Україна 28 червня відзначає 27-му річницю своєї Конституції. Це свято має особливе значення у житті нашої нації, яка сьогодні бореться за свою свободу.
TrueUA розповідає історію цього дня, а також публікує спогади очевидців, які брали участь в ухваленні головного закону країни.
Історія Дня Конституції
Конституція ― це основний державний закон, який визначає шлях України як демократичної держави, гарантує права українців та закріплює їхні обов'язки. Україна здобула незалежність у 1991 році, підготовка Конституції розпочалася ще раніше — після проголошення Акту незалежності у липні 1990 року.
Ухвалення Конституції сталося лише у 1996 році. Якщо точніше — 28 червня о 09:20 ранку (після 24-годинного марафону майже безперервної роботи) на п’ятій сесії Верховної Ради України ІІ скликання. Конституцію народні депутати ухвалили 315 голосами "за" (при необхідному мінімумі у 300). 12 депутатів "утримались", а 36 були "проти". Ще 30 депутатів голосувати відмовилися. Вона набула чинності з дня її ухвалення.
Верховна Рада Української РСР під час прийняття конституції 1978 року. Фото: архів "Вечірнього Києва"
Від початку ухвалення документ змінювався кілька разів. Хоча й, згідно з ним, передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.
До слова, для схвалення змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (450 народних депутатів). Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини й громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція взагалі не може бути змінена.
Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.
Основний закон України розробляли цілих шість років. Остаточний розгляд відбувся у ніч з 27 на 28 червня 1996 року. Саме тоді у стінах Верховної Ради вперше прозвучав гімн України. Україна на той час залишалась останньою країною колишнього СРСР, що ще не проголосувала за створення нової конституції. Причиною такого розтягнутого обговорення та ухвалення були протиріччя між двома парламентськими силами — демократами та комуністами.
"Батьком" Конституції вважають тодішнього народного депутата, вже покійного Михайла Сироту. Саме він представляв з трибуни Верховної Ради усі її статті в "конституційну ніч" 1996 року. У записах про ті події Михайло Сирота зазначав, що боротьба була дуже виснажливою, і наставали моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде.
Михайло Сирота. Фото з мережі Інтернет
"Усі негаразди, які були в Україні, концентрувалися в Києві, під куполом Верховної Ради. Йшла боротьба за те, чи буде українська держава, чи йтиме вона тим курсом, яким йде увесь розвинутий світ? Залишилися найбільш важливі питання, пов’язані з мовою, з символікою, з Автономною Республікою Крим, приватною власністю на землю. 27 червня, коли ми зайшли о дев’ятій годині до Верховної Ради, ми розуміли, що або ми, не виходячи з Верховної Ради, завершимо прийняття Конституції, або що в Україні не буде Конституції", — говорив він.
Очевидцем та безпосереднім учасником важливої для держави події був також вже покійний депутат кількох скликань Верховної Ради Володимир Стретович. Політик загинув у ДТП на Житомирщині 6 квітня цього року. За два роки до трагічної події, у 2021-му, в одному з інтерв'ю "Суспільному" він розповів, як створювалося Конституція і що довелося пройти країні для її ухвалення.
Володимир Стретович. Джерело: "Репортер"
"Підготовка Конституції розпочалася одразу після проголошення Акту незалежності у липні 1990 року. Я в ту пору був вченим секретарем Інституту держави та права АНУ, який є експертною установою Національної академії наук у царині права. Увесь законодавчий масив, який формували на початку 90-х років проходив через наш Інститут, через мої руки безпосередньо", — згадував депутат.
Політик зазначав, що Конституцію ухвалювали у дуже складних геополітичних умовах, проте після голосування всі аплодували стоячи. У цей день також підтримали законопроект Стретовича про встановлення Дня Конституції вихідним днем.
"28 лютого 1996 року ми завершили опрацювання тексту Конституції робочою групою з 10 осіб, де виписували крок за кроком кожну статтю. У цей час гостями українського парламенту була офіційна делегація на чолі з заступником Держдуми Росії Зюгановим. Комуністи бігали за ним слідом, влаштовували йому прийом. Я зайшов туди та доповів про те, що Конституція готова, а він запитав, чому не дали йому на погодження. Жартома, очевидно, але я думаю, що в кожному жарті є доля жарту. Я відповів, що це не передбачено, а він запропонував затвердити документ, якщо він є десь під рукою. Кажу: "Та вам не треба, це затвердить парламент", — розповідав нардеп.
Він згадував, як комуністи на сесії всіма можливими способами намагалися тягнути час, виступали та говорили про що завгодно, аби не ухвалили Конституцію.
Проте Кучма видав наказ про референдум, який відбувся восени й на його обговорення винесли проект Конституції.
"Парламент нагадував вулик, наче там збираються бджоли ― все гудить, мігрують і бігають люди, така активність була. Ми сіли, поговорили, й Мороз сказав, що у нас є унікальна історична можливість ухвалити Конституцію або це зроблять за нас", ― розповідав Стретович.
У парламенті вирішили створити шість робочих груп по розділах Конституції, які почали працювати, а о шостій годині з гаком почалося безперервне засідання, яке завершиться лише вранці. Покійний нардеп згадував, що було багато дискусій, проте навіть деякі комуністи залишалися патріотами України.
"Під час голосування декілька разів, Олександр Олександрович згадує про це у своїх мемуарах, що я 21 раз ставив на голосування одну з норм Конституції у законний спосіб, були поправки з місць, при цьому комуністи лягали грудьми, щоб не було мови, щоб був статус АРК. Ми ж говорили про те, щоб знати автономію і повернутися до Кримської області. Серед ночі доводилося дуже часто вступати в дискусії, до того ж не вибираючи аргументів, особливо о другій-третій годинах, коли сон найбільше навалювався. Дякуючи окремим комуністам, які залишалися патріотами України, зокрема, Борису Іллічу Олійнику, який голосував за те, через що його потім виключили. Він казав: "Я українцем народився й українцем помру, а комуніст я тимчасово". Таких моментів було багато", — казав Стретович.
Вказував політик й на прорахунок тодішніх народних обранців: "Ми не врахували того, що попередня система виховала у людей споживацький настрій і ні для кого не секрет, що партійний квиток був пропуском до влади, а це механізм збагачення, впливовості".
"Мені інколи плакати хочеться, коли я дивлюся на перли та дії нинішніх парламентарів. Це криза парламентаризму. Я казав, що не варто робити монобільшість, обов’язково має бути дискусія. У 2010 році наш парламент, з приходом Януковича, перестав таким бути. Все вирішували на Банковій, а потім ті рішення спускали "вниз". Сьогодні мусимо сказати, що стабільність Конституції полягає у тому, що вона є гарантом від гаранта, тобто вона ― гарантія того, що Україна буде розвиватися незалежно від того, який гарант буде сидіти на троні", ― додавав на завершення депутат.
Нагадаємо, що раніше ми писали, коли в Україні відзначаються сімейні свята. У календарі свят є багато пам'ятних дат, присвячених нашим рідним. У такі дні важливо привітати одне одного, висловлюючи таким чином свою вдячність та повагу.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
