# Тарас Шевченко

10 березня минає 165 років від дня смерті Тараса Шевченка — поета, художника і мислителя, який став символом боротьби українців за свободу. Його рядки про Україну, неволю та імперське поневолення дивним чином резонують і сьогодні, коли наша історія знову проходить через важкі випробування.Кобзар жив у 1814–1861 роках і ще тоді писав про жорстокість імперії, закликаючи українців до єдності та національного самоусвідомлення.TrueUA зібрав рядки Шевченка, які через понад століття залишаються дивовижно актуальними."До Основ’яненка": віра, що правда переможе, у віршіУ поезії "До Основ’яненка" Тарас Шевченко осмислює історичну долю України та висловлює віру у відродження національної пам’яті. Поет був переконаний, що рано чи пізно історична справедливість візьме гору над брехнею та перекручуваннями.Сьогодні ці рядки звучать особливо актуально. В повномасштабної війни вони набувають нового змісту — як відповідь тим, хто й досі намагається "не бачити" очевидного або ставити під сумнів — де правда, а де кривда. Шевченкове слово вкотре нагадує — істина має силу вистояти й перемогти, навіть якщо шлях до цього тривалий і болісний.Тілько ворог, що сміється...Смійся, лютий враже!Та не дуже, бо все гине —Слава не поляже;Не поляже, а розкаже,Що діялось в світі,Чия правда, чия кривдаІ чиї ми діти.Наша дума, наша пісняНе вмре, не загине...От де, люде, наша слава,Слава України!"І мертвим, і живим, і ненарожденним…": послання крізь століттяУ своєму посланні "І мертвим, і живим, і ненарожденним…" Тарас Шевченко звертається одразу до всіх поколінь українців — минулих, сучасних і майбутніх.Головна думка послання — в єдності. Поет застерігає від чвар, пихи й внутрішніх поділів, наголошуючи, що лише спільність мети та взаємна повага можуть привести народ до успіху. Його заклик "Обніміться ж, брати мої" став формулою національної солідарності.І оживе добра слава,Слава України,І світ ясний, невечернійТихо засіяє…Обніміться ж, брати мої.Молю вас, благаю!Розвіювання міфу про "братні народи" в поемі "Кавказ"У поемі "Кавказ" Тарас Шевченко надзвичайно точно й гірко висміює імперську риторику "братерства", за якою ховаються насильство, колоніальна зверхність і зневага до поневолених народів.Цей саркастичний образ "братньої любові" звучить особливо пронизливо сьогодні. Події сучасної війни показали, що за словами про "єдиний народ" можуть стояти ракети, окупація й спроби знищити культуру та ідентичність.По закону апостолаВи любите брата!Суєслови, лицеміри,Господом прокляті!Ви любите на братовіШкуру, а не душу!Та й лупите по законуДочці на кожушок,Байстрюкові на придане,Жінці на патинки.Собі ж на те, що не знаютьНі діти, ні жінка!Гостра сатира на імперію у поемі "Сон"Вражаюче пророчим звучить і фінал поеми-комедії "Сон". У сатиричній формі Шевченко показує розвінчання імперської величі, перетворюючи її на гротеск.Московське військо, яке прагнуло здаватися всемогутнім, постає виснаженим і приреченим, а сама держава, до речі, в символічному образі ведмедя має не грізний, а безпорадний вигляд.До москалів — москалики,Тілько застогнало,Пішли в землю; диво дивнеСталося на світі.Дивлюся я, що дальш буде,Що буде робитиМій медведик! Стоїть собі,Голову понурив,Сіромаха. Де ж діласяМедвежа натура?Мов кошеня, такий чудний.Я аж засміявся.Про підлість російського солдата у поемі Шевченка "Катерина"Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі – чужі люде,Роблять лихо з вами.Москаль любить жартуючи,Жартуючи кине;Піде у свою Московщину,А дівчина гине…Пророцтво перемоги України у поемі "Кавказ"Саме ці рядки поета першими побачили українські захисники після деокупації Балаклії у вересні 2022 року, що на Харківщині.І вам слава, сині гори,Кригою окуті.І вам, лицарі великі,Богом не забуті.Борітеся — поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая!Саркастична правда про покірний народ РФ в особистих записахШевченко тут дуже влучно й саркастично пояснює, що основою старої московської імперської політики було православ’я як інструмент контролю й опори для самодержавства. Він насмішкувато називає імператора Миколу І "Нєудобозабиваемим Тормозом" — мовляв, тим, хто гальмує розвиток і сліпо тримається за репресивну систему.На думку поета, цар, намагаючись ще сильніше "затягнути вузол" цензури, заборон і тиску, лише перетягнув його, послабивши імперію."Головний вузол московської старої внутрішньої політики — православ’я. "Нєудобозабиваемий Тормоз" через дурість свою хотів затягнути цей знесилений вузол і перетягнув. Він тепер на одному волоску тримається".Образ російського диктатора Путіна у поемі "Сон"Шевченко влучно описав політику російських правителів та зобразив їхні справжні цілі. Кожна війна, яку розвʼязує Росія — це не "спасіння народів", а геноцид та бажання контролю.У всякого своя доляІ свій шлях широкий,Той мурує, той руйнує,Той неситим окомЗа край світа зазирає,Чи нема країни,Щоб загарбать і з собоюВзять у домовину.Згадка про меншовартість у поемі "Сон"Попри безмежну любов до України, Шевченко не ідеалізував своїх сучасників. Він умів бути гострим і безкомпромісним, коли йшлося про національні вади. Поет висміює тих, хто соромиться власної мови й культури, хто шукає схвалення імперського центру, забуваючи про гідність.Отак-то ви навчаєтесьУ чужому краю!Німець скаже: "Ви моголи"."Моголи! моголи!"Золотого ТамерланаОнучата голі.…І Коллара читаєтеЗ усієї сили,І Шафарика, і Ганка,І в слав’янофілиТак і претесь... І всі мовиСлав’янського люду —Всі знаєте. А своєїДас[т]ьбі...Про біль та боротьбу українцівВірші Тараса Шевченка про Україну часто сприймають не просто як художні твори, а як пророцтва революційних подій. У поезії "Мені однаково" є рядки, які багато хто знаходить близькими за духом до подій Революції Гідності, бо вони говорять про незламність, небажання коритися неправді та віру в оновлення нації.Та неоднаково мені,Як Україну злії людеПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять…Ох, не однаково мені.Нагадаємо, 5 серпня в Києві, у парку імені Тараса Шевченка, встановили п’ятиметровий інтерактивний бюст поета. Інсталяція під назвою "Світ очима Шевченка" дозволяє віртуально "перенестися" до 37 країн світу.Додамо, 25 лютого виповнилося 155 років від дня народження легендарної української поетеси Лесі Українки. Пропонуємо п’ять маловідомих фактів про цю значиму постать української культури..

У понеділок, 9 березня, відбулася 65 церемонія вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року. Традиційно цього дня відзначили найкращих у різних сферах культури."Ця премія особлива своїми атмосферою, духом, всім тим, що зараз в повітрі, всім тим, що довкола нас цими днями. Це дуже-дуже справжні і дуже сильні емоції, які об'єднують сьогодні всю нашу державу. Якою ж важкою і довгою була ця зима. І ми її подолали", — сказав президент Володимир Зеленський під час церемонії вручення.Зеленський подякував ЗСУ за те, що настала весна, а також українським митцям і всім, хто народжує нове і береже надбання минулого."І коли зараз українська музика єднає всіх наших людей і на фронті, по всій країні, коли неможливо дістати квитки в наш український театр, і є черги в музеї, на наші виставки — все це дуже надихає. Все це — доказ того, що українська культура сучасна, вона модна, і культура наша жива", — наголосив він.Переможці Шевченківської премії-2026Проза: Юрій Щербак — за книгу підсумків і пророцтв "Мертва пам'ять. Голоси і крики" і Павло Белянський — за роман "Битись не можна відступити".Поезія: не присудили.Літературознавство та мистецтвознавство: Олеся Авраменко — за мистецтвознавчі науково-популярні твори з авторської серії Accent: книги "Білокур", "Приходько", "Тістол" та Сергій Тримбач — за книгу "Іван Миколайчук. Містерії долі".Публіцистика та журналістика: Олег Криштопа — за документальний роман "Радіо "Афродіта".Кіномистецтво: Павло Остріков — за фільм "Ти — космос".Театральне мистецтво: Оксана Дмітрієва — за вистави "Вертеп", "Жираф Монс" Харківського державного академічного театру ляльок імені Афанасьєва; виставу "Буря" Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької; виставу "Медея" Івано-Франківського національного академічного театру імені Івана Франка.Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів: Тетяна Гаук, Олена Грозовська, Михайло Кулівник, Катерина Лісова, Дар'я Подольцева — за виставковий проєкт "Алла Горська. Боривітер" та Валерій Сахарук — за культурно-мистецький проєкт "30х30. Сучасне українське мистецтво".Дизайн: не присудили.Декоративно-прикладне мистецтво: Ігор Мацієвський — за мистецький проєкт "Народжені у вогні" (серія художніх робіт українського скла).Фотомистецтво: Олена Гром — за фотопроєкт "Вкрадена весна".Візуальні мистецтва: Назар Білик — за "Меморіал українським розвідникам", серії скульптур "Збурений простір" та "Сплав".Концертно-виконавське мистецтво: Юлія Ткач — за медіапроєкт "За крок до Перемоги"; а також мистецькі цикли "Постаті", "Зустріч епох"; концертні програми та фондові записи 2020-2025 років.Музичне мистецтво: Олексій Скрипник — за хоровий концерт "Катарсис" для мішаного хору a cappella на канонічні тексти; та симфонію № 3 "Галина" для скрипки й симфонічного оркестру.Нагадаємо, що сьогодні в Республіці Ботсвана відбулася історична подія. Там установили перший пам'ятник Тарасу Шевченку на африканському континенті..

У понеділок, 9 березня, в Республіці Ботсвана відбулася історична подія. Там установили перший пам'ятник Тарасу Шевченку на африканському континенті.Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, який опублікував відповідний допис на своїх сторінках у соціальних мережах."Урочисте відкриття монументу відбулося в найбільшому навчальному закладі країни, Університеті Ботсвани, за участі керівництва, викладачів, студентів, іноземного дипкорпусу, української громади та журналістів", — зазначив він.За його словами, монумент створений із ботсванської бронзи. Його автор — скульптор Франсуа Котеце.Під час церемонії декан гуманітарного факультету Тапело Отлохетсве зачитав власний переклад "Заповіту" національної мовою Ботсвани — сетсвана."У світі встановлено 1 384 памʼятники Кобзарю, з яких 128 — у 35 країнах світу. Тепер до них доєдналася перша держава Африки, Ботсвана", — зауважив український міністр.Він висловив вдячність директорці українського департаменту Африки та регіональних організацій Любові Абравітовій, послу України в Ботсвані Олексію Сиваку та команді посольства за втілення цієї важливої ініціативи, керівництву Ботсванського Університету за співпрацю, українській громаді — за небайдужість."Перший Кобзар на африканській землі — це про глобальність ідей Шевченка, про позачасовість його слова, про силу його думки, яка крізь століття обʼєднує український народ і весь світ довкола універсальних цінностей свободи, справедливості, національної самобутності", — підсумував Андрій Сибіга.Нагадаємо, що два роки тому українські військові Третьої штурмової бригади задекламували поезію Тараса Шевченка до 210 річниці від дня його народження..

9 березня минає 212 років від дня народження Тараса Шевченка — одного з найвизначніших українців в історії. Поет, художник, мислитель і символ боротьби за свободу, він залишив після себе сотні мистецьких шедеврів і назавжди вписав Україну у світову культурну спадщину.Попри численні спроби ворогів знищити або знецінити його ім’я, пам’ять про Кобзаря вистояла. Сьогодні ми можемо бачити Шевченка не лише як символ національного духу, а й як живу людину — з власним характером, емоціями та непростою долею поза сторінками шкільних підручників.TrueUA зібрав маловідомі факти про Тараса Шевченка, які відкривають постать Кобзаря з нового боку і дозволяють побачити справжнє життя легендарного митця.Екстравагантний митецьПісля викупу з кріпацтва (22 квітня 1838 року) Тарас Шевченко ніби відкрив для себе новий світ. Він купував дороге вбрання та аксесуари, відвідував богемні вечірки і швидко став частиною петербурзької творчої еліти.З часом захоплення розкішшю поступово зменшилось, але відчуття стилю залишилося з поетом на все життя. Іноді його екстравагантність була настільки яскравою, що на вулицях Шевченка впізнавали лише за одягом."Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як-то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс", — саме такими словами описував тодішній стиль життя прозаїка його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко жив у одній квартирі.Правда про викуп з кріпацтваПоета викупили з кріпацтва 1838 року за 2 500 карбованців. Це була величезна сума, і часто говорять, що гроші надала сама імператриця Олександра Федорівна (дружина Миколи I). Проте історія трохи складніша.Викуп мав бути зібраний через лотерею, яку проводила імператриця у своєму палаці на Святвечір 24 грудня 1837 року, за ініціативою друзів Шевченка. На розіграш виставили кришталеві та порцелянові вироби з петербурзьких казенних заводів, а також портрет поета й наставника молодого царевича Василя Жуковського, написаний художником Карлом Брюлловим.Виявилося, що імператриця, її донька та син придбали квитки на лотерею лише на 1 000 карбованців. Решту суми, ймовірно, додали друзі Шевченка — Карл Брюллов, Василь Жуковський та Вієльгорський, забезпечивши викуп поета з кріпацтва.За лаштунками успіху "Кобзаря"Євген Гребінка — український поет і автор всесвітньовідомого романсу "Очи черные" — справив значний вплив на молодого Шевченка. Саме він познайомив поета з літературою, яка сформувала його світогляд: "Енеїдою" Івана Котляревського, "Історією Русів", творами Квітки-Основ’яненка та народнопісенним фольклором, який на той час уже був у моді. Ідеї, які Шевченко почерпнув у Гребінки, він згодом розвинув у своїх перших творах.Цікавим є і той факт, що у першому "Кобзарі" 1840 року всього вісім творів — кожен із них справжнє літературне надбання. Послідовність творів теж продумана.Дослідник Омелян Пріцак у праці "Шевченко — пророк" припускає, що саме Гребінка виступав редактором і співупорядником дебютної книжки, а також переконав Петра Мартоса фінансувати її перше видання.Еротика на полотнах поетаТарас Шевченко відомий насамперед як поет і класичний художник, автор численних портретів, пейзажів та історичних композицій. Проте його мистецький доробок виходить далеко за межі "класики". Серед робіт поета є численні картини з оголеними фігурами, а також полотна, присвячені темам смерті та еротики.Особливо цікавим є голий автопортрет Шевченка, який на той час вважався надзвичайно "крамольним" і заборонявся офіційною цензурою. Багато таких робіт довгий час залишалися маловідомими або зовсім невідомими широкому загалу, зберігаючись у приватних колекціях або під грифом секретності.Окрім еротичних мотивів, художник також досліджував і символічні теми смерті та людської долі. Так, у його офортах і малюнках можна побачити майстерно виконані сцени діалогу людини зі смертю, де образи не лише драматичні, а й пронизані гумором та філософськими роздумами.У часи Тараса Шевченка епоха фотографії тільки починала розвиватися, і мати власний фотоапарат було справжньою розкішшю. Існують легенди, що в останні роки життя Шевченко міг мати такий пристрій, проте жодного його фотоапаратом зробленого знімка не збереглося, і доказів цього немає.Водночас збереглися фотографії самого Шевченка, зроблені першими фотографами Російської імперії. Поет позував для фото щонайменше 11 разів. Це був значно складніший процес, ніж сьогодні. Експозиція тривала довго, треба було витримувати позу, а сам знімок був результатом складної хімічної обробки, на відміну від миттєвих цифрових кадрів сучасності.Кохання ШевченкаФантазія про шлюб супроводжувала Тараса Шевченка впродовж усього життя, і останньою дівчиною, яку він серйозно розглядав як наречену, була Ликера Полусмак. Спершу вона працювала у друзів Шевченка, Карташевських, а згодом стала наймичкою у Кулішів. Шевченко зацікавився Ликерою, спалахнув пристрастю, але її симпатія до поета була значно слабшою.Її непостійність підсилювалася порадами панів, які вирішили, що поетові потрібна "серйозніша" наречена. Найбільший страх Ликери викликав образ "сибіряка" — поетового досвіду заслання, про який він часто розповідав, нагадуючи про травми та життєві випробування, що чекали на повернених із Сибіру.Після розриву з поетом Ликера вийшла заміж за лакея, з яким відкрила перукарню в Царському Селі. У подружжя народилося багато дітей, а сама жінка заробляла на життя шиттям і навчала учениць.Її чоловік, на жаль, зловживав алкоголем і одного разу навіть кинув у грубку портрет Ликери, намальований Шевченком. Після його смерті вона переїхала до Канева, де продовжувала шити та доглядала могилу поета.Через це місцеві прозвали її "Шевченчихою". Таке поєднання жалю й пошани до Шевченка водночас і дратувало, і тішило жінку, залишивши в історії особистого життя поета особливий і неоднозначний слід.Нагадаємо, 25 лютого відзначили 155 років від дня народження легендарної української поетеси Лесі Українки. Ми розповідали про п’ять маловідомих фактів про цю видатну постать нашої культури.Додамо, 20 лютого в Чернігові знайшли рідкісні україномовні екранізації творів Михайла Коцюбинського. Унікальні копії фільмів відшукали головна зберігачка фондів Катерина Федько разом із кінознавцем Олегом Оліфером із Довженко-Центру..