У тих, хто навчався у радянській школі, навіть за межами РРСФР, наприклад, в Україні, був певний набір фактів, міфів, просто крилатих фраз, які в’їлися в мозок на усе життя. "Найбільша країна у світі", "брати Черепанови створили паротяг", "Волга впадає в Каспійське море". Не усе це правда, але у все це вірять — тепер в основному в межах Російської Федерації, бо населенню усіх інших країн це або геть нецікаво, або, як українцям, гидко згадувати. Але про Волгу таки згадаємо.
Бо насправді, у строго гідрологічному смислі у Каспійське море впадає не Волга, а Кама. Оскільки це не тема цієї статті, то не будемо у неї занурюватися, лише відзначимо — те, що "Волга впадає в Каспійське море" — виключно політичне, так би мовити, рішення, яке не має жодного стосунку до реальності.
До чого цей екскурс у географію? А до того, що Росія нині — як та сама Волга. Країна, яка — під псевдонімом "СРСР" — була справжньою наддержавою, докотилася до того, що, як та Волга, вважає себе чимось значимим лише з політичною метою. Бо усі інші причини вважати Росію наддержавою поступово зникають. У військовому плані жарти про те, що російська армія, яка була другою у світі, стала другою в Україні — уже і не жарти, зважаючи на контрнаступ Сил оборони України. А в економічному...
Інформаційне агентство Reuters дізналося не сказати щоб сенсаційну, але дуже цікаву новину. Виявляється, російський уряд, готуючи проект державного бюджету на 2024 рік, вніс туди ціну на газ для Китайської Народної Республіки із серйозною знижкою. Якщо говорити в цифрах, то цього року ціна газу для КНР становить 297,3 долара за тисячу кубометрів. Для порівняння — Туреччина платить Росії 501,6 долара. Тобто Китай купує у Кремля газ за ціною, на 40% нижчою, ніж той продає "блакитне паливо" іншим своїм партнерам.
Наступного року буде ще цікавіше. Туреччина і Євросоюз купуватимуть у Росії газ за ціною 481,7 долара за тисячу кубів, а Китай — 271,6 долара. Таким чином, знижка для Сі Цзіньпіна і його країни становитиме уже 46%. По суті, КНР купує у Російської Федерації газ за половину його реальної ціни (!) Причому не сказати, щоб це дуже допомогло Росії викрутитися із ситуації, коли ринок Євросоюзу для неї фактично втрачений. Так, за прогнозами, загальний обсяг газу, який пройде газогоном "Сила Сибіру" з РФ до КНР до кінця 2023 року, становитиме 22 мільярди кубометрів. Для порівняння — Євросоюз у найкращі (для Росії) роки купував за рік до 180 мільярдів кубічних метрів газу. Як бачимо, Кремль нічим не може компенсувати втрату величезного європейського ринку. До того ж змушений скидати ціну для пекінських, тепер уже можна говорити прямо і чесно, старших товаришів.
Звісно, можна сказати, що частково Китай рятує російську економіку. Але з такими знижками на газ це твердження має вигляд, м’яко кажучи, сумнівний, якщо не сказати знущальний. Це по-перше. По-друге, варто розуміти наступну річ. Усе, що відбувається між Китаєм і Росією в економічному плані — ґрунтується перш за все на китайській вигоді.
Тож, якщо ціна на нафту, скажімо, у Перській затоці впаде до того рівня, коли Пекіну стане вигідно перемикнутися на арабських постачальників "блакитного палива", а він це зробить. Так само як це зробила Індія з російською нафтою. На початку вересня з’явилася інформація, що Нью-Делі відмовляється від нафтової співпраці з Москвою, переходячи на постачання цього енергоресурсу із країн Перської затоки. Причина тут проста і зрозуміла — Путін відмовився від знижок для індійців, і ті моментально зробили свій вибір.
З Китаєм ситуація дещо складніша. Складніша перш за все для самої Росії. Якщо втрата Індії — це лише втрата економічного партнера, нехай і великого, об’ємного (тут ще й фактор рупій, з яким Кремль не знає, що робити, а платити доларами індійці й не збиралися), то втрата Китаю — це серйозний геополітичний удар. Бо КНР — це не просто гроші від продажу газу (та і які там гроші, з постійно зростаючим дисконтом для азійських комуністів), а ще й потужний вплив на світову спільноту, на Глобальний Південь, на БРІКС і Африканський континент. Врешті-решт, це зброя, боєприпаси і технології – без яких Росії було б значно гірше уже зараз.
Тому Кремлю залишається лише покірно продавати ті нещасні 12-15% від уже забутого європейського об’єму за відверто низькими цінами — і тішитися тим, що хоча б це джерело доходів у нього залишається. А також сподіватися на те, що товариш Сі Цзіньпін ще чимось допоможе — і у такий спосіб продовжить агонію як окупаційної армії в Україні, так і усього путінського режиму.
Хоча те, що у Каспійське море впадає не обласкана імперією Волга, а потужна азійська Кама — видно уже не тільки спеціалістам, а й неозброєним оком. Днями в Росії стався справжній колапс в аграрній сфері — губернатори, а потім і сам профільний міністр із промовистим прізвищем Патрушев (так, це син секретаря Радбезу), визнали, що у низці регіонів зникло дизельне пальне. У країні, яка не знає, куди діти нафту — зникло дизпаливо... А причина тут проста, як "колумбове яйце". Держава перестала компенсувати виробникам різницю між експортними цінами та тими, за якими вони продавали дизель на внутрішньому ринку. Простіше кажучи, у Кремля закінчилися гроші на показуху у вигляді "дешевого пального". І, звісно ж, виробники відреагували миттєво і логічно — відправивши усе дизпаливо на експорт, де вони можуть отримати за нього нормальні гроші.
Путінська влада, до речі, не змогла придумати нічого розумнішого, ніж ідею заборонити вивезення дизельного пального за межі Росії. Ті, хто застав радянську школу, — у пізньому СРСР — пам'ятають, коли так само забороняли вивозити за межі регіонів (столиці перш за все) харчі. Методи Кремля за ці десятиліття не змінилися — як і наслідки його руйнівної діяльності. Тоді Радянському Союзу вилізли боком війна в Афганістані та падіння цін на нафту, тепер Російській Федерації вилазять боком війна в Україні й світові санкції, які обвалили ціну на російську нафту. Нічого нового, нічого несподіваного. Хіба що для Володимира Путіна те, що відбувається, досі є несподіванкою, у яку він не хоче вірити.
Але газ все ж продає Китаю за півціни. Бо боїться втратити наймогутнішого союзника із тих небагатьох, які ще залишилися. І в Пекіні це чудово розуміють. Тож, якщо Росія не припинить війну в Україні — ціни на російський газ у газогоні "Сила Сибіру" і надалі будуть знижуватися, аж до відверто непристойних показників. Бо більше Російській Федерації нічого не залишається.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
