Чемпіонат Європи з футболу вже завершився, але для збірної України фінал настав уже давно. Утретє (з чотирьох випадків участі нашої головної команди на європейських чемпіонатах) жовто-сині не змогли вийти з групи. До того ж з унікальним показником — 4 очки у трьох матчах. Цей випадок став першим в історії 24-командних чемпіонатів Європи.
Такий показник — 4 набрані очки — став рекордним і для збірної України. Ще ніколи в історії наша команда не проходила груповий раунд з такою великою кількістю очок. Але їх виявилося недостатньо для того, аби вийти у 1/8-му фіналу євротурніру. Чому ж так сталося? У чому причина рекордного провалу головної вітчизняної футбольної команди?
Для початку варто згадати той інформаційний фон, який оточував збірну задовго до старту Євро-2024. У березні Україна у плей-офф не просто пройшла двох непростих суперників — Боснію і Герцеговину та Ісландію, а зробила це у неймовірно напруженому, драматичному стилі, зі справжнім гепі-ендом. Варто лише нагадати, що із чотирьох голів українці три забили в останні шість хвилин матчів, здобувши вольові перемоги (тобто програючи під час обох поєдинків).
Після цього в українській пресі почали з’являтися більш ніж пафосні заяви про те, що нинішня збірна України є найкращою в історії. Аргументи тут були прості та зрозумілі — непоганий тренер Сергій Ребров, який досяг значних успіхів у попередній, клубній частині своєї кар’єри, купа збірників, які грають у європейських топчемпіонатах, Артем Довбик до кінця весни навіть здобув Пічічі — титул найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії, а його (та Віктора Циганкова) скромна "Жирона" сенсаційно фінішувала третьою. Першим же — здобувши ще й Кубок чемпіонів — став голкіпер мадридського "Реала" Андрій Лунін.
Крім "іспанців", до яких варто зарахувати ще й Романа Яремчука, в збірній справді було багато легіонерів, що не могло не налаштовувати на оптимізм. До того ж склад нашої групи на чемпіонаті був аж ніяк не складним — збірна, укомплектована такими гравцями, справді мала усі шанси пройти у плей-офф чемпіонату Європи, особливо зважаючи на те, що вийти можна було і з третього місця.
Але уже перший поєдинок, зі збірною Румунії, став справжньою катастрофою для України та її збірної. Переважаючи суперника у класі, у контролі над м’ячем, українці не змогли нічого зробити із грамотно побудованою обороною румунів, а власні помилки захисників та голкіпера Луніна (поява якого у стартовому складі стала несподіванкою, хоч на тлі успішного сезону за "Реал" і очікувалася) призвели до фатальних, як з’ясувалося згодом, 0:3.
Матч Україна — Румунія. Фото: УАФ
Сергій Ребров фактично визнав свої прорахунки, зробивши заміни перед другим туром — головною із яких можна назвати заміну голкіпера. Воротар "Бенфіки" Анатолій Трубін, якого усі й чекали на Євро, відіграв так, як і має це робити справді надійний гравець — практично без помилок. Багато в чому саме йому ми завдячуємо боротьбою за вихід у плей-офф до останньої хвилини останнього матчу.
Пішли на краще і зміни серед польових гравців. Другий матч Україна виграла у Словаччини, а в останньому турі непогано, а місцями — цілком упевнено, з позиції сили грала з теоретичним фаворитом групи, Бельгією. Та, на жаль, перемогти бельгійців не вдалося, а у паралельному матчі Румунія та Словаччина прогнозовано зіграли в очікувану усіма нічию — і залишили нашу збірну на четвертому місці, хоча усі команди набрали по 4 очки. Три пропущені голи у матчі з Румунією зіграли проти нас.
Матч Україна — Словаччина. Фото: УАФ
Після провалу у першому матчі українські ЗМІ почали дорікати футболістам, утім, нарвавшись на звинувачення на свою адресу — мовляв, це ви цим "найкращим поколінням" розхолодили збірну, не дозволили їй як слід підготуватися до чемпіонату Європи.
Втім, сам Ребров — який за сумісництво є ще й віце-президентом Української асоціації футболу (УАФ) та відповідає за усі збірні — прокоментував невдачу своєї команди досить стримано і практично без детального "розбору польотів". Заявивши лише, що йому "все ще важко пояснити, чому так сталося в грі з Румунією". За що отримав додаткову порцію критики — скажімо, від керівника проекту "Трибуна" Олега Щербакова, який закликав тренера "прямо зараз публічно поспілкуватись з медіа".
Втім, навряд чи це спілкування станеться, бо Реброву нічого сказати пресі. Точніше, є, але він не захоче цього робити, адже доведеться говорити неприємні для себе речі, які в перспективі могли б обернутися навіть заміною тренерського штабу. А цього навряд чи хочуть в УАФ.
До того ж варто визнати, що проти України на Євро-2024 справді зіграв збіг цілої низки обставин. Для прикладу можемо подивитися на успішний результат дебютанта чемпіонатів Європи збірної Грузії, яка вийшла до плей-офф, перемігши у третьому турі фаворита групи, екс-чемпіонів Європи, збірну Португалії.
Це сталося тому, що португальці достроково забезпечили собі перше місце (регламент турніру дозволяє це зробити за умови двох перемог і відповідного календаря) — і у матчі з грузинами не мали жодних турнірних прагнень. У нас так не склалося тому, що фаворит української групи, Бельгія, сенсаційно програв у першому турі словакам. Якби бельгійці підійшли до матчу з нами із шістьома очками, то, по-перше, опиралися атакам збірної України вони б значно менше. А по-друге, нас би не змогла обійти Словаччина, яка навіть у разі перемоги над румунами (яку їй ще треба було здобути) набирала б 3 очки, а нічия з Бельгією приносила б нам ті самі 4 очки й упевнений вихід з групи на третій позиції.
Матч Україна — Бельгія. Фото: УАФ
Тож можна справді сказати, що у провалі збірної України зіграли роль не тільки власні прорахунки, а і невдача бельгійців та календар, який дозволив Румунії та Словаччині у третьому турі зіграти унічию. І це для багатьох переважить "казус Луніна" чи відверто невдалу гру Довбика, який був не схожий на себе — ні в складі "Жирони", ні на попередньому Євро, де саме він голом у ворота збірної Швеції вивів Україну до чвертьфіналу.
Але питання залишаються. Чому набір футболістів, який справді є одним із найкращих в історії — навіть у переможному матчі зі Словаччиною відіграв далеко не на повну силу? Чому на перший матч українська команда вийшла уже переможцями, яким нібито лише треба було оформити якусь формальність? Чому у поєдинку з Бельгією, де нас влаштовувала лише перемога — довгий час Україна грала так, ніби чекала, що в матчі Румунія-Словаччина хтось таки переможе, а значить, нам вистачить і власної нічиєї? Чому досить сильна європейська збірна була змушена зважати, ба більше — сподіватися на те, що хтось чи щось нам допоможе?
Сергій Ребров. Фото Андрія Ющака / УАФ
Сергій Ребров — непоганий клубний тренер, але робота в збірній дещо відрізняється від роботи з клубною командою. Навряд чи керування українською національною командою, навіть попри цілком позитивні результати (лише 3 поразки у 16 матчах), він зможе записати собі в актив.
Але замінити його, будьмо чесними, нікому. Не звільнятиме ж Ребров-віце-президент Реброва-тренера. А заміна ця, відверто кажучи, давно видніється. Заміна на амбітного, перспективного європейського тренера. Збірну Грузії, наприклад, тренує француз Віллі Саньоль — і тамтешні уболівальники, очевидно, спокійно пережили той факт, що багата на футбольні таланти нація не змогла народити хоча б одного справді якісного тренера для головної команди країни. Україні давно потрібно прийти до запрошення іноземця. Це буде новий виклик, це будуть нові горизонти й нові шанси. Принаймні, ніхто не зможе сказати, що УАФ не спробувала.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
