23 серпня 2023 року в Росії завершилася величезна епоха. Літак, який упав на території Тверської області країни-агресора (неподалік від однієї з резиденцій Володимира Путіна, між іншим), знищив міф про останнього російського "героя". Відтепер у росіян немає жодної перспективи, навіть "вагнерівської".
Як завжди буває зі смертями в Росії, до того ж смертями персонажів, м'яко кажучи, резонансних — одразу після того, як стало відомо, що на борту "Ембраєра", який розбився десь біля Твері, міг бути сам Євген Пригожин, в інформаційному просторі, соцмережевому перш за все, з'явилися різні версії. Версії того, був там керівник ПВК "Вагнера" насправді чи ні.
Зокрема, низка "інсайдерських" Telegram-каналів повідомили, що нібито Пригожина бачили в Африці, десь в Малі. Натомість згодом почала з'являтися інформація про те, що трупи двох головних "вагнерівців" (Євгена Пригожина і Дмитра Уткіна, того самого, чий позивний "Вагнер" і дав назву усій приватній військовій компанії Кремля, створеній для "роботи" в Африці) ідентифікували. Пригожина, наприклад — за відсутністю фаланги на одному з пальців лівої руки. Що є серйозним аргументом. Бо гіпотеза, що "кухар Путіна" давно приготував собі двійника, спеціально відрізавши йому "зайвий" шматок пальця — є вкрай конспірологічною.
Тож, зважаючи на ту інформацію, яка уже є у відкритому доступі — доводиться визнавати, що, скоріш за все, в літаку таки був (і загинув) саме Євген Пригожин. Але при цьому варто відзначити одну важливу деталь. Керівник ПВК "Вагнера" був публічною особою — варто лише подивитися відео, як в Росії народ відреагував на його загибель. Публічність, популярність — і є головним активом таких людей. Самих людей і їхніх, скажемо так, бізнесів.
Уявімо, до прикладу, що Адольф Гітлер не помер 30 квітня 1945 року у своєму бункері, а виїхав — як говорять численні конспірологічні теорії — у Латинську Америку. Де міг дожити аж до об'єднання двох Німеччин, ФРН і НДР. (Ну а чому б й ні — йому був би 101 рік, його політичний сучасник Лазар Каганович, який був лише на чотири роки молодшим, помер за місяць до серпневого путчу 1991-го.) Міг — але чи його фізичне життя якось впливало на політичні події у Німеччині та Європі? Не впливало й не могло впливати. Бо для таких персонажів головне — політичні життя і смерть.
Навіть якщо припустити, що Євген Пригожин справді інсценував свою загибель — політично, публічно він уже мертвий. Тож його формальне існування не грає жодної ролі. Керівника ПВК "Вагнера" оголосили мертвим. На федеральному телеканалі. На цьому можна поставити крапку.
У цьому аспекті одразу ж виникли дві протилежні версії — і висунуті вони були, звісно ж, протилежними таборами. Так, російські "патріоти"-шовіністи прудко звинуватили в катастрофі літака українців. Щоправда, особливої популярності ця версія не набула — надто вона притягнута за вуха, навіть для невибагливого російського інфопростору. Але, швидше за все, за потреби її ще витягнуть з архіву і кілька разів прокрутять — для чергової хвилі антиукраїнської істерії. Приблизно так, як в російських ЗМІ друкують "новини" під заголовками "Жінка померла у парку під час сексу з українцем". Навіщо потрібен такий контент? Ясно ж, що для налаштовування росіян проти колишнього "братнього народу".
Західні ЗМІ та аналітики також очікувано говорять, що у катастрофі літака Пригожина винна російська влада. І тут варто відзначити, що у цій версії є дві рівнозначні підверсії. Перша — цілком очевидна. Це помста Путіна. Пояснювати мотиви й логіку цієї під версії не варто — вона очевидна й зрозуміла. Президент Росії не пробачив бунтівнику похід на Москву. А обіцянки, які Кремль давав Євгену Пригожину... У Путіна є одна головна цінність — це його влада. Заради неї він може, як тепер бачимо, піти на усе. Чи майже усе. Однак убивство Пригожина — це не ядерна війна, наслідки (про які ми ще поговоримо) тут зовсім не такі серйозні. Тому можна й убити. До того ж історії із різними ворогами режиму, починаючи з Литвиненка та інших жертв чи постраждалих від отруєнь — говорять про те, що замах є звичайним, робочим методом розв'язання проблем у путінській Росії.
Друга підверсія — це робота ФСБ. Причому незалежно від волі Путіна. І тут варто виділити два варіанти. Перший — Федеральна служба безпеки вирішила вислужитися перед диктатором. Щось схоже на убивство Бориса Нємцова, такий "подарунок для вождя". Другий варіант є протилежним і значно серйознішим. На такий крок у ФСБ могли піти для того, щоб загострити ситуацію в Росії й підштовхнути нерішучого Путіна до жорсткіших дій, як всередині країни, так і ззовні — в Україні.
Говорити про те, яка саме версія є правильною, поки що зарано. Як і про те, як саме був знищений "Ембраєр" з Пригожиним на борту. Чи це був постріл російської системи ППО (нагадаємо, що Тверська область — це регіон, де розташована резиденція Путіна, тож військ протиповітряної оборони там вистачає). Чи це був вибуховий пристрій, закладений перед злетом. Усе це другорядне — бо є головне, третє питання.
Спочатку відзначимо плюс для Путіна. Безперечний і однозначний плюс. Це залякування можливих наступних бунтівників — чи то в армії, чи то навіть в Кремлі. Якщо цю операцію виконали за наказом чи на прохання диктатора — це означатиме, що він готовий знищити будь-кого, хто спробує замахнутися на його трон чи навіть авторитет. Тут Володимир Путін справді стає схожим на Йосипа Сталіна, бо ні Микита Хрущов, ні Леонід Брежнєв (про Михайла Горбачова і Бориса Єльцина годі й говорити) до таких різких кроків ніколи не вдавалися. Зняти з посади, відправити у політичне заслання директором електростанції кудись у Середню Азію — це запросто, а от щоб убити... Путін до певного моменту теж чинив по-хрущовськи/брежнєвськи. Згадаймо долю екс-прем'єра Михайла Касьянова, який, будучи опозиціонером, жив собі в Москві, ходив на акції протесту...
Зараз ситуація, схоже, змінилася. І це серйозний сигнал усім, кого не влаштовує ні те, як розвивається нинішня війна, ні взагалі сам факт її наявності (і усіх наслідків її, починаючи з санкцій) — господар Кремля не зупиниться і перед убивством. Страх за своє життя — це вагомий аргумент тиску на оточення, і тут Путін не вигадав нічого нового.
Але є у цій історії й серйозний мінус для кремлівської влади. На початку статті ми недаремно назвали Євгена Пригожина "останнім російським героєм". Бо це і справді була героїчна — для звироднілого, здеморалізованого російського суспільства — постать. Недаремно зараз росіяни несуть квіти й щиро плачуть за загиблим. За Путіним так не плакатимуть. Про Шойгу і Герасимова, навіть про Суровікіна з іншими командирами — і говорити нічого. Їх можуть підтримувати, особливо Путіна, бо він робить те, що хочуть пересічні росіяни — повертає собі, їм територію України. Але плакати за ним ніколи не будуть. Бо він — не герой. І на цьому неодноразово наголошували ті "розлючені патріоти", які критикували як самого Путіна, так і його міноборони, за нерішучі й невдалі дії на фронті.
Пригожин же показав, що росіяни "уміють воювати". Варто лише згадати Бахмут. Якою ціною, навіщо — хтось, можливо, і замислиться над цими питаннями, але більшості достатньо факту руйнації "вагнерівцями" цього міста. Крім того, Євген Пригожин справді витягував зеків із жахливих російських тюрем — і давав їм обіцяну свободу після служби у "Вагнері". Можна багато говорити про те, що "вагнерівці", які повернулися додому, стануть серйозною кримінальною проблемою Росії, але разом з тим росіяни побачать і цілком прийнятну "соціальну драбину". Ось жив собі пересічний чоловік, від безнадії вчинив злочин, потрапив "на зону", а там отримав новий шанс і сповна його використав. І тепер він вільний, герой з медаллю, та ще й при грошах. І все це — завдяки йому, Пригожину.
А тепер цей герой-благодійник мертвий. І, швидше за все, знищений владою. Путіним. Це не може не позначитися на ставленні росіян, які були прихильними до "Вагнера", до влади, до Кремля, до Путіна. Це не викличе якісь бунти, протести та інші форми активного спротиву, але авторитет диктатора упевнено поповзе униз, як тільки пересічним громадянам дійде, що в цій смерті таки замішаний Кремль.
Людям, особливо у таких відсталих, практично середньовічних суспільствах, як російське — потрібні герої. Таким героєм був Пригожин, а не Путін. І убивство Пригожина — у чому рано чи пізно росіяни таки звинуватять саме Путіна — це великий удар по сподіваннях простих росіян. Які уже не вірили Путіну, але вірили Пригожину.
Але ця віра, схоже, кремлівському диктатору не потрібна. Йому необхідні результати президентських виборів 2024 року, виборів, кампанія до яких цією авіакатастрофою фактично розпочалася. Володимир Путін, як відомо, страшенний політичний боягуз — тож жодних конкурентів, навіть дуже гіпотетичних, у нього не може бути. А мертвий Пригожин — це не тільки мінус один імовірний конкурент, а і плюс додаткова можливість попіаритися. Бо Путін уже, у першому своєму коментарі, похвалив покійного — назвавши його "талановитою людиною" й відзначивши "вагомий внесок Пригожина у боротьбу з нацизмом". Зараз, коли загрози від головного бунтівника уже немає, можна і треба використовувати його ім'я для власного звеличення. Чим кремлівський диктатор і зайнявся під виглядом співчуттів.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
