Український футбол виходить із зимової сплячки: команди Прем’єр-ліги (майже у повному складі) вирушили на закордонні тренувальні збори. Саме час поговорити про чемпіонські амбіції — адже цього сезону на титул уперше за багато років реально претендують не лише "Динамо" та "Шахтар". Утім, аналіз турнірної інтриги логічно розпочати саме з двох традиційних грандів українського футболу.
"Динамо": жодних принципових змін
Столичний клуб, який минулого сезону повернув собі чемпіонський титул, скориставшись провалом "Шахтаря" (гірники тоді вперше з середини 90-х фінішували нижче другого місця, пропустивши вперед сенсаційну і фактично вже неіснуючу після відходу головного тренера та купи гравців "Олександрію"), перехопив у донеччан не тільки золоті медалі, а й, здавалося б, і їхні проблеми.
Принаймні осіння частина чемпіонату стала абсолютним провалом для київського гранда. Спочатку "Динамо" пережило в УПЛ п’ять поспіль нічиїх, а потім, після розгрому "Кривбаса", сталися чотири поразки у чотирьох матчах. До всіх внутрішніх проблем додався ще й провал у Лізі конференцій, де кияни фінішували на 27-му місці, нижче клубу із Гібралтару.
Ігор Суркіс у цій критичній ситуації вчинив традиційно для себе — звільнив головного тренера (Олександра Шовковського), замінивши його спочатку в режимі "в.о.", а потім і на постійній основі іншим "динамівським серцем" із 90-х — Ігорем Костюком. Цей крок свідчить про те, що якихось інноваційних кроків — хоча б таких, як запрошення Мірчі Луческу кілька років тому — чекати від власника "Динамо" не варто.
У кадровому питанні ситуація теж незмінна. Українських гравців намагаються затримати якомога довше — приклад із новим контрактом Миколи Шапаренка, який переріс і "Динамо", і весь чемпіонат України, є дуже показовим, — іноземців легко віддають в оренду. Власне, саме в такому форматі нинішній президент ФК діє усі свої двадцять з гаком років на посаді.
Чи варто чекати якогось злету від чемпіонів навесні? Хіба що хтось із конкурентів провалиться. Інакше максимумом стане боротьба за друге місце.
Втім, зважаючи на провал у кваліфікаціях Ліги чемпіонів та Ліги Європи цього сезону, більшого "Динамо" і не потрібно. Ліга конференцій — це їхній нинішній рівень, причому нижня половина турнірної таблиці.
"Шахтар": начебто контрольований шторм
Донеччани, провалившись у минулому сезоні (третє місце, після сезону 1995/96 вони ніколи не фінішували так низько), змінили тренера, покликавши людину з гучним ім’ям і не дуже зрозумілими перспективами — Арду Турана.
Перша половина сезону продемонструвала, що з наявними проблемами турецький фахівець не зумів повністю розібратися. Були не дуже зрозумілі в логіці розвитку сюжету поразки (як у Лізі конференцій від "Легії"), були невиразні перемоги, але у підсумку "Шахтар" вийшов на зимову перерву з найкращим очковим показником.
Найкращим, але при цьому не на першому місці, поступившись ним за додатковим показником. Втім, цей нюанс навряд чи сильно збентежив фанатів донецького клубу. Конкурент у них сенсаційний і не дуже потужний — якщо говорити про довгострокову перспективу. До того ж "Шахтар" у класичному для себе стилі висмикнув у цього конкурента, черкаського ЛНЗ, одного з лідерів — нігерійського форварда Проспера Обаха.
Словом, ситуація у "Шахтарі" непроста, але все-таки контрольована. Знов-таки, у своєму класичному стилі гірники намагаються заповнити кадрові лакуни, сформовані внаслідок втрат (на кшталт Юхима Коноплі), молодими іноземцями. Це зрозуміло: в Україні зараз із підготовкою футбольних талантів не дуже — тому доводиться везти з-за кордону. Раніше, у золоті часи другої половини нульових — першої половини десятих років, такий хід виявився успішним. Подивимося, що буде зараз. І чи зуміють донеччани повернути собі золото Прем’єр-ліги.
"Полісся": скандали й подяки
Перед початком чемпіонату житомирське "Полісся" цілком серйозно вважалося одним із головних фаворитів турніру. Причина була проста, але комплексна. Поліщуки швидко, ще на кваліфікаційній стадії, вилетіли з єврокубків, тобто мали вільну осінь — на відміну від грандів.
Крім того, в Житомир переїхав творець срібної сенсації з "Олександрією" — Руслан Ротань. Тренеру підписали кількох знайомих йому гравців, а також, наприклад, лідера "Вереса", який зараз є одним із найкращих бомбардирів не тільки своєї нової команди, а й усього чемпіонату України 2025/26.
Та назвати першу половину сезону успішною для Ротаня на новому місці — не виходить. Так, "Полісся" зараз на третьому місці, випереджаючи "Динамо" на чотири очки, але й від пари ЛНЗ і "Шахтаря" відстає на п’ять. З одного боку, три поразки у стартових турах, зокрема й 1:4 від "Динамо", — не запишеш в актив. З іншого — починаючи з вересня поліщуки програли в УПЛ лише один матч, уже аж у грудні (щоправда, "Руху", а не якомусь гранду).
Словом, якби не серпневий провал, то цілком можна було б сказати, що Ротань і Ко ведуть боротьбу за титул всерйоз, а не тільки на словах. Та взимку власник клубу Геннадій Буткевич відзначився витівкою цілком у стилі його ментальних попередників із 90-00-х — коли відправив одного з лідерів не тільки своєї команди, а й збірної України, Олексія Гуцуляка, в дубль. Причина банальна і така ж безглузда — контракт Олексія Гуцуляка закінчується вже влітку, і продовжувати його футболіст не хоче, принаймні на наявних умовах.
Скандал нібито завершився тим, що Буткевич повернув Гуцуляка в основний склад — нібито заради інтересів збірної, за що отримав хвилю подяк, щирих і не дуже. Але така відверто ретроградська і геть неконструктивна позиція, яка, повторимося, є притаманною для початку століття, а не для середини 20-х, викликає підозру, що "Полісся" стане черговим випадком втіхи конкретного власника на конкретний період часу, а потім, коли інтерес знизиться, і результати житомирців поповзуть униз. Все-таки, коли клуб намагаються розвивати — принаймні у спортивному плані, — з ним працюють не такими примітивними засобами.
ЛНЗ: усі чекають на спад
Першу частину чемпіонату суперсенсаційно завершив на першому місці скромний провінційний клуб ЛНЗ із Черкас. Команда, яка десять років тому перемагала в чемпіонаті області, вісім — брала аматорський Кубок України, п’ять — стала чемпіоном країни серед непрофесіоналів, три — виходила до Прем’єр-ліги, зараз геть несподівано стала одним із лідерів українського футболу.
Звісна річ (і всі це розуміють), лідерство ЛНЗ навряд чи протриває далі кінця нинішнього чемпіонату — та й у цьому сезоні черкащанам буде дуже важко втримати навіть другу позицію, якщо "Полісся" перестане втрачати очки на рівному місці. Але сам факт того, що команда під керівництвом Віталія Пономарьова досягла таких висот, нехай і проміжних, — не може не викликати повагу.
Окремо варто відзначити той неймовірний факт, що ЛНЗ не просто обіграв усіх трьох конкурентів, а зробив це на їхніх полях (1:0 у Києві, 2:0 у Житомирі, 4:1 у Львові, де квартирує "Шахтар"). Взагалі, крім провалу на межі літа й осені (дві поразки поспіль), черкаський клуб виглядав дуже цілісно і сильно, збираючи результат усюди й з усіх. Саме тому ЛНЗ і опинився на чолі турнірної таблиці.
Та це місце навряд чи тисне на підопічних Пономарьова. Усі навколо чекають, що весна обвалить ЛНЗ до третього чи навіть до четвертого місця — і це фактично скидає з команди тиск лідера. Черкаський клуб може грати у своє задоволення: нижче четвертого місця він навряд чи упаде, а значить, підсумковий результат у будь-якому випадку можна буде вважати успішним. А якщо ЛНЗ знову повторить свої осінні успіхи — це стане продовженням чудової казки імені Віталія Пономарьова.
