Перша інформація про початок довгоочікуваного українського контрнаступу з'явилась в американських ЗМІ 8 червня 2023 року. На той момент в українському суспільстві звідусіль ширились чутки, що контрнаступ вже триває, але точної дати початку досі ніхто не назвав, тому наразі важко стверджувати напевно — бойові дії до 8 червня вже були контрнаступом, чи ще боями локального характеру.
Якщо оперувати офіційною інформацією, то 6 червня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр написала крилату фразу "Плани люблять тишу" і додала, що контрнаступ почнеться не у соцмережах. А вже 8 червня вона наголосила, що "Тривають бої за Велику Новосілку на Новопалівському напрямку. На Запорізькому напрямку в районі Оріхова ворог в активній обороні", фактично підтвердивши, що контрнаступ почався. Як відомо, до цього на Півдні активних бойових дій не велося, на відміну від Сходу.
Власне, події, які у суспільстві заведено називати контрнаступом ЗСУ, відбуваються переважно на Півдні — у Запорізькій і частині Донецької області.
Про повномасштабний контрнаступ ЗСУ, який має відбутись у 2023 році, говорили всі й багато — як в Україні та на Заході, так і в Росії. І, відповідно, готувались до нього.
За інформацією з відкритих джерел, безпосередньо для контрнаступу в ЗСУ підготували 12 механізованих бригад, дев'ять з яких оснащені та навчені західними союзниками. Крім того, в МВС України сформували вісім штурмових бригад ("Гвардія наступу"). Таким чином можна припустити, що українське командування підготувало до наступу близько 80 тисяч осіб, а також близько 500-600 одиниць бронетехніки — танків та бойових машин піхоти. Варто наголосити — це додатково до тих сил, які тримають лінію фронту від 24 лютого 2022 року.
Зі свого боку Росія також не сиділа, склавши руки. Відколи лінія фронту стабілізувалась, російські окупанти встигли побудувати багатошарову лінію оборони від Дніпра до окупованого Донбасу довжиною понад 450 кілометрів і завширшки до понад 46 кілометрів на певних ділянках — так звану "лінію Суровікіна". Зокрема, були вириті траншеї, протитанкові рови, встановлені протитанкові надовби (так звані "зуби дракона"), облаштовані укріплені вогневі точки, капоніри для техніки й підготовлені позиції для артилерії тощо. Паралельно окупантами посилено мінувалась навколишня територія, причому як протитанковими, так і забороненими Оттавською конвенцією протипіхотними мінами. Британська розвідка оцінила побудовану оборонну лінію як одну з наймасштабніших у світі.
Росіянами було створено щонайменше три паралельні оборонні рубежі, кожен з яких виконує окрему функцію. Перший рубіж, що проходить за умовною лінією Кам'янське — Роботине — Пологи — Старомлинівка — Волноваха, є так званою операційною зоною. Чисельність військ, які обороняються, там відносно невисока, і складаються вони переважно з завербованих зеків і мобілізованих, але саме там найбільше мінних полів, які подекуди займають суцільну площу. Завдання першого рубежу оборони — зупинити або хоча б затримати просування супротивника, не давши йому можливості розгорнути плацдарм для наступу на другу лінію оборони. На другому рубежі зосереджені основні сили російської армії й більшість її військової техніки. І третій рубіж — це завчасно підготовлені позиції для можливого планового відступу окупантів, коли українським силам вдасться вибити їх з другого рубежу.
Що стосується армії РФ, то загалом проти України воюють до 370 тисяч солдатів та офіцерів, серед яких 180-190 тисяч осіб (47 бригад) призначені для бойових дій, тоді як інші належать до частин матеріального забезпечення та підтримки.
Карта укріплень російських військ. DeepStateMAP
Росіяни розраховували, що українці кинуть одразу великі сили на прорив ешелонованої лінії оборони і їх вдасться знекровити ще на першому рубежі, позбавивши наступального потенціалу. Однак командування ЗСУ вдалося до іншої тактики: використовуючи відносно невеликі сили (три з 12 підготовлених для наступу бригад — так звані бригади штурму першого ешелону), вони розхитують оборону росіян одночасно по кількох напрямках, основними з яких є Кам'янський (Мелітопольський), Оріхівський (Бердянський) і Велико-Новосілівський (Маріупольський).
Основні напрямки контрнаступу ЗСУ на Півдні. DeepStateMAP
Попри, на перший погляд, повільний темп, за перші два тижні наступальних дій на цих напрямках українські військові змогли вгризтися в першу лінію оборони росіян і звільнили вісім населених пунктів: Новодарівку, Левадне, Сторожеве, Макарівку, Благодатне, Лобкове, Нескучне, П'ятихатки. В цілому ж за цей час ЗСУ просунулися в глибину укріплень ворога до семи кілометрів, звільнивши площу близько 113 квадратних кілометрів.
Наступні два тижні пройшли у контрбатарейній боротьбі, в ході якої українські сили намагались закріпитися на захоплених позиціях і розвинути успіх, тоді як російські — стримати їх і за можливості, контратакуючи, повернути втрачені позиції. У підсумку ЗСУ змогли вирівняти новосформовану лінію фронту, звільнивши населений пункт Рівнопіль і ще 45,4 квадратних кілометри. Таким чином загалом від початку контрнаступу звільнена площа на Півдні складає 158,4 квадратних кілометри. Це більше, аніж змогла захопити Росія за цілі зиму і весну свого "великого наступу".
Звільнені території на Кам'янському напрямку. DeepStateMAP
Звільнені території на Оріхівському напрямку. DeepStateMAP
Звільнені території на Велико-Новоселівському напрямку. DeepStateMAP
Паралельно з цим українська армія завдавала ворогу значних втрат у живій силі й військовій техніці, змусивши його стягувати перекидати резерви з окупованих Херсонщини й Криму (не в останню чергу цьому посприяв підрив росіянами Каховської ГЕС, що на деякий час унеможливило форсування українськими силами Дніпра). Згідно з даними проекту Oryx, який підраховує втрати техніки за фото та відео, від початку контрнаступу ЗСУ знищили понад 60 одиниць польової та реактивної артилерії армії РФ, що становить близько 7% від усіх артилерійських установок, які втратила Росія під час цієї війни. Це дуже багато. Тоді як підтверджені втрати України в артилерії за цей же період часу були втричі меншими.
Таким чином станом на кінець першого місяця контрнаступу сформувалась ситуація, яку військові називають "нестійка рівновага". ЗСУ одночасно вдарили у кількох напрямках майже по всій лінії фронту, російська оборона хоч і вистояла на цьому етапі, однак тріснула у кількох місцях.
З загальнодоступної інформації можна зробити висновок, що досі із 12 бригад ЗСУ, підготовлених для наступу, у бій вступили лише три. Водночас росіяни вимушено перекинули резерви з окупованих Криму і Херсонщини, завдяки яким поки що продовжують тримати оборону. Більше незадіяних резервів у росіян немає, тому при більш потужному натиску ЗСУ вони змушені будуть або відступати, або розставляти пріоритети, знімаючи війська з однієї ділянки фронту задля утримання іншої (як було минулого року, коли вони перекинули війська з Харківщини, щоб втримати Херсонщину).
Зі свого боку Україна має принаймні дев'ять незадіяних бригад ЗСУ, які здатні порушити ту нестійку рівновагу, що склалася на фронті останнім часом. І якщо вони зможуть прорвати оборону супротивника, цілком може початися те, що військові називають "каскадний обвал фронту". Чому вони досі незадіяні? Тому що їхній час ще не настав. Контрнаступ ЗСУ — це багатоходова комбінація, яка на даному етапі має за мету відносно невеликими силами продавити російську лінію укріплень і виснажити особовий склад окупантів. Коли це буде зроблено, у бій вступлять свіжі сили, прорвуть ослаблені залишки лінії оборони військ РФ і вийдуть на оперативний простір в тилу ворога.
Іншими словами, теза про те, що "контрнаступ ЗСУ провалився", яку останнім часом розганяють російські пропагандисти й деякі західні ЗМІ, як мінімум передчасна. Говорячи мовою шахів, протягом першого місяця контрнаступу ми спостерігали дебют. Попереду нас чекають ще мітельшпіль і ендшпіль. Тож запасімося терпінням і віримо у ЗСУ.
Денис Крига, спеціально для TrueUA
