У середу, 7 червня, колишній наставник київського "Динамо" Сергій Ребров очолив національну збірну України. Це призначення хоч і стало довгоочікуваним, але до нового коуча "жовто-блакитних" виникає багато питань. Високу планку гри збірної поставив колишній наставник збірної Андрій Шевченко (перемога у групі Ліги націй та вихід у чвертьфінал Чемпіонату Європи-2020), тому саме з ним будуть порівнювати успішність кар'єри Реброва у народній команді.
За українськими футбольними мірками Сергій Станіславович вважається досить титулованим наставником. Серед його досягнень легко пригадати чемпіонство з київським "Динамо" (2015 та 2016 роки), а також Кубки України у 2014 та 2015 роках. Саме у цей період конкуренція з донецьким "Шахтарем" була на неймовірно високому рівні.
Згодом Ребров вирішив стати тренером-легіонером та легко підкорив Угорщину: він став справжнім героєм у "Ференцвароші", здобувши чемпіонські титули у 2019, 2020 та 2021 роках. Уже після угорського досвіду Сергій Станіславович погнався не за славою, а за вигідним контрактом. Він переїхав в Об'єднані Арабські Емірати, взявши у 2022 році "золото" з "Аль-Айном".
Переглядаючи сторінки клубної тренерської кар'єри Реброва, неодмінно приходить думка, що він легко поставить гру національній збірній, адже низка титулів наставника говорять самі за себе. З таким бекграундом легенда "Динамо" просто не може провалитися, очоливши "жовто-блакитних". І це зовсім не так, адже проти Сергія Станіславовича грають певні факти.
Фото: УАФ
По-перше, в українського наставника ніколи не було досвіду роботи з національними збірними. У клубах він бачився з гравцями практично щодня і мав змогу налаштувати тренувальний процес за власним сценарієм. Та у збірній усе не так: збори короткі, гравці приїжджають з клубів втомленими та не в тонусі. Доволі часто клуби банально не відпускають своїх топових гравців на матчі збірних, прикриваючись травмами та іншими навколофутбольними аргументами. У таких умовах побудувати бойовий колектив надзвичайно важко.
По-друге, важко спрогнозувати, як Ребров зможе працювати під шаленим тиском преси та примхливих українських вболівальників. Одна справа тренувати в ОАЕ з невисокою конкуренцією та прихильністю місцевих власників-шейхів, і зовсім інша — пройти важку кваліфікацію зі збірною України у групі разом з Англією та Італією. Єдине, що може тішити, це два поєдинки у червні з відверто слабкими суперниками — Північною Македонією (16 червня) та Мальтою (19 червня). А це хороша можливість розгойдатись перед наступними битвами з англійцями та італійцями. Саме ці поєдинки стануть певним індикатором успішності Сергія Реброва на тренерській лавці збірної України.
По-третє, не останню роль може зіграти з Ребровим психологічний стан команди. В Україні війна, команда гратиме матчі на виїзді без належної підтримки глядачів. По суті, кожен поєдинок стане виїзним для тренера та національної команди з постійними думками про ракетні обстріли українських міст з боку ворога. Чи зможе налаштувати Сергій Станіславович своїх підопічних на важливі поєдинки — велике питання.
Зрештою, Ребров вже показував свій високий клас під час роботи у київському "Динамо". Він добре знайомий з українською "футбольною кухнею", але треба бути готовим, що кар'єрний шлях тренера у збірній України може бути коротким. Що чекатиме наставника після невиходу національної команди у фінальну частину Євро-2024, можна тільки здогадуватись.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
