Про шкоду Україні від ескалації між Ізраїлем та Іраном сказано і написано багато. Від інформаційного переключення уваги на іншу війну до відправлення призначених для ЗСУ американських ракет на Близький Схід і зростання ціни нафти. Від чого виграє Росія. А якою ж була реакція світу на нову війну і чого очікувати далі?
Чому Ізраїль першим атакував Іран: чотири версії
15 червня в Омані мали відбутися чергові американсько-іранські переговори щодо ядерної програми Тегерана. Тепер їх не буде. Навіщо ж ізраїльтяни атаками на ядерні та військові об’єкти Ірану зірвали цю зустріч? Існує три версії. Перша (її поширюють офіційні джерела Ізраїлю): іранці були дуже близькими до створення ядерної зброї, то ж агресивний ісламістський режим не залишив інших варіантів, як діяти превентивно і не допустити появи бомби. Наскільки версія про перетин Іраном точки неповернення в розробці ядерної зброї відповідає дійсності, сказати складно. Значна частина ядерних центрів зруйнована, але секретне підприємство зі збагачення урану у місті Фордо продовжує працювати, воно захищене від ізраїльських бомб і ракет завдяки глибоким бункерам.
Фордо — це іранський завод зі збагачення урану, розташований на глибині 80-90 метрів під землею, у гірському масиві неподалік міста Кум, що має важливе релігійне значення для Ірану. Об'єкт суворо засекречений, і більшість інформації про нього надходить з іноземних джерел, зокрема, з ізраїльських та американських ЗМІ.
Завод використовується для збагачення урану, зокрема, для виробництва палива для ядерних реакторів та, можливо, для інших цілей, що викликають міжнародне занепокоєння.
Об'єкт розташований у гірському масиві, на значній глибині (близько 100 метрів). Він вважається добре захищеним від зовнішніх атак. Завод перебуває під контролем Іранського уряду, але є об'єктом міжнародного моніторингу, зокрема, з боку МАГАТЕ. Експерти вважають, що Фордо є викликом для систем ППО Ізраїлю та інших країн, які можуть бути зацікавлені у його знищенні.
Міжнародна спільнота висловлює стурбованість щодо діяльності Фордо, оскільки існує побоювання, що він може бути залучений до розробки ядерної зброї.
- У 2020 році на заводі було 1044 центрифуги для збагачення урану.
- У 2021 році розпочато видобуток урану, збагаченого до 20%.
- За деякими даними, у 2023 році у Фордо було виявлено уран, що "майже бомбового" класу.
Друга версія: на переговорах в Омані готувалася неприємність для Ізраїлю від його головного союзника — США. Іранське керівництво багато років переконує, що ядерні дослідження проводяться виключно в цілях мирного атому. Та в Єрусалимі вважають, що режим аятол бреше, щоб поставити світ перед фактом: у нас є ядерна зброя. Також існує підозра, що іранці суттєво просунулися у створенні бомби завдяки дружбі з Росією, яка отримала від Тегерана "шахеди", а Іран отримав ядерні технології. В Омані, можливо, мала з’явитися угода за не афішованого посередництва Росії щодо згоди американців на ядерні розробки Ірану.
Третя версія: ізраїльська влада дійшла висновку, що без зміни режиму в Ірані війна в цьому регіоні триватиме вічно, то ж те, що світ спостерігає зараз, це лише початок наступних тектонічних процесів у самій перській державі. На цю версію наштовхує заклик прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу підняти повстання проти влади, доки вона — слабка.
"За останні 24 години ми усунули вищих військових командирів, високопоставлених фізиків-ядерників. Далі буде ще більше", — наголосив прем’єр Ізраїлю.
Він також додав, що бореться не проти іранського народу, а проти уряду. І вжив у своєму зверненні лозунг антивладних протестів в Ірані: "Жінка, життя, свобода".
Четверта версія: у зміну режиму в Ірані повірити складно, швидше дії Ізраїлю об’єднають іранців навколо своєї влади, а от у те, що побиті іранці погодяться на серйозні поступки по Палестині, віриться більше. Залишилося тільки їх швидко побити, інакше війна затягнеться, а з нею — погіршиться економічне становище самого Ізраїлю та його мешканців. До того ж далеко не всі в Ізраїлі погоджуються з воєнним варіантом розв'язання проблеми.
Удари у відповідь і реакція світу: що не так з мирними планами Трампа
Як і очікувалося, іранці ракетами й дронами відповіли на атаки. Ізраїльтяни знову вдарили, іранці вдарили у відповідь. Ці держави не мають спільного сухопутного кордону, то ж прямих боєзіткнень обох армій немає. Але регіон — палає, поки ненавистю, від якої небагато кроків до кровопролитних боїв на суші, на небі й на морі. Бо у війну можуть втягнутися інші держави Близького Сходу, Перської затоки. Тут в Ірану є союзники не тільки в Палестині, а й в Ємені. Тамтешні хусити можуть посилити атаки на судна в Червоному морі. В іранців вистачає ракет, якими вони можуть поцілити по американських базах у цьому регіоні. А це — загроза тероризму по всьому світу.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган назвав дії Єрусалима "бандитизмом, спрямованим проти регіональної й глобальної безпеки". Турецький президент відомий гнівними заявами на адресу ізраїльської влади, тому його позиція була очікуваною. На бік Тегерана став і Путін — це також очікувано.
А от французький президент Еммануель Макрон, навпаки, підтримав Ізраїль і пообіцяв його захищати, якщо "буде в змозі це зробити". Крім цього, Макрон заявив, що Іран несе відповідальність за "дестабілізацію всього регіону". У суботу він телефоном поговорив із президентом Ірану Масудом Пезешкіаном і закликав того до мирних переговорів. Британський прем’єр Кір Стармер заявив, що Ізраїль має право на самооборону, закликав сторони до деескалації. Але при цьому британці, як й американці, перекидають на Близький Схід додаткові винищувачі.
А от реакція американської влади багатьох шокувала. Спочатку держсекретар Марко Рубіо відсторонився від дій Ізраїлю — головного союзника США на Близькому Сході — назвав їх "односторонніми" і наголосив, що Штати в ударах по Ірану участі не беруть, їхній пріоритет — захист американських сил у регіоні. Не змовчав і Трамп: про атаку на Іран знав заздалегідь, але американці в ній участі не брали. А після отриманого привітання до дня народження від Путіна глава Білого дому зробив заяву, яка поставила у тупик багатьох: "був би відкритий" до участі російського правителя у посередницьких зусиллях між Ізраїлем та Іраном. Ця заява посилює припущення, що не обійшлося без Росії й у переговорах про іранську ядерну програму.
В Ізраїлі переконують, що отримують від американців необхідну допомогу. Проте, як пише Axios, ізраїльтяни попросили у "зірково-смугастих" союзників приєднатися до знищення ядерної інфраструктури Ірану, надавши важкі бомбардувальники й протибункерні бомби, аби дістатися заводу зі збагачення урану у Фордо. Та із заяв Трампа можна зробити висновок, що нічого з цього США Ізраїлю не дасть.
"Іран та Ізраїль повинні укласти угоду, і вони її укладуть, так само як я змусив Індію та Пакистан укласти", — написав він у своїй соцмережі Truth Social й розхвалив себе, який він миротворець.
Водночас у цієї позиції дуже багато критиків, вони вважають, що американський президент знову проявляє слабкість.
Україна зацікавлена у швидкій деескалації між Ізраїлем та Іраном, бо війна там відсунула нашу війну зі світового порядку денного. Але у цих ворогуючих державах так само добре розуміють: мир буде міцним тільки у випадку отримання гарантій і взаємної довіри, що домовлене не порушуватиметься. Трамп каже, що помирив індусів із пакистанцями. Скажімо так, тимчасовий мир не зняв проблему прикордонних претензій, то ж із часом бойові дії там поновляться — як завжди буває із замороженими конфліктами. Миротворчі підходи Трампа — не про міцні угоди, довіру та гарантії, а про заморозку на той час, поки він президент США. Чи навіть на кілька місяців.
Недавній приклад. 15 січня цього року Ізраїль та ХАМАС домовилися припинити бойові дії у Секторі Гази. Трамп вимагав укласти угоду до дня своєї інавгурації, 20 січня, що і було зроблено. Потім він казав, що домовленість стала можливою завдяки його перемозі на президентських виборах. Спочатку відбувся обмін частиною заручників — і процес ніби пішов, та коли дійшло до умов припинення вогню, знову все забуксувало. При цьому Трамп наприкінці травня розповідав: сторони "дуже близькі до угоди щодо Гази". За кілька днів до атаки ізраїльтян на Іран ЗМІ повідомляли, що глава Білого дому вимагав від Нетаньягу поступитися у питанні угоди з ХАМАС та відмовитися від намірів вдарити по іранських об’єктах. У відповідь той нібито стверджував, що Тегеран тягне час і не налаштований на переговори. Що вийшло з мирних потуг, коли ніхто нікому не довіряє, всі побачили за кілька днів потому…