Врожайність попри виклики: як українські сади пережили цьогорічний сезон

Українська груша цього року стане дефіцитним товаром — це не новина сьогодення, а факт. Адже травневі морози, які знищили 10% садів, далися взнаки. Про виклики сьогодення — далі.

Розпочну з того, що найбільшим викликом для власників садів стали весняні заморозки. Холодні ночі у період цвітіння сильно вдарили по зав’язі. Найбільше постраждали яблуні — до прикладу, замість звичних для нас п'яти тонн ми зібрали лише 100 кілограмів. Такі ж проблеми нині фіксують садівники по всій Україні — це тенденція року, а не наша локальна біда.

Не виключенням є і ранні сорти груш, цвіт яких "зустріли" весняні заморозки. Цьогоріч подекуди аграрії через цей фактор втратили 35 відсотків урожаю. До прикладу, в нашому саду за останні роки ми звикли працювати стабільно: маючи понад 35 тисяч грушевих дерев і традиційно гарні показники, ми збирали 160-200 тонн груш щороку. Цьогоріч наш врожай — 140-150 тонн. Менше, ніж хотілося б, але, враховуючи обставини, — це результат, за який я щиро вдячна і людям, і природі.

Чи вплинуть ці фактори на цінову політику? Безумовно, що так. Цьогоріч українська груша буде дефіцитною. Є прогнози, що ціна на груші в Україні буде досить високою. Так, умовно, якщо торік середня фермерська ціна за кілограм була 50 гривень в момент реалізації сховища, то цього року, я думаю, вона має бути 70 гривень.

І тут вся річ у тім, що через складні погодні умови фермери змушені були збільшити витрати на обробку саду. Це дало менший урожай, але хоч якийсь. Врожай, який економічно виправданий.

Але у кожному складному сезоні має бути промінь світла. Особисто для нас ним стали джмелі. Цьогоріч навесні ми вперше встановили вулики з джмелями прямо в саду під час цвітіння. І саме вони врятували частину грушевої зав’язі тоді, коли бджоли через холод просто не вилітали. Джмелі працюють у прохолодну, похмуру чи навіть вітряну погоду — і це стало вирішальним. Мабуть, завдяки їхній роботі ми бачимо плоди на тих деревах, де вже не сподівалися нічого побачити.

Врожайність цього року — не просто цифри. Це історія про стійкість, роботу команд, рішення, які шукали, коли здавалося, що вибору немає, і про силу природи, яка відгукується на турботу. І так, частина цьогорічних груш — це також заслуга маленьких крилатих помічників, які працювали, коли інші були безсилі.

Ми — садівники — продовжуємо робити свою справу: відбираємо найкращі плоди для покупців, решту переробляємо на наш грушево-яблучний сік. І щороку віддаємо у дбайливі руки саджанці з нашого саду. Можливо, один із них стане початком нового українського саду — сильного й рясного, якого так потребує наша земля.