# Аліса Вайдель

У Стратегічному плані США до 2030 року, оприлюдненому Держдепом, є розділ, присвячений критиці європейських держав. Найголовніший пункт стосується підтримки сил, які відстоюють національний суверенітет. Найрадикальніші з цих сил добре відомі тим, що розколюють ЄС та ллють воду на млин Росії.Процитуємо документ Державного департаменту:"Сполучені Штати та європейські країни повинні бути перш за все цивілізаційними союзниками. Як такі, Сполучені Штати засуджують антидемократичні дії, що обмежують свободу слова або вільне сповідування релігії, та виступатимуть проти використання законодавства для заборони політичних опонентів. У здорових суспільствах громадяни можуть самі вирішувати, яких кандидатів, ідеї та політичні рухи варто обрати, без потреби в глобалістському втручанні чи поміркованості еліт". І далі: "Масова міграція є загрозою національній згуртованості, соціальній стабільності, цивілізаційним цінностям, і ми підтримуватимемо зростаюче визнання цього європейськими країнами".Під "глобалістським втручанням", вочевидь, маються на увазі наднаціональні інституції, створені ЄС, такі як Єврокомісія з її єврокомісарами та Європейська Рада, очолювані на цей час відповідно німкенею Урсулою фон дер Ляєн та португальцем Антоніу Коштою. Обоє представляють "помірковані еліти", себто ліберальні політичні сили. Якщо це цивілізаційні опоненти США часів Дональда Трампа, то хто ж друзі? Від Орбана до Окамури. Три колони правих в Європі Друзів Білого дому можна розділити на три групи. Перша — праві консерватори, які підтримують реформування окремих напрямків в Євросоюзі без його зламу. Їхнім символом можна вважати італійську прем’єрку Джорджу Мелоні та її партію "Брати Італії".Друга група або колона — праві популісти на кшталт угорця Віктора Орбана чи француженки Марін Ле Пен. Третя — ті, хто у своєму популізмі переплюнули навіть Орбана — "Альтернатива для Німеччини" Аліс Вайдель, болгарська партія "Відродження" Костадіна Костадінова, чеська "Свобода і пряма демократія" Томіо Окамури, польська "Конфедерація" та інші. Ще в минулому скликанні Європарламенту з цієї компанії жменькою депутатів була представлена лише "Альтернатива", й ту вигнали з правоконсервативної фракції "Ідентичність і демократія". В нинішньому складі Європарламенту три колони представляють відповідно фракції "Європейські консерватори й реформісти", "Патріоти за Європу" й "Європа суверенних націй".З представниками першої фракції в України під час російського вторгнення склалися відносини, хоча і не без тертя. Як-от із польською партією "Право і справедливість", за підтримки якої президентом Польщі став Кароль Навроцький. Останній приклад різниці в поглядах з Києвом — Італія. Уряд Мелоні багато допомагає нашій країні, але буквально днями з Рима пролунало: Україна має бути в ЄС, та спочатку — країни Західних Балкан.. Італія має свої інтереси в цьому регіоні, звідси й така позиція.А от із "Патріотами за Європу" та "Сувереністами" відносини або дуже погані, або в кращому випадку прохолодні. Як показали чотири роки війни, спроби знайти точки дотику з політиками з табору ультраправих за окремими винятками успіхом не завершилися. Таким винятком може слугувати хіба нідерландська Партія свободи, чий лідер Герт Вілдерс навіть зустрічався з Володимиром Зеленським. Вілдерс торік спровокував парламентську кризу в Нідерландах, через що там відбулися дочасні вибори. Його сподівання на перемогу на хвилі ультраправого підйому не виправдалися, замість посади прем’єр-міністра він опинився в опозиції. А от чеська ANOАндрея Бабіша та "Свобода і пряма демократія" Окамури після парламентських виборів — у правлячій коаліції. "Чеський Трамп" Бабіш став прем’єром, Окамура очолив Палату депутатів. Обоє відомі проросійською риторикою й українофобією. Окамура, щойно всівшись у крісло спікера, наказав прибрати український прапор із чеського парламенту, де він був встановлений на знак підтримки України. Бабіш поки не ризикує прямо підтримувати Путіна, навіть брав участь у засіданні "коаліції рішучих" на початку року. Проте коли постане питання про членство України в ЄС — чеський уряд точно буде проти. Пояснення у нині правлячих партій Чехії просте — розширення Євросоюзу за рахунок України буцімто погіршить фінансове становище чехів. У квітні спробує зачепитися за владу й Віктор Орбан. TrueUA аналізував, чи є у нього шанси. На жаль, є. А от поразка Fides на парламентських виборах важлива для об’єднаної Європи, адже Орбан діє як ключовий агент впливу одночасно й трампістів, і Кремля. А тези про суверенітет у Стратегії Держдепу наче з промов Орбана писані.Також TrueUA пояснював, чому зростає рейтинг ультраправої "Альтернативи для Німеччини". Її лідерка Аліса Вайдель відверто працює проти України, граючи на боці Росії. Цю партію, нагадаємо, підтримують соратники президента Трампа.Куди ж без польських націоналістів. Вибори до Сейму Польщі заплановані аж на жовтень 2027-го, проте кампанія вже триває і соціологи міряють рейтинги. Згідно з останнім за часом опитуванням СBOS, якби вибори відбувалися цієї неділі, 29,3% опитаних проголосували б за "Громадянську коаліцію" (партія прем’єра Дональда Туска), 5,8% — за "Нову лівицю", а от праві сумарно набрали б 41,4%: 20,4% — за партію "Право і справедливість", 11,2% — за "Конфедерацію свободи й незалежності", 9,8% — за "Конфедерацію корони польської".Якщо такий підбір політсил, які претендують на подолання 5-процентного бар'єра збережеться, у підсумку вимальовується права коаліція з відверто українофобськими "Конфедераціями". Першу очолює Славомир Менцен, другу — Гжегож Браун.На його прикладі дуже добре видно, кого ж у своїй Стратегії планує підтримувати американська адміністрація.Конспірологи з магічним мисленням та фобіями"Конфедерація корони польської" днями провела скандальний з’їзд у готелі Arche, після чого власники готелю оголосили, що віддадуть гроші, заплачені ультраправими, для потреб України. В арсеналі Брауна не лише українофобія, а й антисемітизм, антимігрантська риторика (зокрема й спрямована проти українських біженців) та конспірологія про "єврейсько-українську змову". При цьому Браун не приховує прихильності до Росії. Здавалося б, такі меседжі — повне божевілля у ХХІ столітті, але рейтинг цієї "Конфедерації" каже про те, що така партія в руках Москви може стати "золотою акцією" на польських виборах. Як уже є "золотою акцією" в німецькій політиці "Альтернатива" Вайдель, у румунській — АUR на чолі з Джордже Сіміоном, свій "Браун" Калін Джорджеску ледь не став президентом Румунії у 2024 році. Фраза у Стратегії Держдепу про використання законодавства для заборони політичних опонентів — пряма відсилка до рішення скасувати перший тур президентських виборів після перемоги в ньому антисеміта, українофоба та фашиста Джорджеску.Конспірологія — одна із ключових ланок успіху ультраправих популістів. Вона може бути примітивною на кшталт "гроші угорців (чехів, румунів, поляків і так далі) віддадуть українцям" до складнішої, розбавленої містикою та псевдоісторичними наративами. Тут прямі паралелі з трампістами, які жонглюють історичними фактами про Гренландію. І з Путіним, звісно ж. Чому конспірологія знаходить вдячних слухачів? По-перше, протягом десятиліть рясним цвітом цвіли різноманітні "альтернативні історії" та "фольк-хісторі", всі вони про те, що офіційна історія — бреше. Сформувалося ціле покоління, яке з цим згодне. На нього й працюють теорії змов.По-друге, коли послухати носіїв ультраправої ідеології — від Трампа до Брауна — в їхній риториці вистачає елементів магічного мислення. Коли Трампа каже, що думав швидко закінчити війну в Україні, бо добре знайомий із Путіним — це і є магічне мислення.По-третє, найуспішніше конспірологія діє умами "глибинного народу" — значної маси людей, які не вірять державі та її інституціям, вважають їх ворожими для себе, але готові дати шанс "новим обличчям", "правдорубам", ультраправим радикалам, які закликають зруйнувати державу або наддержавні інституції на кшталт Єврокомісії. Такі виборці переважно пасивні, а от на відверту маячню, підняту на політичні стяги, ведуться. Тож всі ці "орбани", "брауни", "окамури" тощо змагаються між собою, хто знайде страшнішого ворога для "глибинного народу". Таким ворогом вони дружно роблять нас, а не Росію.Багато аналітиків, дивлячись на ультраправий марш світом, із жахом згадують часи столітньої давнини, коли відбувалися схожі процеси й це дуже погано закінчилося. Але насправді від правого популізму є гарні ліки — ворог із їхнього ж табору. Нещодавно данський депутат Андерс Вістісен із трибуни Європарламенту прямим текстом за відомою адресою "послав" Трампа з його апетитами на Гренландію. Вістісен обраний від Данської народної партії, націонал-консервативної політичної сили, яка в Європарламенті входить в одну фракцію з партією друга Трампа Орбана. Виявляється, європейські ультраправі здатні обматюкати навіть свого заокеанського ідеологічного соратника та ідола, якщо той хоче щось відібрати у них особисто..

Лідерка "Альтернативи для Німеччини" Аліса Вайдель вимагає від України повернути всю надану їй допомогу Берліном. У цьому немає нічого нового: вона просто калькує заяви трампістів під час виборчої кампанії 2024 року, прислуговуючись заодно й Москві.Віддайте 70 мільярдів євро. У кого Вайдель запозичила антиукраїнські тезиЦього року у п'яти федеральних землях Німеччини обиратимуть місцеві парламенти: у Баден-Вюртембергу 8 березня, у Рейнланд-Пфальці 22 березня, Саксонії-Ангальт 6 вересня, у Берліні й Мекленбургу-Передній Померанії 20 вересня. Ультраправа "АдН" прагне отримати більшість бодай в одному з ландтагів, щоб сформувати там свою електоральну базу для подальшого політичного захоплення країни.Слід нагадати, що у вересні 2025-го кандидати від "Альтернативи" програли опонентам із СДПН і ХДС вибори обербургомістрів у Гельзенкірхені, Дуйсбургу і Гагені в Північній Рейн-Вестфалії. При цьому партія посіла перше місце на земельних виборах у Тюрингії, продовживши успішне просування на східних німецьких землях. У 2024-му ультраправі мали там високу підтримку. Саме на територіях колишньої НДР ця політсила набрала найбільше голосів на лютневих 2025 року виборах до Бундестагу.Згідно з опитуванням INSA для видання Bild, Аліса Вайдель та її політичні соратники на початок цього року мають 26% підтримки, блок ХДС/ХСС поступається одним пунктом, а есдеки взагалі мають 14%. Лідерка ультраправих увійшла до топової п’ятірки німецьких політиків, тоді як канцлер Фрідріх Мерц та його уряд демонструють рекордне падіння рейтингу, — станом на грудень їхньою роботою незадоволені 70% опитаних.На тлі суттєвого зростання підтримки "Альтернатива" провела партійний форум у місті Мюльгайм, де Вайдель і зробила заяви, які, немов гарячі пиріжки, розтягувала російська пропаганда. Власне, лідерка "АдН" озвучила чотири тези, всі наче писалися в Кремлі чи в студії пропагандиста Соловйова.Перша: вона хоче, щоб Україна повернула Німеччині 70 мільярдів євро наданої допомоги.Друга: Берлін має відмовитися від подальшої допомоги Україні.Третя: німецькі солдати не повинні брати участь у військовому конфлікті проти Росії.Четверта: Київ має оплатити ремонт підірваного газогону "Північний потік".Озвучене Вайдель важливе для розуміння меседжів, завдяки яким Москва руками своїх агентів впливу в Європі розкручуватиме там антиукраїнську кампанію протягом цього року, коли в низці країн ЄС, як і в Німеччині, відбуватимуться вибори різних рівнів. А це — квітневі вибори законодавчих зборів Угорщини, дочасні парламентські вибори в Болгарії, де традиційно сильні проросійські настрої, парламентські вибори в Латвії, дружній для нас країні, де прогнозується втручання Росії у виборчий процес, у Франції вже у березні відбудуться муніципальні вибори, які стануть індикатором суспільних настроїв перед президентськими виборами 2027 року і, що також не виключається, дочасними парламентськими виборами через політичну кризу в країні.Також відбудуться місцеві вибори у кількох регіонах Іспанії — в Арагоні, Кастилії-і-Ліоні, в Андалусії. Крайні популісти спробують поборотися за владу і на вересневих парламентських виборах у Швеції. І, звісно ж, великі проміжні вибори до американського Конгресу у листопаді, на яких республіканці-трампісти можуть оновити лозунги Трампа 2024 року щодо повернення Україною американської фінансової допомоги. Тобто теза "поверніть наші гроші", яку нині озвучує Вейдель, це калька з передвиборчої кампанії нинішнього глави Білого дому. На певну аудиторію це діє, тому ми ще почуємо подібні вимоги з різних країн ЄС під час виборчих кампаній там.Не на Німеччину. На кого працюють праві популісти Наступні тези Вайдель про припинення подальшої допомоги Україні та про не участь німецьких військових у війні в Україні один в один з угорських "темників" партії Орбана. TrueUA детально аналізував, до яких маніпуляцій вдається цей політик та як цинічно використовує антиукраїнську риторику. Поразка його партії на виборах у квітні обіцяє стати серйозним ляпасом іншим європейським правим популістам.Щодо допомоги Україні, то Німеччина як один із лідерів Євросоюзу взяла і виконує свої зобов’язання. Канцлер Мерц прагне, щоб Європа зміцнювалася у військовому плані, що без взаємодії з Україною неможливо. "Альтернатива для Німеччини" ж працює проти європейської єдності, вона є не лише проросійською партією, а й тісно пов’язана з трампістами, зацікавленими у послабленні Євросоюзу.У лютому минулого року, коли віцепрезидент Джей Ді Венс проголошував свою шокуючу промову на конференції з безпеки у Мюнхені, він зустрічався з Вайдель. А коли в Німеччині "АдН" визнали екстремістською організацією, Венс і держсекретар США Марко Рубіо накинулися на офіційний Берлін, назвавши його дії "тиранією".Ще один важливий момент: Мерц, міністр оборони Борис Пісторіус та інші члени уряду ФРН ніколи не заявляли про участь німецьких солдатів в якості миротворчих чи стабілізаційних сил в Україні, тому Вайдель відверто бреше, лякаючи німців тим, чого немає і не планується. В цьому пункті свого виступу, як і в пункті про "Північний потік", вона грає на боці Кремля. Що з цією партією трапляється не вперше. У грудні минулого року "Альтернативу для Німеччини" звинуватили у шпигунстві на користь Москви. Окремих депутатів від цієї політсили впіймали на гарячому, - вони робили депутатські запити щодо питань, які стосуються військово-технічної співпраці Німеччини з Україною.Українців дратують публічні заяви таких політиків, як Вайдель. Проте коли ми говоримо про Європу і, зокрема, Німеччину потрібно чітко розрізняти позицію керівництва країн та представників дружніх до нас політсил, і саботажників спільної європейської політики. З "Альтернативою", навіть якщо вона візьме гору на виборах ще до якогось ландтагу, ніхто не створюватиме коаліцію. Популярність цієї партії пояснюється пропонованими нею простими рішеннями, їх неможливо реалізувати без значного погіршення добробуту населення та громадянського конфлікту."Ключ до припинення війни вже чотири роки лежить у Москві. Ціна, яку Москва має заплатити за цю війну, включаючи економічну ціну, зростатиме тиждень за тижнем і місяць за місяцем", — каже Мерц.Він також відкинув заклики проросійських сил з Бундестагу про прямі переговори з Путіним щодо війни в Україні й закликав продовжувати підтримку нашої країни. Оце і є позиція Німеччини, на яку варто зважати.Праві популісти як тригер для рішучих змінОстаннім часом аналітики та експерти, аналізуючи політику американської адміністрації, посилення правого та лівого популізму (не забуваймо, що він так само на службі у Кремля, в тій таки Німеччині є "Альянс Сари Вагенкнехт" — ліваки з ідентичною з "Альтернативою" риторикою щодо України та ЄС) доходять сумного висновку, що світ рухається у бік руйнації міжнародного права та існуючих союзів. Простіше кажучи, людство проходить період, схожий до подій сторічної давнини, і заново випробує справедливість відомого прислів’я "сон розуму породжує чудовиськ".Певні паралелі справді напрошуються, але разом із цим бачимо готовність демократій протидіяти наступу "тіней минулого". Світ сто років тому і нині — дуже різні. Скрізь, окрім Росії, зник колоніалізм, десятки країн завдяки поєднанню демократії й технологій зробили значний стрибок в економічному розвитку і не хочуть заради якихось химерних цілей окремо взятих переписувачів світового порядку повертатися в часи злиднів та авторитаризму. Внутрішні вороги Європи на кшталт "Альтернативи для Німеччини", "Національного об’єднання" у Франції, Reform UK у Британії набирають силу, але всі вони — явище суто європейської демократії. Вони діють за правилами демократії, а не захоплюють владу як їхні прототипи сто років тому. Тому їх не варто міряти мірками партій першої половини XX століття.Правий популізм — проблема для політичного істеблішменту, але й виклик, який змусить цей самий істеблішмент проснутися від солодких снів про вічність ліберального порядку. Вже не пошепки у Берліні, Парижі, Лондоні, Брюсселі обговорюється формування європейської армії, створення власної "ядерної парасольки". Мерц називає нинішню ситуацію "новим пробудженням самосвідомості європейців". Гарно звучить, та головне не проґавити час для швидких змін. Бо Вайдель, фігурально висловлюючись, вже стукає підборами у двері його канцлерського кабінету..