Генеральна Асамблея ООН більшу частину питань своєї великої порядку денного розподіляє по шести головним комітетам. На тижні, що минає вони приступили до роботи. Засідання проходять у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.
Перший комітет займається проблемами роззброєння і міжнародної безпеки. Другий - економічними і фінансовими питаннями. У Третьому комітеті вирішують соціальні та гуманітарні питання. У його порядку денному традиційно домінують пункти, пов'язані із захистом прав людини. Четвертий комітет займається спеціальними політичними питаннями і проблемами деколонізації. Його порядок денний охоплює досить широке коло тем - від миротворчої діяльності до освоєння космосу. П'ятий комітет зосереджений на адміністративних і бюджетних питаннях. У Шостому комітеті розглядають проблематику міжнародного права.
У комітетах представлені всі 193 держави-члени ООН. Головують в них, як правило, постійні представники на рівні послів. Напружена робота по обговоренню пунктів порядку денного і узгодження проектів резолюцій доручається дипломатам більш низького рангу.
Прийняті комітетом проекти резолюцій потім передаються на затвердження учасників пленарного засідання Генеральної Асамблеї. У кожному комітеті панує своя атмосфера. У Шостому, як правило, засідають юристи, які намагаються домовитися, наприклад, про те, що слід прийняти в якості визначення тероризму, або обговорюють проблематику застосування принципу універсальної юрисдикції.
У Першому комітеті збираються, в основному, експерти з питань роззброєння. Вони засідають в Женеві на Конференції з роззброєння, працюють в столицях, а до жовтня злітаються в Нью-Йорк. У Другому комітеті гаряче обговорюють заходи з просування економічного розвитку, подолання розриву в доступі до передових технологій і залученню коштів на цілі розвитку.
На засіданнях П'ятого комітету звучить безліч цифр, з яких, в кінцевому підсумку, складається бюджет ООН, обговорюються адміністративні зміни в організації - створення нових підрозділів, що відповідають новим завданням, скорочення або навіть скасування тих, які стали менш актуальні, або чий мандат завершився, а також пенсійні питання. Делегатам цього комітету необхідні глибокі знання і хороший досвід роботи в галузі фінансів і менеджменту. С урахуванням «мозаїчної» порядку денного Четвертого комітету, в ньому беруть участь делегати-експерти з різних питань, змінюючи один одного в залежності від теми засідання.
Традиційно сама жвава дискусія відбувається в Третьому комітеті. Там говорять про те, наприклад, чи слід ввести загальний заборона на страту або залишити це на розсуд суверенних держав. В цьому комітеті обговорюють проблеми організованої злочинності та шляхи боротьби з корупцією. Делегати діляться один з одним тим, як в їх державах домагаються соціальної справедливості і захисту найбільш уразливих категорій населення, в тому числі - дітей та інвалідів. Перед делегатами Третього комітету виступають спеціальні доповідачі Ради з прав людини, як за тематичними питань, так і по окремих країнах. Багато представників держав відстоюють в Третьому комітеті права жінок, їх повну рівність з чоловіками, інші посилаються на традиції, культурні та релігійні цінності.
Всі делегати, відстоюючи позиції своїх урядів відповідно до отриманих інструкцій, виступають з рішучими заявами і навіть взаємними звинуваченнями - наприклад, коли мова заходить про порушення прав людини в тій чи іншій країні. Однак кінець роботи сесії майже всі вони відзначають разом в тому чи іншому представництві при ООН.
Дипломати з абсолютно різних країн мають порівнянне університетську освіту, схожий професійний досвід, говорять на «одній мові», оперуючи одними і тими ж поняттями. Через три-чотири роки спільної роботи вони роз'їжджаються по своїх країнах, де використовують, в тому числі, досвід і знання, отримані в ООН.
