Вчені розповіли, який вплив на Землю зробили дірки в озоновому шарі

В опублікованій в журналі Nature Sustainability статті, підготовленій групою вчених ООН з оцінки впливу на навколишнє середовище повідомляється про складні взаємозв'язки між руйнуванням озонового шару над Антарктидою і УФ-випромінюванням, яке призводить до зміни кліматичних зон на планеті, температури океану, і як результат підвищує вразливість деяких видів тварин.

Як і глобальна зміна клімату сьогодні, поява величезної діри в озоновому шарі стало серйозною екологічною проблемою 80-х і 90-х років.

Цей захисний шар, розташований у верхніх шарах атмосфери, відображає значну частину згубного УФ-випромінювання і грає важливу в роль в тому, щоб зберігати нашу планету населеною. Однак в 80-х роках вчені виявили діру в озоновому шарі, яка утворилася над Антарктикою.

Причиною назвали активне використання людьми хлорфторвуглеців (ХФУ). Ця речовина, яка застосовувалася для виготовлення хладагентов і аерозолів, при попаданні в атмосферу у великих кількостях і взаємодії з сонячним світлом руйнувало озоновий шар. Усвідомлюючи небезпеку, світ 1987 році підписав Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, який наказував би заборона на використання ХФУ.

Через 30 років з моменту підписання цього документа розміри дірки зменшилися, однак це процес відбувається дуже повільно, тому діра в озоновому шарі і раніше впливає на навколишнє середовище. Дослідники з ООН вирішили вивчити, який вплив діра в озоновому шарі надає на зміни клімату.

Виявилося, що найбільші зміни пов'язані з Антарктичними коливаннями. Це потоки, які знаходяться над нижньою Південною півкулею і природним чином зміщуються з часом на північ або на південь.

Нове ж дослідження показало, що під дією діри в озоновому шарі коливання перемістилися далі на південь, ніж за тисячу років.

В результаті це змістило на південь і кліматичні зони. У міру цього зміщення змінювався і характер опадів, температура морської поверхні і океанічні течії на великих площах південної півкулі також зміщувалися, впливаючи на наземні і водні екосистеми в Австралії, Новій Зеландії, Антарктиці, Південній Америці, Африці та Південному океані.

Зміни також торкнулися і інших частин океану, зробивши в одних регіонах клімат теплішим, а в інших - холоднішим.

Це в свою чергу призвело і до змін в екосистемах в цих областях. Наприклад, теплі води надають негативні наслідки для колоній водоростей біля берегів австралійського острова Тасманія і коралових рифів біля берегів Бразилії. Холодні місця в свою чергу виявили для себе деяку вигоду: підвищився обсяг риби та криля, які є основою харчування для популяцій пінгвінів, тюленів і деяких видів птахів.

Викиди вуглекислого газу в атмосферу призвели до підкислення океану, що, в свою чергу, виснажило раковини молюсків, які проживають в Антарктичному регіоні. В результаті останні виявилися сильнішими до  ультрафіолетових променів, які проникають через дірку в озоновому шарі.