Чому горло втомлюється під час співу? Типові помилки початківців. Професійний погляд оперної співачки Юлії Пінчук

Втома в горлі, "зажим", хрипота після репетиції — проблеми, з якими стикаються не лише аматори, а й ті, хто професійно займається вокалом. Чому так відбувається і як цього уникнути? Про фізіологію голосу, типові помилки початківців та професійну відповідальність ми поговорили з оперною співачкою Юлією Пінчук — випускницею Національної музичної академії України, солісткою європейських концертних майданчиків та учасницею міжнародних оперних і хорових проєктів. За професійним шляхом Юлії, її виступами та роботою в міжнародних проєктах можна також стежити на її офіційній сторінці у Facebook: Yuliia Pinchuk Shynal 

— Юліє, питання, яке хвилює майже всіх: чому під час співу втомлюється саме горло?

— Багато хто вважає, що горло — це інструмент. Ні, це лише провідник звуку. Основна помилка початківців полягає у тому, що вони намагаються "співати горлом", тоді як звук формується завдяки роботі опори — м’язів корсета, правильному міжреберному диханню та злагодженій координації тіла. Коли ці механізми не працюють, навантаження автоматично переходить на зв’язки. Звідси й втома, про яку ви питаєте. А разом із нею — печіння або навіть біль.

Під час навчання в Національній музичній академії України (спершу на бакалавраті, а згодом у магістратурі вокального відділення, — ред.), а пізніше — під час стажування в Belcanto Academy Opera Studio у Вальсугані (Тренто, Італія) ми багато працювали саме над фізіологією співу. І з досвідом стає зрозуміло: якщо після співу "болить горло", значить, техніка кульгає.

— Скажіть, будь ласка, чи припускались ви помилок на самому початку професійної кар’єри? Можливо, є помилки, притаманні початківцям?

— Перша та найпоширеніша помилка — це неправильне дихання. Людина інстинктивно підіймає плечі, дихає поверхнево, не залучаючи діафрагму. В результаті голос просто не має опори. Друга популярна помилка — надмірне прагнення звучати гучно або "красиво", особливо в академічному співі. Молоді вокалісти часто прагнуть одразу співати арії Верді чи Пуччіні, не маючи базової техніки. А це небезпечно. У 2020 році я виконувала партію Віолетти в опері Верді "Травіата" в Оперній студії Національної музичної академії України під керівництвом диригента Сергія Голубничого та режисерки Олени Савчук. В тому ж 2020 році — партію Еврідіки в опері Глюка під керівництвом диригента Іллі Інаїшвілі та режисерки Галини Тітової. Це було б неможливо без володіння технікою. 

Третя помилка — ігнорування втоми. У вокалі, як і в спорті, потрібно відновлювати м’язи, давати їм перепочинок. Я, звісно, знала про цю необхідність, але на практиці особливо сильно її відчула, коли виконувала партію Паміни в "Чарівній флейті" Моцарта в німецькому місті Бірнбах під керівництвом диригента Ваку Наказава. З тих пір я впевнено стверджую: професійний спів завжди починається з поваги до власного тіла.

— Ви згадали про складні партії. Скажіть, будь ласка, чи бувають моменти, коли уникнути перенапруження важко навіть такому професійному виконавцю як ви?

— Безумовно. Професійні виконавці — теж люди (сміється — прим. ред.). І як правило, подібне стається в періоди інтенсивних репетицій або гастролей. В моїй практиці таке бувало неодноразово. Наприклад, під час гастролей Україною, Іспанією, Італією та Угорщиною в 2021 році у складі хору "Софія". Або в період з 2022 по 2023 рік, коли я гастролювала з сольною програмою по Італії.  Навантаження було дуже серйозним. В такі моменти важливо вміти планувати голосову роботу: чергувати репетиції, не співати "на холоді", дотримуватись режиму сну. Професія оперної співачки — це не лише сцена, а й дисципліна поза нею.

— Чи змінюється підхід до голосу з роками та досвідом?

— Дуже. Коли ти тільки починаєш, здається, що голос — це щось, що "просто існує". З роками приходить розуміння, що це живий, дуже тендітний інструмент, який реагує на стрес, втому, клімат. Навіть на емоційний стан. І якщо порівняти, скажімо, моє виконання партії графині Чепрано в "Ріголетто" Верді в Оперній студії Національної музичної академії України у 2018 році та, наприклад, мою партію місіс Маллінз у мюзиклі Ендрю Ллойда Веббера "Школа року" у київському Музичному театрі в 2021-му, може здатися, що це виконання двох принципово різних Юлій Пінчук.

Юлія Пінчук

— Ви працювали й в опері, і в хорах, і в камерних ансамблях. Чи відрізняється навантаження?

— Так, і часто доволі сильно. Наприклад, моя остання хорова робота у складі  Портлендської опери (Орегон, США) у 2025 році вимагала від мене витривалості та вміння "зливатися" з іншими голосами. Те саме стосується періоду, коли я була учасницею камерного ансамблю "NaperVoice" в місті Нейпервілл  (Іллінойс, США) у 2024 році. 

Натомість сольний спів — це принципово інша відповідальність. Вперше я це зрозуміла у 2017 році під час сольних концертів з Філармонічним оркестром в Бад-Кіссінгені у Німеччині. Потім були сольні оперні партії, мій сольний концерт в Міському театрі в німецькому місті Ашаффенбург в червні 2022-го, виступи як солістки на концерті класичної музики в грецькому місті Пірос у 2023-му. В такі моменти розумієш, що ти "на передньому плані", все на твоїх плечах, все від тебе залежить. Це неймовірно важка, але разом із тим почесна відповідальність. 

Втім, ключове завжди — це технічна база. За відсутності бази горло втомлюється дуже швидко, незалежно від формату.

— Ще цікаво, чи здатен психологічний стан впливати на втому горла під час співу?

— Безперечно, я про це вже згадувала, до речі. Психологічна напруга майже завжди відображається на тілі. Страх сцени, внутрішній контроль, бажання не припуститися помилки та проспівати ідеально викликають м’язові затиски в шиї, щелепі та гортані. В результаті голос починає працювати в умовах постійного напруження.

Я неодноразово проходила через це під час підготовки до виступів — і сольних концертів, і оперних партій. Наприклад, перед виконанням Паміни в "Чарівній флейті" Моцарта важливо було зберегти не лише технічну легкість, а й внутрішній спокій. Психологічна рівновага напряму впливає на фізичний стан голосу.

— Існує думка, що шепіт набагато більш шкідливий для голосу, ніж тихий спів. Це правда чи міф?

— Чиста правда. Шепіт створює неприродне навантаження на голосові зв’язки, змушуючи їх працювати у напівзакритому режимі. Після репетицій або концертів краще або говорити звичайним голосом, або взагалі трохи помовчати.

Це правило я добре засвоїла під час роботи в хорі Національного будинку органної та камерної музики України. Протягом кількох років я мала регулярне, доволі тривале суттєве навантаження. Виконувала твори Моцарта, Баха, Генделя та інших. І саме тоді усвідомила: голосова гігієна — не дрібниця, в довгостроковій перспективі саме вона все і вирішує.

— Ще цікаво, чи впливають побутові звички на стан голосу? І якщо так, то які саме?

— Наші звички та щоденна рутина впливають на стан голосу доволі сильно. Ось буквально кілька всім знайомих прикладів: поганий сон, вживання недостатньої кількості води, багато кави, сухе повітря, особливо під час опалювального сезону,  — усе це руйнівним чином впливає на голосові зв’язки. Співак — це не лише артист, а й людина, яка постійно стежить за режимом.

Під час гастрольних періодів або інтенсивних проєктів, як-от участь в американському камерному ансамблі "NaperVoice" або спів в українському хорі "Софія", я приділяю особливу увагу водному балансу та відпочинку. Голос не пробачає системних порушень. Про це варто пам’ятати завжди.

— Що б ви порадили людям, які співають не професійно, а для себе, але при цьому все одно стикаються з дискомфортом?

— По-перше, не ігнорувати сигнали тіла. По-друге, кардинально змінити ситуацію допоможуть буквально декілька занять з професійним викладачем. Я бачила це багато разів — навіть у дорослих людей, які ніколи не планували сценічної кар’єри.

Забула про найголовніше "не": не копіювати чужу манеру. Кожен голос унікальний, але для розкриття потрібен час та досвід. Моє сопрано формувалося роками — починаючи від першої суттєвої партії, якою була Аніна в "Травіаті" Верді у 2018-му під керівництвом Гаддієля Домбровнера, і по теперішній час. Причому я не можу сказати, що формування мого сопрано завершене. Воно триває, і триватиме доти, доки я співатиму. 

— Насамкінець: Юліє, як би ви сформулювали головний принцип безпечного співу?

— Спів — це не боротьба, а співпраця з власним тілом. Якщо горло втомлюється — значить, ви змушуєте його робити те, чого воно не може або не вміє. Коли ж техніка вибудувана правильно, голос починає працювати легко навіть у найскладнішому репертуарі. І саме тоді з’являється справжня свобода — і вокальна, і творча.

Сторінки Юлії у соцмережах: 

• Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100008253042358
• Instagram: https://www.instagram.com/yuliia.pinchuk_shynal/