У ніч з 5 на 6 червня російські окупаційні війська — імовірно, військовослужбовці 205-ої мотострілецької бригади армії РФ — підірвали машинний зал і греблю Каховської гідроелектростанції. За кілька годин Каховська ГЕС перестала існувати. А територію Херсонської області нижче за течією Дніпра почали затоплювати води Каховського водосховища, яке за кілька днів теж зникне з мапи України.
Черговий (і водночас — зовсім не "черговий", а по-своєму унікальний) воєнний злочин російських окупантів викликав шок як в Україні, так і у світі. Хоча кому, як не українцям, знати про те, що подібні речі окупанти уже робили на нашій землі. Причому двічі.
18 серпня 1941 року радянська армія, яка на початку радянсько-німецької війни не могла втримати сили вермахта, підірвала Дніпровську ГЕС, першу із каскаду гідроелектростанцій на українському Дніпрі. В українських ЗМІ досі точаться дискусії щодо того, якими були наслідки того вибуху, але, зважаючи на те, що розміри руйнувань на ДніпроГЕСі були дуже серйозними — близько 120 на 20 метрів — кількість жертв, імовірно, була значною.
Підрив греблі ДніпроГЕСу, 18 серпня 1941 рік. Джерело: "Радіо Свобода"
Причому загинули не тільки німецькі військові, а й радянські, які перебували нижче за течією Дніпра — у Біленьківських та Каневських плавнях. Про цивільне населення годі й говорити — хвиля, яка пронеслася від Запоріжжя аж до, за деякими свідченнями, Нікополя, змила купу сіл, розташованих на берегах найбільшої річки України.
Німецькі окупанти відбудували ДніпроГЕС, але уже 1943 року самі ж підірвали його — намагаючись не пропустити на правий берег Дніпра окупантів радянських.
Підрив ДніпроГЕСу 1943 рік. Джерело: Вікіпедія
Так за два роки легендарна гідроелектростанція пережила дві катастрофи. Але найголовніше, що ці дві катастрофи — крім усіх інших жахів Другої світової війни — пережили й українське населення нижнього Подніпров'я. Але якщо нацисти знищували все-таки чужу землю, чужих людей, то для комуністів Запоріжжя було своєю територією. І не так, як для путінського режиму, який, попри усі записи в Конституції, розуміє, що це не його земля, а всерйоз і назавжди (аж до 1991 року).
З того часу пройшло 70 років. На українську землю прийшли старі-нові окупанти, які увібрали в себе найгірші риси обох попередніх — і німецьких нацистів, і радянських комуністів. І абсолютно логічно у певний момент російсько-української війни дійшло до підриву греблі ГЕС. Цього разу — Каховської, бо до Дніпровської російські загарбники не зуміли дійти.
І знову, як і тоді, від дій військ, керованих із Кремля, постраждали їхні люди. Йдеться навіть не про навколишні міста і села Херсонської області, хоча і про них теж. Згідно із російською Конституцією, уся територія Херсонщини є частиною Російської Федерації. І населення регіону, особливо лівого, за іронією долі та географічними особливостями, нижчого берега Дніпра — для Кремля нібито теж росіяни, такі, як бєлгородці, саратовці чи новосибірці. Але російська армія без тіні сумніву підірвала Каховську ГЕС, створивши серйозну екологічну катастрофу, одну із найбільших у світі у ХХІ столітті.
Фото з соцмереж
Та річ не тільки в Херсонській області, яку насправді й росіяни не вважають своєю територію — і, як ми бачили, легко відмовилися від того ж Херсона, на відміну від українців, які досі захищають Бахмут. Річ у тім, що руйнування Каховської ГЕС логічно обернеться проблемами й у Криму — куди окупанти постачали воду Північнокримським каналом після окупації Херсонської області. Уже в перші години після підриву гідроелектростанції стало відомо, що рівень води у каналі почав знижуватися. У перспективі ж Крим знову, як і з 2014-го по 2022 рік, залишиться без води.
Фото з соцмереж
А це, як бачимо, зовсім не бентежить кремлівську владу. Відповідну проблему путінський режим взагалі не вважає такою — як не вважав її й тоді, коли дніпровська вода (до речі, через дії самих росіян, які замінували помпові станції на каналі) не надходила до Криму. Таке ставлення навіть до своїх людей чи тих, кого вважають своїми, є характерним для будь-якої російської влади. Навіть умовно демократична єльцинська Росія убивала своїх же співгромадян у Чечні, а не намагалася домовитися з ними мирно і цивілізовано.
Про авторитарні путінські часи годі й говорити — правління нинішнього кремлівського тирана почалося з терактів проти населення своєї країни. І завершується (навряд чи у когось є сумніви в тому, що нинішній режим переживе російсько-українську війну) черговим терактом проти населення, яке Кремль нібито, принаймні, на словах і в документах, вважає своїм.
Українцям же — як суспільству, так і владі — варто винести із цієї трагічної історії головний урок. Коли сусідуєш із Росією — треба бути готовим до всього. Історії із не підірваними мостами, бо "психологічно були не готові", і росіянами-"теж людьми", які "не можуть піти війною на Україну", повинні бути остаточно і назавжди змиті водами знищеного цими "нібито-людьми" Каховського водосховища.
1941 року радянські росіяни продемонстрували, що вони готові знищувати усе, навіть своїх людей і своїх військових, заради можливої ситуативної вигоди (підрив ДніпроГЕСу аж ніяк не завадив Німеччині захопити не тільки Запоріжжя, а й усю Українську РСР). 2023-го вони це практично в режимі онлайн відтворили. Мантра "можемо повторити" о 03:00 6 червня заграла новими кривавими барвами.
Після підриву Каховської ГЕС у жодного з нас не повинно бути ні тіні сумніву в тому, що ці окупанти у своєму бажанні знищити Україну й українців готові піти на все. Навіть на ядерну катастрофу на Запорізькій АЕС, яка досі перебуває під контролем окупантів.
Але Запорізька атомна — це уже небезпека для усієї Європи. Тож знищення Каховського водосховища має стати останнім сигналом не тільки для українців, але і для Заходу також. Інакше Кремль у своєму бажанні "повторити" може не зупинитися і перед спробою відтворити найбільшу техногенну катастрофу в історії планети. А молоде українське місто Енергодар стане новою Прип'яттю.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
