Російська війна проти України, яка розпочалася в лютому 2014 року, після других Мінських угод дещо притихла, перейшовши із активної гарячої фази у форму збройних сутичок на донбаській лінії розмежування. Так, з різним ступенем інтенсивності, вона тривала до кінця 2021 року, коли у світі одночасно з різних джерел почали лунати попередження про можливий початок ескалації аж до повноцінної повномасштабної війни, яку Російська Федерація планує розпочати проти України.
Після Нового (2022) року ситуація навколо ОРДЛО і взагалі взаємин Росії з Україною переросла у справжню кризу, тож на початок січня, який став останнім умовно мирним місяцем в новітній історії України, тема війни захопила усі політичні кола та українські і світові ЗМІ.
В Україні третій місяць зими 2022 року розпочався із чергової посадки американського військово-транспортного літака із озброєнням. Це був уже п'ятий рейс із американською зброєю, перший прилетів до Києва ще у ніч з 21 на 22 січня. Пізніше 1 лютого прибув ще один літак Збройних сил США, а усього кількість таких рейсів до початку війни перевалить за десять.
Це була ще не та зброя, яку Україна отримує зараз. В основному для оборони, або взагалі супутні, зокрема, медичні матеріали. Саме в той період, з американських та британських (Сполучене Короліство приєдналося трохи згодом) партій зброї українці дізналися такі популярні на початку війни назви, як Javelin та NLAW. Ці переносні протитанкові комплекси разом із українською "Стугною" стануть одним із головних козирів ЗСУ у перші тижні війни.
Втім, на початку лютого про війну всерйоз ще ніхто не думав. Так, у перший день останнього місяця зими президент Зеленський виступав у Верховній Раді — і заявив, що із розблокуванням "нормандського формату" з'явилася надія на те, що ескалація буде недовгою і криза навколо України завершиться мирним, дипломатичним шляхом.
У ті дні про можливість уникнути війни говорили не тільки українські політики, а й західні. Так, речниця Білого дому Джен Псакі 2 лютого заявила, що вторгнення Росії на територію України "не є неминучим". За тиждень до того Псакі говорила протилежні речі — тож цю її заяву було розцінено як наближення до фіналу історії про можливу війну. Про низьку імовірність російського нападу говорила на початку лютого і польська розвідка, оцінюючи стан армії РФ як неготовий до повномасштабних бойових дій.
Найоптимістичнішим на початку лютого був міністр оборони Олексій Резніков. Він не просто наголошував на низькій імовірності війни, а ще й акцентував увагу на тому, що наступ з території Білорусі є найменш імовірним, бо російських військ для серйозної війни там недостатньо. Буквально за кілька тижнів стане зрозуміло, що очільник Міноборони помилився — бо одна із найкривавіших сторінок першого етапу російсько-української війни буде пов'язана саме із наступом російських військ на правобережну Київщину з території Республіки Білорусь.
Ближче до кінця першого тижня лютого на Заході знову заговорили про можливість російського вторгнення. Так, газета Bild опублікувала "український план Путіна". В якому, зокрема, йшлося про створення на захоплених територіях концтаборів для тих українців, хто не погодиться зі зміною чинної влади на проросійську "Народну раду". Радник Байдена Салліван заявив про пом'якшений варіант війни — з ескалацією лише на Донбасі. Час показав, хто виявився правим — американський чиновник чи німецьке ЗМІ.
До заспокоєння українців доєднався і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Він запевнив, що влада готова до будь-якого сценарію, але вірити "апокаліптичним прогнозам" щодо вторгнення російської армії.
Попри оптимістичний початок лютого, уже 8 числа ЗМІ дізнаються, що Сполучені Штати планують евакуювати своє посольство із Києва до Львова. Поки що це тільки чутки, але до кінця другого тижня з'явиться офіційна інформація. Інформація, яка не могла не схвилювати українців — не тільки США, а й інші країни закликали своїх громадян терміново виїхати з України. Згодом з Києва почнуть виїжджати й іноземні посольства, які повернуться до української столиці хто у травні, а хто, як ізраїльська амбасада, тільки на роковини вторгнення.
11 лютого до співгромадян звернувся президент США, а того ж дня видання The Guardian написало, що Джо Байден нібито повідомив лідерам ЄС і НАТО про те, що війна в Україні розпочнеться у найближчі дні.
Ця неофіційна інформація дасть старт численним повідомленням — як офіційним, так і ні — про дати початку російського вторгнення. Так, 12 лютого німецьке видання Spiegel заявило, посилаючись на американську розвідку, що війна розпочнеться 16 лютого. Інші ЗМІ, спираючись на те ж саме джерело, уже відкрито повідомляли про дев'ять напрямків російської атаки (більшість із яких стала реальністю уже за 12 днів) та про російські танки під Києвом за два дні.
В цей період до активної переговірної політики вдався Байден. Він, з одного боку, попередив Путіна про серйозні наслідки, які матимуть місце у випадку вторгнення (зокрема, кінець проекту "Північний потік-2"), з іншого — запевнив Зеленського про швидку та рішучу відповідь США на російський наступ. Український президент у свою чергу наголосив на важливості візиту Байдена до України найближчим часом. Як ми тепер знаємо, президент США приїхав до Києва аж у лютому наступного року, а от російський газогін дійсно був закритий невдовзі після початку війни.
Змінив свою риторику Кулеба — МЗС почало говорити про готовність України до рішучих дій і закликало громадян зберігати спокій. Цей заклик почули не всі, бо 14 лютого із "Борисполя" масово вилітають чартери з українськими бізнесменами. Натомість в Україну почали припиняти польоти європейські авіакомпанії.
Міністр оборони Резніков і далі заявляв (зокрема, після перемовин із мінським колегою), що загрози з боку Білорусі немає. Другий тиждень лютого завершився закликом Зеленського до бізнесменів повернутися і заявою Держдепу про те, що Путін ще не ухвалив рішення про вторгнення.
Уже 15 лютого Державна дума Росії проголосувала за визнання незалежності так званих "ДНР" та "ЛНР". Це створило фактично нову геополітичну реальність, оскільки до цього Російська Федерація визнавала окуповані частини Донецької і Луганської областей Україною і намагалася вибити з Києва виконання Мінських угод щодо повернення їх під формальний контроль України із фактичним перебуванням там російської влади.
Так, того ж дня, коли голосувала російська Держдума, генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив про "стриманий оптимізм" на підставі заяв Кремля про можливий діалог – але ця думка уже не була панівною навіть на Заході. Скажімо, наступного дня Байден наголосив, що починаючи з цього тижня повномасштабний військовий наступ Росії є цілком можливим.
В Україні 16 лютого увійшов в історію як одноразовий День єднання. Ця дата була обрана не випадково — саме того дня, за розвідувальними даними західних країн, зокрема США, могло розпочатися повномасштабне вторгнення російської армії до України. Однак це штучне свято, на яке у кращих радянських адміністративно-командних традиціях зігнали бюджетників, не заспокоїло українців. Зокрема, тому, що під вечір з'явилася інформація про спорудження понтонного мосту через Прип'ять — на території Білорусі, але у безпосередній близькості до кордону з Україною.
У наступні дні ситуація навколо можливої війни тільки погіршувалися. Щодня з'являлися якісь нові свідчення активної підготовки росіян до вторгнення — зокрема, міністр оборони США Ллойд Остін, той самий, який нині є лідером антиросійської коаліції "Рамштайн", заявив про підготовку російським Міноборони запасів крові.
В Україну протягом третього тижня лютого перестали літати зарубіжні авіакомпанії. Активізувалася ситуація на донбаській лінії розмежування — там почали стріляти щодня, збільшилася кількість загиблих українських військових.
18 лютого ватажки "ДНР" та "ЛНР" оголосили евакуацію мешканців окупованих регіонів до Росії, а потім і загальну мобілізацію. В Росії у той же час Володимир Путін підписав указ про призов резервістів із запасу на збори. Західні політики та світові ЗМІ наперебій заявляють про те, що війна неминуча і розпочнеться буквально за кілька днів. Дисонансом звучать лише заяви Резнікова — міністр оборони називає прогнози про "завтрашній-післязавтрашній" наступ Росії недоречними, бо ті, мовляв, досі не сформували ударне угруповання. А атака з території Білорусі очільника українського міноборони відверто насмішила.
Третій тиждень лютого завершився підписанням Путіним указу про визнання незалежності "ДНР" і "ЛНР" і наказом офіційно відправити туди російські війська. Увечері 21-го числа з Донецька до лінії розмежування рушила велика кількість військової техніки.
Путін же відзначився годинною "лекцією" на тему "історичної єдності українців та росіян", яка в цілому повторювала його статтю, опубліковану ще у липні попереднього, 2021 року. З цієї "лекції" світ довідався, що Україну нібито створив вождь російських більшовиків Володимир Ленін, що території сучасної України взагалі є подарунком комуністів (подарунком, який за кілька днів Путін вирішить відібрати назад), а у України нібито взагалі ніколи не існувало досвіду державності.
Після рішення Володимира Путіна і особливо його псевдоісторичного виступу передвоєнний період фактично завершився, і почалася остання фаза підготовки до повномасштабного вторгнення. Хоча, як заявлялося із різних джерел пізніше, остаточне рішення розпочати велику війну російський президент ухвалив лише напередодні, 23 лютого удень.
Російський парламент прогнозовано ратифікував обома палатами путінське рішення, ба більше, дав дозвіл президенту РФ використовувати армію за кордоном. В цей момент той факт, що війна ось-ось почнеться, не викликав сумнівів уже ні в кого.
Втім, Зеленський на спільній прес-конференції із президентом Естонії (він став одним з останніх світових лідерів, хто відвідав ще довоєнну Україну) заявив, що не вірить у "широку ескалацію" та "потужну війну". Але того ж дня підписав указ про призов військовослужбовців запасу.
Останньою заявою Володимира Путіна до його вікопомної промови, що й розпочала війну — стала вимога до України відмовитися від Криму і вступу до НАТО. Після цього говорити не було про що і кому.
Того ж дня на супутникових знімках було помічено понад 100 військових автомобілів армії РФ біля білорусько-українського кордону. До цього супутники фіксували тільки концентрацію російських військ на своїх кордонах з Україною.
Удень 23 лютого, коли світ почав запроваджувати санкції проти Росії за визнання незалежності "ДНР" та "ЛНР", а Німеччина зупинила процес сертифікації "Північного потоку-2", на Банковій пройшла закрита зустріч президента із великим бізнесом. За чутками, присутні на зустрічі не дуже вірили у можливість початку війни.
Увечері того ж дня світові ЗМІ повідомили про те, що війна точно розпочнеться найближчим часом — очевидно, уже знаючи про дату початку повномасштабного вторгнення. Як стало відомо пізніше, знали про це і в Україні, що дозволило врятувати вітчизняну військову авіацію, піднявши її з аеродромів перед початком перших масованих обстрілів української території.
23 лютого Зеленський подав у Верховну Раду указ про надзвичайний стан, парламент конституційною більшістю за нього проголосував. Із фракції ОПЗЖ, яка за рік зникне з Верховної Ради, а частина представників цієї політсили складе (добровільно чи вимушено) свої мандати, за таке рішення проголосував лише один депутат — двоюрідний брат відомої української співачки і патріотки Марії Бурмаки Юрій Павленко.
У ніч з 23 на 24 лютого Україна ще встигла ініціювати термінове засідання Радбезу ООН, а Зеленський — звернутися до громадян Росії із закликом почути українців, які хочуть миру. Але на цьому мирне життя в Eкраїні уже завершилося. На півдні і сході нашої країни уночі припинили працювати аеропорти, Росія закрила повітряний простір у прикордонних регіонах, а близько четвертої ранку у записаному заздалегідь (нібито аж 21-го числа) зверненні Володимир Путін, прочитавши лекцію з вигаданої ним самим історії України, заявив про початок "спеціальної воєнної операції".
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
