# Лора Лумер

Насичена програма візиту президента Володимира Зеленського до США, в якій була не лише зустріч з Дональдом Трампом, а багато інших успішних подій, свідчить про зміни в політиці Білого дому. Це одночасно викликає оптимізм і побоювання.Як еволюціонувала політика Трампа щодо УкраїниЩе два роки тому в ході президентської виборчої кампанії Трамп нахвалювався, що зможе протягом доби припинити війну в Україні. Основний його аргумент — він особисто добре знає Путіна, тож зможе без проблем із ним домовитися. Щоправда, не уточнював, на чию користь будуть домовленості — на нашу чи на російську.З поверненням Трампа до Білого дому з'ясувалося, — він хоче бути посередником у переговорах, але готовий підігрувати Кремлю. "В України немає козирів" — цей аргумент, який дивував як українців, так і наших європейських партнерів, для Трампа, очевидно, виглядав вагомим. Не тільки тому, що у Росії більше ресурсів. Аргументація не на користь України складалася з низки наративів, серед яких значна кількість впливу кремлівської пропаганди.Коли блогерка MAGA Лора Лумер, перебуваючи в Україні, ставить, як сама каже, "незручні питання" Зеленському та іншим, із ким тут зустрічається, проявилися інгредієнти інформаційного "меню", яким роками ультраправі активісти годували консервативних виборців Америки. Тією ж сумішшю з конспірології, російської пропаганди та відвертої маячні годували і Трампа. Для української аудиторії багато питань від Лумер взагалі видаються беззмістовними, як от про "нацистів", але тепер ми краще розуміємо, наскільки потужно впливають росіяни на прихильників руху MAGA та загалом на правий політичний табір. Те ж саме і з не меншою силою вони поширюють і в Європі.Наступний етап еволюції політики Трампа щодо війни в України пов’язаний із першими спробами домовитися з росіянами (зустріч у Саудівській Аравії 18 лютого 2025 року), після чого їхні хотілки ретранслювали українській делегації. Нагадаємо коментар президента США після зустрічі його представників з російськими в Ер-Ріяді:"Росія хоче щось зробити. Вони хочуть зупинити цю дикість. Я маю на увазі те, що там відбувається. Її солдатів убивають тисячами щотижня".Тоді ж Трамп наголошував на необхідності проведення в Україні президентських виборів, шокувавши повним нерозумінням ситуації: мовляв, рейтинг президента "впав до 4%", і це "не Росія каже Україні, що треба вибори, це об’єктивний стан речей". Фактично він переповів кремлівські наративи.Етап примусу України до капітуляції тривав протягом лютого та березня 2025 року. Його апогеєм став скандал в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли президент Зеленський зіткнувся з агресивним тиском та відвертою неповагою. Це вже у минулому, кажуть оптимісти. Аж ніяк, спогади виринатимуть в українців при кожній згадці Трампа.Протягом приблизно квітня-липня 2025-го президент США то бачив козирі в України, то знову не бачив. Він кілька разів телефоном розмовляв із Путіним, його посланець Стів Віткофф регулярно літав до Москви. Тобто велися кулуарні переговори з росіянами за спиною українців. Завершився цей етап зустріччю Трампа і Путіна на Алясці 15 серпня. Відтоді з’явився так званий "дух Анкориджа", по суті — велика зрада, сенс якої зводився до територіальних поступок України в обмін незрозуміло на що.Тільки у липні цього року держсекретар США Марко Рубіо розсекретив суть тодішніх домовленостей."Вони (росіяни) називали це формулою "3+2", яка передбачала обмін територіями. Але ця ініціатива провалилася. Мирна угода неможлива, якщо на неї не погоджуються обидві сторони. Україна тоді не погодилася на ці пропозиції, саме тому ця спроба не спрацювала", — заявив Рубіо.Додамо: офіційних домовленостей на Алясці не досягли, але Росія говорила про "дух Анкориджа" з пропагандистською метою.Після зустрічі Трампа і Путіна на Україну розпочався шалений тиск, з’явився так званий "мирний план Трампа", а насправді російський, який американці намагалися нав’язати Києву. Не вдалося не тільки через непоступливість України, а й через спільну проукраїнську позицію європейських партнерів. Після того, коли плани зірвалися, Білий дім на певний час втратив інтерес до переговорів. Виявилося, у Трампа немає козирів.28 лютого цього року США спільно з Ізраїлем почали військову операцію проти Ірану — й українська тематика у політиці американської адміністрації відійшла на другий план. Це — наступний етап еволюції. Ми так і не дочекалися візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера і, здавалося, Трамп узагалі хоче відмовитися від участі у процесі, який не принесе йому швидкого результату. Але президент США вирішив повернутися. TrueUA аналізував, які події цьому сприяли, зокрема, єдність наших союзників в Європі. А саміт НАТО в Анкарі підтвердив, що Трамп готовий змінювати своє ставлення до України.Подальші події — заяви Марко Рубіо, який зараз концентрує на собі тематику переговорів щодо припинення війни в Україні, візит згаданої Лумер, відвідини Зеленським США, де він розмовляв із Трампом та мав насичену програму, ухвалення в першому читанні закону Грема-Блументаля — це очевидні підтвердження позитивної для нас зміни курсу правлячої адміністрації Штатів. Інша справа, які причини цієї метаморфози і як довго це триватиме. Тут знову пригадався випадок, коли було багато розмов про надання Україні "томагавків", але після телефонного контакту з Путіним глава Білого дому зняв цю тему з порядку денного і до неї більше не повертався.Чому Трамп передумав змушувати Україну до капітуляції перед ПутінимЗ огляду на описану вище еволюцію політики Трампа щодо України, немає віри, що нинішні зміни — щирі. Найімовірніше, вони мають свої мотиви. Перший — проміжні вибори до Конгресу, які відбудуться у перших числах листопада. Американці застряли в Ірані, що викликає все більше невдоволення серед виборців. Згідно з опитуванням Reuters/Ipsos, рівень схвалення громадянами США війни проти Ірану — нижче 40%, а кількість тих, хто вважає, що їхній президент "не чітко пояснив свої цілі", становить майже 70%. Враховуючи малу ймовірність укладення міцної угоди з Тегераном до виборів у США, Білий дім намагається знайти для свого керманича піар-перемогу. Як би це цинічно не звучало, але її трампісти шукають в Україні.Закон Грема-Блументаля, якщо його ухвалять остаточно і Трамп освятить документ своїм підписом, може стати потужним інструментом проти країн, які допомагають Росії заробляти гроші на війну купівлею нафти, але політика нинішнього глави держави нагадує танець, в якому після кроку вперед буде крок назад, а то й два. Під дію закону потраплять Індія, Китай та багато інших держав, з якими Штати мають власні відносини, тому його застосовуватимуть вибірково. Але головне зараз для Білого дому — резонанс від ухвалення закону Грема-Блументаля, піар-ефект. Консервативні виборці хочуть бачити сильного президента, який змушує Путіна до миру силою, от їм і спробують показати ілюзію такого примусу.До листопада для України вікно можливостей у співпраці з Вашингтоном буде відрите широко, цим потрібно максимально скористатися. У випадку поразки республіканців на виборах Трамп може знову втратити інтерес, бо перебування на боці України вже нічого не даватиме йому в плані рейтингу і піару. Це як із Нобелівською премією миру, яку Трампу не дали: після цього він не займається примиренням прикордонних конфліктів у різних країнах, а навпаки — веде війну на Близькому Сході.Другий мотив — президенту США потрібні союзники у війні, це можуть бути країни НАТО, які повністю на нашому боці. Європейці не хочуть вв’язуватися в іранську авантюру американців, проте у Вашингтоні намагаються їх зацікавити. Підтримка України може бути одним із варіантів великого політичного торгу з європейцями, де є і другий варіант — відмова від допомоги та посилення мит проти країн ЄС.Маленька ремарка: TrueUA аналізував, з якими проблемами Євросоюз стикається при ухваленні санкцій проти Росії, проте вони все ж ухвалюються, Сполученим Штатам приймати такого роду рішення простіше, десь потрібне голосування конгресменів, а десь президент може застосовувати економічні важелі указами. Себто, складний консенсус, як в ЄС, непотрібний. Скільки санкцій проти Росії було введено при Трампу? Є старі, які ввели ще за часів Джо Байдена і вони далі діють, є обмеження проти "Роснєфті" і "Лукойла", проте на тлі конфлікту на Близькому Сході їх пом’якшили.Простіше кажучи, якби Трамп хотів, він би діяв рішуче і в питанні санкцій та мит, і в питання військово-технічної допомоги нашій країні. Процитуємо недавню його заяву:"Він (Путін) розуміє, що я продаю зброю не Україні, а країнам НАТО. Вони платять повну ціну, а як саме розподіляється ця зброя, я не маю уявлення".Тобто позиція Трампа лишилася непохитною, він прагне заробляти на нашій війні."Я би хотів, щоби він (Зеленський) поклав край війні. Тож це дуже просто. Я сказав Зеленському, аби він закінчив війну. У мене добрі стосунки і з ним, і з Путіним", — прокоментував Трамп зустріч з українським президентом.А де тут про нашу перемогу? Єдина зміна — він не тисне публічно на Україну. Але жодного тиску на Росію — немає..