Марина Бабан з домочадцями - бабусею, мамою і дітьми, живе в Донецькій області, в селі Красногорівка. За минулі роки війна змусила сім'ю двічі зніматися з місця. Але Марина не скаржиться, передає TrueUA з посиланням на UN.
«Слава богу, що живі, - каже. - Будинок-то наш був зруйнований. Довелося переїхати в інший - на сусідній вулиці. Два роки жили там. Кругом все падало, а він стояв. Поки прямим попаданням не зруйнувало стіну. Півбудинку не стало».
Марина вирішила далеко не їхати. Знайшла на околиці руїну з вибитими вікнами, без води і тепла. Зібрали речі - що залишилося, і переїхали.
«Головне, самі вціліли. А труднощі - це нічого. Наша маленька дуже боїться обстрілів. Як тільки починається, ми голосно говоримо про щось стороннє, відволікаємо її»,-розповідає вона.
Красногорівка розташована недалеко від лінії зіткнення, що розділяє територію Донецької області. Там за межею - райони, які контролює уряд України. До війни в селі жили 15 тисяч чоловік.
Майже половина поїхали. Всі школи, крім однієї, закрилися. Діти, що залишилися в Красногорівці вчаться змінами.
А Марина працює в дві зміни, по 12 годин на день, щоб прогодувати сім'ю. Отримує близько 75 доларів на місяць. Дев'ятирічна Даша вважає її героїнею.
«Це я мамі на восьме березня намалювала і листівку подарувала», - з гордістю повідомила вона.
А Марина Бабан вірить в краще: раз живі, значить все налагодиться.
«Сподіваюся, що діти навчаться і придбають професію, війна закінчиться і життя стане краще», - каже вона.
