.png.webp)
Війна на користь Китаю. Що насправді відбувається між Індією і Пакистаном
"Світу кінець, бо Індія і Пакистан мають ядерну зброю і застосують її" — приблизно такий наратив новин, які приносять переляканим землянам медіа. Та чи так все насправді?
Заморожений конфлікт протягом 78 років
Індія та Пакистан як незалежні держави виникли внаслідок зникнення колоніальної Британської Індії. Одразу ж у нових державах почалися сутички між індуїстами й мусульманами. Це спричинило першу індо-пакистанську війну за Кашмір. Вигідніші умови в результаті бойових дій, які з різною інтенсивністю тривали два роки (1947-1949), отримала Індія: спірні території увійшли до її складу у вигляді штату Джамму і Кашмір.
У серпні-вересні 1965 року між Індією та Пакистаном спалахнула друга війна. Знову за ці ж території. Але вона не виявила переможця, втрутилася ООН — і все закінчилося на стадії прикордонних сутичок. Хоча з обох сторін загинуло майже по чотири тисячі осіб. Третя війна тривала лише два тижні — з 3 по 17 грудня 1971 року — і закінчилася розгромом пакистанської армії. Але тут потрібно уточнити: Пакистанів тоді було два — східний та західний. Західний — це нинішня держава зі столицею в Ісламабаді, а східний — колишня назва Бангладеш. Внаслідок перемоги індійської армії Бангладеш здобув незалежність.
Після цього великих бойових зіткнень між сусідами не було, але між ними періодично спалахували прикордонні сутички за певні території: Сіаченський конфлікт 1984-87 років (це бойові дії за льодовик, де більший успіх знову мала Індія), Каргільський конфлікт 1999 року, знову у Кашмірі. І знову кращі результати мала Делі. Після того періодично точилися бої у Джамму і Кашмірі, але до війни не доходило. Так, 2016 року терористи, які окопалися на пакистанській частині Кашміру, вбили 19 індійських військових. У відповідь індуси завдали точкових ударів по таборах терористичних угрупувань. Транскордонною була відповідь Делі й у 2019 році, коли автомобіль із вибухівкою протаранив автобус із поліцейськими. Тоді загинуло 40 людей.
Одна із причин не загострення конфліктів — наявність в обох держав ядерної зброї, яка відіграє функцію стримування. Точна цифра їхніх ядерних зарядів невідома, але аналітики оцінюють приблизно по 180 плюс-мінус смертоносних бомб у кожної зі сторін. І кожна має достатньо носіїв для ядерних зарядів. Простіше кажучи, якщо почнуть одна по одній стріляти ядеркою, всім мало не покажеться. Але вірогідність цього мінімальна. Чого не скажеш про використання конвенційної зброї.
"Пакистан не вдарить першим, але й стримувати відповідь не стане", — заявив міністр закордонних справ країни Ісхак Дар.
"Збройні сили мають повну оперативну свободу у виборі способу, цілей і термінів дій Індії у відповідь. Наша національна рішучість полягає в тому, щоб завдати нищівного удару по тероризму" — це вже слова прем’єра Індії Нарендри Моді.
Та поки йдеться про прикордонний конфлікт, на тлі якого обидві сторони грають м’язами.
Хто отримає вигоду від війни Індії з Пакистаном
Все почалося 22 квітня цього року, коли у Пахалгамі, туристичному центрі Кашміру, терористи напали на туристів і вбили 26 із них. Індійська влада пригрозила Пакистану страшною помстою: перекрити постачання води. 1960 року, попри ворожнечу, країни підписали водну угоду, якою регулюється водопостачання між ними. Угода не порушувалася жодного разу, тому, якщо Індія перекриє свою частину річок системи Інд, Пакистан зіткнеться з величезними проблемами. Не одразу, адже для зупинки потоків води потрібно технологічно підготуватися, а в перспективі.
Звідси слідує, що Індія має вигідніші позиції, бо може шантажувати пакистанців зневодненням? Не все так просто.
Розглянемо диспозиції сторін. На руку Індії її географічне становище — вона буде з водою, а Пакистан — ні. Також індуси в кращих економічних умовах. Індія переживає економічний підйом, чого не скажеш про сусіда. У Пакистані мільйони людей опинилися за межею бідності й виживають лише за рахунок отримання гуманітарного продовольства. Навесні 2023 року під час роздачі гуманітарки у місті Карачі сталася тиснява, внаслідок чого загинуло 11 людей — жінки й діти. Війна з Індією може добити економіку Пакистану. І в Делі такий розклад точно спрогнозували — як і примус країни-сусідки до наведення порядку у себе з терористичними угрупуваннями. Тоді можна обійтися лише шантажем, без бойових дій.
Але пакистанці точно не мають вигляд слабкого супротивника для індусів. Пакистан має потужну і добре озброєну армію, яка чисельно менша за індійську, проте сили зрівнює той факт, що бої йтимуть у високогір’ї, де танки, БТРи тощо не дають жодної переваги. По-друге, Пакистан з 2004 року входить до групи основних союзників США поза НАТО. Туди цю країну долучив президент Джордж Буш-молодший. Цьому передувало співробітництво між американцями й пакистанцями у боротьбі з "Аль-Каїдою". Терористи дошкуляли обом державам, то ж Вашингтон й Ісламабад знайшли спільного ворога.
За часів Джо Байдена Білий дім надавав перевагу налагодженню тісних відносин з Індією: з пакистанською владою, далекою від демократичних принципів, попередній американській адміністрації розмовляти було складно. Тепер, враховуючи статус відносин США і Пакистану, Трампу не вийде просто відстоятися збоку.
Не тому, що буде соромно виявитися слабаком: ми на власному досвіді пересвідчилися, що геополітичне мислення нинішнього президента Америки доволі примітивне, і тому він вже неодноразово проявляв слабкість у відносинах із Росією. Але у конфлікті між Індією і Пакистаном є третя сторона, яка від нього виграє, — Китай. Тому якщо США не почнуть діяти швидко і результативно, вони знову сядуть у велику калюжу.
Китайці підсадили бідний Пакистан (а бідний через багаторічне погане управління) на свої кредити, продавали туди зброю, допомагали продовольством.
"Китай уважно стежить за ситуацією та підтримує зусилля Ісламабаду у боротьбі з тероризмом", — заявив нещодавно глава МЗС КНР Ван І.
Тобто фактично Пекін став на бік Ісламабаду. Між Пакистаном та Індією є заморожений конфлікт навколо Кашміру, а між Китаєм та Індією — за регіон Аксай-Чин та штат Аруначал-Прадеш. Час від часу між найбільш населеними державами виникають збройні сутички за ці території. То ж Пекін у конфлікті Ісламабаду з Делі підтримує перших, бо йому вигідне виснаження Індії війною. Між китайцями та індусами триває змагання за домінування в цьому величезному регіоні.
Отже, пакистанці мають цікаву перевагу — якщо їм на поміч не прийдуть американці, тоді прийдуть китайці. Або навпаки. Ще одна перевага Пакистану, точніше його влади — військовий конфлікт об’єднає населення навколо керівництва. Коли є спільний ворог, то мільйони бідняків замість просити їжу волатимуть патріотичні гасла. Остання перевага — ісламісти під приводом джихаду можуть хлинути в Індію, вдаючись до кривавих терактів.
Виходить, у пакистанців більше переваг? Скажемо так: якщо між цими країнами знову спалахне справжня війна, навіть без ядерної зброї, вони обидві стануть жертвами третіх сил, "стерв’ятників", які вже рахують свої надприбутки.
Наслідки для України
Дуже невигідна війна між ними й Україні. Обидві держави дотримуються нейтралітету щодо війни, розв’язаної Росією. Але, наскільки відомо, з Пакистану до нас доставляли артилерійські боєприпаси. Якщо почнеться велика колотнеча, поставки припиняться. Другий негатив — інформаційний. Путін просто мріє, щоб увага світової спільноти переключилася на іншу війну. Тому страшилка про ядерну катастрофу, найімовірніше, підігрівається саме росіянами. Не варто в цю страшилку вірити й поширювати.
Ймовірно, до великої війни не дійде. Бажаючих помирити Пакистан та Індію не менше, аніж охочих заробити на крові. Війна Росії проти України спричинила значну напругу по всьому світу, тому навіть складно уявити рівень напруги, якщо почнеться бійня між індусами та пакистанцями. Там переможця не буде, але буде дуже багато тих, хто програв.