Вчені пояснили механізм ехолокації, який допомагає орієнтуватися в просторі людям з вадами зору за допомогою звукових сигналів. Про це повідомляє TrueUA з посиланням на PLOS Computational Biology.
В експерименті, який проводили дослідники, взяли участь спеціаліст з ехолокації Деніел КІШ, який позбувся зору в 13 місяців, і двоє сліпих чоловіків, які використовують ехолокацію протягом 15 років.
Кожного з учасників помістили в порожню кімнату. Чоловіки орієнтувалися звичним для себе шляхом за допомогою клацаючих звуків.
Вчені записали ці сигнали і проаналізували особливості їх поширення і діапазон частот. Клацання виявилися куди коротшим, ніж вважалося раніше: найбільш чутна фаза займала близько трьох мілісекунд.
За словами вчених, ці звуки мають більш «точкову» спрямованість порівняно з мовою. Поширення хвиль при цьому можна порівняти з направленим світлом кишенькового ліхтарика.
Для подальшого вивчення процесів ехолокації потрібно залучити більше людей, що володіють цією здатністю. Оскільки досвідчені локатори порівняно рідкісні, дослідники синтезували звук клацання, використовуваного при ехолокації.
Його будуть застосовувати для моделювання різних ситуацій.
