Питання передачі бойової авіації Збройним силам України нарешті зрушило з мертвої точки — днями президент Володимир Зеленський заявив, що Нідерланди розпочали підготовку 18 винищувачів F-16 для поставок Україні. Поки наші захисники проходять на них щоденну підготовку за кордоном, росіяни вже вигадують історії про збиття цього виду авіації в Україні.
Такі дії ворога лише свідчать про страх перед майбутніми застосуваннями цих "бойових соколів" з боку ЗСУ та непередбачувані наслідки для його авіації.
Що стосується асортименту самих літаків, то майже від початку повномасштабного вторгнення тривають розмови про передачу Україні різних літаків західного виробництва: американських F-16 Fighting Falcon і F/A-18 Hornet, шведських JAS 39 Gripen, французьких Dassault Rafale, а також Eurofighter Typhoon і Panavia Tornado виробництва окремих країн ЄС у кооперації між собою. Однак українська влада одразу ж чітко дала зрозуміти, що вважає пріоритетом саме американські літаки F-16.
Зі свого боку США відповіли, що вільних літаків у них наразі немає, однак, якщо хтось з країн-експлуатантів F-16 погодиться передати їх Україні, то заперечувати не будуть.
16 травня 2023 року Велика Британія, Нідерланди та Франція після візиту Володимира Зеленського до Європи оголосили про створення "коаліції винищувачів" для надання Україні літаків F-16 і відповідної підготовки пілотів. Станом на сьогодні до цієї коаліції входять вже 11 країн, які погодились виділити літаків на "дві-три ескадрильї" (близько 30 літаків, точна цифра не називається).
Літаки F-16. Фото: USAF
Що стосується термінів, то одразу було оголошено, що раніше березня 2024 року літаки F-16 на озброєнні Повітряних сил ЗСУ не з'являться — по-перше, через тривалість підготовки пілотів. А без підготовки льотчиків ні про яку передачу літаків йтися не може, адже це не той випадок, коли, вміючи їздити на умовних "Жигулях", можна одразу пересісти на умовний Ford. З літаками це так не працює.
Річ у тім, що для пілотів, які звикли літати керувати радянськими й пострадянськими зразками, західна авіація є принципово іншою в управлінні. Особливо що стосується просторової орієнтації, де у всіх моделей західного зразка символ літака на приладній панелі нерухомий, а штучний горизонт рухається і завжди залишається паралельним справжньому горизонту, тоді як у радянських літаків все влаштовано навпаки — штучний горизонт нерухомий, а символ літака рухається. Щоб перевчитись і довести нові навички до потрібного рівня автоматизму, пілотам потрібен час.
Кабіна літака F-16 зсередини. Фото: USAF
F-16 Fighting Falcon — це багатофункціональний легкий винищувач четвертого покоління, який розроблявся з метою доповнити майбутній важкий винищувач F-15 легшим і дешевшим літаком для завоювання переваги у повітрі. Також концепція розробки літака вимагала високих маневрових характеристик і можливості атакувати наземні цілі. Згодом літак вдосконалили так, що він отримав здатність виконувати бойові завдання як самостійна одиниця.
Перебуваючи на озброєнні з 1978 року, сьогодні він випускається у двох варіантах і лише на експорт (США переходять на нові літаки F-35 і F-22): одномісний і двомісний.
Перевагою літака є висока маневровість на надзвукових швидкостях, а монолітний випуклий купол кабіни дозволяє пілоту мати кут огляду в 360 градусів. Задля збільшення живучості літак обладнаний засобами зниження помітності (купол кабіни має металеве напилення з внутрішньої сторони, а також застосовані радіопоглинальні матеріали в зоні повітрозабірників) і пристроєм забігання інфрачервоному опроміненню (показує, чи літак перебуває у полі зору ворожих радарів).
Кабіна літака F-16 ззовні. Фото: United States Army
Озброєння літака F-16 передбачає вбудовану шестиствольну авіаційну гармату General Electric М61-А-1 (6000 пострілів на хвилину), до шести керованих ракет ближнього бою "повітря — повітря", керовані бомби з лазерною та оптоелектронною системами наведення, а також звичайні бомби.
Окремі модифікації F-16 можуть нести керовані ракети класу "повітря — повітря" середньої дальності. Також можливе використання керованих ракет класу "повітря — земля". Деякі літаки отримали можливість використовувати протирадіолокаційні ракети AGM-88B HARM.
Усього F-16 здатний нести 7,7 тонни різного озброєння на 11 підвісках (дві протиповітряні ракети на кінцівках крила, шість пілонів під крилами та три під фюзеляжем).
Літак F-16 з комплектом озброєння. Фото: United States Army
Головною перевагою F-16 над майже усіма літаками аналогічного класу є його бойовий досвід. За 45 років своєї експлуатації літаки цієї марки брали участь у майже всіх військових конфліктах (у Перській затоці, на Близькому Сході, на Балканах) і мають у своєму активі понад 50 підтверджених збитих ворожих літаків у повітряних боях. Цікаво, що жертвами ставали переважно МіГ-и і Су-шки радянського виробництва. Водночас підтверджені втрати F-16 у повітряних боях становлять лише шість літаків (один літак на 1900 бойових вильотів), що робить його одним із "найживучіших" бойових літаків на планеті. Краща статистика лише у F-15, який за 47 років експлуатації жодного разу не був збитий (ці літаки Україна також розраховує отримати).
В умовах війни в Україні літаки західного виробництва будуть корисними одночасно в кількох аспектах. Насамперед вони забезпечать перевагу українських військових у повітрі, адже озброєння F-16 має більшу дальність ураження, а радари є більш потужними, що дозволятиме збивати російські літаки ще на підльоті, або відлякувати їх — і те, й інше зменшить інтенсивність ворожих обстрілів з повітря на лінії фронту.
По-друге, ракетами "повітря — повітря" можна збивати ворожі крилаті ракети й дрони-камікадзе типу "Шахед", що стане потужним підсиленням української системи ППО.
По-третє, за ліком, але не за важливістю: перевага у повітрі дозволить українським військовим знищувати російські укріплення, опорні пункти й навіть мінні поля на лінії фронту, що суттєво збільшить ефективність нашого контрнаступу. Адже штурмувати доведеться не цілі ворожі укріпрайони, а те, що від них залишиться після атаки з повітря. Власне, так воювала армія США в Іраку й Афганістані.
F-16 скидає керовані авіабомби системи JDAM. Фото: AF.MIL
Отож, попри всі незручності, пов'язані з переходом на принципово іншу модель літаків, іншої альтернативи в України немає — радянський спадок МіГ-ів і Су-шок рано чи пізно закінчиться, та й запаси колишніх країн "соцтабору" не безмежні. Це розуміють і українська влада, і українські пілоти, і вже навіть західні партнери України.
Денис Крига, спеціально для TrueUA
