.png.webp)
"Покоління війни" — історія за кожним твором
Спеціальний проект TrueUA та Асоціації з розвитку міжнародних відносин Adrum представляє роботи однойменного арт-марафону, де TrueUA є постійним інфопартнером. Арт-марафон є частиною Міжнародного Художнього Фестивалю Малюй.ua.war, який розпочався в перші дні повномасштабного вторгнення та планується проводитися до Перемоги. Виставки робіт арт-марафону були представлені в Україні, Польщі, Греції, Чорногорії, Болгарії, Албанії, Північній Македонії, Малайзії, Пакистані.
Як взяти участь в наступній виставці, дивіться тут
Людмила Рябкова, 51 рік, Київ
Навчалася у Київському радіомеханічному технікумі й Академії муніципального управління, освіта — середньо-технічна та вища економічна. Живопис був не завжди в її житті, але зустріч із талановитими людьми допомогла знайти улюблену справу, яка подарувала спосіб бачити світ інакше. Людмила зуміла знайти час та натхнення, щоб пов’язати робочу офісну рутину з яскравим світом олійних фарб. Основна техніка — олія, матеріал — полотно, інструмент — мастихін. Роботи виконані в живописній та пастозній манері з використанням яскравих насичених кольорів, об'єднаних за принципом контрасту.
"Основне для мене у картині — це колір. Колір, позбавлений меланхолії та відчаю. Моя картина — це пропозиція доброго настрою, — каже художниця.
Відповідь на питання "Як творити під час війни?" Людмила знайшла у словах В. Франкла, чоловіка, що пройшов концтабір: "Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все скінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікувань того, що ще може трапитися".
Роботи мисткині неодноразово брали участь в арт-марафоні "Покоління війни". Картина "Груші No4" (65х54 см, полотно, олія, 2023 р.) була зроблена в часи вимушеної тимчасової міграції у Варшаві. Другим, що Людмила купила в орендовану квартиру після чашки з ложкою, були фарби й полотно: "Я зрозуміла, що не малювати не можу, бо з’явилось відчуття, наче в мене більше немає рук. З придбанням фарб, життя стало яскравішим. З еміграцїї було перевезено до Києва понад 25 робіт, і вони для мене найдорожчі".
Андрій Напрієнко, 33 роки, Київ
Народився в Луганську, але з перших днів життя мешкає у Києві.
Останні десять років працював на телебаченні, на знімальному майданчику: починав адміністратором, а згодом став лінійним продюсером — фактично директором групи. Останнім проектом був серіал "Виклик" у 2019-2020 роках. З 2021 року працював як ФОП у сфері IT, проте з початком війни у 2022 році став військовослужбовцем Національної гвардії України.
Мистецтво прийшло в життя воїна під час повномасштабного вторгнення. Воно стало своєрідною медитацією, способом знайти баланс. Андрій не переймався результатом, і саме завдяки цьому у 2023 році зумів подолати стан депресії. Обрав абстрактний експресіонізм, адже цей стиль найкраще передає емоції та дозволяє довго спостерігати за полотном, візуалізуючи свої ідеї.
У арт-марафоні "Покоління" взяли участь чотири роботи художника.
"Картина "Війна" (40х60 см, полотно, акрил, 2023 рік) стала третьою у моєму доробку. — розповідає Андрій. — Вона тривалий час залишалася для мене найулюбленішою".