Армійська, або як її ще називають, фронтова, авіація (ударні вертольоти) весь час перебуває в тіні тактичної (літаки — винищувачі, штурмовики, фронтові бомбардувальники) і стратегічної (літаки — носії ракет дальнього радіуса дії), тому її значення у війні часто недооцінюють, а подекуди й взагалі не помічають. І дарма, адже її вплив на бойові дії часто співмірний з впливом артилерії, а мобільність взагалі поза конкуренцією. Не просто ж так ударні гелікоптери називають літаючими танками. Розглянемо армійську авіацію армії РФ.
Армійська авіація — це рід військ, призначений для дій в інтересах сухопутних військ (загальновійськових з'єднань, частин та підрозділів) і виконує вогневі завдання та доручення з бойового та тилового забезпечення.
Армійська авіація збройних сил РФ представлена в першу чергу ударними гелікоптерами Ка-52 та Мі-28, а також їх менш відомим попередником Мі-35. Усі вони мають досить схожі льотно-технічні характеристики: дальність їх польоту без підвісних паливних баків становить близько 450 км в один кінець, а два додаткові підвісні баки можуть збільшити цю дальність вдвічі. За умови руху з крейсерською швидкістю у 250 км/год, такий гелікоптер зможе дістатись краю своєї оперативної зони у 450 кілометрів за півтори-дві години.
Вертоліт Мі-28. Фото: Вікіпедія
В російській армії (як і в українській та арміях країн-членів НАТО) армійська авіація належить до сухопутних військ, а не повітряних, тому за своєю структурою ділиться на полки, батальйони і роти — як це заведено у сухопутних військах. Тактика ж дій частин і підрозділів армійської авіації залежить від поточної бойової обстановки і від характеру завдань, які вертольотам треба вирішити.
Основними вогневими завданнями армійської авіації є:
Російська армія активно застосовує ці та деякі інші вертольоти буквально з перших годин свого повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Чого варта лише спроба захоплення Києва, коли близько 20 російських вертольотів, попри деякі втрати, змогли прорватись через вогонь українських ПЗРК і висадитись на Гостомельському аеродромі.
Тоді росіяни змогли на транспортних Мі-8 та багатоцільових Мі-24 під прикриттям ударних Ка-52 висадити в Гостомелі досить солідний десант. І хоч потім майже всі ці російські десантники були знищені українською артилерією разом з аеродромом, саму операцію можна вважати успішною — зграя вертольотів змогла прорватись крізь українську систему ППО і висадити десант.
Однак характер війни з того часу кардинально змінився, і за нинішньої щільності протиповітряної оборони описані вище операції стали співвимірними самогубству. Та й немалі втрати машинного парку (за перший рік війни було знищено 287 російських вертольотів) зіграли свою роль у зміні тактики застосування армійської авіації, яка еволюціонувала від десантних операцій і "вільного полювання" до вогневої підтримки наземних військ за допомогою керованої і некерованої бортової артилерії.
Вертоліт Ка-52. Фото: Вікіпедія
Станом на сьогодні тактика застосування армійської авіації РФ передбачає прохід гелікоптера поблизу лінії зіткнення на гранично малих висотах, різкий набір висоти та відстріл кількох блоків авіаційних ракет під високим кутом — як із РСЗВ. За цим слідує швидке зниження висоти з відстрілом теплових пасток на випадок роботи ПЗРК противника.
Загальний залп такого пуску становить 40 80-міліметрових ракет, або ж 10 122-міліметрових ракет. Дальність вогню за таким принципом становить близько 3-4 кілометри. І хоч точність часто залишає бажати кращого, все одно це дуже вагоме вогневе прикриття на полі бою.
Піку ефективності російські ударні гелікоптери досягли в оборонні під час контрнаступу ЗСУ на Півдні України влітку 2023 року. В умовах голого степу ударні Ка-52 і Мі-28 змогли реалізувати свою високу маневреність в якості так званої "пожежної команди": за сигналом швидко приходити на допомогу сухопутним підрозділам та розстрілювати з максимальної дистанції керованими і некерованими ракетами колони бронетехніки ЗСУ ще на підступах.
Підсилили цей ефект критично мала насиченість українських сухопутних військ ЗРК середнього радіуса дії й загальна слабкість винищувальної авіації Повітряних сил (привіт західним партнерам, які досі не передали F-16). Все це призводить до того, що російські гелікоптери можуть безпечно працювати в прифронтовій зоні й завдавати українським військам чи не найбільше втрат.
Вертоліт Ка-52 здійснює пуск ракет. Фото: ТАСС
Радіус роботи в 450 кілометрів дозволяє російським гелікоптерам працювати із захопленої на Півдні української льотної інфраструктури без необхідності розгортання нових аеродромів. Також, за необхідності, для зменшення часу реагування, росіяни можуть застосовувати польові аеродроми підскоку, адже сідати вертольоти, на відміну від літаків, можуть навіть на грунтове покриття.
Наразі головними місцями дислокації російських ударних гелікоптерів на тимчасово окупованому Півдні України є аеродроми Бердянська, Мелітополя і Маріуполя. Всі вони розташовані на відстані 70-100 км від нинішньої лінії бойового зіткнення, що дозволяє групі швидкого реагування вилетіти та прибути до передової менш ніж за півгодини.
Для протидії цій загрозі українським військам потрібно перехопити ініціативу у повітрі над полем бою або хоча б позбавити її росіян. Для цього Україні конче необхідна сучасна авіація (і знову повертаємось до західних винищувачів) та у достатній кількості комплекси армійської ППО — хоча б такі, як ЗРК Hawk.
Також той факт, що росіяни розташовують свою авіацію у відносній близькості до лінії фронту, окрім переваг, має й ризики: за наявності необхідного озброєння (ракети ATACMS, дрони-камікадзе тощо) можна завдавати ударів і знищувати російські вертольоти ще на аеродромах. Можливо, скоро ЗСУ до цього прийдуть.
Денис Крига, спеціально для TrueUA
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
