# Світлана Тихановська

Американські військові спостерігали за навчаннями "Захід-2025", які проводилися у Білорусі. Це багатьох шокувало. У Пентагоні ж пояснили: прийняли запрошення Мінська "з огляду на нещодавні плідні двосторонні контакти між нашими країнами". Навіщо американцям потепління відносин із диктатором Лукашенком? Коли США й Білорусь пішли на зближенняДипломатія часів Дональда Трампа відома своєю кулуарністю, на публіку виноситься тільки результат переговорів — і лише тоді, якщо він позитивний. Тому, коли саме почалися кулуарні перемовини американських дипломатів із білоруською владою, сказати можуть тільки самі учасники переговорів. А от перший їхній результат побачили в січні, а згодом у лютому поточного року, коли протягом кількох тижнів Мінськ звільнив чотирьох іноземців, зокрема й американців. У квітні Лукашенко відпустив ще одного американця, а 21 червня звільнив 14 політичних ув’язнених, серед яких Сергій Тихановський, чоловік Світлани Тихановської — головної суперниці "бацьки" на останніх президентських виборах. Звільнення політв’язнів відбулося на тлі візиту до Білорусі спецпредставника Трампа в Україні Кіта Келлога.Це був не останній жест Лукашенка у бік американців. 11 вересня він помилував 14 іноземців, яких тримали у в’язницях "за шпигунську діяльність, участь в екстремістській та терористичній діяльності та вчинення інших злочинних діянь на території країни". Загалом до сусідньої Литви прибули 52 в’язні білоруського режиму. Звільнення політв'язнів прокоментував президент Литви Гітанас Науседа: "Ніхто не залишений позаду! 52 ув'язнених сьогодні безпечно перетнули литовський кордон з Білорусі, залишивши позаду колючий дріт, ґратчасті вікна та постійний страх. Серед них, що для мене особливо важливо, було шестеро литовців". Він подякував Трампу за зусилля зі звільнення цих людей, яке сталося на тлі візиту іншого представника президента США — з питань України та Білорусі — Джона Коула. Мінський диктатор виторгував собі за це скасування санкцій про "Белавіа". У нього у заручниках ще приблизно тисяча "політичних", то ж є ким торгуватися. І є кому виписати квиток в еміграцію. Крім того, він вважає, що відпущені опозиціонери не становлять для нього небезпеки — як мінімум із двох причин. Перша: 26 січня він сприятливо для себе переобрався на черговий президентський термін, обігравши конкурентів. Жоден справжній опозиціонер у виборах участі не брав. Звідси й результат: Лукашенко набрав 86,82%, другим став Сергій Сиранков, в якого лише 3,21% голосів. Ні залишки внутрішніх опонентів, ні опозиціонери за кордоном завадити тріумфу диктатора не змогли.Друга причина: після того, як із тюрми вийшов Тихановський і зробив перші заяви, "бацька" отримав підтвердження, що закордонні опозиціонери не можуть або не хочуть об’єднуватися навколо одного лідера. Нагадаємо, звільнений опозиціонер зробив кілька гучних заяв про плани боротьби, які, однак, не викликали значного ентузіазму. Щобільше, Тихановський наразився на критику старшого покоління опозиціонерів. Так, Зенон Позняк закинув нововідпущеному не володіння білоруською мовою, через що той залишається в "русскому мирі".З Лукашенком зрозуміло, а що виторгували американці? У те, що нинішня адміністрація у Білому домі роблять щось із любові до ближнього, не надто віриться. Отже, коментуючи стан білорусько-американських відносин, Коул заявив: вони є “хорошими, але не чудовими”. За його словами, Штати планують знову відкрити своє посольство у Мінську. Також Вашингтон хоче розвивати економічні відносини з Білоруссю. Навіщо Трамп знову дружить з Лукашенком. Чотири версіїВерсія перша: через Лукашенка США прагнуть впливати на Путіна. Логіка заокеанських стратегів досить химерна, адже у наших широтах, та й і серед білоруських опозиціонерів є стійка думка, що диктаторський режим у Мінську тримається тільки тому, що повністю підлеглий Москві. І що "бацька" ніяк на думку Путіна вплинути не може. Але американці мислять стереотипами — оскільки є держава і її президент, значить він виявлятиме суб’єктність. Випускаючи з виду той факт, що Росія та Білорусь становлять так звану "Союзну державу" — наддержавне утворення, де суб’єктність самої Білорусі формальна. Версія друга: з Лукашенком американці поводяться, як із Путіним на початку переговорів, коли до Москви почав літати Стів Віткофф і годував кремлівців "пряниками". У ході першого вояжу Віткоффа Путін віддав йому засудженого в Росії громадянина США Марка Фогеля, який провів понад три роки за ґратами за звинуваченням у зберіганні наркотиків. Відпустити американця — не політичного, не шпигуна, а особу, яка попалася на наркотиках, Путіну нічого не вартувало. В Америці це чомусь вважали широким жестом. Як нині таким жестом вважають звільнення Лукашенком своїх опозиціонерів.Далі була місія путінського посланця Кирила Дмитрієва до США і ще кілька поїздок Віткоффа до Москви. Кульмінацією потепління між Вашингтоном і Москвою став візит Путіна до Аляски. Схожий сценарій розгортається і з Білоруссю. Їй американці могли пообіцяти поступове зняття санкцій та навіть вихід окремих білоруських виробників на американський ринок. Проте тут вони наступають на ті самі граблі. Переважно санкції проти Білорусі — європейські, спроби натиснути на Європу для їхнього скасування закінчиться нічим. В Євросоюзі раніше дали зрозуміти, що санкції проти Росії не скасовуватимуть, скільки б цього не хотіли за океаном. Тепер дубль два з Білоруссю.Версія третя: Трампу імпонують диктатори та авторитарні лідери, він знаходить з ними щось спільне, то ж йому може бути симпатичним й Лукашенко. 15 серпня під час телефонної розмови глава Білого дому прийняв запрошення приїхати з родиною до Мінська, а президент США, коментуючи розмову з очільником Білорусі, заявив, що з "нетерпінням чекає" на зустріч з Лукашенком у майбутньому, назвавши білоруського диктатора "глибоко шанованим президентом Білорусі". Це при тому, що Сполучені Штати у цьому столітті не визнавали результати жодних президентських виборів у Білорусі. Просто театр абсурду, чи сюрреалізм.Версія четверта: вся справа у Китаї та у транзитній значущості Білорусі. У Мінська хороші стосунки з Пекіном поза Росією. Оскільки ці стосунки передовсім потрібні Китаю. У червні Лукашенко їздив до КНР, де зустрічався із Сі Цзіньпіном. Деталі домовленостей не оприлюднювалися, але можна здогадатися, що йшлося про ширше використання транзитних можливостей Білорусі, через яку китайські товари надходять до Європи. Зокрема, залізницею. Китай залежний від цього коридору, що підтвердило перекриття польсько-білоруського кордону після атаки російських дронів на Польщу та на час російсько-білоруських навчань. Туди приїздили американські військові спостерігачі, що залишило в повітрі питання, чи є ще таке дно, яке б не пробили американці за Трампа.Можна припустити, що в обмін на скасування санкцій проти Білорусі й Лукашенка Вашингтон хоче відірвати його від Китаю. Серед радників Трампа є ті, хто вважає Пекін головним геополітичним суперником США, який потрібно обмежувати на європейському ринку. А якщо це виявиться дуже складним завданням, тоді хоча б зробити доставку товарів дорожчою. Та якщо ця версія правильна, тоді трампісти мислять наївно. Захід неодноразово намагався перезавантажити стосунки з Лукашенком. Було це і за першого терміну Трампа, коли до Мінська 1 лютого 2020-го приїздив держсекретар Майк Помпео. А вже у жовтні того ж року він вимагав відповідальності білоруських лідерів за придушення демократії. Йшлося про масові репресії після сфальшованих Лукашенком президентських виборів. Тим самим закінчиться і нинішнє потепління відносин між американською та білоруською владою. .