Лідерка "Альтернативи для Німеччини" Аліса Вайдель вимагає від України повернути всю надану їй допомогу Берліном. У цьому немає нічого нового: вона просто калькує заяви трампістів під час виборчої кампанії 2024 року, прислуговуючись заодно й Москві.Віддайте 70 мільярдів євро. У кого Вайдель запозичила антиукраїнські тезиЦього року у п'яти федеральних землях Німеччини обиратимуть місцеві парламенти: у Баден-Вюртембергу 8 березня, у Рейнланд-Пфальці 22 березня, Саксонії-Ангальт 6 вересня, у Берліні й Мекленбургу-Передній Померанії 20 вересня. Ультраправа "АдН" прагне отримати більшість бодай в одному з ландтагів, щоб сформувати там свою електоральну базу для подальшого політичного захоплення країни.Слід нагадати, що у вересні 2025-го кандидати від "Альтернативи" програли опонентам із СДПН і ХДС вибори обербургомістрів у Гельзенкірхені, Дуйсбургу і Гагені в Північній Рейн-Вестфалії. При цьому партія посіла перше місце на земельних виборах у Тюрингії, продовживши успішне просування на східних німецьких землях. У 2024-му ультраправі мали там високу підтримку. Саме на територіях колишньої НДР ця політсила набрала найбільше голосів на лютневих 2025 року виборах до Бундестагу.Згідно з опитуванням INSA для видання Bild, Аліса Вайдель та її політичні соратники на початок цього року мають 26% підтримки, блок ХДС/ХСС поступається одним пунктом, а есдеки взагалі мають 14%. Лідерка ультраправих увійшла до топової п’ятірки німецьких політиків, тоді як канцлер Фрідріх Мерц та його уряд демонструють рекордне падіння рейтингу, — станом на грудень їхньою роботою незадоволені 70% опитаних.На тлі суттєвого зростання підтримки "Альтернатива" провела партійний форум у місті Мюльгайм, де Вайдель і зробила заяви, які, немов гарячі пиріжки, розтягувала російська пропаганда. Власне, лідерка "АдН" озвучила чотири тези, всі наче писалися в Кремлі чи в студії пропагандиста Соловйова.Перша: вона хоче, щоб Україна повернула Німеччині 70 мільярдів євро наданої допомоги.Друга: Берлін має відмовитися від подальшої допомоги Україні.Третя: німецькі солдати не повинні брати участь у військовому конфлікті проти Росії.Четверта: Київ має оплатити ремонт підірваного газогону "Північний потік".Озвучене Вайдель важливе для розуміння меседжів, завдяки яким Москва руками своїх агентів впливу в Європі розкручуватиме там антиукраїнську кампанію протягом цього року, коли в низці країн ЄС, як і в Німеччині, відбуватимуться вибори різних рівнів. А це — квітневі вибори законодавчих зборів Угорщини, дочасні парламентські вибори в Болгарії, де традиційно сильні проросійські настрої, парламентські вибори в Латвії, дружній для нас країні, де прогнозується втручання Росії у виборчий процес, у Франції вже у березні відбудуться муніципальні вибори, які стануть індикатором суспільних настроїв перед президентськими виборами 2027 року і, що також не виключається, дочасними парламентськими виборами через політичну кризу в країні.Також відбудуться місцеві вибори у кількох регіонах Іспанії — в Арагоні, Кастилії-і-Ліоні, в Андалусії. Крайні популісти спробують поборотися за владу і на вересневих парламентських виборах у Швеції. І, звісно ж, великі проміжні вибори до американського Конгресу у листопаді, на яких республіканці-трампісти можуть оновити лозунги Трампа 2024 року щодо повернення Україною американської фінансової допомоги. Тобто теза "поверніть наші гроші", яку нині озвучує Вейдель, це калька з передвиборчої кампанії нинішнього глави Білого дому. На певну аудиторію це діє, тому ми ще почуємо подібні вимоги з різних країн ЄС під час виборчих кампаній там.Не на Німеччину. На кого працюють праві популісти Наступні тези Вайдель про припинення подальшої допомоги Україні та про не участь німецьких військових у війні в Україні один в один з угорських "темників" партії Орбана. TrueUA детально аналізував, до яких маніпуляцій вдається цей політик та як цинічно використовує антиукраїнську риторику. Поразка його партії на виборах у квітні обіцяє стати серйозним ляпасом іншим європейським правим популістам.Щодо допомоги Україні, то Німеччина як один із лідерів Євросоюзу взяла і виконує свої зобов’язання. Канцлер Мерц прагне, щоб Європа зміцнювалася у військовому плані, що без взаємодії з Україною неможливо. "Альтернатива для Німеччини" ж працює проти європейської єдності, вона є не лише проросійською партією, а й тісно пов’язана з трампістами, зацікавленими у послабленні Євросоюзу.У лютому минулого року, коли віцепрезидент Джей Ді Венс проголошував свою шокуючу промову на конференції з безпеки у Мюнхені, він зустрічався з Вайдель. А коли в Німеччині "АдН" визнали екстремістською організацією, Венс і держсекретар США Марко Рубіо накинулися на офіційний Берлін, назвавши його дії "тиранією".Ще один важливий момент: Мерц, міністр оборони Борис Пісторіус та інші члени уряду ФРН ніколи не заявляли про участь німецьких солдатів в якості миротворчих чи стабілізаційних сил в Україні, тому Вайдель відверто бреше, лякаючи німців тим, чого немає і не планується. В цьому пункті свого виступу, як і в пункті про "Північний потік", вона грає на боці Кремля. Що з цією партією трапляється не вперше. У грудні минулого року "Альтернативу для Німеччини" звинуватили у шпигунстві на користь Москви. Окремих депутатів від цієї політсили впіймали на гарячому, - вони робили депутатські запити щодо питань, які стосуються військово-технічної співпраці Німеччини з Україною.Українців дратують публічні заяви таких політиків, як Вайдель. Проте коли ми говоримо про Європу і, зокрема, Німеччину потрібно чітко розрізняти позицію керівництва країн та представників дружніх до нас політсил, і саботажників спільної європейської політики. З "Альтернативою", навіть якщо вона візьме гору на виборах ще до якогось ландтагу, ніхто не створюватиме коаліцію. Популярність цієї партії пояснюється пропонованими нею простими рішеннями, їх неможливо реалізувати без значного погіршення добробуту населення та громадянського конфлікту."Ключ до припинення війни вже чотири роки лежить у Москві. Ціна, яку Москва має заплатити за цю війну, включаючи економічну ціну, зростатиме тиждень за тижнем і місяць за місяцем", — каже Мерц.Він також відкинув заклики проросійських сил з Бундестагу про прямі переговори з Путіним щодо війни в Україні й закликав продовжувати підтримку нашої країни. Оце і є позиція Німеччини, на яку варто зважати.Праві популісти як тригер для рішучих змінОстаннім часом аналітики та експерти, аналізуючи політику американської адміністрації, посилення правого та лівого популізму (не забуваймо, що він так само на службі у Кремля, в тій таки Німеччині є "Альянс Сари Вагенкнехт" — ліваки з ідентичною з "Альтернативою" риторикою щодо України та ЄС) доходять сумного висновку, що світ рухається у бік руйнації міжнародного права та існуючих союзів. Простіше кажучи, людство проходить період, схожий до подій сторічної давнини, і заново випробує справедливість відомого прислів’я "сон розуму породжує чудовиськ".Певні паралелі справді напрошуються, але разом із цим бачимо готовність демократій протидіяти наступу "тіней минулого". Світ сто років тому і нині — дуже різні. Скрізь, окрім Росії, зник колоніалізм, десятки країн завдяки поєднанню демократії й технологій зробили значний стрибок в економічному розвитку і не хочуть заради якихось химерних цілей окремо взятих переписувачів світового порядку повертатися в часи злиднів та авторитаризму. Внутрішні вороги Європи на кшталт "Альтернативи для Німеччини", "Національного об’єднання" у Франції, Reform UK у Британії набирають силу, але всі вони — явище суто європейської демократії. Вони діють за правилами демократії, а не захоплюють владу як їхні прототипи сто років тому. Тому їх не варто міряти мірками партій першої половини XX століття.Правий популізм — проблема для політичного істеблішменту, але й виклик, який змусить цей самий істеблішмент проснутися від солодких снів про вічність ліберального порядку. Вже не пошепки у Берліні, Парижі, Лондоні, Брюсселі обговорюється формування європейської армії, створення власної "ядерної парасольки". Мерц називає нинішню ситуацію "новим пробудженням самосвідомості європейців". Гарно звучить, та головне не проґавити час для швидких змін. Бо Вайдель, фігурально висловлюючись, вже стукає підборами у двері його канцлерського кабінету..

Майже половина жителів демократичних держав (45%) незадоволена демократією. Такі дані отримала соціологічна компанія Ipsos, провівши опитування громадян дев’яти країн. Чому їхні жителі розчаровані демократією і наскільки це погана новина?Франція та Іспанія — в лідерах з тривожностіСоціологи опитали 9800 респондентів із Великої Британії, Франції, США, Іспанії, Італії, Швеції, Хорватії, Нідерландів та Польщі в період з 12 по 29 вересня. У них питали, чи задоволені вони функціонуванням демократії у своїх країнах. Незадоволеними виявилися приблизно 45%."Є широке занепокоєння щодо того, як працює демократія, люди почуваються непредставленими, особливо своїми національними урядами", — цитує Politico старшого директора з питань британської політики в Ipsos Гідеона Скіннера. — "Існує особлива стурбованість щодо впливу фейкових новин, дезінформації, відсутності відповідальності для політиків, а також екстремізму. У більшості країн наявне бажання радикальних змін", — констатує дослідник.Соцопитування виявило, що у більшості країн респонденти побачили погіршення стану демократії за останні п’ять років. У США так вважають 61% виборців, а найтривожніші настрої у Франції (86% хвилюються за майбутнє демократії) та Іспанії (80%).У жодній із дев’яти країн більшість виборців не вважає, що уряд гідним чином представляє їхні інтереси. Найбільш розчаровані громадяни Великої Британії та Хорватії — в обох випадках лише 23% вважають, що влада належним представляє їхні погляди. І лише у Швеції громадяни загалом позитивно оцінюють роботу демократичних інститутів. Опитані хочуть активних кроків для захисту демократії, серед них головними назвали боротьбу з корупцією, незалежність судів, якіснішу громадянську освіту та суворіші правила щодо фейкових новин.55% все ж не розчаровані в демократії — й це, здається, чимала цифра. Однак опитування виявило ще один тривожний момент: найбільш критично до демократії налаштовані виборці ідентифікують себе як прихильники крайніх лівих або крайніх правих політичних поглядів. Додамо: саме крайні ідеологічні табори є найбільш політично активними й нетерпимими один до іншого, тож зростає ризик посилення антидемократичних популістських сил, які спекулюватимуть на слабостях демократії.Марш радикалів. Що відбувається у світовій політиціTrueUA аналізував причини перемоги на виборах мера Нью-Йорка лівого політика Зограна Мамдані. Розчарування в демократії сміливо можна назвати серед причин успіху цього діяча. Переважна частина його виборців — мешканці міста, які відчували упослідженість, непредставленість у владі. А поки нью-йоркці очікують помсти Дональда Трампа за голосування, яке йому не сподобалося, Сполучені Штати оголосили терористичними організаціями чотири групи організації "Антифа" в Німеччині, Італії та Греції."Групи, пов'язані з цим рухом, сповідують революційні анархістські або марксистські ідеології, зокрема антиамериканізм, "антикапіталізм" і антихристиянство, використовуючи їх для підбурювання і виправдання насильницьких нападів у країні та за кордоном", — наголосили в Держдепі США.Тим самим оголосили хрестовий похід проти ультралівих удома та в Європі. Боротьбу з крайнощами в американській політиці можна було б тільки вітати, якби її вістря однаковою мірою спрямовувалося на обидва крайніх ідеологічних полюси. Бо вони обидва сповідують антидемократизм.9 листопада президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр закликав захищати демократію у своїй країні, де їй загрожують "праві екстремісти". Вони, наголосив політик, "атакують демократію і набирають підтримку серед населення"."Ніколи в історії нашої об'єднаної країни демократія і свобода не піддавалися таким нападкам", — заявив Штайнмаєр.Він зазначив, що праві радикали заманюють людей "обіцянками авторитарного керівництва" та ідеєю, що Німеччина повинна "знову стати великою". Остання фраза — неприхований натяк на американських трампістів із MAGA."Популісти й екстремісти знущаються з демократичних інститутів, отруюють наші дебати й торгують страхом. Для багатьох людей більше нема табу на те, щоб відкрито зізнаватися в такій радикальності", — розпікав крайніх правих німецький президент соціал-демократ.Хоча він прямо і не називав "Альтернативу для Німеччини", проте всі все зрозуміли. В опитуванні Ipsos німецьких респондентів немає, проте раніше проведені опитування продемонстрували стурбованість більшості німців правим екстремізмом. І якщо за океаном терористами визнають ультралівих, то в Німеччині хочуть заборонити ультраправих. Заборону ініціювали соціал-демократи. Однак таке рішення також матиме однобокий вигляд, адже на лівому політичному фланзі Німеччини діє не менш небезпечна для демократії популістка Сара Вагенкнехт. І ні для кого не секрет, що як ультраправі, так й ультраліві в Європі є політичними групами впливу Росії.Зовсім нещодавно "Альтернативу для Німеччини запідозрили у передачі військових таємниць росіянам. За даними Der Spiegel, депутати AfD систематично надсилали уряду численні парламентські запити, що стосувалися деталей військових перевезень, протидії дронам, кіберзахисту та вразливості критичної інфраструктури. Політики й представники силових структур побоюються, що ці дані збиралися для передачі Росії.Для України важливо відстежувати ставлення громадян західних країн до демократії, це дає уявлення про ризики приходу до влади політичних сил, які створюватимуть нам проблеми на євроінтеграційному шляху. Перерахуємо географію ризиків. Перший і найближчий за часом — перемога партії Fides в Угорщині на квітневих виборах наступного року і продовження прем’єрства любителя Путіна Віктора Орбана.Другий — вибори президента Франції у 2027 році. Де-факто змагання за головну посаду в державі уже триває. Його проявом є турбулентність парламенту внаслідок протидії уряду з боку ультраправого "Національного об’єднання" "подруги Путіна" Марін Ле Пен та ультралівого руху "Нескорена Франція" на чолі з Жан-Люком Меланшоном.Третій ризик — Іспанія, де у 2027 році обиратимуть новий склад парламенту. Опитування Ipsos продемонструвало дуже високий рівень тривоги іспанців за свою демократію. Уряд соціаліста Педро Санчеса підтримує Україну, проте має натягнуті відновини з Дональдом Трампом, Прем’єра Іспанії вважають найбільш ідеологічно лівим керівником уряду в Європі, а ще він відмовляється пристати на вимогу США витрачати на оборону 5% ВВП. З огляду на правий марш світом, серйозним викликом на виборах в Іспанії може стати зіткнення лівого і правого популізму. На правому фланзі є партія Vox, ідеологія якої мало чим різниться від інших західних ультраправих.Четвертий ризик — парламентські вибори у Польщі у 2027 році. Де-факто передвиборча кампанія там вже розгортається, що Україна відчує на собі. Польська "правиця" прагне на додаток до президента Кароля Навроцького отримати свою більшість у парламенті та свій уряд. Заяви, які звучать від оточення президента Польщі, мають дуже нас насторожувати.Протягом найближчих років можуть відбутися дочасні вибори, приміром, у Німеччині, де коаліція ХДС/ХСС та есдеків нестабільна. Але тенденція майже скрізь буде подібною — у демократичних виборах братимуть участь сили, які становлять загрозу демократії через свої крайні й радикальні погляди. А сама передвиборча кампанія ризикує виплеснутися протестами на вулиці. Такого роду сценарії певні сил обкатали в Непалі, на Мадагаскарі, в Перу тощо. Тож можна одночасно погодитися з респондентами Ipsos і не погодитися — демократія справді в небезпеці, проте підтримка крайніх популістів — не ліки для неї..
