# Ярослав Качинський

У Польщі завершили підрахунок усіх голосів на парламентських виборах. За їх підсумками перше місце зайняла керівна партія "Право та справедливість". Однак більшості в неї не буде. Результати практично не відрізняються від даних екзитполів. Про це повідомила Польська виборча комісія. Тож партія "Право та справедливість" набрала 35,38% голосів. На другому місці опинилася опозиційна "Громадянська коаліція" — 30,70%, далі — "Третій шлях" (14,40%), "Лівиця" набрала 8.61%, а крайня права й антиукраїнська "Конфедерація" — 7,16%. Результати парламентських виборів у Польщі. Джерело: Польська виборча комісія Таким чином "Громадянська коаліція", "Третій шлях" і "Лівиця" отримують шанс сформувати уряд. А "Право та справедливість" втратить більше десятка місць у Сенаті, де і за попередньої каденції не мала більшості. Партія отримає 34 місця, тоді як за цього скликання вона мала 48 представників. Блок "Громадянська коаліція", ймовірно, отримає 44 місця та стане найбільшою фракцією у верхній палаті. "Лівиця" може отримати дев’ять місць, а "Третій шлях" — вісім. Ще п’ять сенаторів здобули підтримку виборців, балотуючись у рамках "сенатського пакту" між "Громадянською коаліцією", "Лівицею" та "Третім шляхом". Явка на референдум склала 40 відсотків, що означає, що результати цього голосування не є обов'язковими. Нагадаємо, що в Польщі встановили рекорд явки на парламентських виборах. Місцеві експерти назвали це "історичною цифрою". Явка склала 72,9%. На минулих парламентських виборах — 2019 року — вона була 61,74%. Рекорд же зафіксували 1995 року в другому турі президентських виборів. Тоді явка складала 68,23%. До цього найвищу явку фіксували 1989 року — на виборах проголосувало 62,7% виборців.

За результатами екзитполів, у Польщі встановили рекорд явки на парламентських виборах. Проголосувало понад 70% виборців. Місцеві експерти назвали це "історичною цифрою". Про це повідомив Polsatnews. Популярна польська телекомпанія теж провела екзитпол. Він визначив, що явка на парламентських виборах склала приблизно 72,9%. "Все свідчить про те, що це найбільша явка в історії Третьої Польської Республіки", — заявив голова Національної виборчої комісії Сильвестр Марциняк. На минулих парламентських виборах — 2019 року — явка була 61,74%. Рекорд же зафіксували 1995 року у другому турі президентських виборів. Тоді явка складала 68,23%. До цього найвищу явку фіксували 1989 року — на виборах проголосувало 62,7% виборців. У цих виборах, у неділю, 15 жовтня, проголосувати могли 29 091 533 виборці. Вибори відбулися у 31 000 497 виборчих дільницях. За даними екзитполів, на парламентських виборах у Польщі попередньо перемагає керівна партія "Право та справедливість" Ярослава Качинського. Щоправда, три опозиційні партії ("Громадянська коаліція" + "Третій шлях" + Ліві) у випадку об'єднання можуть сформувати більшість. Результати парламентських виборів у Польщі за даними екзитполів "Право та справедливість" — 36,8%; "Громадянська коаліція" — 31,6%; "Третій шлях" — 13%; Ліві — 8,6%; "Конфедерація" — 6,2. За попередніми підрахунками, партія "Право та справедливість" може отримати 200 місць у парламенті Польщі, "Громадянська коаліція" на чолі з колишнім прем’єр-міністром Дональдом Туском — 163 місця, "Третій шлях" — 55 місць, ліві — 30 місць, а "Конфедерація" — 12 місць. Вибори в Польщі: що вигідніше Україні Раніше TrueUA у матеріалі "Вибори в Польщі. Що вигідніше для України" повідомляв, що відверто антиукраїнську позицію займає тільки одна із п’яти партій, які, згідно із соціологічними даними, проходять до Сейму. Це ультраправа "Конфедерація". Навіть маючи міноритарний "пакет акцій", конфедерати зможуть вимагати від старших партнерів тих чи інших кроків, які зашкодять Україні. Це ми вже бачимо з ультраправим, трампівським крилом Республіканської партії Сполучених Штатів Америки. Три інші партії, навіть "Нова Лівиця", мають проукраїнський погляд на війну в Україні. Тут важливо зауважити, що лівий край польського політичного спектра дещо відрізняється від німецького чи тим паче французького. Так, найкращими відносинами польської та української влад, без розгону ксенофобських настроїв, без фільмів на кшталт "Волині", а із формулою "прошу вибачення і вибачаю" — були саме під час президентства лівого Олександра Кваснєвського. До речі, Союз демократичних лівих сил, членом якого був Кваснєвський, якраз і входить до "Нової Лівиці". А другою частиною цього блоку є лівоцентристська, проєвропейська "Весна". Тож це не Die Linke, яких не взяли у німецьку коаліцію навіть нібито близькі соціал-демократи. Отже, нинішня ситуація в Польщі складається таким чином, що Україні вигіднішою є перемога опозиції й формування коаліції із "Громадянської коаліції", "Третього шляху" і "Нової Лівиці". Нагадаємо, що пізно ввечері 15 жовтня прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив про готовність сформувати новий уряд країни за підсумками парламентських виборів.

За західним кордоном України, у Польщі, завершилася запекла, одна із найцікавіших і найскандальніших — причому не без української тематики — виборчих кампаній. Офіційні результати поки ще дораховуються, але екзитпол дає можливість зробити певні, досить детальні висновки. Качинський виграв, але програв Перше місце прогнозовано зайняла партія влади — "Право і справедливість". Лідер цієї політсили Ярослав Качинський у своєму виступі після завершення голосування й оголошення екзитполів зробив акцент саме на цьому — що ПіС утретє поспіль (і учетверте в цілому) виграла парламентські вибори. "Це великий успіх", — заявив Качинський під оплески однопартійців. Ярослав Качинський. Polskie Radio Але ця перемога є по суті пірровою. Річ у тім, що, зайнявши перше місце серед п’яти політичних сил, які проходять до Сейму, "Право і справедливість" набрала недостатньо відсотків — і мандатів — для того, аби сформувати одноосібну парламентську більшість. І, найімовірніше, відправиться в опозицію. В чому ж причина цієї перемоги-невдачі? У Польщі говорять про цілий комплекс причин. По-перше, об’єднавши навколо себе фактично усі праві сили — ПіС фактично втратила можливість для маневру. Тобто перше місце Качинський і Ко собі забезпечили, але об’єднуватися їм зараз фактично ні з ким. З "Громадянською коаліцією" коаліція неможлива — і тому, що дуже вже радикально дві головні польські партії налаштовані одна проти одної, і тому, що ГК це не потрібно. З "Третім шляхом", який, як говорять польські аналітики, з початку був антиПіСівським проектом — немає навколо чого об’єднуватися. У випадку з "Лівицею" питання виключно ідеологічне. А сама по собі "Конфедерація", яка теж не є аж таким бажаним партнером — просто не додасть "Праву і справедливості" необхідної кількості мандатів. По-друге, як показала соціологія, зерновий скандал — і взагалі усі ці передвиборчі істерики (на адресу Німеччини, зокрема) — не те що не зіграв на руку Качинському, а навіть дещо зменшив рейтинг правлячої партії. У Польщі жартують, що це тому, що президент України Володимир Зеленський у них популярніший за Дуду і Моравецького. Але, якою б не була реальна причина — фактор "захисту польських фермерів" на емоційному рівні не спрацював. Опозиція перемогла. Чи варто Україні боятися лівих у владі? Отже, фактично Сейм опинився уперше за довгі роки перед ситуацією, коли коаліцію формуватиме низка політичних сил. Навіть формально до коаліції увійде три тріумфатори виборів — "Громадянська коаліція", "Третій шлях" та "Нова лівиця". Але це все — блоки, які самі собою складаються з різних партійних структур. Тож майбутня коаліція була досить-таки пістрявою. Хоч і зрозуміло, що основну роль в ній гратиме "Громадянська платформа", а, значить, екс-прем’єр-міністр Польщі, колишній голова Європейської Ради Дональд Туск. Така ситуація, коли політик після всеєвропейського рівня повертається у національну політику — в принципі не дуже притаманна для ЄС. Це на кшталт того, якби президент чи прем’єр-міністр України після завершення каденції стане мером хоч і обласного центру, але лише мером. Однак Туск для ліберальної частини польського електорату, для західної частини країни став саме тим ім’ям, яке змогло об’єднати й підтягнути результати до цілком пристойних. Тож такий крок пана Дональда виявився виправданим. Дональд Туск. Фото з Facebook Отже, на Польщу очікує "коаліція на трьох". Серед цих трьох — "Нова лівиця". Втім, лякатися потрапляння лівої партії в майбутню коаліцію та уряд українцям не варто. Польські ліві — це аж ніяк не німецькі ліві й тим паче не французькі. Одна з основних складових "Нової лівиці" — соціал-демократи, лідером яких у свій час був Александр Кваснєвський. Той самий Кваснєвський, під час президентства якого польсько-українські відносини були чи не найтеплішими за усі тридцять останніх років. Той самий Кваснєвський, який прилітав до України під час Революції Гідності. Словом — усі члени майбутньої коаліції в українському питанні займають вигідну Києву позицію. До того ж ця нова коаліція, найімовірніше, буде розв'язувати дискусійні питання — на кшталт зернового — без таких істерик, якими запам’яталося завершення епохи влади Качинського і ПіС. Тож в цілому Україні, її владі та суспільству, немає за що переживати за результатами парламентських виборів у Польщі. Бо головна наша перемога — це те, що єдина відверто антиукраїнська політична сила не потрапить до влади. Найбільші невдахи виборів Ця політична сила — це право радикальна "Конфедерація". Усі ті антиукраїнські заяви, які ми чули протягом виборчої кампанії у Польщі, генерували саме її представники. І це у певний момент було реальною проблемою. Бо ще в середині липня рейтинги цієї політсили мало не сягали 15-тивідсоткової межі. Зважаючи на те, що "Право і справедливість" тоді мала популярність, яку можна порівняти із нинішніми результатами, то коаліція цих двох правих політсил мала значно реальніший вигляд, ніж зараз. Так, ПіС не мала якихось теплих відносин із "Конфедерацією", але заради збереження влади можна було б піти на такий мезальянс. (А зараз, коли навіть коаліція з "конфедератами" не дає можливості взяти більшість у Сеймі — можна, звісно, говорити про те, що таке об’єднання теж малоімовірне. Бо в ньому немає практичного смислу.) Фото: Ukrainian in Poland Але потрапляння українофобської партії у владу означало б, що Качинському довелося б рахуватися із вимогами молодших партнерів. І так чи інакше нова права коаліція вимушено б зменшувала підтримку України. Перш за все, українських біженців в Польщі — яких там досі немало. А це означало б неминучий конфлікт — і не такий, як із зерновою угодою, а значно серйозніший й глибинніший. На щастя, "Конфедерація" з її скромним результатом не потрібна навіть "Праву і справедливості" (а усім іншим — з ідеологічних міркувань). Тож головною перемогою України на парламентських виборах в Польщі можна і треба назвати провал ультраправих українофобів, які могли зіпсувати відносини між нашими державами. А далі.. Далі буде нова більшість, новий уряд, новий (або й старий) прем’єр-міністр. І продовження співпраці з Україною. Бо у Польщі — і усі притомні тамтешні політики це чудово розуміють — просто немає іншого вибору. Бо наступною після України жертвою кривавого кремлівського агресора так чи інакше може стани вона.