.png.webp)
Росія, хоча вона, як і раніше, явно становить серйозну загрозу для України, Грузії та Молдови, геополітично слабша, ніж будь-коли за останні століття. Кремлівський режим, поряд з проксі-державою Білоруссю, є одним з останніх оплот деспотизму 19 століття.
Про це пише The Telegraph.
Як зазначає видання, Путін і його спільники-негідники будуть гостро усвідомлювати, що їхня влада, швидше за все, значно ослабне, якщо Україна успішно звільниться і її ВВП на душу населення почне наздоганяти решту Європи, прямуючи шляхом інших країн Східної Європи, які вже вийшли зі сфери впливу Росії.
Тож, попри заяви Путіна про те, що "всі карти у нього на руках", це переважно порожні балачки. З двома європейськими країнами, які мають ядерну зброю, і не менш ніж чотирма європейськими країнами з ВВП вище, ніж у Росії, Європа більш ніж здатна взяти на себе відповідальність за власну оборону проти Росії, яка все ще перебуває у відносному геополітичному занепаді. Якщо, звичайно, Сполучені Штати можуть натиснути на неї, щоб вона зробила це.
Щобільше, цілком логічно, що Сполучені Штати перемикають свій стратегічний фокус на протидію Китаю, який тепер є їхнім головним геополітичним суперником. Запобігання кризі на Тайвані відповідає інтересам усіх, тому цей поворот є вигідним і Європі. Також існує тенденція применшувати рівень, у якому відносини США та Європи залишаються глибоко взаємозалежними, попри сьогоднішню заморозку.
В економічному плані Європа є одним із найбільших торгових партнерів Америки. У воєнному — США залишаються набагато авторитетнішою силою, не в останню чергу в психологічному плані, якщо діють за підтримки членів НАТО Великої Британії та Франції. Тому хоча Трамп і наполягає на перерозподілі тягаря всередині Альянсу, він не може дозволити собі повністю відштовхнути європейських союзників, не підірвавши стратегічні інтереси США. Навіть якщо він спробує, Конгрес навряд чи дозволить йому зробити такі радикальні кроки, як вихід із НАТО.
Крім того, оскільки європейські члени Альянсу стають більш реалістичними щодо необхідності інвестувати у власну оборону, їхня цінність як військових партнерів США зростає. Зміна політичної долі з обох боків Атлантики також, ймовірно, працюватиме на користь деякого зближення. У Європі меркелізм відступає, тоді як національні популісти на підйомі. Разом з тим, повноваження Трампа, можливо, вже досягли піка.
"Ці повноваження, ймовірно, ще більше скоротяться у листопаді 2026 року після проміжних виборів, зазвичай коли президенти США на другому терміні починають сприйматися як кульгава качка. Культурний розрив скорочуватиметься в міру того, як нові політики виходитимуть вперед або старі політики переосмислюватимуть себе", — зазначає видання.
Очевидно, що в короткостроковій перспективі від нинішнього розколу програють, і Україна серед них головна. Протягом багатьох років слід очікувати публічної гри у звинувачення з обох боків Атлантики про те, чому не було зроблено достатньо, щоб забезпечити перемогу у конфлікті.
Було безглуздо з боку Європи роззброїтися, збільшити свою залежність від російського природного газу та проігнорувати трьох президентів США, які відкрито говорили про необхідність стратегічного повороту США до Азії (Обама, Трамп та Байден). Було безглуздо з боку нинішньої адміністрації США ставитися до Росії як наддержави та без необхідності приймати великі територіальні придбання Росії навіть до початку мирних переговорів.
"Проте, коли пил вляжеться після цього періоду адаптації, ми можемо виявити, що трансатлантичний альянс виявиться таким же сильним, як і за часів холодної війни, заснованим не на груповому мисленні, а на готовності до майбутнього", — йдеться у дописі автора.
Щобільше, найближчими роками Європа, швидше за все, поставить себе в становище, що дозволяє їй протистояти Росії з більшою впевненістю в собі. У міру того, як це відбувається, релікти в Москві, які значною мірою залежать від міфу про слабкість і занепад Заходу, цілком можуть зіткнутися з дедалі тяжчою битвою за утримання влади.
Як Кремль продовжить виправдовувати власне населення тим, що краще жити бідніше, з меншим світом і набагато більшими військовими втратами, ніж у колишніх радянських державах, таких як Польща, Естонія та Чеська Республіка?
"Хочете вірте, хочете ні, влада Путіна слабша, ніж багато хто зараз думає. Хтось має сказати про це Білому дому", — пише автор статті.
Нагадаємо, що речниця Білого Дому Керолайн Левітт зазначила, що президент США наразі незадоволений заявами президента Володимир Зеленського та російського диктатора Володимира Путіна щодо війни в Україні.
Раніше повідомлялось, що президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп хоче, щоби Володимир Путін уклав угоду про припинення війни в Україні. Також американський лідер не бачить можливості вступу України в НАТО.