«Я приходжу додому і плачу, згадуючи все, що я почула». 4 роки тому гінеколог Нахам Навзат Хасан вирішила допомагати жінкам з іракської громади езидів, котрі побували в полоні у терористів ІДІЛ. Вона надавала їм медичну та психологічну підтримку, і в підсумку стала записувати їх історії, повідомляє UN.
Хасан працювала в лікарні недалеко від Мосула, в місті Баашіка, який був захоплений бойовиками в 2014 році. Сама вона разом з родиною бігла в Дахук в Курдистані. Там вона вперше почула повідомлення про жахливі злочини ІДІЛ проти езидів.
За оцінками, понад 6 тисяч жінок і дівчаток-езідок були викрадені в Іраку в ході конфлікту і місяцями, а іноді й роками, перебували в рабстві у бойовиків ІДІЛ. Їх продавали як рабинь, містили в ув'язненні, ґвалтували і катували. Багато з них втратили батьків, братів і синів - чоловіків і хлопчиків-езидов терористи або намагалися завербувати, або вбивали.
«Я записала вже більше 200 оповідань жінок. Я вважаю, що я зобов'язана записувати їх - для історії», - говорить Хасан. Для неї - жінки і представниці громади езидів - робота з колишніми бранками ІДІЛ стала величезним психологічним випробуванням. А документування їх історій - свого роду терапією.
Незабаром після того, як Хасан знайшла тимчасовий притулок в Дохук, туди почали прибувати жінки, які тільки що вирвалися із захоплених бойовиками районів. Спочатку вони майже не йшли на контакт і не довіряли Хасан. «Вони втратили всяку віру в людей, і я вирішила, що допоможу їм відновити цю віру», - каже лікар.
Спочатку Хасан підходила до жінок сама, обіцяла допомогти, залишала свій номер телефону. «Більшості з них потрібна була медична допомога, у них були фізичні травми, - згадує Хасан. - Багато в результаті численних зґвалтувань заразилися венеричними захворюваннями. Але ніщо не йшло в порівняння з їх жахливим психологічним станом».
Лікар закликає міжнародне співтовариство не забувати про те, що довелося пережити цим жінкам, і продовжувати надавати їм підтримку.
«Після звільнення Мосула єзиди отримують набагато менше міжнародної допомоги. Хоча деякі структури, такі як УВКБ [Управління ООН у справах біженців] і ЮНФПА [Фонд ООН в області народонаселення], до сих пір їх підтримують».
