# УПЦ МП

Війна радикально змінила не лише безпекову та політичну реальність України, а й глибші пласти суспільного життя — світогляд, культуру та релігію. У цих сферах сьогодні перетинаються питання свободи віросповідання й національної безпеки, духовної підтримки людини на війні та ролі держави у формуванні ціннісної політики.Про те, як Україна балансує між збереженням релігійної свободи та протидією гібридним загрозам, чому статистика релігійних громад не завжди відображає реальність, яку роль віра відіграє для військових і чи може психолог замінити капелана, ми поговорили з військовослужбовицею, докторкою філософських наук, професоркою, радницею заступника керівника Офісу президента України Вітою Титаренко.В інтерв’ю пані Віта також розповіла про світоглядні трансформації українського суспільства після 2014 і 2022 років, участь релігійних спільнот у допомозі військовим, розвиток мілітарного релігієзнавства, нову логіку державних культурних і релігійних проєктів під час війни й про власні ініціативи — від "Громад майбутнього" до меморіальних і книжкових проєктів пам’яті.Релігійна свобода та нацбезпека— Пані Віто, сьогодні ви, здавалось би, поєднуєте непоєднуване: докторка філософських наук, професорка, науковиця, релігієзнавиця, військова. Восени минулого року ви розпочали новий етап своєї діяльності — у складі команди Офісу президента. Які ключові виклики нині постають перед державою у сфері релігійної політики в умовах війни?— Дійсно, поєднуємо непоєднуване, але мета і завдання фактично перетинаються в усіх цих площинах. І, як на мене, найбільшим викликом є захист національних інтересів без того, щоб порушувати принципи свободи віросповідання, тому що свобода совісті, свобода віросповідання існує там, де їй нічого не загрожує. У ситуації війни ці загрози тільки зростають.І ми бачимо це сьогодні на низці таких прикладів, які інколи просто вражають уяву. Ну дивіться, що відбувається, умовно, на материковій території й на території, яка перебуває під російською окупацією, чи на території анексованого Криму?Скажімо, на окупованих територіях пригнічується, забороняється будь-яке інакомислення. Переносяться кліше із російського законодавства на ці території. Фактично заборонена діяльність Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви. Дуже переслідуваними є протестанти й католики, тому що їх сприймають як іноагентів.На сьогодні, із того, що відомо, — це понад 100 священників піддавалися катуванням фактично репресіям. Чи є це порушенням свободи совісті? Це є порушенням свободи совісті! Причому кричуще, на межі й фізичного знищення.— Якщо говорити про територію, що перебуває під контролем України, як держава сьогодні балансує між збереженням свободи віросповідання та необхідністю захисту національної безпеки, зокрема у випадку релігійних організацій, афілійованих із країною-агресором?— Тут ми бачимо ситуацію іншу: ми залишаємося поліконфесійною державою, тому що саме здорова конкуренція дозволяє паритетне існування і реалізацію цієї свободи віросповідання, свободи вибору.Ми знаємо, що у нашій країні існує загроза національній безпеці з боку певних релігійних організацій, які мають афіліацію із країною-агресором. Йдеться про Українську православну церкву, яка де-факто перебуває в єдності із Московським патріархатом.І знову ж таки, українська держава йде не шляхом ліквідації цієї церкви, зберігаючи баланс свободи, а шляхом відмежування, запускаючи складний механізм, щоб спочатку це був закон про необхідність перейменування, потім уже закон, який забороняє діяльність релігійних організацій з центром у країні-агресорі.Це розумно? Це не просто розумно. Скажу навіть так: ми з цим дещо і запізнилися. Ще, наскільки я пам’ятаю, здається, у 2022 році Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) проводив дослідження серед українського суспільства щодо ставлення до ситуації з Українською православною церквою, що в єдності з Московським патріархатом. Це початок війни, це глорифікація Кирилом війни, це освячення Росією усіх цих військових дій.Власне, релігія була одним із мотивів, який Росія використала у гібридній війні. Що ми бачимо? Близько 70% респондентів, якщо я не помиляюсь, говорили про те, що держава повинна втрутитися в ситуацію із Московською церквою. І понад 50% говорили, що потрібно взагалі заборонити.Але держава йде цим складним шляхом, балансуючи на межі, на вістрі збереження релігійної свободи, але має бути захист національних інтересів. Тому що держава відповідає за всіх своїх громадян, до якої б релігії вони не належали чи навіть якщо вони не належать до жодної з релігій.— За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, станом на 1 січня 2025 року (нині це найсвіжіші дані), в Україні було 34 663 релігійні організації, найбільше з яких належать до Московського патріархату — 10 118, тоді як ПЦУ — 8 511. Чому, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Україні, цей розрив досі зберігається?— Хороше запитання і, знаєте, теж відповідь на нього нелінійна. По-перше, існує певна історична інерція, тобто було присутнє тривале адміністративне домінування. Мало того, є специфіка обліку цих релігійних організацій, тому що облік відбувається за наявністю статутів. Самі громади можуть бути різні за кількістю, але якщо є статут, значить, уже є оця одиниця, яка рахується як релігійна організація.Ми можемо з вами прекрасно проілюструвати специфіку як релігійної статистики, так і релігійної соціології. Бо й одна, і інша не є повним відображенням реальності. Тобто це є інструменти вивчення реальності, але не повного відображення.Знову ж таки, за даними досліджень релігійної ситуації Центру Олександра Разумкова (коли досліджують конфесійну специфіку), у нас не було мусульман. Вони потрапили у соціологічну похибку. І коли був круглий стіл, я пам’ятаю, тодішній муфтій Духовного управління мусульман України "УММА" — Саїд Ісмагілов, який сьогодні виконує свій військовий обов’язок як громадянин України, захищаючи її територіальну цілісність, він тоді виступав і каже: "Ну як же ж так? Ми є, а в соціології нас немає".Тому що вони потрапили у соціологічну похибку. Так само є проблеми, специфіка із цією статистикою. Але скажу, що вона не тільки чисельна чи цифрова. Специфіка полягає у тому, що треба долати цю інерцію, а це не відбувається так швидко, як хотілося б.Переходи в Православну церкву України також ускладнені через низку причин — як внутрішніх, так і зовнішніх. По-перше, війна ускладнює ці процеси, особливо десь на місцях, і багато парафій застрягли у перехідному періоді.І ми говоримо про те, що кількісні показники не є відображенням реальності у тому вигляді, у якому вона існує. Тому процес іде, можливо, не так швидко, як нам би хотілося, але найголовніше — що він має незворотний характер.Людина на війні: віра, психологія, капеланство— В умовах постійної небезпеки люди шукають опори — у психології, вірі, спільнотах. Це породжує нові запити й нові форми духовної та емоційної підтримки. Яку роль, на вашу думку, відіграє релігія для людини в умовах постійної небезпеки?— Я думаю, релігія відіграє ту роль, яка притаманна їй історично. Це духовна опора, надія, компенсаторна функція. І в умовах загрози, в умовах небезпеки, в умовах ризику для життя ця потреба загострюється.Але скажу зі свого досвіду спілкування з нашими захисниками: навіть там, поблизу лінії розмежування, є як віруючі люди, так і невіруючі — ті, кого ми називаємо атеїстами. Але атеїстами не в тому розумінні, що вони проти релігії, адже "а" не означає "проти", "а" означає "не".Тобто у них якась своя система цінностей, відмінна від релігійної. Якщо ж ми говоримо про конфесійну специфіку, то вона трошечки розпливається, не має чітких обрисів там, де загроза життю є абсолютно реальною.Ми знаємо, що капелани, по суті своїй, мають духовно оформлювати усіх: військовослужбовців, весь особовий склад, яким вони опікуються, незалежно від конфесійної приналежності. При цьому капелани не приховують, до якої церкви належать, і водночас вони не повинні займатися прозелітизмом — залучаючи чи переманюючи у свою конфесію представників інших віросповідань.Це такі питання, знаєте, дуже делікатні, дуже непрості, і українські капелани різних конфесій напрацьовують новий досвід ось такого духовного оформлення в умовах небезпеки, в умовах війни.Прозелітизм — активне прагнення навернути інших людей до своєї віри, релігії чи системи переконань, а також сама діяльність, спрямована на залучення послідовників (прозелітів). Термін походить від грецького слова, що означає "новоприбулий" чи "навернений". Він може означати як щире місіонерство, так і небажане переманювання, а в деяких замкнених спільнотах (наприклад, друзи) заборонений. — Ми живемо в епоху масової популяризації психології, і за час війни люди почали частіше звертатися до психологів. Чи може психолог замінити капелана?— Цікаве питання. Трохи в іншому формулюванні я сама його ставила військовослужбовцям, нашим захисникам, коли була у складі групи контролю бойового стресу, тобто тим військовим психологом, але в душі я ще й релігієзнавець, дослідник і маю тісну співпрацю із капеланами.Ось питання, яке я ставила військовослужбовцям: хто вам більше потрібний — капелан чи психолог? Відповідь була, що потрібен і той, і той. Тому що те, що скажеш капелану, — не скажеш психологу, і навпаки.Для себе я зробила висновок, що все-таки у кожного є свій спектр діяльності, свій функціонал, якщо підходити інструменталізовано. Психолог працює з поведінкою, з травмами, капелан працює з духовними сенсами, але вони часто йдуть пліч-о-пліч, і інколи функції одного переносяться на іншого.Це війна, тут немає такого чіткого розмежування. Однак ще раз кажу, що й один, і інший повинні бути, виконуючи свою функцію і діючи у тандемі. У нас це виходило, тож я ще раз переконуюся, що така паритетна співпраця є більш ефективною. Тому що все це потрібно для чого? Аби допомогти нашим захисникам стояти на фронті.Світоглядні зміни та релігійна свідомість— Після 2014 року, а особливо після 2022-го, українське суспільство переживає глибокі світоглядні зміни, які відображаються і в релігійному житті. Чи можна говорити про формування нової української релігійної свідомості після 2014-го і, особливо, після 2022 року?— Ви знаєте, дуже хороше запитання, його можна навіть класти в етапи зміни релігійної свідомості українця цього періоду. Звісно, свідомість змінювалася. Після 2014 року спостерігався відхід від імперських моделей, які нам нав’язували ще з часів Радянського Союзу. Вже тоді, хоча Росія ще не була настільки агресивною у своїх духовних виявах, ідеї "русского міра" насаджувалися, вже тоді засівалися.Натомість 2022 року, мені здається, ці зміни вже набули більш стрибкоподібного характеру. Хоча треба розуміти, що всі процеси відбуваються дуже нелінійно, вони різновекторні. Так само як світ стає більш релігійним і менш релігійним, то і тут релігійна свідомість: з одного боку, вона вчить нас розрізняти проповідь і пропаганду, з іншого боку — ми бачимо, що сьогодні, коли вже чотири роки повномасштабної агресивної війни, у серці України, у Голосіївському монастирі, відбувається навчання дітей за російськими підручниками, їм насаджують російські фільми. Чим думають такі батьки? Що це таке відбувається? Яку сплячу агентуру у такий спосіб формують?Зміни відбуваються у напрямку розвитку, тому що навіть самі релігійні організації, які є україноцентричними та включені у контекст захисту національних інтересів і територіальної цілісності, набувають нових значень через свій непритаманний функціонал. Вони співпрацюють зі ЗСУ. Змінюється при цьому релігійна свідомість? Звісно, змінюється.Вони займаються волонтерством, допомогою внутрішньо переміщеним особам, адвокацією українських інтересів. Але водночас залишки отакої імперської свідомості присутні, і їх треба однозначно викорінювати, тому що це теж умова нашого виживання.— Які релігійні спільноти беруть найактивнішу участь у допомозі військовим і постраждалим від війни та в який спосіб?— Ми вже частково зачепили це питання. Дуже складно оцінювати це в якихось кількісних показниках, тому що чисельність релігійних організацій різна і спроможності їхньої діяльності різні. Але фактично всі конфесії включені у допомогу Збройним силам України.Я навіть, перебуваючи у складі 109-ї Донецької окремої бригади сил територіальної оборони Збройних сил України, співпрацювала із протестантськими церквами, які допомагали нам, завозячи продукти, медикаменти, фільтри для води, багато речей немілітарного призначення.Знову ж таки, капеланський напрям — це той напрям, у який включені майже всі конфесії. Відповідно до тих пропорцій, які існують у суспільстві, найбільша чисельність капеланів належить Православній церкві України, однак покрити всі посади вони не можуть. Тут протестанти виходять в актив і кажуть: "Давайте ми, ми можемо, ми хочемо, ми будемо, ми готові!".Я ще раз хочу зауважити, що всі християнські конфесії — православні, католики, греко-католики, протестанти, а також усі нехристиянські — іудейські, мусульманські громади — дуже активні у допомозі й адвокації українських інтересів на міжнародній арені. У цьому сенсі Україна демонструє конфесійну єдність.Подивіться на заяви Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіО) — вони єдині у своєму засудженні ідеології "русского міра", позиції Російської православної церкви тощо. Ці заяви показують єдність розуміння й підтримки держави, що є дуже важливим.Взагалі це прецедент, якого немає в Європі. Таких організацій, як ВРЦіО, більше немає — ми тут теж перебуваємо в такому європейському релігійному авангарді.— Релігійний авангард… Звучить багатообіцяюче.— На теренах України понад мільйон протестантів, і в Європі Україну називають біблійним поясом Європи. Я зустріла отакий зворот — він видався мені дуже цікавим. Думаю, треба, аби про нього теж знали.Наука під час війни— Війна породжує нові міждисциплінарні напрями досліджень. Один із них — мілітарне релігієзнавство. У чому полягає суть мілітарного релігієзнавства в Україні?— Я думаю, що багато чого в умовах війни мілітаризується, і якимось чином мілітаризується й релігієзнавство. Але це, радше, стосується методологічного набору, яким релігієзнавство як наука оперує у вивченні дійсності.Я вам скажу так: про сек’юритизацію релігії говорилося давно. І пам’ятаю нашу працю "Релігійна безпека/небезпека України", яка вийшла у відділенні релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України ще у 2019 році. Це вже був результат досліджень, коли українці прекрасно розуміли загрозу інструменталізації релігії — те, що ми вже сповна побачили у 2022-му.Тому, звісно, релігієзнавство теж стоїть перед викликами випрацювання нового інструментарію для дослідження нової реальності. Але я вам скажу, що релігієзнавці не сплять: вони сьогодні перебувають і в лавах Збройних сил України. Я — не єдиний приклад, я знаю багатьох своїх колег і хочу, щоб й інші їх знали.Це і Жора Филипович, це і Саїд Ісмагілов, це і Руслан Халіков. Юрій Павлович Чорноморець постійно включений у мілітарний контекст, допомагаючи Збройним силам України, і водночас він працює у сфері наративів і наукових досліджень.Релігієзнавство як наука рухається, розвивається, напрацьовує й адекватно відображає ту реальність, у якій ми живемо. Розробляється навіть і нова термінологія, наприклад: "релігійна резистентність", "сек’юритизація релігії" тощо. Це теж є відпрацюванням відповідного інструментарію.Державні проєкти: логіка, критерії, ефективність— Війна змінює не лише пріоритети, а й саму логіку реалізації державних культурних і релігійних проєктів — від формату до змісту й критеріїв ефективності. Як повномасштабна війна змінила зміст і формат культурних та релігійних проєктів, які реалізує держава?— Критерії дуже прозорі. По-перше, це ті проєкти, які посилюють стійкість українського суспільства. По-друге, те, про що ми з вами говорили, — ті проєкти, які посилюють національну безпеку. Це ті проєкти, які мають реальний соціальний ефект.На сьогодні сферою моїх зацікавлень, серед іншого, є проєкт "Громади майбутнього". Це не комерційний проєкт, це соціальний проєкт, який спрямований на те, щоб поєднати українське суспільство, засіяти точки зростання на умовах формування нової свідомості українця. З одного боку — нової свідомості, а з іншого боку — продовження "традицій толоки".Дуже цікавий проєкт. Якщо буде можливість, ми про нього поговоримо окремішно, але ці критерії успішності проєкту у "Громадах майбутнього" теж застосовуються, виправдовуються і працюють.Звичайно, це проєкти, які повинні працювати на міжнародний імідж України. Навіть остання поїздка представників українського суспільства — експертів, лідерів думок — до Брюсселя для виступу у Європарламенті має велике значення, тому що Європа зацікавлена у тому унікальному досвіді, який має Україна в розрізі протистояння гібридним загрозам у сфері релігії, культури тощо.Це та м’яка сила, яку Росія, на жаль, використовує для того, щоб посіяти розбрат, підготувати ґрунт для входження "русского міра". І ми повинні самі вміти це розпізнавати, мати певні маркери для виявлення цих загроз та вчити цього Європу.Тому всі ці проєкти, які мають такий набір критеріїв, повинні бути реалізовані — не лише за підтримки держави, а й за участі всіх небайдужих, усіх, кому болить майбутнє України.— Оскільки ми вже з вами зачепили тему критеріїв, то за якими саме критеріями держава визначає пріоритетність культурних та релігійних ініціатив під час війни? Можливо, більш конкретно.— Знаєте, більш конкретно буде складніше, тому що питання полягає у тому, які саме проєкти й про що йдеться. Тому що держава і релігійні організації діють на умовах партнерства. Все-таки держава не втручається у церковні справи — держава є партнером.І як відбувається це спілкування? Представники державних органів чи навіть Офісу президента часто є присутніми на засіданнях релігійних організацій, тієї ж Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Пані Олена Ковальська там не один раз була присутня, коли обговорюються важливі питання — чи щодо капеланства, чи щодо можливостей волонтерства, чи ще щось.І те, що потрібно для вирішення релігійним організаціям, і ті точки перетину, де держава та релігійні організації можуть посилити одна одну, — усе це відбувається на паритетних основах. Це все має працювати на імідж України, на укріплення національних інтересів, на співпрацю і на збереження свободи совісті, свободи віросповідання, якої Україна дотримується, попри всі загрози й виклики.Особиста робота і конкретні проєкти— Пані Віто, а що для Вас означає "успішний" державний проєкт у сфері культури або релігії?— Успішний проєкт — це той, який має реальні цілі, який не є показушним і який має працювати на Україну. Має конкретні етапи, конкретних виконавців, орієнтований на українця."Громади майбутнього" — це той проєкт, яким я опікуюся. Він має всі ці ознаки й спрямований на те, щоб у майбутньому реінтегрувати військовослужбовців у суспільство. Це дуже важливо, тому що це наше майбутнє, це можливості уникнення стигматизації та розривів у суспільстві.Цей проєкт спрямований на соціально вразливі верстви населення — внутрішньо переміщених та малозабезпечених осіб. На те, щоб відбудовувати зруйноване на нових засадах, підіймати сільське господарство, застосовувати альтернативні джерела.Як на мене, це ефективний проєкт. Він відповідає і моїм внутрішнім запитам, і тим запитам, які для України сьогодні є важливими. Тому закликаю підключатися, цікавитися, шукати в інтернеті: "Громади майбутнього", і будемо працювати разом заради майбутнього України.Загалом питання відновлення — це не лише про інфраструктуру, а й про сенси, цінності та культурно-релігійне життя майбутньої України. Це питання неминуче постане, воно вже постає.Після війни: майбутнє— Які довгострокові зміни у сфері культури та релігії Ви вважаєте необхідними після війни?— Подумаймо разом, тому що війна по-іншому оголює проблематику. Вона показує вразливість і релігії, і культури як сфер, якими можуть маніпулювати, які країна-агресор може використовувати у своїх імперських цілях.Я думаю, що відбудеться переосмислення ролі культури, ролі релігії у державній політиці, буде посилюватися інституційна стійкість цих сфер. Можливо, будуть відпрацьовуватися механізми захисту від впливів.Йдеться і про релігійну кібербезпеку як один із механізмів, скажімо так, убезпечення цієї сфери діяльності від ворожого впливу.Крім того, українське релігієзнавство багато говорило про те, що ми повинні мати й плекати щось своє, ми повинні вибудовувати свій власний український світ. Це те, що даватиме нам наснагу й надію, це те, що потребуватиме наших зусиль, і це те, що ми зможемо залишити своїм дітям.— Які ще ключові культурні та релігійні проєкти, окрім вищезгаданого, ви нині координуєте в Офісі президента? Чи ви зосередилися саме на "Громадах майбутнього"?— Ні, "Громади майбутнього" — це неофіційний проєкт, я б так сказала, це народний проєкт, запит суспільства, і я тут, у ньому, тому що розумію його значущість.Що стосується Офісу президента, тих сфер і тих проєктів, над якими я зараз працюю, то це тандем з інституціями, з окремими людьми. Це Український інститут національної пам’яті й пан Олександр Алфьоров, це Національний воєнно-історичний музей і пан Ярослав Тинченко.Ми об’єднані зараз у проєкті "Михайлівська стіна пам’яті". Зараз вона потребує оновлення, упорядкування. Йдеться про те, щоб цей простір наповнити глибокими сенсами, вшановуючи наших захисників і захисниць.Мені дуже болить цей проєкт, тому що на цій стіні пам’яті будуть прізвища дорогих і важливих для мене людей. Але скількох ще ми не знаємо — де вони перебувають, не знаємо їхніх прізвищ. Ще один простір буде присвячений зниклим безвісти, але це буде знак, що ми їх пам’ятаємо і чекаємо.Проєкти з меморіалізації та вшанування є для мене особистою сферою зацікавлення. Буквально у січні вже має вийти "Книга пам’яті полеглих киян", де я мала честь плекати пам’ять і упорядковувати біографії наших захисників і захисниць, починаючи з 2014 року.Це лише перші 100 біографій, перші 100 українських героїв. Причому українських героїв не лише відзначених цією високою нагородою, а героїв уже тим, що вони встали на захист української держави, полишивши всі свої цивільні справи.Книга настільки була сенситивна, чутлива для мене: я ці сто біографій просто прожила. Скоро вона вийде друком, але вона лише перша. Це такий проєкт, який буде протяжним, але він продовжуватиметься доти, доки останнє ім’я героя не буде вшановане гідно на рівні держави.— Коли запланований вихід книги?— Пілотний проєкт був представлений наприкінці грудня, а у січні має бути весь наклад. Ми очікуємо на презентацію книги в КМДА.Дуже зацікавлений у презентації наш Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України, бо саме він дав можливість працювати над цією книгою, оскільки це також збігається з політикою Центру інформаційно-комунікаційної підтримки.Комунікація і партнерство— Як вибудовується комунікація між Офісом президента та релігійними організаціями у межах ваших проєктів?— Як радник заступника керівника Офісу президента України, пані Олени Ковальської, я є таким ланцюжком, зв’язківцем між представниками релігійних організацій і Офісом президента. Це лише один із форматів, тому що моя релігієзнавча специфіка, напрацьована роками, дозволяє мені виходити й напряму спілкуватися з багатьма релігійними очільниками.Крім того, є й офіційний формат — листи, запрошення, участь у різних заходах. Я як представник Офісу президента України була присутня на низці заходів, круглих столах. Формати є абсолютно різними: робочі групи, офіційні зустрічі, неформальне спілкування.Ось зараз муфтій Духовного управління мусульман України шейх Мурат Сулейманов мною передав запрошення пані Олені Ковальській зустрітися у мечеті на Дегтярівській, що у Києві, для розмови, для окреслення спільних дій.Мені дуже імпонує, коли відбувається і формальне, і неформальне спілкування, адже ці дві форми підсилюють одна одну і є більш результативними. Тримаємо руку на пульсі й, де можемо, сконтактовуємо усіх на єдиному ґрунті, у єдиних баченнях, у спільних задачах і цілях..

При монастирі Української православної церкви московського патріархату "Голосіївська пустинь" у Києві є підпільна школа. Там дітям викладають за радянськими підручниками, показують російські фільми та вчать російських пісень.Про це свідчить розслідування журналістів "Слідства.Інфо"."Хоча директорка називає заклад "сімейним клубом", він працює як звичайна школа — діти вчаться п'ять днів на тиждень із 9:00 до 14:00, є група продовженого дня. Документи ж школярів для формальності перебувають у ліцензованих українських школах, хоча діти там не навчаються", — зауважили медійники.Система радянської освіти у школі при церквіЖурналістка "Слідства.Інфо" вдала жінку, яка хоче влаштувати дитину родички до освітнього закладу, який має ознаки підпільної школи. Щоби довідатися деталі функціонування цієї установи, вона поспілкувалася з директоркою, вчителями та батьками учнів. Як вдалося з’ясувати, наразі у школі навчається понад 60 дітей — це учні з першого по дев’ятий клас. Зі слів керівниці закладу, у школі працює 16 вчителів.Журналісти з’ясували, що директоркою підпільної школи є Анна Болгова. Вона заснувала так звану православну школу "Перспектива" для християнських дітей, яка працює з лютого 2025 року.Судячи з отриманих даних, у школі дотримуються радянської системи освіти. Наприклад, звичні чотири класи початкової школи скоротили до трьох."Знаєте, у нас взагалі три роки початкова школа. У нас перший клас — це рівень сучасної школи другого", — розповіла очільниця так званої школи.Учителька початкових класів додала, що вони розділили весь процес навчання в початковій школі на три роки.Слов’янська мова та радянські пісніУ розкладі занять для першого класу журналісти побачили предмет "слов’янська мова". Вчителька початкової школи Лариса Абросімова пояснила, що насправді це — російська мова.Водночас вона уточнила, що навчання відбувається українською мовою. Однак батьки учнів у розмові з журналістами запевнили, що насправді – "п’ятдесят на п’ятдесят"."Тут є великий плюс вивчення російської мови, читання та навчання, тому що, я кажу, ну повинна ж людина, у якої, за фактом, рідна російська мова, писати грамотно цією мовою", — видала аргументацію мати однієї з учениць школи.Під час екскурсії школою медівникам вдалося ознайомитися з підручниками, за якими навчаються першокласники. Серед них, наприклад, арифметика 1966 року видання, тобто радянських часів."Вона розрахована на три роки, тому ми й взяли її. 1966 рік видання. Зате діти потім знають математику дуже добре", — наголосила вчителька початкових класів.Директорка школи при монастирі також розповіла про такі предмети як "Фільм" і "Музика"."Понеділками ми показуємо фільми хороші. Востаннє показували фільм "5 секретов настоящего мужчины" проекту "Общєє дєло" з Росії. Звісно, там чудесні пісні були. Зараз ще старша школа вчить: "Под небом голубым есть город золотой" гурту "Акваріум", — зазначила Анна Болгова.Без ліцензії, але за підтримки "друзів"Самі, так би мовити, освітяни називають свою школу сімейним клубом."Ми існуємо у форматі сімейного клубу. Нам це дуже подобається, тому що, по-перше, у нас і програма інша. Так нас ніхто не може зачепити. Ну батьки зібралися, діти оформлені в дистанційній школі. Ми зібралися і додатково тут навчаємося. Це наша особиста справа", — додала директорка. Судячи з її слів, цей освітній заклад при монастирі, попри те, що має всі ознаки звичної школи, працює без офіційної ліцензії. Мати однієї зі школярок розповіла, що документи її доньки лежать в іншій школі, яка є легальною, а навчання відбувається при монастирі."Є приватний ліцей у Хотянівці під Києвом, він із ліцензією, видає документи державного зразка. Ми забрали документи дитини зі школи та завезли туди. Ми там зареєстровані, нас переводять із класу в клас, усі документи, відомості заповнюються. І за документами для держави вони там вчаться, їздять у Хотянівку чи не їздять", — зазначила жінка.Йдеться про Хотянівський ліцей "Ранчо Скул". Журналісти теж під легендою поспілкувалися з його директоркою Яною Кожемою, чиїм номером поділилася директорка православної школи."У мене вони не навчаються взагалі ніяк, вони просто тут вписані. А все навчання відбувається в школі при монастирі за дружбою з Анною Анатоліївною Болговою, школа нам дає оцінки й усе. І ми тут проставляємо повністю все оцінювання, все йде з тієї школи. Вони світяться як очники", — зізналася Яна Кожема.Ще одна школа, яка допомагає існуванню "сімейного клубу" при російській церкві, — навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад" Костянтинівської міської ради Донецької області. Там офіційно працює Лариса Абросімова — вчителька початкових класів, з якою вдалося поспілкуватися журналістці під час візиту до школи під легендою."От, наприклад, у нашу школу так можна. Мене знають і знають, що ці діти справді навчаються. Тобто вони не десь бовтаються, а в нашій школі вчаться. Ми передаємо всі свідчення звідси, загалом за оцінках туди. Заповнюються всі документи. Тобто ви офіційно рахуєтесь", — розповіла жінка.За підтримки настоятеля монастиряУ розмові директорка закладу поділилася, що з приміщенням для школи допоміг настоятель чоловічого монастиря "Свято-Покровська Голосіївська пустинь" архієпископ Ісаакій Ворзельський, або ж Федір Пилипович Андроник."Усе перебудував владика для школи спеціально. Він повністю реконструкції всі зробив за літо під школу, всі ці класи", — розповіла Болгова."Мені щиро шкода цих дітей, але, на жаль, у цьому віці рішення за них ухвалюють батьки. А те, що стосується діяльності самого цього сімейного клубу, то тут питання більше, з мого погляду, до Служби безпеки України. Хтось плекає та розбудовує цей осередок «руского міра» в столиці України", — прокоментувала знахідку журналістів "Слідства.Інфо" Іванна Коберник, співзасновниця ГО "Смарт освіта".Нагадаємо, що на кінець грудня в Україні працює майже вісім тисяч релігійних установ Української православної церкви Московського патріархату. Найбільше — на Донеччині, Дніпропетровщині та Вінниччині..

На сьогодні в Україні працює майже вісім тисяч релігійних установ Української православної церкви Московського патріархату. Найбільше — на Донеччині, Дніпропетровщині та Вінниччині.Як повідомляє сервіс відкритих даних "Опендатабот", під час повномасштабної російсько-української війни менш ніж тисяча релігійних громад перейшли до Православної церкви України.Так, станом на початок 2022 року в Україні діяли 8782 церкви УПЦ МП, на сьогодні — 7826. Найбільше їх залишається у:Донецькій області — 625;Дніпропетровській області — 522;Вінницькій області — 495;Закарпатській області — 487;Хмельницькій області — 428.Водночас найменше церков УПЦ МП діє у Львівській області (шість) та на Прикарпатті (вісім). На сьогодні лише 18 релігійних установ із майже 8 тисяч відкрито показують свої зв'язки. Також 39 церков у держреєстрі позначені як ті, що не вказали свою приналежність до Московського патріархату. Усі вони зосереджені в Чернівецькій області."22 релігійні громади, які приховували чи не декларували зв'язки з МП, припинили діяльність або перебувають у процесі припинення за власним бажанням", — зазначили в "Опендатабот".За час повномасштабної війни лише 934 релігійні громади офіційно перейшли до ПЦУ. Загалом церкві підпорядковуються близько дев'яти тисяч. Найчастіше до української церкви навертались у:Хмельницькій області — 205;Київській області — 196;Вінницькій області — 105.Пік переходів припав на 2023 рік — тоді змінили підпорядкування 386 громад. Торік таких було 191, а у 2025 році — 157. Варто зауважити, що перехід церкви з однієї митрополії до іншої займає тривалий час, тому дані в Єдиному державному реєстрі можуть різнитися від інформації "на місцях" та у ПЦУ.Нагадаємо, у вересні до суду було подано позов про припинення діяльності Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату. Він був ініційований Державною службою з етнополітики та свободи совісті..

Служба безпеки задокументувала нові злочини з боку настоятеля одного з монастирів Української православної церкви Московського патріархату на прифронтовій території Донеччини. За матеріалами справи, митрополит публічно заперечував злочини Російської Федерації та поширював фейки про Сили оборони.Про це у Telegram-каналі повідомляє Служба безпеки України. Як встановило розслідування, навесні 2022 року під час літургії клірик заперечував причетність окупантів до масованих обстрілів регіону, коли було пошкоджено декілька місцевих храмів разом із насельниками."Щобільше, фігурант виправдовував збройну агресію РФ та розповсюджував дезінформацію про українських захисників, які ведуть безперервні бої з рашистами на східному фронті", — йдеться у повідомленні.На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили митрополиту про підозру за ч. 1, 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників). Фігуранту обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину. Зловмиснику загрожує до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна."Раніше Служба безпеки вже викрила клірика на несанкціонованому поширенні інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ. Досудове розслідування за цим епізодом завершено. Матеріали справи скеровано до суду", — наголосили в СБУ.Нагадаємо, нещодавно на Закарпатті прикордонники викрили чергову спробу втечі військовозобов’язаного з країни. На цей раз ухилянтові допомагав священнослужитель Української православної церкви Московського патріархату.Також у Волинській області викрили священника, який за грошову винагороду обіцяв висвятити військовозобов’язаного чоловіка у диякони. За свої "послуги" отець просив 10 тисяч доларів..

На Донеччині священник з Лимана дозволив російським загарбникам розміститися на території храму військову техніку. Йому заочно повідомили про підозру.Як повідомила прес-служба Донецької обласної прокуратури, його дії кваліфіковано як пособництво державі-агресору.Так, представник релігійної організації допомагав ворогу встановлювати незаконну владу під час окупації Лиману. Ще у травні 2022 року настоятель одного з храмів, що належить до Горлівської єпархії УПЦ, відкрито підтримав російських загарбників. "Зустрівши військових РФ, він добровільно надав їм у користування церковні ресурси. Підозрюваний дозволив у приміщеннях, в тому числі підвальних, перебувати ворожому підрозділу, скласти їх спорядження та боєприпаси. Крім того, окупанти використовували подвір’я храму як стоянку для військової техніки", — зазначили в прокуратурі.Яке покарання загрожує священникуПісля звільнення Лимана ЗСУ священник втік разом з окупантами. Він перебуває у розшуку. Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.Варто зауважити, що дана особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Нагадаємо, раніше російські окупанти зруйнували унікальний пам’ятник дерев’яної церковної архітектури — Свято-Вознесенський храм у селі Новотроїцьке Донецької області. .

Колишньому народному депутату кількох скликань, обраному від забороненої проросійської партії "Опозиційний блок", обрали запобіжний захід. Також він є "куратором" російської церкви.Про це повідомила прес-служба Державного бюро розслідувань. У відомстві не вказують прізвище підозрюваного, однак, за даними слідства, йдеться про Вадима Новинського.За матеріалами розслідування ДБР, 15 вересня Печерський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою.Що відомо про справу Вадима НовинськогоУ січні 2025 року працівники ДБР у взаємодії з СБУ повідомили про підозру "куратору" РПЦ в Україні. Його звинувачують у державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті.Як встановило слідство, від самого початку збройної агресії РФ проти України, ще з 2014 року він просував російські наративи через інтерв’ю у засобах масової інформації, публічних виступах, а також у дописах на власному сайті та у соціальних мережах. Також депутат намагався формувати в українському суспільстві антивладні та проросійські настрої, виправдовувати російську агресію тощо.Фігурант виконував вказівки очільника російської православної церкви патріарха РПЦ Кирила (Володимира Гундяєва), він протягом тривалого часу підтримував з ним тісне спілкування, був так званим "куратором" та фактично представником релігійної організації іноземної держави в Україні. При цьому він систематично здійснював публічні виступи з ознаками релігійної нетерпимості та ворожнечі.Де зараз перебуває Вадим Новинський та яке покарання йому загрожуєПісля початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну він склав повноваження і наразі переховується закордоном. "Він продовжує здійснювати інформаційний вплив, спрямований на шкоду суверенітетові України, її державній та інформаційній безпеці, досягнення військово-політичних цілей керівництвом РФ відносно держави Україна та надання агресору допомоги у проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері", — зазначили в ДБР.Комплексні судові психолого-лінгвістичні експертизи, призначені слідчим, підтвердили факти злочинної діяльності нардепа в інтересах Росії. Максимальне покарання за вчинення таких дій — позбавленням волі на строк до 15 років з конфіскацією майна або без такої.Нагадаємо, на початку вересня Служба безпеки України та Офіс Генерального прокурора затримали на території України народного депутата IX скликання від забороненої політичної партії "Опозиційна платформа — За життя", який перебував у розшуку за підозрою у державній зраді.

До суду подано позов про припинення діяльності Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату. Він був ініційований Державною службою з етнополітики та свободи совісті.Таку заяву під час брифінгу в Media Center Ukraine зробив глава відомства Віктор Єленський."Відповідно до закону, якщо не було виконано припис, то наступний наш крок — позов до суду. Він поданий 29 серпня до адміністративного суду. Сама Київська митрополія подала декілька позовів у відповідь. Вона оскаржує припис та інші речі. Але у нас демократична країна й остання крапка буде за судовим рішенням", — йдеться у заяві Єленського.За його словами, суд пройде відповідно до встановлених процедур, а Державна служба з етнополітики та свободи совісті робитиме все можливе, аби це питання не було "втоплене" у юридичному спамі, адже такі дії вже фіксються.Керівник ДЕСС наголосив, що у разі задоволення судом позову, Київську митрополію Московського патріархату позбавлять статусу юрособи. Вона також втратить право суб’єктності."Це означає, що у парафій цієї церкви не буде центру в особі Київської митрополії. Водночас це не означає, що парафії повинні переходити до іншої церкви. Держава цього не вимагає. Якщо вони захочуть, вони можуть залишатися незалежними", — додав Віктор Єленський.Раніше повідомлялось, що Київська митрополія Української православної церкви має ознаки афіліації з Російською православною церквою. Її діяльність в Україні заборонена на законодавчому рівні.Нагадаємо, раніше УПЦ московського патріархату мала термін до 18 серпня на усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації щодо виявлених ознак афілійованості з РПЦ.

Київська митрополія Української православної церкви має ознаки афіліації з Російською православною церквою. Її діяльність в Україні заборонена на законодавчому рівні.Про це повідомили в Державній службі з етнополітики та свободи совісті України. Вона ухвалила рішення про визнання Київської митрополії УПЦ афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, згідно зі статтею 3 закону "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій".Такому рішенню передувало дослідження щодо наявності ознак афілійованості Київської митрополії УПЦ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.Воно, пояснили в держслужбі, виявило ознаки афіліації київської митрополії УПЦ із РПЦ, що є порушенням закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Тому церкві направлено припис про усунення порушення закону.У своєму листі настоятель Української православної церкви митрополит Онуфрій заявив про відмову виконувати цей припис.Таким чином у зв’язку з відсутністю підстав для висновку про усунення порушень або помилковості винесеного припису держслужба визнала київську митрополію УПЦ афілійованою з іноземною релігійною організацією.Загалом процедура має проходити таким чином:держслужба спершу перевіряє релігійну організацію на наявність зв’язків з іноземними церквами, діяльність яких в Україні обмежена;якщо порушення знаходять, органу дають припис — усунути ці порушення;якщо організація відмовляється виконати припис, держслужба офіційно визнає її пов’язаною з іноземною церквою;далі остаточне рішення про заборону її діяльності ухвалює суд.Нагадаємо, раніше УПЦ московського патріархату мала термін до 18 серпня на усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації щодо виявлених ознак афілійованості з РПЦ.

Духовний радник президента США пастор Марк Бернс заявив, що глава Кремля Володимир Путін використовує Московську церкву в Україні для виправдання бойових дій, благословення ракет і обману мільйонів людей. Про це він написав у своїй соцмережі X. Бернс наголосив, що у нього викликає глибоке занепокоєння той факт, що під час мирних переговорів на Алясці Володимир Путін мав нахабство вимагати захисту Російської православної церкви в Україні. Це, за його словами, та сама інституція, яку Кремль використовує для виправдання війни, благословення ракет та обману мільйонів, вдаючи, що їхнє вторгнення якимось чином святе."Дозвольте мені прояснити ситуацію. Україна — це країна, яка відстоює релігійну свободу, навіть під час жорстоких нападів. Те, що Путін заявляє про турботу про безпеку церкви, тоді як його власний уряд забороняє українські церкви на окупованих територіях, не просто лицемірно, це зло", — йдеться у заяві Бернса. Він зазначив, що український народ не намагається заглушити віру — він протистоїть корумпованій системі, яка використовує ім'я Бога, щоб благословляти насильство. "Глава Російської православної церкви назвав війну проти України святою місією та пообіцяв прощення тим, хто вбиває невинних людей. Це не християнство. Це фальшива релігія, яка використовується для служіння імперії", — йдеться у заяві Бернса. Духовний наставник Трампа заявив, що новий закон України (закон щодо заборони діяльності на території України релігійних організацій, зокрема пов’язаних з РФ, — ред.) був прийнятий демократичним шляхом. "Він (закон, — ред.) захищає їхній національний суверенітет та встановлює справедливі правові процедури для розслідування зв'язків з Російською православною церквою. Жодна релігійна група не забороняється автоматично. Ніхто не стоїть вище закону. Це дії вільного народу, який захищає себе, а не переслідує нікого", — повідомляє Бернс. Марк Бернс наголосив, що як християнський пастор, він підтримує Українську раду церков та релігійних організацій. "Вони абсолютно праві, відкидаючи зовнішній тиск і відстоюючи правду, справедливість і свободу. Я підтримую право України визначати своє майбутнє самостійно, вільне від погроз та маніпуляцій. В ім'я Ісуса я молюся за мир. Але справжній мир має ґрунтуватися на правді. Правда полягає в тому, що Росія використала релігію як зброю. І Україна має рацію, викриваючи це. Я підтримую Україну. Я підтримую Церкву. Я підтримую свободу", — додав Марк Бернс.Нагадаємо, 1 серпня російський диктатор Володимир Путін повторив, що "головним" у мирному процесі є викорінення причин війни, які Путін назвав питаннями, пов’язаними з безпекою Росії, використанням російської мови в Україні та умовами для Української православної церкви Московського патріархату.Варто зазанчити, що під час перемовин із президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом на Алясці російський диктатор Володимир Путін озвучив свої вимоги щодо припинення війни в Україні.

У суботу, 26 липня, Папа римський Лев XVI вперше зустрівся з делегацією підконтрольної Кремлю Російської православної церкви. Російські попи під час візиту до Ватикану поскаржились на "гоніння" їхньої церкви в Україні.Про це повідомляють росЗМІ, посилаючись на повідомлення, опубліковане РПЦ. Як зазначають російські медіа, делегацію РПЦ очолював керівник відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Антоній (Севрюк).У повідомленні, зокрема, зазначається, що "митрополит Антоній розповів Папі Леву XIV про "гоніння", яких зазнає сьогодні Українська православна церква".Варто нагадати, що в Україні у 2024 році заборонили Українську православну церкву Московського патріархату.Папа Лев XIV (у миру — Роберт Френсіс Прево) — 267-й Папа Римський, американсько-перуанський католицький прелат, який очолює Католицьку церкву та є сувереном держави-міста Ватикан. Його було обрано на конклаві 8 травня 2025 року після смерті Папи Франциска.Перед обранням понтифіком Прево обіймав низку високих посад у Ватикані. З 2023 року він був префектом Дикастерії у справах єпископів та президентом Папської комісії у справах Латинської Америки. Раніше служив єпископом Чиклайо в Перу (2015–2023) і генеральним настоятелем Ордену Святого Августина (2001–2013). Прево має громадянство США і Перу, ставши першим Папою, що походить з цих країн.Нагадаємо, Львівська область стала першою на території нашої держави, де більше немає жодної зареєстрованої релігійної громади Російської православної церкви в Україні. Ще в лютому цього року таких було 54.Також у серпні 2024 року президент Володимир Зеленський провів розмову вселенським патріархом Варфоломієм. Вони обговорили ситуацію, яка склалася у зв’язку із забороною московської церкви в Україні.

Українська православна церква московського патріархату має до 18 серпня усунути порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації щодо виявлених ознак афілійованості з Російською православною церквою.Такий припис зробила Державна служба України з етнополітики та свободи совісті."За результатами проведеного дослідження щодо наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української православної церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена на території України, Київській митрополії УПЦ винесено припис про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації", — йдеться в документі.За результатами дослідження, Київська митрополія УПЦ МП має ознаки афілійованості з Російською православною церквою, хоча й намагається відсторонитися від своєї належності до московського патріархату.Аби виконати припис, митрополит УПЦ МП Онуфрій має надати рішення найвищих органів церковної влади щодо:виходу УПЦ зі структури РПЦ;втрати чинності для УПЦ усіх положень статуту РПЦ.Також, згідно з приписом, необхідно відкликати священнослужителів, ченців, черниць УПЦ зі складу священного синоду РПЦ, архієрейського та помісного соборів РПЦ, міжсоборної присутності РПЦ, синодальних відділів та інших керівних та церковно-канонічних органів РПЦ, а також канонічних підрозділів РПЦ.Окрім того, необхідно визнати нечинними ухвалені РПЦ рішення щодо анексії єпархій УПЦ і призначення РПЦ керівників єпархіальних управлінь УПЦОнуфрія зобовʼязали публічно заявити в усній або письмовій формі про свою незгоду з призначенням до статутних органів управління РПЦ і підготувати відповідну заяву для припинення повноважень і розірвання зв'язків із РПЦ.Раніше, у серпні минулого року, Верховна Рада ухвалила закон про заборону в Україні релігійних організацій, пов‘язаних із Росією. 9 травня цього року Кабмін затвердив порядок проведення дослідження причетності релігійних організацій до Росії, а також порядок розгляду питання щодо підтвердження фактів використання релігійної організації для пропаганди ідеології "руского міра".Нагадаємо, що 2 липня президент Володимир Зеленський позбавив українського громадянства митрополита УПЦ МП Онуфрія. Йдеться про Ореста Березовського. Про це повідомляв прес-центр Служби безпеки України.

Попри різні публічні заяви про незалежність і окрему діяльність, київська митрополія Української православної церкви московського патріархату (УПЦ МП) зберігає зв’язок із Російською православною церквою (РПЦ).Про це свідчать результати офіційного дослідження Державної служби з етнополітики та свободи совісті..Фахівці виявили, що передані РПЦ УПЦ права на "незалежність і самостійність в управлінні" не є ознакою автокефалії.Водночас у статуті УПЦ є норми, що прямо свідчать про її належність до структури РПЦ.Також архієреї УПЦ (МП) залишаються членами Помісного й Архієрейського Соборів РПЦ — відповідно до чинного статуту РПЦ.До того ж у документах УПЦ немає рішень, що вказували би на припинення дії цих приписів.У Держетнополітики наголосили: це свідчить про те, що рішення РПЦ для УПЦ залишаються обов'язковими, попри заяви про незалежність.Якщо Держетнополітики видасть припис УПЦ на усунення зв’язків з РПЦ, церква має виконати вимоги протягом дев’яти місяців. Інакше її можуть заборонити в Україні.Як відомо, в серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила закон, що дозволяє забороняти релігійні організації, пов’язані з Росією. Якщо Держетнополітики виявляє ознаки афілійованості, організація має дев’ять місяців, щоб усунути їх.Водночас 9 травня цього року уряд затвердив порядок дослідження зв'язків релігійних організацій із Росією. 20 травня Державна служба етнополітики розпочала офіційне дослідження щодо УПЦ (МП).Нагадаємо, що 2 липня в мережі з'явилось фото російського паспорта митрополита Української православної церкви Московського патріархату Онуфрія (Ореста Березовського). Того ж дня його позбавили громадянства України.

У середу, 2 липня, у мережі з'явилось фото російського паспорта митрополита Української православної церкви Московського патріархату Онуфрія (Ореста Березовського). Його сьогодні ж позбавили громадянства України.Відповідні фото оприлюднило "РБК-Україна".Як зазначає видання, дані з паспортної системи РФ спростовують заяву Онуфрія про відсутність у нього громадянства країни-агресора, адже на зображеннях чітко помітний напис, що документ "действителен". Як відомо, Онуфрій зі своїми дещо консервативними поглядами завжди був ідейно близьким до РПЦ і часто відвідував її навіть до її об’єднання з МП. Ще 7 квітня 2023 року повідомлялося, що у митрополита Московської церкви Онуфрія виявили російський паспорт. Наступного дня він визнав цей факт, але переконував, що вже позбувся громадянства РФ.Нагадаємо, 2 липня президент Володимир Зеленський позбавив українського громадянства митрополита Української православної церкви Московського патріархату Онуфрія. Йдеться про Ореста Березовського.Нещодавно митрополит Української православної церкви московського патріархату Василь Поворознюк отримав тюремний строк. Клірик підтримував збройну агресію Росії та співпрацював з ворогом на тимчасово окупованих територіях.

Митрополит Української православної церкви московського патріархату Василь Поворознюк отримав тюремний строк. Клірик підтримував збройну агресію Росії та співпрацював з ворогом на тимчасово окупованих територіях.Про це повідомив прес-центр Служби безпеки України.За матеріалами СБУ, підсанкційного митрополита Луганської єпархії УПЦ (МП) заочно засуджено до 11 років позбавлення волі. Крім цього, суд призначив конфіскувати та передати в дохід держави все належне клірику майно:дві квартири: одна в Бориспільському районі Київщини, інша — в Луганській області;приватний будинок на Вінниччині;два авто, серед яких — Toyota Land Cruiser 200.Які злочини вчинив Василь Поворознюк проти УкраїниЗа матеріалами справи, Поворознюк одним з перших в регіоні публічно підтримав повномасштабну війну РФ проти України."У вересні 2022 року клірик прибув до Кремля для участі у церемонії так званого "приєднання" тимчасово окупованих територій України до складу країни-агресора", — зазначили в прес-центрі.Крім того, у травні того ж року клірик поширював ворожу пропаганду під час засідання "круглого столу" у Луганську. Цей захід проводили під керівництвом гауляйтера Леоніда Пасічника та активно висвітлювали кремлівські медіа. Також Поворознюк неодноразово давав інтерв’ю російським пропагандистам, де закликав до продовження війни проти України та захоплення нових територій нашої держави.На підставі зібраних доказів суд визнав клірика винним. Додатково суд постановив позбавити Поворознюка права обіймати будь-які посади в релігійних організаціях на строк 13 років."Оскільки засуджений переховується від правосуддя на тимчасово окупованій частині території Луганщини, тривають комплексні заходи для притягнення його до відповідальності", — зауважили в СБУ.Нагадаємо, раніше на Закарпатті правоохоронці затримали священника Української православної церкви московського патріархату, який разом із товаришем розгулював у радянській військовій формі.

У Чернівцях 17 червня біля Свято-Духівського собору сталася сутичка між представниками двох релігійних громад щодо користування культовою спорудою. Відомо про поранених, серед них — правоохоронці.Як повідомила прес-служба Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, священники Православної церкви прийшли, щоб відправити у храмі перший молебень українською мовою. Проте прихильники Московського патріархату зібрались навколо собору з протестом. Конфлікт на місці події тривав до вечора. Правоохоронці вжили необхідних заходів для стабілізації ситуації, припинили протиправні дії та провели превентивну роботу з учасниками інциденту. Завдяки злагодженим діям правоохоронців вдалося запобігти подальшому загостренню сутички.Загалом до поліції надійшло 25 звернень громадян. Зокрема, йдеться про:спричинення тілесних ушкоджень;можливе захоплення храму невідомими особам;перешкоджання журналістській діяльності;пошкодження майна культової споруди.За медичною допомогою нині звернулося 12 громадян, серед них — семеро правоохоронців та медпрацівник. Наразі за фактами вчинення протиправних дій проводяться досудові розслідування.Відносно одного з учасників події правоохоронці склали адміністративні матеріали. За іншими зверненнями громадян проводиться ретельна перевірка, після якої, буде надана відповідна правова кваліфікація.Нагадаємо, раніше на Закарпатті правоохоронці затримали священника Української православної церкви московського патріархату, який разом із товаришем розгулював у радянській військовій формі.