Війна до першого дощу. За що б’ються Таїланд та Камбоджа і до чого тут Україна
Існує неписаний закон — будь-який заморожений, але не вирішений конфлікт, обов’язково розморозиться. Черговий доказ — тайсько-камбоджійське прикордонне протистояння.
Не встигли помиритися Індія і Пакистан, які воювали у квітні-травні, як 13 червня Ізраїль розпочав проти Ірану операцію "Лев, що сходить", завдавши ракетних ударів по іранській ядерній інфраструктурі. У відповідь Тегеран вдарив по ізраїльській території балістикою і дронами. 22 червня своїх союзників підтримали США, завдаши ракетно-бомбових ударів по ядерних об’єктах Ірану. 24 червня іранці відповіли ракетами по американській військовій базі в Катарі. Одразу після цього вступала в дію угода про припинення вогню, яка поклала кінець 12-денній війні між Ізраїлем та Іраном. Утім, угода не вирішила ключових проблем між цими державами, просто на певний час їх заморозила.
Рівно через місяць знову запалало в Сирії, яка намагається повернутися до мирного життя після 13 років кровопролитної громадянської війни. Воєнізовані загони бедуїнів атакували провінцію Ес-Сувейда, де мешкає друзька меншина. Друзи — давні союзники Ізраїлю, де проживає близько 150 тисяч представників цієї релігійної групи. Влада Сирії відправила до Ес-Сувейди армію для приборкання протистояння, проте друзи заявили, що армійці воюють на боці бедуїнів. Ізраїль протягом 15-16 липня завдав ракетних ударів по сирійських військах та по Дамаску. Після чого сторони сіли за стіл переговорів і поки між ними діє режим припинення вогню. Але, знову ж таки, мир там нестабільний, оскільки ізраїльсько-сирійський конфлікт має дуже тривалу історію.
І ось 24 липня загострився заморожений прикордонний конфлікт між Таїландом і Камбоджею. У неділю повідомили, що Бангкок і Пномпень нібито погодилися на перемир’я, приставши на наполегливу пропозицію Дональда Трампа припинити бої, інакше США покарають обох відмовою у торгівельних угодах. За іншою інформацією, у війні лише пауза через початок сезону дощів. При цьому обидві протиборчі сторони заявляють про порушення супротивниками умов перемир’я.
П’ять причин війни Таїланду із Камбоджею
Щоб зрозуміти, чому в цьому куточку світу стало "гаряче", розберемося в причинах нинішньої сутички. Перша причина — історія конфлікту. Йому — понад 100 років і своїм корінням він тягнеться ще в колоніальну добу. Бойові дії розпочалися на спірній ділянці кордону неподалік індуїстського храмового комплексу Пра Віхеар, присвяченого богу Шиві. Храм часів Кхмерської імперії входить до пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що, втім, не заважає руйнувати його артилерійськими обстрілами.
На початку ХХ ст. Камбоджа була колонією Франції, й саме тоді французи посприяли поверненню Таїландом частини камбоджійських територій, а 1907 року намалювали карту, на якій провели кордон між двома державами. А це — майже 800 кілометрів. Хоча ці території малонаселені, адже тут суцільні ліси, на території Камбоджі опинилася низка храмових комплексів, що не визнав Таїланд. Камбоджійці двічі подавали позови до Міжнародного суду ООН в Гаазі й двічі вигравали. Проте Бангкок вважає ці рішення несправедливими, а карту, намальовану французами, такою, що не відповідає реаліям.
Друга причина — Таїланд прагне показати силу. В економічному і військовому плані Таїланд значно потужніший за Камбоджу. Тайці пустили до себе західні інвестиції, відкрилися світові, збудували популярні курорти, активно розвивають промисловість. До того ж Бангкок є союзником США в регіоні. Водночас Камбоджа залишається аграрною, а головним союзником Пномпеня є Китай. Таїландці одразу забезпечили собі перевагу в повітрі, застосувавши F-16. Однак камбоджійці били по території супротивника "Градами", що призвело до суттєвих руйнувань.
Третя причина — гра Китаю. Китайці багато вклали у розвиток інфраструктури Камбоджі, тим самим прив’язавши її уряд до власних геополітичних інтересів. Таїланд також підтримує хороші економічні відносини з китайцями, однак і конкурує з ними. Окрім прикордонних суперечок в районі храмових комплексів, Бангкок і Пномпень ділять ще й морський кордон навколо острова Ко Куд у Сіамській затоці. Це не лише популярний курортний регіон, а й потенційне джерело нафти й газу. Острів належить Таїланду, проте розташований неподалік Камбоджі. Китай, очевидно, був би не проти, якби його союзники у Пномпені активніше відстоювали своє право на води біля Ко Куда. Щоб, як мінімум, нав’язати таїландцям співробітництво у добуванні тут нафти.
Четверта причина — шерше ля фам, тобто до нинішньої конфліктної ситуації доклалася жіноча рука. Сталося це внаслідок певних обставин. Почнемо віддаля: на початку 2000-х років прем’єром Таїланду був мільярдер Таксін Чінават. За його урядування країна досягла значних успіхів, проте методи, до яких він вдавався, були авторитарними. Чінавата звинувачували у зловживаннях, корупції, в утисках мусульманської громади Таїланду. Все завершилося військовим переворотом у 2006 році, прем’єр утік до Чорногорії, однак продовжував впливати на політичні процеси на Батьківщині. З 2011-го по 2014-й рр. прем’єр-міністром Таїланду була молодша сестра Чінавата Їнглак Чінават, а у 2024-му уряд очолила його дочка Пхетхонгтхан Чінават. Її батько підтримував гарні відносини з камбоджійським політиком, колишнім багаторічним прем’єром Хун Сеном. Неформальні контакти дозволяли домовлятися зі складних питань і не ворогувати.
28 травня цього року на спірній ділянці кордону біля храму Пра Віхеар сталася стрілянина, внаслідок чого загинув камбоджійський солдат.
The firefight lasted for more or less an hour.
/3 pic.twitter.com/DcmMtrK2vV— T-55AM1 (@T_55AM1_) May 29, 2025
Таїландці звинуватили сусідів у провокаціях та у незаконному встановленні на кордоні протипіхотних мін. Пхетхонгтхан Чінават таємно зателефонувала батьковому знайомому Хун Сену, щоб вирішити конфлікт дипломатично. У розмові прем’єрка критикувала дії власної армії.
GRK mobilisation, with the following vehicles:
- Various pickup trucks (mostly Mazda BT-50)
- 4 x ShaanXi Baoji Tiger 4x4 LAPC
- 2 x Dongfeng EQ1120 4x4 cargo truck
- 4 x Hyundai Mighty 4x4 cargo truck
- 1 x Hongyan Genlyon 6x6 cargo truck
/21 pic.twitter.com/90AAV9Qp8I— T-55AM1 (@T_55AM1_) May 29, 2025
Її вчинок виявився дуже необачним. Хун Сен записав та оприлюднив розмову. А як могло бути інакше, якщо його син Хун Манет нині очолює камбоджійський уряд?! Хвилею скандалу Пхетхонгтхан Чінават винесло з прем’єрського крісла, його тимчасово зайняв Пхумтам Вечаячай, але невдоволення військових настільки значне, що в повітрі запахло або політичною кризою, або навіть черговим переворотом.
П’ята причина — випуск пари. Прикордонний конфлікт із Камбоджею, який вже призвів до сотень тисяч біженців та до розширення фронту аж до курортних місць, може врятувати Таїланд від поглиблення політичної кризи. Народ та еліти згуртувалися, дії армії підтримала і балакуча відставна прем’єрка. Разом із тим, таїландським елітам тривале протистояння з камбоджійцями не на руку, через нестабільність вони втрачають гроші. Та й погрози Трампа для великого бізнесу — серйозний аргумент.
А до чого тут Україна?
Україні вигідно, щоб бойові дії тут припинилися якомога швидше. Будь-які збройні протистояння у світі відвертають увагу від війни, яка точиться у нас. Тобто від появи нових гарячих точок виграє Росія з її гібридною пропагандою, а так бути не повинно.
Наступне: бойові дії у прикордонні Таїланду і Камбоджі не на жарт перелякали російських туристів. Вони давно облюбували таїландські курорти. Тепер бояться. Може і дрібниця, але — приємно. Коли ж серйозно, то нам на руку, щоб миротворчі зусилля Трампа увінчалися успіхом.
"Я намагаюся спростити складну ситуацію! У цій війні гинуть люди, але вона дуже нагадує мені конфлікт між Пакистаном та Індією, який вдалося успішно зупинити", — написав глава Білого дому після розмови з керівниками урядів Таїланду і Камбоджі.
Припинення боїв між цими країнами стане черговою демонстрацією самому Трампу і світовій спільноті, що лише Росія неспроможна домовлятися про припинення війни.
Крім того, протистояння між Таїландом і Камбоджею дає нагоду поспостерігати за діями Китаю. Пекін традиційно зайняв позірну нейтральну позицію. Варто аналізувати, як її сприймають інші країни регіону, які орієнтуються на Китай. Це хиткі країни, вони привітніші до тих, хто або сильніший, або з ким вигідніше мати справи в економіці.
І, останнє. У спілкуванні з нашими партнерами, передовсім зі США, маємо додатковий аргумент проти замороження війни. Бо невирішені конфлікти приречені повертатися знову і знову. Лише за останні місяці таких повернень з трагедіями для сотень тисяч людей було кілька.