"Покоління війни" — історія за кожним твором
Спеціальний проект TrueUA та Асоціації з розвитку міжнародних відносин Adrum представляє роботи однойменного арт-марафону, де TrueUA є постійним інфопартнером. Арт-марафон є частиною Міжнародного Художнього Фестивалю Малюй.ua.war, який розпочався в перші дні повномасштабного вторгнення та планується проводитися до Перемоги. Виставки робіт арт-марафону були представлені в Україні, Польщі, Греції, Чорногорії, Болгарії, Албанії, Північній Македонії, Малайзії, Пакистані.
Як взяти участь в наступній виставці, дивіться тут.
Тетяна Буракова, 32 роки, м. Житомир
Народилась та виросла в військовому містечку Озерне Житомирської області. Там же закінчила ліцей та після дев’ятого класу вступила в Житомирський технологічний коледж за спеціальністю "Економіка підприємства", а після коледжу закінчила Житомирський державний технологічний університет. З 2011 по 2018 роки працювала за фахом на "Заводі Металоконструкцій Укрсталь Житомир".
Вступити до лав Збройних сил України Тетяна вирішила за прикладом своєї старшої сестри, яка проходить військову службу в Повітряних силах ЗСУ та батька, який є ветераном військової служби Повітряних сил ЗСУ. Професію в ЗСУ обирала за покликом душі та серця, тож з 2019 року і по теперішній час Тетяна — військовий фінансист Десантно-штурмових військ ЗСУ, у званні — сержант.
"Вже третій рік я беру пряму участь у повномасштабній війні в Європі, що була розв'язана Російською Федерацією, — каже мисткиня. — За всі ці дні, місяці та роки ми втратили сотні й тисячі життів наших захисників, наших громадян, наших дітей. Усіляка війна не несе з собою нічого, крім вогню, попелу та тотального руйнування. Знищення міст та сіл, людського життя та щастя. Й щоб боротися зі злом, необхідно самому не стати таким. Мені вкрай важливо зберігати риси людського в середині себе, дати собі "пам'ятку" про людяність, тепло, турботу, любов, кохання. Тому я вирішила лишати ці пам'ятки на полотні. Лишати нотатки про добро з допомогою олівця та фарби. Щоб одного дня повернутися цими слідами назад. Повернутися до себе справжньої".
Посеред холоду й жаху війни мистецтво дає художниці тепло та спокій, хоч на ті миті поки військова має змогу займатися новою картиною.
"Мистецтво здатне поставити війну на "паузу", — каже Тетяна. — Кожна ідея, кожна нова картина ховають мою душу від обстрілів, стресу та болю. Кожна завершена робота породжує надію і дає сили боротися далі". Так і народилась ідея для створення картини "Я пам’ятаю". Історія, яку бережуть у своїх серцях бійці, що перебувають в пеклі війни. Триматися за руки — це щось більше, ніж просто фізичний контакт. Це мова без слів, жест, який об’єднує дві душі. Який здатен заспокоїти тривогу, наповнити серце спокоєм і нагадати, що ти не сам. Це момент, коли ти відчуваєш себе в безпеці, зрозумілим і потрібним. Тому мій посил в цій картині один — ми не самотні, ми потрібні, ми кохані".
Робота "Я пам’ятаю" (21х30, папір, олівець, 2024 р., яка взяла участь в арт-марафоні "Покоління війни", була представлена у Києві й столиці Албанії Тирані.