Парламент Молдови 16 травня ухвалив рішення про проведення 20 жовтня одночасно і планових президентських виборів, і референдуму про внесення європейської інтеграції країни до Конституції. На той момент рейтинг чинної очільниці держави Майї Санду, яка була головним рушієм цього процесу, перевищив 40% і упевнено зростав, а показник її головного конкурента, проросійського соціаліста Ігоря Додона, знижувався, перебуваючи на межі 20%. Це розцінювалося як добрий знак не тільки для майбутніх президентських перегонів, а і для референдуму "за вступ до ЄС". Та у ніч виборів ситуація виявилася зовсім не такою тріумфальною, як здавалося ще за кілька днів до голосування.
Почнімо з кінця. Загалом Молдова, точніше, громадяни цієї країни, все ж таки проголосували за європейську інтеграцію. Але результат виявився зовсім не таким, як на нього очікували у Кишиневі. 50,39% за, 49,61% проти. Менш як 1% переваги — це, звісно ж, усе одно перевага, і у майбутньому, коли деталі цього процесу стануть відверто неважливими, а залишиться тільки результат, він сприйматиметься як перемога Санду та проєвропейських сил. Але це у майбутньому. Зараз же важливо розібратися, чому так сталося — і хто допоміг чинній владі країни протягнути через референдум це складне питання.
Перша відповідь, за яку вхопилися усі ЗМІ та аналітики, є очевидною. Так, справді, Молдову врятували громадяни, які перебувають за кордоном — і переважно на Заході, а не на Сході, бо у Росії, скажімо, було відкрито лише дві дільниці, обидві у Москві, і проголосували там вочевидь далеко не усі громадяни Молдови, які перебувають на території РФ. Так от, сухі цифри чудово ілюструють вклад емігрантів у перемогу євроінтеграційної ідеї.
Усього "за" проголосували 750 238 осіб. "Проти" — 738 636. Різниця — якихось 11 602 голоси, навіть для Молдови з її сукупним 1,5-мільйонним електоратом це дуже мало. Водночас на сайті ЦВК Молдови у спеціальній вкладці "Голоси емігрантів" зовсім інші результати — 181 254 "за", 54 249 "проти". Звідси слідує, що громадяни країни, які перебувають за кордоном, справді принесли своїми голосами, а це різниця в 127 тисяч, перемогу у референдумі.
Підрахунки виборів у Молдові. Фото: "Суспільне"
Адже сама Молдова проголосувала переважно проти. Підтримали євроінтеграцію країни, як показали результати, в основному столиця (майже уся), передмістя Кишинева (тут голосували "за" навіть краще, ніж у самому місті — 63,2%, тоді як загалом муніципія Кишинів, куди входять і місто, і передмістя, дало за ЄС 55,98%) та сусідні центральні райони країни. Ні південь, з Гагаузією на чолі, ні північ, умовно "українські" райони, ні схід, Придністров’я, не підтримали цю ідею.
І тут варто відзначити саме Придністров’я, а не Гагаузію, де усе було зрозуміло, бо вплив Росії на цю псевдоавтономію ("псевдо" тут вжите тому, що саме гагаузького у Гагаузії мінімум, в основному ця АТО, автономна територіальна одиниця, заповнена "русскім міром") такий, що результат 94-5 проти ЄС не має нікого дивувати. А от з Придністров’ям ситуація значно цікавіша.
Звісно, у самому Придністров’ї молдовські голосування ніколи не проводилися, але для мешканців цього анклаву влада країни традиційно відкриває виборчі дільниці на адмінмежі з підконтрольними їм районами країни. І традиційно частина придністровців їздить туди голосувати. Або не їздить, а їх возять — організовано, за вказівкою проросійської влади ПМР, зі зрозуміло яким наказом. А ось на виборах-референдумі, як повідомили ЗМІ, що працювали у Молдові в день голосування, зокрема такий поважний ресурс, як BBC, якогось серйозного організованого підвозу населення не було. Тому, з одного боку, тамтешній результат цілком прогнозований — 69-31 на користь опонентів ЄС, а з іншого — з Придністров’я приїхало/прийшло голосувати лише 15,5 тисяч громадян. Зважаючи на те, що, за останніми оцінками, там проживає близько 465 тисяч осіб, з яких близько 80% перетнули електоральну вікову межу, тобто можуть голосувати на виборах у Молдові, то ресурс для перетягування результату на свій бік у Росії, яка стоїть за владою Придністров’я, вочевидь був.
Але, як бачимо, з ПМР проголосувало на молдавському референдумі лише 15,5 тисяч осіб, з яких майже 5 тисяч обрало шлях в ЄС. Чому так? Можемо припустити, що влада Придністров’я, розуміючи, що ситуація в Росії й навколо неї погіршується щомісяця, вирішила особливо не воювати із Кишиневом — про всяк випадок продемонструвавши свою поміркованість і готовність до діалогу. І саме тому проросійським опонентам євроінтеграції (які навіть свою ситуативну антиЄСівську коаліцію утворили не де-небудь, а у Москві ще навесні, до рішення парламенту) не вистачило якихось 12 тисяч голосів, які у Придністров’ї можна було легко знайти.
Тому можна вважати, що Придністров’я, його інертність і небажання конфліктувати з Молдовою, теж стало вирішальним фактором у перемозі, невеличкій, мінімальній, але знаковій перемозі Маї Санду та її євроінтеграторського уряду. Санду, якій головну перемогу ще потрібно здобути.
За великим рахунком, результати голосування у першому турі президентських виборів у Молдові теж стали неприємною несподіванкою для чинної глави держави. Але якщо на референдумі усе уже завершилося, то тут головна битва ще попереду.
Для початку порівняймо результати цього голосування із двома іншими показниками, важливими для розуміння ситуації. Отже, перша трійка на виборах-2024 набрала такі відсотки:
На виборах-2020 у першому турі були наступні показники:
На минулих виборах популіст Усатий відзначився неймовірним політичним сальто-мортале. Спочатку він, граючи на проросійському електоральному полі, переміг іншого проросійського кандидата, Ігоря Додона, на голосуванні у Москві. А потім, перед другим туром, підтримав Майю Санду. Завдяки чому вона, програвши вибори-2016 Додону у 5% (47-52), цього разу перемогла у 12 (57-42).
Тож Ренато Усатий знов має в руках "золоту акцію". Чи принаймні думає, що має, бо все-таки навіть усіх його голосів разом із результатом наступника Додона Стояногло не вистачає, аби випередити чинну президентку.
Ренато Усатий. Фото з Facebook
Інша річ, що і наступні у таблиці результатів першого туру кандидати не є політичними союзниками Санду. Ні колишня очільниця Гагаузії Ірина Влах (5,38%), ні Вікторія Фуртуне, за спиною якої відверто і відкрито стоїть проросійський олігарх-утікач Ілон Шор (4,45%), ні екс-прем’єр, співголова проросійської партії "Відродження" Василе Тарлев (3,19%), ні інший колишній голова уряду, висунутий Додоном, Іон Кіку (2,06%).
Тож, хоч-не-хоч, а Санду доведеться домовлятися з Усатим, який у цій компанії є найменшим злом, хоча б тому, що не пропагує відверто проросійські наративи. Скажімо, у ситуації із євроінтеграційним референдумом те ж "Відродження", як вже було сказано, прямо у Москві, виступило проти. Соціалісти Додона та "Партія розвитку і консолідації Молдови" Кіку демонстративно бойкотували референдум. А от Усатий і його "Наша партія" зайняли нейтральну позицію.
Тож Майя Санду має простір для маневру. Та і на цих виборах вона набрала на 6% більше, ніж на попередній, а головний опонент, від партії соціалістів, на 6% менше. Втім, остання передвиборча соціологія давала пані президентці понад 45%, а Стояногло — заледве 20%. Але потенційна різниця у 23-25% на виборчих дільницях перетворилася у 16,5%. Від восьми до десяти відсотків втрати — не так вже й мало. Результат Усатого, до речі, соціологи спрогнозували точно, тож це не хиба, а рішення електорату. Або, як заявила Санду у ніч після голосування — процес фальсифікації з боку проросійських сил. Заявила вона це у своєму короткому, півторахвилинному виступі (на той момент перемога євроінтеграції на референдумі була неочевидною, тож президентка Молдови виглядала геть не святково і не стала довго виступати перед пресою), згодом пообіцявши із цим розібратися.
Що ж, мінімальну, але перемогу Майя Санду на референдумі отримала — в Конституцію Молдови має бути записано шлях до ЄС, як за п’ять років до того в Україні. Тепер її завдання — не просто перемогти у другому турі (якщо вона домовиться про підтримку із Ренато Усатим, то з цим не буде проблем), а підготувати країну до парламентських виборів наступного року. Молдова, на відміну від України, парламентська держава, і формальних повноважень у президента країни не так багато.
Майя Санду. Фото: Getty Images / Global Images Ukraine
2021 року партія Санду "Дія і справедливість" отримала 63 зі 101 мандату і монобільшість у парламенті. Саме завдяки цьому Молдова і просунулася так далеко від Москви й у процесі євроінтеграції. Результати першого туру виборів президента 2024 року натякають, що повторити той успіх чинній партії влади буде дуже непросто. Навіть за умови перемоги Майї Санду 3 листопада.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
