До російського президента Володимира Путіна приїжджав американський журналіст Такер Карлсон. За словами останнього, він узяв у диктатора інтерв’ю — звісно ж, у компліментарному тоні, адже Карлсон давно займає проросійську позицію, висвітлюючи розв’язану Путіним "спеціальну військову операцію" в американському інформаційному просторі.
Чекати від роботи Карлсона у Москві якоїсь більш-менш об’єктивної роботи було не варто. Усі попередні вислови цього журналіста на адресу України — "маріонетка адміністрації Байдена", "Україна — це не демократія" тощо — про це свідчать більш ніж красномовно. Та все ж історія Такера Карлсона є дуже цікавим кейсом для нашої держави.
Звісна річ, журналіст своє інтерв’ю робитиме не на російську аудиторію — цей сегмент давно й успішно тримають у своїх пропагандистських тенетах Соловйов і Кисельов, Симоньян і Скабєєва. Карлсон працює на американський інформаційний простір, упевнено, системно і послідовно просуваючи там потрібні саме Кремлю думки. І ці думки так чи інакше знаходять реципієнтів серед громадян Сполучених Штатів Америки.
До того ж риторика Кремля у виконанні Карлсона певним чином перегукується із позицією колишнього і, можливо, майбутнього президента США Дональда Трампа. Трамп уже не просто намагається зменшити фінансову допомогу України, а прямо й відверто виступає проти цього. Звісно ж, із такими ж "благими" намірами, як і, скажімо, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який заявляв, що треба припинити підтримувати Україну, тоді війна закінчиться й українці перестануть гинути. Фаворит республіканських праймеріз самовпевнено — власне, у притаманному йому стилі — запевняє, що вирішить проблему України у найкоротші терміни, причому ще до своєї майбутньої інавгурації. (Звісно ж, ми усі розуміємо, що жодного рішення у Трампа немає і бути не може, але коли у чиновника є повноваження президента США, то тут щонайменше Україна стикнеться із проблемами.)
Такер Карлсон. Скріншот з відео
Отже, Карлсон працює щонайменше не на користь України. І у цій ситуації нашій державі потрібні власні медійні голоси, голоси потужні, активні й популярні (скажімо, звільнення Карлсона з посади телеведучого на каналі Fox обернулося моментальним падінням вартості акцій цього підприємства на загальну суму понад 700 мільйонів доларів, що досить промовисто ілюструє вагу Такера в американському інформаційному просторі). Потрібні з однією простою метою.
Фактично, крім адміністрації Байдена, яка так чи інакше змушена підтримувати Україну (і з власних інтересів також, але мотиви у цій історії є справою другорядною), єдиним реальним союзником нашої держави у Сполучених Штатах є американський народ — американські виборці. Саме вони у листопаді обиратимуть президента не тільки собі, а і, фактично, для усього світу. Бо зараз існування України залежить від колективного Заходу — і, якщо фінансову складову безпрецедентної підтримки коаліція ЄС, Великої Британії, Канади та Японії зможе вирішити (днями лідери ЄС ухвалили рішення про довгострокову підтримку України, проголосувавши за 50-мільярдний пакет допомоги), то з військовою складовою ситуація є значно складнішою.
Тому Україні потрібна, як це не банально прозвучить, двопартійна підтримка Сполучених Штатів Америки. А з цим зараз є серйозні проблеми, і коренем цих проблем є саме Трамп. Він тисне на представників Республіканської партії у Конгресі (перш за все, у Палаті представників, члени Сенату від Республіканської партії з різних причин менш залежні від позиції екс-президента), саме його позиція спричинила спікерську кризу у нижній палаті федерального парламенту і зараз стоїть на заваді голосуванню про фінансову допомогу воюючій країні.
Усе це відбувається тому, що республіканські конгресмени бояться втратити свої округи, якщо проти них виступить особисто Трамп, популярний у великої кількості виборців. Фактично Республіканська партія опинилася в заручниках у політичного популіста. І зупинити його може лише чіткий сигнал з боку виборців, які традиційно підтримують Велику стару партію. Якщо ці виборці підтримуватимуть Україну, підтримуватимуть продовження допомоги нашій державі, то конгресменам доведеться ослухатися Трампа, інакше вони навіть з його підтримкою програють чергові вибори до Палати представників.
Дональд Трамп. Фото з Facebook-сторінки Дональда Трампа
Президент Джо Байден, до речі, як може, використовує цю тему — уже відверто заявляючи, що у разі поразки України рано чи пізно воювати доведеться американській армії. Скажімо, за країни Балтії, Польщу чи Фінляндію. Цієї ж позиції дотримується і єдина конкурентка Трампа на республіканських праймеріз Ніккі Гейлі. Однак її рейтинги поки що є досить слабкими, аби перемоги колишнього господаря Білого дому.
Саме для цього Україні потрібні свої "такери карслони", медійники, які просуватимуть позицію нашої держави, проукраїнські меседжі в американське суспільство, формуючи там міцну проукраїнську перевагу. Від якої ні конгресмени від Республіканської партії, ні врешті сам Дональд Трамп, якщо він переможе на наступних виборах — уже не зможуть відмахнутися.
Після національного відбору на "Євробачення" з’явилася інформація про те, що його проведення (із заздалегідь відомим фіналом — перемогли ж ті виконавиці, у тріумфі яких сумнівів не було жодних) коштувало 11 мільйонів доларів. Прихильники "Євробачення" заявили, що ці кошти були витрачені недаремно, бо представники України на європейській сцені ще раз нагадають про нас, про ту війну, яку ми ведемо з російським агресором. На щастя, були й ті, хто розуміє, що сьогодні ці кошти важливіші Україні на іншому фронті. І таких більше. Тому навіть один "проукраїнський Такер Карслон" має зараз значно важливішу роль, бо у Сполучених Штатах ситуація є дуже непевною. І переламати її на нашу користь — стратегічно важливо.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
