Вибори генсека ООН: які кандидати можуть бути невигідними для України
У липні цього року відбудеться обрання наступника нинішнього генерального секретаря Організації об’єднаних націй Антоніу Гутерріша. Передвиборча кампанія активно триває, у ній беруть участь четверо претендентів. Жоден із них не видається другом України.
Латинська Америка, Африка і шанс для жінки: хто боротиметься за посаду генсека ООН
Троє кандидатів представляють Латинську Америку, один — Африку. Європейці на вибори не подавалися, адже не мають шансів після керівництва організацією португальцем Гутеррішем. Останніми роками точаться розмови про те, що прийшов час секретарювати в ООН представнику Південної або Північної Америки. Вперше і востаннє цю частину світу на чолі головної світової організації представляв перуанець Хав’Єр Перес де Куельяр ще в далекі 1982-92 роки. З дев'яти генсеків четверо були європейцями — Трюгве Хальвдан Лі, Даг Гаммершельд, Курт Вальдгайм і Антоніу Гутерріш — двоє представляли Азію (У Тан і Пан Гі Мун), ще двоє — Африку (Бутрос Бутрос Галі та Кофі Аннан).
В ООН ніколи не секретарювала жінка, тож ще один тренд — на генсека-жінку. У квартеті — дві претендентки. Принагідно нагадаємо, що була і третя, аргентинка Віргінія Гамба, яка працювала спецпредставницею генсека з питань дітей у збройних конфліктах. На цій посаді, прямо кажучи, вона дуже мало зробила для захисту українських дітей, викрадених Росією.
У 2023 році вона знеславилася зустріччю з російською дитячою "омбудсменкою" Марією Львовою-Бєловою, щодо якої спільно з Путіним Міжнародний кримінальний суд виписав ордер на арешт за депортацію українських дітей. Гамба зійшла з дистанції у березні, але у перегонах бере участь її земляк, директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі. Про нього — як фаворита виборів — детальніше трохи згодом.
Мішель Бачелет: борчиня з режимом Піночета, яка ставить агресора і жертву на один щабель
Почнімо з чилійки Мішель Бачелет. Їй — 74-роки. Вона двічі з перервами була президенткою Чилі (з 2006-го по 2010-й та з 2014-го по 2018-й роки). Представляла Соціалістичну партію. Після президентства у 2018-22 роках працювала Верховним комісаром ООН з прав людини. Окрім посади глави Чилі, також керувала міністерством охорони здоров’я (Бачелет за дипломом хірург) і міністерством оборони (закінчила військовий коледж у США та військову академію в Чилі).
У молодості брала активну участь у боротьбі з режимом Августо Піночета, перебувала в одній із найстрашніших тюрем "Вілла Грімальді". Завдяки втручанню Австралії її випустили з в’язниці, після чого Бачелет виїхала до НДР, яка була переповнена радянськими КДБістами. Додому повернулася у 1979 році і працювала в лікарні, після падіння режиму Піночета активно включилася в політичне життя своєї країни.
За обидва президентські терміни Бачелет провела низку соціально-економічних реформ, які, втім, не всім подобалися. Це викликало масові вуличні протести, особливо серед молоді. Вона підтримувала хороші стосунки зі США, однак кілька разів бувала в Росії, а Путін вітав її з обранням на посаду.
На посаді комісарки ООН із прав людини Бачелет у 2022 році викликала роздратування українців, коли під час повномасштабного вторгнення ставила агресора і жертву на один щабель. Мовляв, обидві сторони порушують права людини. Тим самим проявила повне нерозуміння природи війни в Україні. Тому для України можливе обрання чилійки генсеком радше мінус, аніж плюс.
Ребека Грінспан: реформаторка без чіткого бачення шляхів до миру в Україні
Наступна кандидатка — коста-ріканка Ребека Грінспан. Із Північної Америки генсеків ООН не було, і цей фактор — на користь претендентки. Грінспан станом на зараз обіймає посаду генерального секретаря Конференції Організації об’єднаних націй із торгівлі та розвитку. За освітою — економістка. З 1994-го по 1998-й роки була віцепрезиденткою Коста-Ріки, одночасно займаючи посади міністра житлового будівництва, міністра з економічних і соціальних питань та заступниці міністра фінансів.
Грінспан — контраверсійна постать. Вона має безпосередній стосунок до успішного соціально-економічного кейсу у своїй країні, однак ООН — зовсім інший рівень відповідальності. Кандидатка пропонує перебудувати механізми організації, що вже добре, однак до неї виникають питання стосовно здатності адекватно реагувати на сучасні виклики.
У квітні постійний представник України при ООН Андрій Мельник виклав у мережу відео із засідання Ради безпеки, де звертався до Грінспан. Він зауважив, що її нещодавня поїздка до Росії була сприйнята неоднозначно, і запитав, які конкретні кроки вона готова зробити для припинення війни в Україні.
"Хто буде обраний наступним генеральним секретарем ООН? Ось, у чому питання. Україна не спостерігач. Ми є активною зацікавленою стороною. ООН не потрібен бюрократ. Нам потрібен генеральний секретар, який буде боротися зубами й нігтями за принципи Статуту та ставити агресорів на місце", — слушно зауважив Мельник.
Але з відповіді кандидатки можна зробити висновок, що конкретних кроків у неї нема. Зокрема, Грінспан розповідала про необхідність взаємодіяти з усіма сторонами конфлікту та запевнила, що в разі обрання готова надати свої послуги для сприяння миру. Насправді, і це всі розуміють, до Росії вона їздила тому, що ця країна-терористка є постійним членом Радбезу ООН, а генсек призначається Генасамблеєю за рекомендацією 15 членів Радбезу (п'ять постійних — США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія та 10 непостійних членів — Сомалі, Пакистан, Данія, Греція, Панама, Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія і Ліберія). Тому нинішні кандидати намагаються заручитися підтримкою передовсім постійних членів, які можуть вплинути на позицію інших.
Макі Саль: непрохідний експрезидент Сенегалу
Макі Саль очолював Сенегал протягом 12 років — із 2012-го по 2024-й роки. Він провів низку антикорупційних реформ, а також реалізовував програму економічного розвитку своєї країни. А завершував він свою каденцію під шквал критики за спробу залишитися на посаді шляхом перенесення президентських виборів.
Як голова Африканського союзу у 2022 році Саль відвідував Путіна, з яким обговорював проблеми з постачанням зерна до Африки через війну в Україні. Але до Києва так і не приїхав, зате кремлівська пропаганда транслювала його заклики до розмінування Чорного моря. Шанси стати генсеком ООН у Саля мінімальні. Можливо, це і добре, враховуючи його бекграунд.
Чому Рафаеля Гроссі вважають фаворитом
Аргентинець Гроссі очолив Міжнародну агенцію з ядерної енергетики (МАГАТЕ) у грудні 2019 року. Він — кадровий дипломат, до нинішньої посади був послом Аргентини в кількох європейських країнах. У квітні 2022 року після деокупації відвідував Чорнобильську АЕС, цього року приїздив для участі у заходах до 40-ї річниці Чорнобильської катастрофи і зустрічався з президентом Володимиром Зеленським.
Позиція кандидата щодо війни в Україні — неоднозначна. З одного боку, він, як директор МАГАТЕ, зосередився на безпеці захопленої росіянами Запорізької АЕС, куди приїздило кілька місій його організації. З іншого — коли навколо ЗАЕС виникали безпекові ризики закликав обидві сторони утриматися від конфлікту в районі атомної станції. І головне — ніколи не закликав Росію звільнити захоплену українську електростанцію.
За час повномасштабного вторгнення він кілька разів відвідував країну-терористку, у 2025-му побував на Курській АЕС та у Москві зустрічався з Путіним. Начебто типовий представник міжнародних структур, які намагаються бути лише посередниками, але є кілька нюансів, які насторожують.
По-перше, попри критику з боку України та деяких наших партнерів заступником Гроссі у МАГАТЕ працює росіянин Михайло Чудаков. Там він очолює департамент ядерної енергії. Безсумнівно, через цю особу Кремль впливає на рішення організації.
По-друге, в лютому цього року Гроссі був присутній на церемонії з нагоди початку будівництва АЕС "Пакш-2" в Угорщині. Проєкт фінансують росіяни за рахунок мільярдних кредитів, які Будапешт набрав за прем’єрства Віктора Орбана. Під час церемонії Гроссі назвав старт будівництва "великим днем для Росії".
По-третє, очікується, що цю кандидатуру, окрім Москви, підтримають в Пекіні і Вашингтоні. Президент Аргентини Хав’єр Мілей — друг Дональда Трампа, він дуже зацікавлений, щоб представник його країни отримав посаду генсека ООН. І тут збігаються інтереси Мілея та Трампа, — Штати заборгували Організації об’єднаних націй близько чотирьох мільярдів доларів і можуть використати фінансовий тиск для схилення ООН до вибору на користь Гроссі. Той, не виключено, отримавши посаду співпрацюватиме з американською адміністрацією у вигідному для неї напрямі використання коштів організації.
Новий генсек ООН й Україна
У квітні відбувся третій етап відбору кандидатів — представлення програм та діалог із ними членів організації. Наступним вже буде етап рекомендації Радбезом, після чого обрану особу призначить Генасамблея. Свою роботу новий генеральний секретар розпочне з 1 січня 2027 року. Як випливає з аналізу, жоден із чотирьох кандидатів у разі обрання не буде щирим другом України.
Вплинути на процес обрання неможливо з огляду на процедуру: на жаль, станом на зараз наша країна не входить до числа непостійних членів Радбезу ООН. Але Україна може висловити кожному із претендентів чіткі вимоги, серед яких реформа Ради безпеки з ліквідацією права вето п’яти постійних членів. Про це говорять роками, але далі розмов не йдуть. У такої ідеї багато прихильників, з ними можемо діяти разом.
Ще одна вимога — розширення кількості членів Радбезу, Україна, як співзасновниця ООН має претендувати на місце в оновленій Раді безпеки. Крім того, є сенс активніше діяти в просуванні українців на різні посади в структурах Організації об’єднаних націй, аби в перспективі хтось міг претендувати і на крісло генсека.
