоче їх утримати"— Зараз повертається інтерес до історії, до автентичності української історико-культурної картини світу. Розкажіть, будь ласка, про другу історико-культурну передумову стійкості — багатий історичний досвід, пов’язаний із видатними постатями.— Тут йдеться про те, що сама історія може бути також чинником стійкості. Ідентичність пов’язана з історією. Ідентичність — це відчуття єдності з якоюсь великою групою, з нацією. Зрозуміло, що чим більш значуща група, чим більш велична її історія, досягнення видатних діячів, тим більш високим буде рівень ідентифікації і більш високою — національна ідентичність. Хочеться бути представником такої групи, пишатися нею, тими здобутками, позитивними надбаннями. І загроза тим цінностям, з якими ми себе ідентифікуємо, викликає реакцію їх захищати. Чим більше цінностей ми маємо і чим більш значущою є для нас наша група, тим більша мотивація захистити це багатство від знищення, від захоплення іншою групою — і це пов’язано зі стійкістю. Це соціально-психологічний чинник.Але справа в тому, що наша історія має багато "білих плям", і ми дуже мало її знаємо. Мало того, десь починаючи із ХVІІ століття, коли Україна отримала колоніальний статус, наша історична спадщина була фактично забрана в нас. Московія оголосила спадщину Русі своєю власною спадщиною, а Україну почала вважати якоюсь "окраїною", яка не має своєї історії. Певним чином це закріпилося в колективній психіці. Але в глибинах історичної пам’яті завжди існувала згадка про тисячолітню історію Русі, яка була однією з наймогутніших та найкультурніших держав середньовічної Європи.Є дані, що Київ був найбільшою столицею серед інших королівств Середньовічної Європи. Кияни, руси, були більш освіченими, ніж жителі Західної Європи. Яскравим прикладом є шлюб доньки Ярослава Мудрого Анни, яка вийшла заміж за Генріха І, короля Франції, а той, як не дивно, був неграмотний. Фактично вона туди принесла культуру, яка була в Києві і якої не було там.У глибинах пам’яті ці речі зберігаються, навіть якщо вони не усвідомлюються. І саме ці глибини історичної пам’яті, де йдеться про могутність величної держави, також є ресурсом тієї стійкості, яку пізніші покоління демонструють, коли виникає загроза існуванню як спільноті, як народу, як нації. А з іншого боку, це підняло інтерес до історії, і зараз ці процеси відбуваються на різних рівнях. Є дуже багато інформаційних джерел, є чудові матеріали про важливі історичні події. Цей процес дуже потужний, і він теж пов’язаний зі стійкістю. Нам є чим пишатися і є що захищати, є що відвойовувати, відстоювати. Чим більші скарби — інформаційні, ціннісні, історичні, — тим більше завзяття тієї нації, яка хоче їх утримати і не дати остаточно знищити.Сучасна війна — це також екзистенційна війна, і загроза існуванню України як держави досить реальна. Якби у Російської Федерації, сучасної Московії, була можливість знищити нас як суб’єкт, вони б це обов’язково зробили, вони таке завдання ставили перед так званою "СВО". Зараз склалося таке співвідношення сил, що це завдання для них є нездійсненним. У нас є всі шанси зберегтися, і я сподіваюся, що результат цих трагічних процесів, які зараз відбуваються, буде позитивним."Україна чи не єдина країна у світі, яка тримає форпост міжнародного права"— Одним із чинників тяжкості травми є порушення принципу справедливості. Як це впливає на суспільство?— Порушення справедливості — це один із найчутливіших принципів. Я виділяю чотири принципи тяжкості травми. Це, по-перше, принцип значущості. Зрозуміло, що чим більший масштаб, тим більш травмівна подія. По-друге, принцип активності: чим активніше група захищається, чим активніше вона може боронити себе, тим менше травмування. Під час Голодомору, до речі, була заблокована активність спротиву, і це підсилило травмування. По-третє, принцип переживання: чим більше група переживає найрізноманітніші емоції та почуття, починаючи від емоцій гніву й закінчуючи гумором, тим менше вона травмується.Пригадайте, на початку повномасштабного вторгнення скільки політичних карикатур було проти росіян-московитів. Під Києвом стояли танки і була загроза захоплення міста, а ми сміялися над агресором, можете собі уявити?Націю, яка сміється над ворогом, перемогти не можна, знищити таку націю неможливо. Чим більше переживання, тим легше переноситься травма, і навпаки. Повертаючись до нашого прикладу травми Голодомору, там не тільки не було активності — після цієї події було заборонено навіть згадувати, що був Голодомор, тобто фактично нації заборонили оплакати цю трагедію.Чинник справедливості, четвертий чинник, є одним із найчутливіших. І, до речі, під час Голодомору справедливість також була порушена з надзвичайною силою, тому що вмирали абсолютно ні в чому не винні люди.Так от, те, що зараз нас хочуть позбавити нашої державності, на яку ми маємо абсолютні права, нашого історичного спадку, і нас знищити як суб’єкт — історико-культурний, політичний, суспільний, — це теж дуже високий рівень несправедливості. Але ми все робимо для того, щоб принцип справедливості не був порушений.Зараз відбувається величезна криза міжнародного права, фактично діє право сили, яке панувало чотириста років тому, коли сильна держава мала право диктувати слабкій, підкорювати її, захоплювати, і це вважалося прийнятним. Зараз міжнародне право це не приймає, і злочин агресії вважається одним із найтяжчих колективних злочинів, поряд зі злочином геноциду. Але зараз міжнародне право не працює. І, до речі, політика сучасного президента Сполучених Штатів також багато чого доклала до того, щоб "право сили" переважило "силу права". Криза сучасної системи міжнародного права полягає в тому, що справедливість опинилась під дуже великою загрозою. А справедливість — це синонім слова "правосуддя", бо в перекладі з латинської "юстиція" — це і є справедливість.Зараз Україна чи не єдина країна у світі, яка тримає цей форпост міжнародного права, форпост справедливості. Уявіть собі, якби, скажімо, Київ був захоплений за три дні, якби Україна на початку 2022 року впала під натиском нової навали, нової орди, що було б із міжнародним правом? Ми не маємо права робити такі висновки, але, найімовірніше, світ прийняв би це як факт, і міжнародне право фактично перестало б існувати на тому рівні, як це було раніше, після Другої світової війни. І, можливо, настав би зовсім інший світовий порядок, почалися б жахливі часи.Є дослідники, які вивчали європейський тоталітаризм, зокрема тоталітаризм нацистської Німеччини, і вони вважають, що якби Гітлер переміг і настав "Новий порядок", про який він говорив, зовсім іншою була б система права і міжнародних відносин. Такі висновки робить, зокрема, Ханна Арендт, відома своєю працею "Джерела тоталітаризму". Вона стверджувала, що якби нацизм переміг, то ми стали б свідками міжнародної організації терору під керівництвом Німеччини. Але перемогли антигітлерівські сили і відбулося відновлення міжнародного права на більш високому рівні, ніж воно було перед Другою світовою війною.Те саме має статися зараз: сили демократії мають перемогти тоталітарні сили, уособленням яких є Російська Федерація та Іран. Це не тільки врятує міжнародне право, це підніме його на більш високий рівень, який врахує ризики й недоліки, що, власне, призвели до сучасної кризи. Це буде початок нової епохи, як я вважаю, де справедливість — це і є правосуддя.— Чи можна спрогнозувати, якою буде ця нова епоха?— Можна. Якщо розглядати всі глобальні конфлікти, після яких переглядалося міжнародне право, то їх було п’ять, якщо брати "холодну війну". Це Тридцятилітня війна в Європі, яка була в першій половині ХVІІ століття і фактично після якої виникло міжнародне право. Вперше в історії. Далі — наполеонівські війни, це теж глобальний конфлікт, до якого була втягнута вся Європа. Наступне — це Перша світова війна, початок ХХ століття, Друга світова війна, середина ХХ століття. І "холодна війна" — це 70–80-ті роки ХХ століття. Усі глобальні конфлікти, усі п’ять, завершувалися перемогою демократичних або прогресивних сил.Зараз відбувається щось на кшталт шостого. Це ще не стало глобальною світовою війною, але може розглядатися як початок або вже як процес цього глобального конфлікту. Якщо попередні п’ять завершилися перемогою прогресивних сил, то з великою ймовірністю ми можемо прогнозувати, що цей конфлікт також завершиться перемогою прогресивних сил. Питання лише в тому, якою ціною і за який час. Але я переконаний, що це відбудеться саме за позитивним для нас сценарієм..

У понеділок, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності — одне з найважливіших державних свят для кожного громадянина. Саме цього дня у 1991 році Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, відкривши нову сторінку в історії держави.TrueUA розповідає, як з’явилося це свято та які цікаві факти пов’язані з Днем Незалежності України.Історія святаДень Незалежності України має не лише символічне, а й складне історичне підґрунтя. Однією з ключових передумов проголошення незалежності стала Декларація про державний суверенітет України, яку Верховна Рада УРСР ухвалила 16 липня 1990 року. Документ закріпив верховенство української влади на території республіки, право на самостійні зовнішні відносини та визначення власного шляху розвитку. За декларацію проголосували 357 депутатів.Спочатку саме 16 липня мало стати Днем Незалежності. Цього дня 1991 року свято відзначили вперше. Однак після проголошення незалежності дату змінили на 24 серпня.Переломним став серпень 1991 року. Після спроби державного перевороту в СРСР Верховна Рада УРСР 24 серпня зібралася на позачергову сесію. Депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України, у якому проголосили створення самостійної української держави. Документ набув чинності одразу після схвалення.Важливо, що остаточне підтвердження незалежності відбулося не лише на рівні парламенту. 1 грудня 1991 року українці взяли участь у всеукраїнському референдумі, на якому відповідали на одне запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона громадян, а 90,32% учасників відповіли "так". Підтримку незалежності висловили виборці в усіх регіонах України.Як відзначають День НезалежностіУ перші роки незалежності 24 серпня супроводжувалося масштабними урочистостями, концертами, святковими заходами та військовими парадами. Перший військовий парад до Дня Незалежності відбувся у Києві у 1994 році.Водночас у роки повномасштабної війни формат святкування змінився. День Незалежності став передусім нагадуванням про ціну свободи та необхідність захищати державу. Цього дня в Україні вшановують полеглих захисників і захисниць, дякують військовим та згадують усіх, хто зробив внесок у боротьбу за незалежність.Цікаві факти про День НезалежностіПерший День Незалежності відзначили не 24 серпня, а 16 липня 1991 року. Саме ця дата була визначена святковою після ухвалення Декларації про державний суверенітет.24 серпня 1991 року незалежність проголосив парламент, а вже 1 грудня її підтвердив український народ на референдумі.90,32% учасників референдуму підтримали незалежність України. Це 28 804 071 громадянин.Референдум відбувся у всіх 27 адміністративних регіонах України — у 24 областях, Криму, Києві та Севастополі.Акт проголошення незалежності став точкою відліку сучасної української державності, хоча Український інститут національної пам'яті наголошує, що йшлося про відновлення державності з набагато давнішою історією.Синьо-жовтий прапор з'явився у сесійній залі Верховної Ради вже 24 серпня 1991 року. Урочисто над парламентом його підняли пізніше — 4 вересня.Незалежність України була проголошена на тлі спроби державного перевороту в СРСР. Саме на цю небезпеку прямо посилається текст Акта від 24 серпня.Після проголошення незалежності почалося формування власних державних інституцій, зокрема системи оборони. Того ж 24 серпня парламент ухвалив постанову про військові формування в Україні.Українська незалежність отримала надзвичайно сильну підтримку суспільства вже через кілька місяців після проголошення. Результат референдуму фактично закріпив незалежність як волю українського народу.Конституція України прямо пов'язує сучасний Основний Закон з Актом незалежності. У тексті Конституції зазначено, що вона прийнята, керуючись Актом проголошення незалежності, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням.Чому День Незалежності важливий сьогодніЗа понад три десятиліття 24 серпня перетворилося з дати в календарі на один із головних символів української державності. Сьогодні це не лише день святкових заходів, а й нагода згадати шлях, який Україна пройшла від проголошення незалежності до сучасної боротьби за її збереження.Історія 1991 року показує: незалежність була не просто рішенням кількох сотень депутатів. Її проголошення отримало чітке підтвердження на загальнонаціональному референдумі, коли мільйони українців підтримали право країни бути самостійною державою.Нагадаємо, напередодні та в День Незалежності Служба безпеки закликає громадян бути особливо пильними через можливі обстріли та провокації. Також жителів просять не ігнорувати повітряні тривоги..

У неділю, 23 серпня, ввечері в Києві на монументі Батьківщина-Мати запустили світлову аудіовізуальну арт-інсталяцію "Майбутнє пам’ятає". Вона присвячена Дню Незалежності України.На інформаційних ресурсах Міністерства культури України повідомляли, що на монументі почергово з'являються різні символи.Кожен елемент анімації прив'язаний до архітектури скульптури, її поверхня перетворюється на воду, метал, кристал чи сузір'я, зберігаючи впізнаваний силует Батьківщини-Матері. Візуальний ряд синхронізований з оригінальною музичною композицією.Проєкт створив український дизайнер світла й архітектури Микола Каблука."Саме про пам'ять і відповідальність перед тими, кого ми втратили, та про силу продовжувати жити, творити й боронити нашу країну навіть у найтемніші часи — моя нова світлова аудіовізуальна артінсталяція "Майбутнє пам'ятає". Створена до 35-річчя Незалежності України, вона являє мистецьке осмислення нерозривного зв'язку поколінь, нашої історичної пам'яті, сили наших дій сьогодні та спільної відповідальності за майбутнє України", — зазначив він.Під час п'ятихвилинної проєкції на монументі послідовно з'являтимуться символи, кожен із яких є частиною спільної розповіді:"Коріння" уособлює зв'язок із землею, історією та попередніми поколіннями;"Спіралі" нагадують про нелінійність і циклічність часу;"Вода" символізує очищення від хибних нашарувань та нав'язаних ідей;"Крила" — свободу вибору, внутрішнє піднесення та здатність виходити за межі;"Зірки" уособлюють людей та їхні мрії;"Сузір'я" — взаємозв'язок українців і майбутнього, яке вони створюють спільно.Нагадаємо, що 3 лютого цього року під час масової атаки на Україну російські окупанти пошкодили зал слави Національний музей історії України у Другій світовій війні, який розташований у підніжжі монумента "Батьківщина-мати"..

Українські комікси воєнного часу та виставка робіт художників з України стануть одними з елементів 41-го Гельсінського фестивалю коміксів, що відбудеться 18-20 вересня у столиці Фінляндії.Про це повідомив сайт фестивалю коміксів у Гельсінкі. Його організатори зазначили, що до програми долучаться українські художники Іван Кипібіда, Софія Сулій і Юлія Вус, які поділяться досвідом створення історій. Також запрошені Софія Томіленко та Тон Мельник."В Україні зароджується культура коміксів, і цього року українські комікси вперше презентуватимуть на Гельсінкському фестивалі коміксів", — йдеться у повідомленні.На події також відбудеться виставка на підтримку України, яка створена спільно українськими та фінськими художниками коміксів.У співпраці беруть участь видавництво "Видавництво", асоціація сучасних коміксів Kutikuti та Гельсінський фестиваль коміксів. Комікси також опублікують в журналі Kuti наприкінці року.Серед представлених робіт — найвідоміший український графічний роман "Коротка історія довгої війни" (2025), який вийшов 11 мовами та ілюстрований Іваном Кипібідою та Юлією Вус.Мальопис розповідає про історичний контекст російсько-української війни, від Середньовіччя до сучасної України й підкреслює тривалу природу конфлікту, його політичне коріння та паралелі в часі.Фестиваль коміксів у Гельсінкі — безкоштовний захід, організований Фінським товариством коміксів. Цього року подія має тему під назвою "Разом" і проходитиме в культурному центрі Stoa й бібліотеці Itäkeskus.Програма фестивалю включає інтерв'ю з відомими запрошеними художниками та колективами, панельні дискусії, лекції, майстер-класи, читацькі групи, конкурси та традиційний торговий ринок.Нагадаємо, що Universal Pictures ще в лютому представила офіційний трейлер нової анімаційної пригоди "Посіпаки і Монстряки". Стрічка вийшла в український прокат 2 липня..

Триває слідство щодо резонансного підриву "Північного потоку-2". У ньому фігурують, зокрема, українці. Але Україна як держава жодного стосунку до цього інциденту не має.Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час виступу на саміті Україна — Нордично-Балтійська вісімка в Києві в неділю, 23 серпня.За його словами, Україна офіційно ніколи не брала участі в жодній операції, що стосується підриву "Північного потоку-2". Зараз триває слідство, у якому є обвинувачення та відповідні свідки."Питання не в тому, хто чого бажає. Це процес, який зараз відбувається", — зазначив Зеленський.Також президент наголосив, що Україна на високому рівні спілкувалася про це з німецькою стороною. При цьому такий змістовний діалог відбувся не вперше."Наші партнери добре знають, що Україна не стояла ні над задумом, ні над реалізацією відповідної операції, — не маємо до цього стосунку", — акцентував він.У тому, що відбувалося, є деталі, і там, де фігурують громадяни, зокрема, України, триває слідство — президент вважає, що всі відповідні результати ще попереду.Зеленський додав, що Україна завжди готова допомагати партнерам і вже це робить: цим займаються Генеральна прокуратура та Міністерство закордонних справ, контакти тривають постійно."Для України важливо не втратити партнерство та довіру європейських країн, які допомагають від початку війни, тому вона відкрита до спільних кроків у слідстві й у з'ясуванні всіх обставин тих подій", — підсумував Володимир Зеленський.Що відомо про справу підриву "Північних потоків"Вибухи на "Північних потоках" сталися 26 вересня 2022 року. Вони призвели до серйозних пошкоджень обидвох газопроводів, повністю вивівши їх з ладу. Розслідування проводили декілька країн, проте встановити, хто саме стоїть за вибухами, так і не вдалося.У ЗМІ з'явилася версія про те, що за декілька днів до інциденту в районі проходження газопроводу перебувало судно "Андромеда", орендоване польською компанією. Власниками цієї компанії є два громадянина України.У серпні 2025 року стало відомо, що в Італії затримали громадянина України, якого Німеччина підозрює в організації вибухів на "Північних потоках". Йдеться про 49-річного Сергія Кузнєцова, колишнього військовослужбовця сил спеціального призначення. Його вважають командиром яхти "Андромеда", яку використали для підриву газопроводів "Північний потік" і "Північний потік-2", що сполучали Німеччину та Росію.За даними слідства, на яхті "Андромеда" нібито перебував не тільки Кузнєцов. Разом із ним там було щонайменше п'ятеро: жінка та четверо водолазів-підривників.Нагадаємо, що 20 серпня суд у Хорватії обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою громадянину України Володимиру Журавльову, якого Німеччина підозрює у причетності до диверсії на газопроводі "Північний потік-2"..

Рекомендації щодо використання Державного прапора спрямовані на забезпечення належного ставлення до нього як одного зі символів України, формування культури та запобігання діям, що можуть принижувати його гідність.Про це повідомили на інформаційних ресурсах Українського інституту національної пам’яті (УІНП)."Ці методичні напрацювання визначають рекомендований порядок використання, розміщення, зберігання, пояснення та поводження з Державним прапором України під час офіційних, державних, пам’ятних, меморіальних, культурно-просвітницьких та інших публічних заходів", — повідомила пресслужба інституту.В УІНП навели такі пункти використання Державного прапора України:Державний прапор під час вивішування в Україні серед інших прапорів має займати перше, найпочесніше місце. Він вивішується або вище за всі інші, або у фронті інших прапорів займає правий геральдичний бік (лівий у глядача). Прапори мають бути однакового або співмірного формату та перебувати у належному фізичному стані.Під час урочистостей Державний прапор розміщується праворуч від трибуни; якщо прапор виставляється з боку аудиторії, то займає правий бік фронтом до присутніх. Під час офіційних заходів не допускається розміщувати прапор таким чином, щоби його перекривали декорації, банери, екрани, меблі або інші предмети.У процесіях Державний прапор несуть попереду інших прапорів або праворуч від них.Під час проведення церемоніалів не можна виставляти ушкоджений, забруднений, вицвілий або в інший спосіб ушкоджений прапор.Державний прапор піднімається на щоглі в супроводі державного гімну України. При цьому всі присутні стоять з повагою з рівнянням на прапор.Під час виконання державного гімну України громадяни України дивляться на прапор. За його відсутності — прямо перед собою. Прикладання правої руки до лівої частини грудей (до серця) є рекомендованим як церемоніальний жест поваги.Під час вивішування полотнище Державного прапора не повинно торкатися землі, підлоги й інших поверхонь.У дні жалоби Державний прапор України зі скорботною стрічкою чорного кольору приспускається (нахиляється).На Державному прапорі, який використовується в церемоніях, не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси, написи тощо, крім випадків передбачених церемоніалом. Із застарілими пошкодженими прапорами проводиться непублічна церемонія поховання прапора, що передбачає розділення обох смуг (а отже, перетворення прапора на два окремі однокольорові полотнища) та їх спалення.Не можна використовувати Державний прапор як звичайний декоративний елемент у вигляді малюнку в невстановлених місцях, як завісу, скатертину або як деталь, яка принижує його символічне значення.Згідно зі статтею 338 Кримінального кодексу України, публічна наруга над Державним прапором України карається штрафом або пробаційним наглядом на термін до трьох років, або позбавленням волі на той самий термін. Наруга може проявлятися, зокрема, у публічному знищенні чи пошкодженні прапора (герба) шляхом його спалення, ламання, розмальовування, нанесенні на прапор образливих написів, зле шаржування герба чи гімну тощо."Як вияв шанобливого ставлення до полеглих захисників і захисниць варто дбати щоб усі прапорові щогли були однакової висоти, стежити за станом державних прапорів. У разі псування — своєчасно проводити заміну", — йдеться в повідомленні.Там також додали, що не варто викидати застарілі полотнища до смітника. Рекомендується ініціювати встановлення на кладовищах спеціальних скринь, у які потрібно складати застарілі або пошкоджені прапори. Особливо цінні зразки в разі пошкодження не підлягають утилізації, а передаються на зберігання до музейних установ."Якщо прапор використовується для накриття труни, після завершення церемонії він знімається, складається та передається визначеним особам у встановленому порядку", — підсумували в УІНП.Нагадаємо, що в неділю, 23 серпня, в Україні відзначають День Державного прапора — свято одного з головних символів нашої держави. Синьо-жовтий стяг уособлює незалежність, свободу, єдність і незламність українського народу..

У неділю, 23 серпня, Україна здобула подвійний подіум у жіночих стрибках у висоту на етапі Діамантовій лізі в Сілезії. Ярослава Магучіх виграла змагання з результатом 2,00 метра. Вона випередила Ірину Геращенко, яка подолала 1,98 метра.Про це повідомило "Суспільне Спорт". Журналісти зазначили, що на етапі Діамантової ліги у Сілезії максимальне представництво мали українки у секторі стрибків у висоту — вперше з березня в одному секторі зібралися всі українські зірки: Ярослава Магучіх, Ірина Геращенко та Юлія Левченко.Ярослава Магучіх цього сезону втретє змагалася на Діамантовій лізі — виграла етап в Рабаті та була другою в Лондоні. Ірина Геращенко вдруге вийшла на старт цього комерційного турніру, маючи за плечима срібло етапу в Сямені.Юлія Левченко з'явилася в секторі вперше від червня — через побутову травму вона пропустила частину сезону в тому числі й чемпіонат Європи в Бірмінгемі. Етап в Сілезії став третім для Левченко цього сезону — вона є переможницею турніру в Сямені та стала четвертою в Рабаті.Юлія Левченко з першої спроби взяла планки 1,84 та 1,89 метра. Ірина Геращенко обидві висоти взяла у другій спробі.На висоті 1,93 метра в сектор вийшла Ярослава Магучіх і без проблем взяла цю планку. Геращенко підкорила висоту з другої спроби. Левченко не впоралася у трьох спробах і завершила змагання на дев’ятій позиції. Також вибули після цієї висоти американка Вашті Канінгем і представниця Ямайки Ламара Дістін.Планку 1,96 метра Ірина Геращенко та Ярослава Магучіх взяли з перших спроб. Для Ірини це другий найкращий результат сезону. Також у першій спробі перелетіли цю планку Нікола Оліслагерс і Ангеліна Топич. Елеонор Паттерсон впоралася у третій спробі — ця п'ятірка і продовжила змагання за нагороди. Не здолали планку 1,96 метра Луіз Екман, Марія Жодзік і Марія Вукович.Лідерки продовжити боротьбу на висоті 1,98 метра. Ірина Геращенко стала єдиною, хто взяв цю висоту з першої спроби, показавши свій найкращий результат з 2023 року. Ярослава Магучіх впоралася з планкою у другій спробі так само, як і Елеонор Паттерсон. Завершили змагання Ангеліна Топич і переможниця попереднього етапу Діамантової ліги — Нікола Оліслагерс."Стрибками на 1,98 метра Геращенко і Магучіх виконала норматив на чемпіонат світу 2027 року в Пекіні", — наголосили медійники.Боротьба за медалі між трійкою лідерок продовжила на висоті 2,00 метра. Ірина Геращенко, яка не долала такої планки три роки, здійснила три спроби, однак не змогла продовжити змагання. Паттерсон теж не підкорила її. А Ярослава Магучіх здолала планку у третій спробі та здобула другу перемогу в сезоні Діамантової ліги цього сезону."У статусі переможниці Магучіх замовила планку 2,02 метра. Перша спроба була дуже близькою — вже перелетівши планку рекордсменка світу зачепила її ногами. Наступні дві спроби — не такі близькі. Тож установити рекорд зустрічі українці не вдалося", — підсумовується в повідомленні.Нагадаємо, що тиждень тому в передостанній змагальний день чемпіонату Європи з легкої атлетики в британському Бірмінгемі українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх здобула золоту медаль. Тоді вона підкорила 1,97 метра..

Художник Рассел Гейнс із Глостера (Велика Британія) створив картину "Лінії опору" (Lines of Resistance). На ній показані історії українських сімей, які знайшли новий дім, і місцевих мешканців, які долучилися до гуманітарної допомоги.Про це повідомили журналісти BBC. Вони зазначачили, що картина довжиною 50 метрів зображує реакцію міста на російську війну, а також розповідає історію гуманітарних працівників, митців, солдатів і простих людей, яких художник зустрів під час подорожей Україною.Роботу виставили в Глостері 20 серпня та демонструватимуть протягом місяця, після чого відправлять до України.Картина ще не завершена, оскільки, за словами Гейнса, "ця історія належить не лише одному художнику". Під час виставки він запрошує відвідувачів додати власні слова на підтримку України."Коли картина "Лінії опору" поїде до України, написані в Глостері послання поїдуть разом із нею — несучи голоси нашого міста через кордони та нагадуючи людям за тисячі миль від нас, що про них не забули", — зауважив Гейнс.Також українці матимуть можливість надіслати повідомлення мешканцям Глостера, коли картина прибуде на місце. Таким чином робота повернеться назад, вже вкрита новими посланнями.Нагадаємо, що на початку червня в центрі Києва в Хрещатому парку відкрилася виставка робіт переможців ювілейного XX Міжнародного Художнього Фестивалю МАЛЮЙ.UA, де представили 124 роботи митців різних поколінь — від шести до 67 років. Проєкт є частиною артмарафону "Покоління війни"..

Українець Олександр Хижняк здобув свій перший чемпіонський титул у професійному боксі. Він став чемпіоном WBA Gold, перемігши аргентинського суперника.Про це повідомило "Суспільне Спорт". Журналісти зазначили, що олімпійський чемпіон Хижняк (3-0, 2 КО) провів третій професійний поєдинок проти аргентинця Дурвала Еліаса Паласіо (16-5, 12 КО)."Бій пройшов у Львові на вечорі боксу, який організувала промоутерська компанія Олександра Усика", — йдеться в повідомленні.Українець здолав представника Аргентини одностайним рішенням суддів — 99:91, 98:92, 100:90. Хижняк став володарем пояса WBA Gold напівважкої ваги у своєму першому титульному бою серед професіоналів.З моменту дебюту в професійному ринзі Хижняк провів три поєдинки та здобув перемоги в усіх. Від початку року він здолав француза Ленні Патрача в андеркарді бою Ентоні Джошуа з Крістіаном Пренгою, а в дебютному поєдинку переміг колумбійця Вілмера Барона нокаутом у першому раунді.Тож Хижняк вперше серед професіоналів провів на ринзі повних 10 раундів. Досі поєдинки українця на цьому рівні не тривали довше двох раундів, які він провів проти Патрача у липні.У професійний бокс Хижняк перейшов після виступів серед аматорів, де українець здобув золото Олімпіади-2024, ставав чемпіоном світу (2019) та Європи (2017). На олімпійському рівні боксер також має срібло Олімпійських ігор 2020 року в Токіо.Нагадаємо, раніше Олександр Хижняк пояснив, що уникає розважальних шоу, бо не може собі дозволити радіти у той час, коли гинуть українці у кровопролитній війні з Росією..

В останній піковий тиждень літа "Укрзалізниця" вирішила відправити в рейс нові вагони. Таке нововведення має забезпечити для пасажирів більше місць для всіх.Про це повідомила пресслужба "Укрзалізниці""Ще чотири  вагони купе та СВ вже вирушили за маршрутом 24/23 Холм-Київ, щоби зустріти пасажирів, які повертаються до рідних домівок", — ідеться в повідомленні.Залізничники наголосили, що ці вагони обладнані акумуляторною батареєю підвищеної місткості, яка забезпечує роботу кондиціонерів під час тривалої зупинки (що особливо важливо на кордоні), вакуумними туалетами та додатковими зручностями для малечі."Це все для того, аби зробити міжнародну подорож комфортнішою для родин із дітьми", — пояснили в "Укрзалізниці".У компанії-перевізнику констатували, що 2026 року "Укрзалізниця" отримала 28 нових вагонів, виготовлених в Україні під час повномасштабної війни."А до кінця цього року очікуємо отримати ще 32 таких вагони", — підсумували українські залізничники.У чора стало відомо, що в "Укрзалізниці" по-новому оброблятимуть персональні дані пасажирів. Також затверджено нову політику приватності. Зокрема, визначено, яку саме інформацію про пасажирів збирає перевізник, для чого її використовує.Нагадаємо, що пасажири "Укрзалізниці" віднедавна мають змогу замовити книжку під час оформлення квитка на деякі рейси. Вона чекатиме на людину на полиці під час початку маршруту..

На Сараєвському кінофестивалі окремі відзнаки отримали два українські фільми. Це — "Не питай мене, чи я вбивала" Олени Максьом і "Пором пливе" Жори Папояна.Про це повідомив сайт кінофестивалю в Сараєво.Зокрема, в конкурсній програмі документальних фільмів стрічка "Пором пливе" (The Ferry Flows) режисера Жори Папояна отримала спеціальну нагороду журі. Лауреат отримає грошову премію у розмірі 2 500 євро."Цей короткометражний фільм, не вдаючись до дидактики, продемонстрував силу зображень у розповіді історій. Нам надали час і простір, щоби пережити життя вчителя музики та його учнів, які змушені щодня стикатися з горем і втратами. Це фільм, знятий з ніжністю та витонченістю, у якому яскраво проявилася його людяність", — зазначили в журі.За сюжетом літній вчитель музики з невеликого українського острова стає військовим диригентом на похоронах солдатів, намагаючись при цьому втримати на плаву дитячий ансамбль.У конкурсній програмі студентських короткометражних фільмів стрічка "Не питай мене, чи я вбивала" (Don't Ask Me If I Killed) режисерки Олени Максьом отримала спеціальну відзнаку за сприяння гендерній рівності."З надзвичайною мужністю, чіткістю та кінематографічною впевненістю цей фільм занурює нас в екстремальну реальність. Режисерка є одночасно військовою та режисеркою, проте сила фільму виходить далеко за межі виняткових обставин. Завдяки точним образам і сильному відчуттю ритму режисерка перетворює повсякденний досвід на фронті в Донецьку на кінематографічне враження. Потужний і глибоко людський фільм", — схарактеризували стрічку в журі.Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Максьом долучилася до евакуаційних і гуманітарних місій, а 2022 року вступила до лав Нацгвардії. Паралельно зі службою продовжувала документувати війну зсередини, її особистий щоденник став основою документального фільму "Не питай мене, чи я вбивала".Кінофестиваль проходив із 14 до 21 серпня. Головну нагороду "Серце Сараєва" за найкращий фільм отримала австрійська режисерка Сандра Воллнер за стрічку "Щоразу" (Everytime), а за найкращу режисуру відзначено грузинську режисерку Ану Урушадзе за фільм "Другочасна роль" (Supporting Role).Сараєвський кінофестиваль — найбільший кінофестиваль на Балканах і один із наймасштабніших у Європі. Заснований у Сараєві 1995 року, коли місто перебувало в облозі під час Боснійської війни. Найвища нагорода на фестивалі — премія "Серце Сараєва".Нагадаємо, що фільм I Rarely Wake Up Dreaming ("Я рідко прокидаюсь мріючи") спільного виробництва України та Німеччини відзначено премією The Environment is Quality of Life ("Довкілля — це якість життя") від молодіжного журі в головному конкурсі міжнародного кінофестивалю в Локарно..

Прем’єр-міністр України Сергій Корецький закликав ветеранську спільноту делегувати свого представника в якості його радника. Він підтвердив, що це відбудеться вже найближчим часом.Про це Сергій Корецький заявив під час виступу на ІХ Міжнародному ветеранському форумі в суботу, 22 серпня, в Києві."Це важливо, щоби ветерани були безпосередньо залучені до формування державної політики", — наголосив він.За його словами, зараз в Україні понад 1,5 мільйона ветеранів і ветеранок."Наше завдання — забезпечити їм гідне повернення до цивільного життя, реабілітацію, роботу, навчання та найкращі можливості для започаткування власної справи", — зазначив очільник українського уряду.Він акцентував, що наші ветерани — це люди з унікальним досвідом, знаннями та компетенціями, які мають бути безпосередньо залучені до розбудови держави."Дякую учасникам IX Міжнародного ветеранського форуму за професійний, фаховий і відкритий діалог. Такі дискусії допомагають спільно формувати рішення, які найкраще відповідають потребам Захисників, Захисниць і їхніх родин", — підсумував Сергій Корецький.Нагадаємо, сьогодні на цьому ж заході перший віцепрем’єр-міністр енергетики Денис Шмигаль заявив, що ветеранів війни чекають в енергетичній галузі, там є чимало можливих сфер залучення. А кожен захисник, який прийде працювати в енергетику, додасть їй міцності..

Український гімнаст Назар Чепурний уперше в кар'єрі виграв золоту медаль у фіналі чемпіонату Європи-2026. Зробив він це у своїй профільній дисципліні — опорному стрибку.Про це повідомило "Суспільне Спорт". Журналісти зазначили, що Чепурний став єдиним з шести українців, що зміг потрапити до особистих фіналів."Гімнаст змагався у двох дисциплінах — опорному стрибку та паралельних брусах і пройшов у фінали", — йдеться в повідомленні.Першим фіналом Чепурного став в опорному стрибку, де у кваліфікації українець показав другий результат з 14,466 очка за підсумком двох стрибків. Його випередив лише представник Вірменії Артур Давтян.У фіналі Чепурний виконав два стрибки останнім із восьми гімнастів. Підсумковий результат українця — оцінка 14,566 бала. Таким чином Чепурний здобув золото Євро-2026, утретє поспіль здобувши медаль континентальної першості у профільній дисципліні."Опорний стрибок — найуспішніша дисципліна Чепурного, де він вигравав медалі Євро та чемпіонатів світу", — зауважили фахівці.Раніше, 2024 та 2025 років, українець здобув бронзові медалі в опорному стрибку та золото в команді на Євро-2024. На чемпіонатах світу Чепурний здобував бронзу 2023 та 2025 років.На Євро-2026 Чепурний також змагатиметься за медалі на паралельних брусах, де, зокрема, зустрінеться з колишнім партнером по збірній Іллею Ковтуном, який представлятиме Хорватію.Нагадаємо, що у квітні цього року український гімнаст Назар Чепурний став переможцем загального заліку Кубка світу в опорному стрибку. Наш земляк виборов три нагороди Кубка світу в сезоні — дві золоті й одну бронзову..

У неділю, 23 серпня, в Україні не прогнозується запровадження графіків відключення електроенергії. Однак громадян закликали ощадливо ставитися до користування потужним електроприладами.Про це повідомила пресслужба "Укренерго"."У неділю, 23 серпня, застосування заходів обмеження споживання не планується", — запевнили енергетики.Водночас у компанії закликали українців перенести користування потужними електроприладами на день — з 10:00 до 17:00. "Будь ласка, споживайте електроенергію раціонально", — традиційно наголосили в "Укренерго".Учора перший віцепрем'єр-міністр, міністр енергетики України Денис Шмигаль зазначав, що енергосистема України наразі працює стабільно, планових відключень електроенергії не застосовують. Водночас ситуація може змінюватися залежно від інтенсивності російських атак на енергетичну інфраструктуру. "Понад 40% забезпечує атомна генерація, 25% — теплові електростанції, 15% — гідроенергетика", — конкретизував він.Наразі, за словами посадовця, енергію генерують шість із дев’яти енергоблоків АЕС, ще три перебувають у плановому ремонті. Водночас на п’яти блоках цьогорічні ремонти вже завершили.Шмигаль наголосив, що Україна продовжить нарощувати енергетичні потужності."До 1 листопада вони мають зрости до 19,6 ГВт, а до кінця року — до 21,4 ГВт", — сказав він.За його словами, ці показники враховують будівництво розподіленої генерації й імпорт електроенергії. Водночас реалізація планів залежатиме від того, чи не російські атаки знищать уже відновлені енергетичні об’єкти.Нагадаємо, що в Україні оновили правила застосування графіків вимкнення світла для бізнесу та промислових підприємств. Новий механізм захистить від знеструмлень тих споживачів, які самостійно покривають переважну частку своїх потреб в електриці..

Ветеранів війни чекають в енергетичній галузі, там є чимало можливих сфер залучення. А кожен захисник, який прийде працювати в енергетику, додасть їй міцності.Про це заявив перший віцепрем’єр-міністр енергетики Денис Шмигаль під час виступу на ІХ Міжнародному ветеранському форумі в суботу, 22 серпня, в Києві."Енергетика — галузь, що визначає якість життя мільйонів людей, галузь, якій щодня потрібні люди на станціях, підстанціях, мережах. В газовому господарстві потрібні не просто робочі руки, а люди з міцним характером, бо це робота в умовах ризику", — зазначив він.За його словами, це відповідальність за обладнання та за людей, це вміння працювати в команді, не панікувати та доводити справу до кінця, швидко ухвалювати рішення тут і зараз."Саме такі якості формує військова служба, дисципліна, стійкість, командна взаємодія — це те, чим ветерани володіють краще за інших", — пояснив Шмигаль.Він також констатував, що на теперішній момент тисячі ветеранів уже працюють в українській енергетиці."Цілком виправдано хочеться, щоби військові після демобілізації йшли в енергетичну галузь", — наголосив він.Міністр розповів, що спільно з Міністерством у справах ветеранів, Міненерго долучиться до опрацювання можливості запуску декількох експериментальних проєктів, зокрема, в частині пілотування, запровадження підтримки ветеранів під час офіційного працевлаштування."Ми пропонуємо ветеранам декілька напрямків працевлаштування в енергетичній галузі. Насамперед це безпосередньо в Міністерстві енергетики. Другий напрямок — це структури в Міненерго, зокрема, у відділі інженерно-технічних частин. Досвід ветеранів буде дуже важливий в цьому напрямку. Це фактично воєнізована державна компанія з охорони й оборони об’єктів енергетики. І ми готові створювати там робочі місця для ветеранів, де вони зможуть реалізувати свій практичний бойовий досвід", — додав перший віцепрем’єр.Третій напрям, за його словами, працевлаштування у державних або приватних енергетичних компаніях."Є близько шести тисяч вакансій, на які ми також люб’язно запрошуємо ветеранів для того, щоби спільно посилювати нашу енергетичну сферу. Кожен зможе знайти застосування своїм навичкам і своєму досвіду", — наголосив посадовець.Раніше прем’єр-міністр України Сергій Корецький заявляв, що уряд працює над програмою для забезпечення ветеранів і ветеранок робочими місцями, яка передбачає створення 100 тисяч додаткових місць.Нагадаємо, що ветерани війни, які отримують через Пенсійний фонд України пільги на оплату житлово-комунальних послуг і наразі не проходять військову службу, отримують грошову допомогу в серпні. Кошти нарахують разом із щомісячними пільгами без необхідності особистого звернення..