# Аліса Вайдель

Британське видання The Guardian опублікувало дослідження про причини зростання популярності ультраправих в Європі. З огляду, що ці політсили переважно ще й проросійські, їхній підйом — погана новина для України.Реалії Європи: чверть виборців голосує за ультраправих Дослідження в межах проєкту PopuList показує, що майже кожен четвертий виборець у Європі зараз голосує за ультраправі партії, і ця частка зросла майже вп'ятеро з середини 1990-х років і особливо різко — за останні три роки. Під партіями з такою ідеологією автори проєкту розуміють політичні сили, які сповідують авторитаризм і нативізм. Останнє — це віра в те, що країна повинна бути населена виключно членами корінної групи. Нативісти загалом вороже ставляться до немісцевих, убачаючи в них загрозу.Аналіз, який проводився 150 політологами, встановив, що загалом майже 30% європейців голосують за антиістеблішментські партії — як за крайніх правих, так і за крайніх лівих. Політологи наголошують на успіхах австрійської Партії свободи (FPÖ), підтримка якої зросла з 16% до 29% на виборах 2024 року, французького Національного об'єднання (RN) — зростання з 19% до 37%, партії Chega в Португалії — зростання з 7% до 18%.Оскільки видання британське, згадали і про шалений успіх Reform UK — раніше TrueUA аналізував причини та наслідки підйому популярності партії Найджела Фараджа. Зокрема, одним із наслідків стала відставка проукраїнського прем’єр-міністра Кіра Стармера. У 2019-му ультраправі в Британії мали підтримку 2%, у 2024-му вже 14%, а на травневих місцевих виборах здобули найбільше місць у місцевих радах, посунувши традиційні Лейбористську та Консервативну партії. Автори дослідження окремо виділили "Альтернативу для Німеччини" (AfD). Торік на парламентських виборах ця партія подвоїла результат з 10% до 21%, вперше зайнявши друге місце в країні. Додамо: протягом останнього часу ця політсила б’є свої ж рекорди з популярності. Так, згідно з опитуванням інституту Insa, у квітні AfD мала підтримку 28% опитаних, у травні піднялася ще на один пункт, а у червні зберегла ті ж 29%, але рекордно на 9 відсоткових пунктів випередила правлячу коаліцію партій ХДС/ХСС канцлера Фрідріха Мерца.Наступного тижня в Ерфурті (Східна Німеччина) відбудеться з’їзд "альтернативників". За повідомленням видання Politico, німецька поліція готується до масових заворушень, пов’язаних із цією подією. Очікується, що на неї прибуде понад 50 тисяч демонстрантів, зокрема й ліві радикали, здатні спровокувати побоїще. Видання зазначає, що у вересні в "Альтернативи для Німеччини" є значні шанси отримати більшість голосів у східних землях Саксонія-Ангальт і Мекленбург-Передня Померанія. Поліція Тюрінгії, на цій землі розташована Ерфурт, підтвердила, що очікує спроби блокування під’їздів до виставкового центру, де відбуватиметься зліт ультраправих. Правоохоронці також заявляють про мобілізацію протестувальників через лівацькі мережеві платформи, учасники яких виступають за масову громадянську непокору. Дати відсіч "Альтернативі…" закликають й активістів із інших країн, зокрема, з Італії та Франції. Нагадаємо: в Німеччині набирає підтримки ініціатива заборони AfD через суд.Аліс Вайдель, лідерка цієї партії, переконує, що її політсила — не неонацистська, а ще заперечує російський слід в її діяльності. Але факти свідчать про інше. 12 квітня фракція "Альтернативи…" у Бундестагу ухвалила заяву, в якій обіцяє німцям відновити російський газопровід "Північний потік", серйозно ушкоджений вибухами у 2022 році. А в травні депутат Бундестагу від AfD Ляйф-Ерік Гольм виступив проти передачі Україні виведеної з експлуатації газової електростанції в місті Любміні, мотивуючи тим, що після завершення війни в Україні Німеччина нормалізує відносини з Росією і знову куплятиме російський газ. Тобто очевидним для всіх є те, що ця партія лобіює інтереси Москви.Конспірологія, соцмережі, ідеалізація минулого: на чому спекулюють ультраправіНідерландський політолог Маттіс Рудуйн, коментуючи результати дослідження, звернув увагу на причини популярності ультраправих. Він вказує, що це не раптове явище, просто зараз воно прискорилося. Один із ключових факторів прихильності до радикальних правих — критична оцінка європейцями міграційної політики своїх урядів. Другий фактор — нормалізація ультраправих партій.Ще зовсім недавно вони перебували на маргінальних позиціях, але завдяки ЗМІ й соціальним мережам змогли масштабувати свої ідеї в інформаційному просторі. Тут варто додати важливий штрих — такого роду партії широко ретранслюють різного роду теорії змов, розраховані на людей із низьким рівнем критичного мислення. Конспірологія дає можливість простих пояснень складних проблем.Ультраправі партії, зазначає політолог Рудуйн, "дуже хороші оповідачі", вони знають, як сформулювати послання до виборців, спрямовують ці послання проти конкретних груп — нація проти іммігрантів, суддів, "пробудженої еліти". Це гарно перемішується із ідеалізацією минулого, в якому було краще. Тобто, стверджує Рудуйн, ультраправі "професіоналізувалися" у своїх наративах.Погоджуючись із названими причинами росту популярності таких політиків, є сенс додати ще кілька.Наприклад, крайні праві найбільш популярні в тих країнах Європи, які колись входили до так званого "соцтабору". Навіть німецька AfD дуже популярна на східних землях, у колишній НДР, а от у західних землях її рейтинги скромні.Протягом минулого та цього років помітні перемоги праві сили отримали у Польщі, де їхнім активом є президент Кароль Навроцький (він радше консервативний політик, проте за своїми ідеями  близький до антиукраїнських "конфедератів").У Чехії урядом керує правий популіст Андрей Бабіш, у проурядову коаліцію входять радикали з партії "Свобода і пряма дія" на чолі з Томіо Окамурою.У Румунії якимось дивом президентські вибори виграв ліберал Нікушор Дан, хоча після першого туру лідирував ультраправий проросійський політик Джордже Сіміон.Значну популярність мають ультраправі у Словаччині, в Угорщині. Хоча Віктор Орбан та його Fіdes у квітні з тріском програли вибори, вони нікуди з політичної сцени не поділися. Враховуючи, що йдеться про сусідні з нами країни, підйом ультраправих там — значний виклик для України.Ці політсили заважатимуть нашій євроінтеграції. На прикладі скандалу з орденом Білого орла, зчиненого президентом Навроцьким, добре видно, як спекуляції на історичних травмах негативно впливають на рівень підтримки населенням нашого членства в Євросоюзі.Щодо країн Старої Європи, там противагою ультраправим є ліві партії, часто також популістського складу, проте вони мають традиційну значну підтримку серед виборців. Автори проєкту PopuList згадали про поразку в Нідерландах Партії свободи Герта Вілдерса (PVV), коли вона втратила майже третину своїх місць і фінішувала другою на виборах, пропустивши вперед ліволіберальну партію D66 на чолі з 38-річним Робом Єттеном.Проте є інші приклади. Нещодавно в Італії генерал Роберто Ванначчіні створив партію Futuro Nazionale, яка за проголошеними лозунгами займе дуже крайню праву нішу і на найближчих виборах має значні шанси отримати свою фракцію в парламенті. Не варто забувати й про фактор Дональда Трампа — в його оточенні вистачає діячів, які активно підтримують євроскептиків та ізоляціоністів. Утім, на відміну від минулого року, цього європейські політики намагаються дистанціюватися від непопулярного в Європі президента США. Як зазначає видання Politico, особливо показовою стала поразка Орбана, якого приїхав підтримати віцепрезидент Джей Ді Венс, та сварка Трампа з ідеологічною колежанкою прем’єркою Італії Джорджею Мелоні. Автори публікації звернули увагу, що французький ультраправий Жордан Барделла в недавньому інтерв’ю назвав поведінку Трампа "непередбачуваною". Ще трохи — й європейські праві оголосять американського лідера ворогом Європи.Оскільки тренд на правих популістів набирає силу, Україні на часі розробити та втілювати превентивні кроки. Від налагодження стосунків із тими, з ким можна вести діалог (свого часу президент Володимир Зеленський зустрічався з Гертом Вілдерсом, після чого цей нідерландський політик припинив ганити Україну), до ефективної роботи з підриву авторитету тих, із ким діалог в принципі неможливий. Тут прикладом може слугувати поведінка українських офіційних осіб щодо Орбана. Ле Пен, Вейдель, Барделла, Бабіш, Окамура, Навроцький, Менцен, Браун та їм подібні ніколи не полюблять Україну, тож важливо зробити все, щоб вони бодай остерігалися їй шкодити..

У Стратегічному плані США до 2030 року, оприлюдненому Держдепом, є розділ, присвячений критиці європейських держав. Найголовніший пункт стосується підтримки сил, які відстоюють національний суверенітет. Найрадикальніші з цих сил добре відомі тим, що розколюють ЄС та ллють воду на млин Росії.Процитуємо документ Державного департаменту:"Сполучені Штати та європейські країни повинні бути перш за все цивілізаційними союзниками. Як такі, Сполучені Штати засуджують антидемократичні дії, що обмежують свободу слова або вільне сповідування релігії, та виступатимуть проти використання законодавства для заборони політичних опонентів. У здорових суспільствах громадяни можуть самі вирішувати, яких кандидатів, ідеї та політичні рухи варто обрати, без потреби в глобалістському втручанні чи поміркованості еліт". І далі: "Масова міграція є загрозою національній згуртованості, соціальній стабільності, цивілізаційним цінностям, і ми підтримуватимемо зростаюче визнання цього європейськими країнами".Під "глобалістським втручанням", вочевидь, маються на увазі наднаціональні інституції, створені ЄС, такі як Єврокомісія з її єврокомісарами та Європейська Рада, очолювані на цей час відповідно німкенею Урсулою фон дер Ляєн та португальцем Антоніу Коштою. Обоє представляють "помірковані еліти", себто ліберальні політичні сили. Якщо це цивілізаційні опоненти США часів Дональда Трампа, то хто ж друзі? Від Орбана до Окамури. Три колони правих в Європі Друзів Білого дому можна розділити на три групи. Перша — праві консерватори, які підтримують реформування окремих напрямків в Євросоюзі без його зламу. Їхнім символом можна вважати італійську прем’єрку Джорджу Мелоні та її партію "Брати Італії".Друга група або колона — праві популісти на кшталт угорця Віктора Орбана чи француженки Марін Ле Пен. Третя — ті, хто у своєму популізмі переплюнули навіть Орбана — "Альтернатива для Німеччини" Аліс Вайдель, болгарська партія "Відродження" Костадіна Костадінова, чеська "Свобода і пряма демократія" Томіо Окамури, польська "Конфедерація" та інші. Ще в минулому скликанні Європарламенту з цієї компанії жменькою депутатів була представлена лише "Альтернатива", й ту вигнали з правоконсервативної фракції "Ідентичність і демократія". В нинішньому складі Європарламенту три колони представляють відповідно фракції "Європейські консерватори й реформісти", "Патріоти за Європу" й "Європа суверенних націй".З представниками першої фракції в України під час російського вторгнення склалися відносини, хоча і не без тертя. Як-от із польською партією "Право і справедливість", за підтримки якої президентом Польщі став Кароль Навроцький. Останній приклад різниці в поглядах з Києвом — Італія. Уряд Мелоні багато допомагає нашій країні, але буквально днями з Рима пролунало: Україна має бути в ЄС, та спочатку — країни Західних Балкан.. Італія має свої інтереси в цьому регіоні, звідси й така позиція.А от із "Патріотами за Європу" та "Сувереністами" відносини або дуже погані, або в кращому випадку прохолодні. Як показали чотири роки війни, спроби знайти точки дотику з політиками з табору ультраправих за окремими винятками успіхом не завершилися. Таким винятком може слугувати хіба нідерландська Партія свободи, чий лідер Герт Вілдерс навіть зустрічався з Володимиром Зеленським. Вілдерс торік спровокував парламентську кризу в Нідерландах, через що там відбулися дочасні вибори. Його сподівання на перемогу на хвилі ультраправого підйому не виправдалися, замість посади прем’єр-міністра він опинився в опозиції. А от чеська ANOАндрея Бабіша та "Свобода і пряма демократія" Окамури після парламентських виборів — у правлячій коаліції. "Чеський Трамп" Бабіш став прем’єром, Окамура очолив Палату депутатів. Обоє відомі проросійською риторикою й українофобією. Окамура, щойно всівшись у крісло спікера, наказав прибрати український прапор із чеського парламенту, де він був встановлений на знак підтримки України. Бабіш поки не ризикує прямо підтримувати Путіна, навіть брав участь у засіданні "коаліції рішучих" на початку року. Проте коли постане питання про членство України в ЄС — чеський уряд точно буде проти. Пояснення у нині правлячих партій Чехії просте — розширення Євросоюзу за рахунок України буцімто погіршить фінансове становище чехів. У квітні спробує зачепитися за владу й Віктор Орбан. TrueUA аналізував, чи є у нього шанси. На жаль, є. А от поразка Fides на парламентських виборах важлива для об’єднаної Європи, адже Орбан діє як ключовий агент впливу одночасно й трампістів, і Кремля. А тези про суверенітет у Стратегії Держдепу наче з промов Орбана писані.Також TrueUA пояснював, чому зростає рейтинг ультраправої "Альтернативи для Німеччини". Її лідерка Аліса Вайдель відверто працює проти України, граючи на боці Росії. Цю партію, нагадаємо, підтримують соратники президента Трампа.Куди ж без польських націоналістів. Вибори до Сейму Польщі заплановані аж на жовтень 2027-го, проте кампанія вже триває і соціологи міряють рейтинги. Згідно з останнім за часом опитуванням СBOS, якби вибори відбувалися цієї неділі, 29,3% опитаних проголосували б за "Громадянську коаліцію" (партія прем’єра Дональда Туска), 5,8% — за "Нову лівицю", а от праві сумарно набрали б 41,4%: 20,4% — за партію "Право і справедливість", 11,2% — за "Конфедерацію свободи й незалежності", 9,8% — за "Конфедерацію корони польської".Якщо такий підбір політсил, які претендують на подолання 5-процентного бар'єра збережеться, у підсумку вимальовується права коаліція з відверто українофобськими "Конфедераціями". Першу очолює Славомир Менцен, другу — Гжегож Браун.На його прикладі дуже добре видно, кого ж у своїй Стратегії планує підтримувати американська адміністрація.Конспірологи з магічним мисленням та фобіями"Конфедерація корони польської" днями провела скандальний з’їзд у готелі Arche, після чого власники готелю оголосили, що віддадуть гроші, заплачені ультраправими, для потреб України. В арсеналі Брауна не лише українофобія, а й антисемітизм, антимігрантська риторика (зокрема й спрямована проти українських біженців) та конспірологія про "єврейсько-українську змову". При цьому Браун не приховує прихильності до Росії. Здавалося б, такі меседжі — повне божевілля у ХХІ столітті, але рейтинг цієї "Конфедерації" каже про те, що така партія в руках Москви може стати "золотою акцією" на польських виборах. Як уже є "золотою акцією" в німецькій політиці "Альтернатива" Вайдель, у румунській — АUR на чолі з Джордже Сіміоном, свій "Браун" Калін Джорджеску ледь не став президентом Румунії у 2024 році. Фраза у Стратегії Держдепу про використання законодавства для заборони політичних опонентів — пряма відсилка до рішення скасувати перший тур президентських виборів після перемоги в ньому антисеміта, українофоба та фашиста Джорджеску.Конспірологія — одна із ключових ланок успіху ультраправих популістів. Вона може бути примітивною на кшталт "гроші угорців (чехів, румунів, поляків і так далі) віддадуть українцям" до складнішої, розбавленої містикою та псевдоісторичними наративами. Тут прямі паралелі з трампістами, які жонглюють історичними фактами про Гренландію. І з Путіним, звісно ж. Чому конспірологія знаходить вдячних слухачів? По-перше, протягом десятиліть рясним цвітом цвіли різноманітні "альтернативні історії" та "фольк-хісторі", всі вони про те, що офіційна історія — бреше. Сформувалося ціле покоління, яке з цим згодне. На нього й працюють теорії змов.По-друге, коли послухати носіїв ультраправої ідеології — від Трампа до Брауна — в їхній риториці вистачає елементів магічного мислення. Коли Трампа каже, що думав швидко закінчити війну в Україні, бо добре знайомий із Путіним — це і є магічне мислення.По-третє, найуспішніше конспірологія діє умами "глибинного народу" — значної маси людей, які не вірять державі та її інституціям, вважають їх ворожими для себе, але готові дати шанс "новим обличчям", "правдорубам", ультраправим радикалам, які закликають зруйнувати державу або наддержавні інституції на кшталт Єврокомісії. Такі виборці переважно пасивні, а от на відверту маячню, підняту на політичні стяги, ведуться. Тож всі ці "орбани", "брауни", "окамури" тощо змагаються між собою, хто знайде страшнішого ворога для "глибинного народу". Таким ворогом вони дружно роблять нас, а не Росію.Багато аналітиків, дивлячись на ультраправий марш світом, із жахом згадують часи столітньої давнини, коли відбувалися схожі процеси й це дуже погано закінчилося. Але насправді від правого популізму є гарні ліки — ворог із їхнього ж табору. Нещодавно данський депутат Андерс Вістісен із трибуни Європарламенту прямим текстом за відомою адресою "послав" Трампа з його апетитами на Гренландію. Вістісен обраний від Данської народної партії, націонал-консервативної політичної сили, яка в Європарламенті входить в одну фракцію з партією друга Трампа Орбана. Виявляється, європейські ультраправі здатні обматюкати навіть свого заокеанського ідеологічного соратника та ідола, якщо той хоче щось відібрати у них особисто..

Лідерка "Альтернативи для Німеччини" Аліса Вайдель вимагає від України повернути всю надану їй допомогу Берліном. У цьому немає нічого нового: вона просто калькує заяви трампістів під час виборчої кампанії 2024 року, прислуговуючись заодно й Москві.Віддайте 70 мільярдів євро. У кого Вайдель запозичила антиукраїнські тезиЦього року у п'яти федеральних землях Німеччини обиратимуть місцеві парламенти: у Баден-Вюртембергу 8 березня, у Рейнланд-Пфальці 22 березня, Саксонії-Ангальт 6 вересня, у Берліні й Мекленбургу-Передній Померанії 20 вересня. Ультраправа "АдН" прагне отримати більшість бодай в одному з ландтагів, щоб сформувати там свою електоральну базу для подальшого політичного захоплення країни.Слід нагадати, що у вересні 2025-го кандидати від "Альтернативи" програли опонентам із СДПН і ХДС вибори обербургомістрів у Гельзенкірхені, Дуйсбургу і Гагені в Північній Рейн-Вестфалії. При цьому партія посіла перше місце на земельних виборах у Тюрингії, продовживши успішне просування на східних німецьких землях. У 2024-му ультраправі мали там високу підтримку. Саме на територіях колишньої НДР ця політсила набрала найбільше голосів на лютневих 2025 року виборах до Бундестагу.Згідно з опитуванням INSA для видання Bild, Аліса Вайдель та її політичні соратники на початок цього року мають 26% підтримки, блок ХДС/ХСС поступається одним пунктом, а есдеки взагалі мають 14%. Лідерка ультраправих увійшла до топової п’ятірки німецьких політиків, тоді як канцлер Фрідріх Мерц та його уряд демонструють рекордне падіння рейтингу, — станом на грудень їхньою роботою незадоволені 70% опитаних.На тлі суттєвого зростання підтримки "Альтернатива" провела партійний форум у місті Мюльгайм, де Вайдель і зробила заяви, які, немов гарячі пиріжки, розтягувала російська пропаганда. Власне, лідерка "АдН" озвучила чотири тези, всі наче писалися в Кремлі чи в студії пропагандиста Соловйова.Перша: вона хоче, щоб Україна повернула Німеччині 70 мільярдів євро наданої допомоги.Друга: Берлін має відмовитися від подальшої допомоги Україні.Третя: німецькі солдати не повинні брати участь у військовому конфлікті проти Росії.Четверта: Київ має оплатити ремонт підірваного газогону "Північний потік".Озвучене Вайдель важливе для розуміння меседжів, завдяки яким Москва руками своїх агентів впливу в Європі розкручуватиме там антиукраїнську кампанію протягом цього року, коли в низці країн ЄС, як і в Німеччині, відбуватимуться вибори різних рівнів. А це — квітневі вибори законодавчих зборів Угорщини, дочасні парламентські вибори в Болгарії, де традиційно сильні проросійські настрої, парламентські вибори в Латвії, дружній для нас країні, де прогнозується втручання Росії у виборчий процес, у Франції вже у березні відбудуться муніципальні вибори, які стануть індикатором суспільних настроїв перед президентськими виборами 2027 року і, що також не виключається, дочасними парламентськими виборами через політичну кризу в країні.Також відбудуться місцеві вибори у кількох регіонах Іспанії — в Арагоні, Кастилії-і-Ліоні, в Андалусії. Крайні популісти спробують поборотися за владу і на вересневих парламентських виборах у Швеції. І, звісно ж, великі проміжні вибори до американського Конгресу у листопаді, на яких республіканці-трампісти можуть оновити лозунги Трампа 2024 року щодо повернення Україною американської фінансової допомоги. Тобто теза "поверніть наші гроші", яку нині озвучує Вейдель, це калька з передвиборчої кампанії нинішнього глави Білого дому. На певну аудиторію це діє, тому ми ще почуємо подібні вимоги з різних країн ЄС під час виборчих кампаній там.Не на Німеччину. На кого працюють праві популісти Наступні тези Вайдель про припинення подальшої допомоги Україні та про не участь німецьких військових у війні в Україні один в один з угорських "темників" партії Орбана. TrueUA детально аналізував, до яких маніпуляцій вдається цей політик та як цинічно використовує антиукраїнську риторику. Поразка його партії на виборах у квітні обіцяє стати серйозним ляпасом іншим європейським правим популістам.Щодо допомоги Україні, то Німеччина як один із лідерів Євросоюзу взяла і виконує свої зобов’язання. Канцлер Мерц прагне, щоб Європа зміцнювалася у військовому плані, що без взаємодії з Україною неможливо. "Альтернатива для Німеччини" ж працює проти європейської єдності, вона є не лише проросійською партією, а й тісно пов’язана з трампістами, зацікавленими у послабленні Євросоюзу.У лютому минулого року, коли віцепрезидент Джей Ді Венс проголошував свою шокуючу промову на конференції з безпеки у Мюнхені, він зустрічався з Вайдель. А коли в Німеччині "АдН" визнали екстремістською організацією, Венс і держсекретар США Марко Рубіо накинулися на офіційний Берлін, назвавши його дії "тиранією".Ще один важливий момент: Мерц, міністр оборони Борис Пісторіус та інші члени уряду ФРН ніколи не заявляли про участь німецьких солдатів в якості миротворчих чи стабілізаційних сил в Україні, тому Вайдель відверто бреше, лякаючи німців тим, чого немає і не планується. В цьому пункті свого виступу, як і в пункті про "Північний потік", вона грає на боці Кремля. Що з цією партією трапляється не вперше. У грудні минулого року "Альтернативу для Німеччини" звинуватили у шпигунстві на користь Москви. Окремих депутатів від цієї політсили впіймали на гарячому, - вони робили депутатські запити щодо питань, які стосуються військово-технічної співпраці Німеччини з Україною.Українців дратують публічні заяви таких політиків, як Вайдель. Проте коли ми говоримо про Європу і, зокрема, Німеччину потрібно чітко розрізняти позицію керівництва країн та представників дружніх до нас політсил, і саботажників спільної європейської політики. З "Альтернативою", навіть якщо вона візьме гору на виборах ще до якогось ландтагу, ніхто не створюватиме коаліцію. Популярність цієї партії пояснюється пропонованими нею простими рішеннями, їх неможливо реалізувати без значного погіршення добробуту населення та громадянського конфлікту."Ключ до припинення війни вже чотири роки лежить у Москві. Ціна, яку Москва має заплатити за цю війну, включаючи економічну ціну, зростатиме тиждень за тижнем і місяць за місяцем", — каже Мерц.Він також відкинув заклики проросійських сил з Бундестагу про прямі переговори з Путіним щодо війни в Україні й закликав продовжувати підтримку нашої країни. Оце і є позиція Німеччини, на яку варто зважати.Праві популісти як тригер для рішучих змінОстаннім часом аналітики та експерти, аналізуючи політику американської адміністрації, посилення правого та лівого популізму (не забуваймо, що він так само на службі у Кремля, в тій таки Німеччині є "Альянс Сари Вагенкнехт" — ліваки з ідентичною з "Альтернативою" риторикою щодо України та ЄС) доходять сумного висновку, що світ рухається у бік руйнації міжнародного права та існуючих союзів. Простіше кажучи, людство проходить період, схожий до подій сторічної давнини, і заново випробує справедливість відомого прислів’я "сон розуму породжує чудовиськ".Певні паралелі справді напрошуються, але разом із цим бачимо готовність демократій протидіяти наступу "тіней минулого". Світ сто років тому і нині — дуже різні. Скрізь, окрім Росії, зник колоніалізм, десятки країн завдяки поєднанню демократії й технологій зробили значний стрибок в економічному розвитку і не хочуть заради якихось химерних цілей окремо взятих переписувачів світового порядку повертатися в часи злиднів та авторитаризму. Внутрішні вороги Європи на кшталт "Альтернативи для Німеччини", "Національного об’єднання" у Франції, Reform UK у Британії набирають силу, але всі вони — явище суто європейської демократії. Вони діють за правилами демократії, а не захоплюють владу як їхні прототипи сто років тому. Тому їх не варто міряти мірками партій першої половини XX століття.Правий популізм — проблема для політичного істеблішменту, але й виклик, який змусить цей самий істеблішмент проснутися від солодких снів про вічність ліберального порядку. Вже не пошепки у Берліні, Парижі, Лондоні, Брюсселі обговорюється формування європейської армії, створення власної "ядерної парасольки". Мерц називає нинішню ситуацію "новим пробудженням самосвідомості європейців". Гарно звучить, та головне не проґавити час для швидких змін. Бо Вайдель, фігурально висловлюючись, вже стукає підборами у двері його канцлерського кабінету..