8 вересня минає рівно три місяці відтоді, коли з'явилась офіційна інформація про початок контрнаступу Збройних сил України на Півдні. Але, на відміну від попередніх двох місяців, у серпні йшлося не стільки про звільнення населених пунктів, як про захоплення стратегічних плацдармів і підготовку до головних подій. І тут ЗСУ досягли певних успіхів. Принаймні, достатніх для того, щоб їх помітили навіть на Заході.
Якщо протягом липня у західній пресі лунали переважно скептичні думки про те, що "Україна виявилась неготовою до контрнаступу" чи "контрнаступ ЗСУ захлинувся", то вже ближче до середини серпня тон змінився на більш оптимістичний. Так, американська газета The New York Times вже 12 серпня написала, що ЗСУ досягли "тактично значущого успіху" в контрнаступі одразу на кількох напрямках.
"Українським військовим вдалося просунутися на 16-19 кілометрів уздовж двох головних ліній атак на південних напрямках, де тривають запеклі бої за територію. Контроль над південним узбережжям став ще ближчим для України, й це дасть змогу в майбутньому перерізати сухопутний коридор, який є однією з головних ліній постачання ЗС РФ", — йдеться у матеріалі.
Та справжній перелом настав після звільнення українськими силами села Роботине на Запоріжжі. Цей успіх ЗСУ помітили навіть у Вашингтоні. Зокрема, представник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі заявив, що "контрнаступ просувається повільніше, ніж сподівалася сама Україна, однак за останні 72 години або близько того стало помітно прогрес українських Збройних сил на південному напрямку".
Вже 6 вересня американські військові аналітики Майкл Кофман і Роб Лі у спільній статті в газеті The New York Times зазначили, що прорив ЗСУ в районі Роботиного був критично важливим, адже зробив прогалину в обороні армії РФ, яку тепер треба розширити.
Жирну крапку у цій дискусії (принаймні, станом на цей момент) поставив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Під час засідання в Європейському парламенті 7 вересня він прямо закликав військових експертів вгамуватися і не розповідати українцям, як їм треба воювати.
"Більшість експертів говорили, що Київ впаде за кілька днів, а тепер ті ж експерти скаржаться на швидкість наступу. Ви не можете сидіти тут, у Брюсселі, у штаб-квартирі НАТО чи штаб-квартирі ЄС, і розповідати, як саме їм треба воювати. Вони перевершують очікування знову і знову, тому наша відповідальність — підтримувати Україну", — заявив Столтенберг.
Якщо за підсумками липня ми писали, що горизонт контрнаступу ЗСУ розширився з трьох до чотирьох напрямків, то у серпні він навпаки — звузився до двох: Оріхівського (на Бердянськ і Мелітополь) і Велико-Новосілівського (на Маріуполь). Тоді як на Кам'янському (на Мелітополь) і Вугледарському (на Маріуполь) запанувало затишшя.
Основні напрямки контрнаступу ЗСУ на Півдні. Мапа DeepStateMAP
Якщо ж говорити про географію контрнаступу на Півдні, то протягом третього місяця ЗСУ звільнили лише два села: Урожайне (16 серпня) на Велико-Новосілівському і Роботине (24 серпня) на Оріхівському напрямках. Що стосується звільнених територій, то з 8 серпня по 8 вересня Збройні сили України лише на Півдні взяли під свій контроль 35,77 квадратних кілометрів, довівши загальну площу деокупації до 240,47 кілометра квадратних. Чи варто нагадувати, що це більше, аніж змогла захопити Росія за цілі зиму і весну свого "великого наступу"?
При цьому найбільш активні наступальні дії продовжують тривати між населеними пунктами Роботине і Вербове на Оріхівському напрямку, де ЗСУ зуміли розширити ширину свого прориву на більш ніж 10 кілометрів, подекуди підійшовши впритул до так званої "Лінії Суровікіна" з її "зубами дракона" (головної лінії оборони армії РФ на півдні), а подекуди навіть прорвавши її. За поки що непідтвердженими офіційно даними, ширина цього прориву складає вже порядку 4-5 кілометрів.
Паралельним курсом на Оріхівському напрямку триває оточення села Новопрокопівка, яке з півдня майже впритул прилягає до звільненого Роботиного. Станом на сьогодні воно оточене Збройними силами України з півночі й зі сходу, однак заходити в саме село українські війська поки не поспішають, як, власне, і у Вербове, до якого також підійшли майже впритул з північного заходу. Їх час ще не настав.
Звільнені території на Оріхівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Що стосується Велико-Новосілівського напрямку, то після звільнення Урожайного багато хто очікував швидкого розвитку успіху у бік Завітного Бажання і Старомлинівки, однак активного розвитку подій там останніми тижнями не спостерігається. Натомість активізувались ЗСУ трохи східніше і почали чинити активний тиск на сусідні села — Новодонецьке і Новомайорське. За інформацією, яка долинає з тих країв, українські війська під прикриттям артилерії зуміли впритул підійти безпосередньо до цих сіл, і у ці дні там тривають активні бої за територію.
Звільнені території на Велико-Новоселівському напрямку. Мапа DeepStateMAP
Паралельно з просуванням українських військових углиб російських позицій майже по всій окупованій території продовжувався "фестиваль бавовни". Як і у попередньому місяці, у серпні ЗСУ методично вибивали артилерією, ракетами й дронами ворожі склади з боєприпасами й паливо-мастильними матеріалами, штаби, аеродроми та інші об'єкти, без яких неможливо, або дуже складно вести бойові дії.
Ця тактика хоч і не дає миттєвих результатів, однак є дуже ефективною у середньотривалій перспективі. У підсумку вона має призвести до снарядного і паливного "голоду" російської армії, що відобразиться у зниженні здатності ворога чинити опір і змусить його відступити, як це сталося минулої осені на правобережній Херсонщині. А тоді, нагадаємо, подібна "бавовна" тривала чотири місяці поспіль.
Традиційно не забуваємо і про залучення Росією своїх резервів. Минулого місяця ми писали, що росіяни вже залучили всі незадіяні раніше боєздатні військові формування і перебувають в кроці від того, щоби латати дірки в обороні шляхом перекидання сил і засобів з одного відтинку фронту на інший. І ось у серпні це сталося: за даними військових аналітиків, російське командування зняло по одній десантно-штурмовій бригаді з Куп'янського і Херсонського напрямків і перекинуло їх на Запоріжжя. І це вже почало давати свої плоди, адже, як відомо: "де тонко — там і рветься". На Харківщині це призвело до того, що російський відволікаючий наступ на Куп'янськ захлинувся, а на Херсонщині ЗСУ, скориставшись моментом, сформували одразу два плацдарми на лівому березі Дніпра.
Плацдарми ЗСУ на лівому березі Дніпра. Мапа DeepStateMAP
Таким чином станом на кінець третього місяця контрнаступу продовжує зберігатись ситуація, яку військові називають "нестійка рівновага". ЗСУ звузили ширину наступу до двох основних напрямків, посиливши при цьому тиск на них, паралельно випалюючи склади в російському тилу. При цьому російська оборона хоч і продовжує з останніх сил стояти, однак вже, що називається, тріщить по швах і стогне від відсутності резервів.
Очікується, що після прориву головної лінії оборони росіян (тієї самої "Лінії Суровікіна") просування ЗСУ відбуватиметься швидше і навіть не виключений бліцкриг (в такому випадку — стрімкий прорив ЗСУ до узбережжя Азовського моря), адже в нинішньому російському тилу немає суцільних мінних полів і зробити їх вони, відступаючи, не встигнуть.
Як зауважив командувач оперативно-стратегічного угрупування військ "Таврія", бригадний генерал ЗСУ Олександр Тарнавський: Росія витратила 60% свого часу та ресурсів на будівництво першої лінії оборони й лише по 20% — на другу та третю лінії, бо Москва не очікувала, що українські війська пройдуть. Наразі, за словами Тарнавського, наша армія просувається по обидва боки "розлому" та зміцнює свій контроль на території, захопленій під час недавніх бойових дій.
Денис Крига, спеціально для TrueUA
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
