Домашні тварини

Нове дослідження, яке відстежувало старіння собак шляхом зчитування крихітних хімічних міток на їхній ДНК, виявило, що собаки великих порід старіють швидше.Про це повідомило видання Live Science. Зазначається, що науковці під час дослідження встановили, що німецькі доги та мастифи рідко перетинають межу у 10 років, тоді як крихітні чихуахуа спокійно доживають до двох десятків.Що відомо про дослідженняКоманда вчених на чолі з Блезом Марінером та Ноєм Снайдером-Маклером з Університету штату Аризона дослідила метилом — хімічний код на поверхні ДНК собак, що складається з метильних груп. Ці групи діють як молекулярні перешкоди для білків, що зчитують генетичну інформацію, та контролюють активність генів.Для цього автори аналізували ДНК імунних клітин із зразків крові 894 собак — учасників довгострокового "Проєкту старіння собак" (Dog Aging Project) Університету Вашингтона.Чому великі собаки живуть меншеПорівняння різних порід показало чітку закономірність: великі собаки біологічно старіють дещо швидше за кожен календарний рік, ніж малі, а відхилення від очікуваного епігенетичного віку суттєво підвищує ризик передчасної смерті.Головною епігенетичною зміною, пов'язаною з великим розміром тіла, виявилася втрата метильних груп на ділянках ДНК, які називаються транспозованими елементами або "стрибаючими генами". Як пояснили науковці, без захисного метилювання ці елементи стають надмірно активними й починають переміщатися по геному. Це призводить до пошкодження інших генів та провокує системне запалення — один із ключових рушіїв старіння.За словами дослідника, Ноа Снайдера-Маклера, селекція великих порід має свою ціну. Організм велетенських собак змушений компромісно вибирати між стрімким ростом у ранньому віці та інвестиціями в підтримку цілісності ДНК та імунної системи.Нагадаємо, поява собаки в родині може стати для дітей чудовою можливістю навчитися відповідальності та більше часу проводити активно. Водночас перед появою нового улюбленця важливо врахувати спосіб життя сім’ї, потреби тварини та правила безпечного спілкування.Читайте також: Осінні прогулянки з собакою: ветеринар пояснив, чи потрібні засоби від кліщів і бліх.

Собакам потрібні не лише прогулянки та фізичні навантаження, а й заняття, які стимулюють їхній мозок та природні інстинкти. Експерти Dog’s Trust розповіли, як урізноманітнити життя улюбленця за допомогою простих ігор, пошукових завдань, тренувань та нових вражень.Про це йдеться у рекомендаціях британської організації Dog’s Trust.Збагачення середовища, або enrichment, — це різноманітні заняття, які допомагають собаці задовольняти природні потреби, досліджувати навколишній світ та використовувати свої навички.Такі активності допомагають тварині не нудьгувати, розвивати впевненість і вчитися розв’язувати прості завдання. Крім того, вони дають можливість безпечно задовольняти потребу в нюханні та жуванні й допомагають спрямувати надлишок енергії у правильне русло."Збагачення має бути частиною щоденного життя собаки та може використовуватися впродовж усього дня", — зазначають у Dog’s Trust.Наприклад, якщо цуценя надто збудилося, йому можна запропонувати нюхальний килимок. А коли господар вечеряє, зайняти собаку допоможе іграшка з кормом усередині. Це також може відволікти тварину від взуття, меблів та інших речей, які вона не повинна гризти.Ігри з кормомЇжа для більшості собак є одним із найкращих стимулів, тому її можна перетворити на цікаву гру. Один із варіантів — спеціальний килимок для вилизування, на який наносять корм. Також можна використовувати годівниці-головоломки або гумові іграшки, які наповнюють їжею та охолоджують, щоб заняття тривало довше.Водночас купувати спеціальні пристрої зовсім не обов’язково. Безпечну розвагу можна зробити самостійно з картонної коробки та паперу: зім’яти аркуші, покласти їх у коробку та заховати між ними гранули корму.Ще простіший варіант — розсипати частину корму в кімнаті або на безпечній ділянці саду, щоб собака шукав його носом. Можна також створити доріжку з ласощів або навіть викласти ними просту фігуру.Водночас такі ігри потребують нагляду господаря, особливо якщо використовуються саморобні конструкції. Dog’s Trust також радить враховувати кількість їжі, яку собака отримує під час подібних занять, щоб не спровокувати набір зайвої ваги.Більше можливостей нюхатиНюх — один із головних способів, за допомогою якого собака отримує інформацію про навколишнє середовище. Тому під час прогулянок не варто постійно поспішати: тварині потрібно давати достатньо часу, щоб обнюхувати цікаві місця.Корисно також змінювати маршрути та час від часу відвідувати нові локації. Це дає собаці нові запахи та враження.Удома можна використовувати безпечні для тварин рослини й трави або сховати улюблену іграшку, щоб улюбленець шукав її за запахом. Однак перед використанням рослин варто переконатися, що вони не токсичні для собак.Іграшки допомагають не лише розважатисяСпільні ігри з іграшками дають собаці фізичне навантаження, стимулюють його мозок і допомагають зміцнити зв’язок із господарем. Експерти радять регулярно змінювати набір доступних іграшок — наприклад, раз на тиждень. Так вони довше залишатимуться цікавими для тварини.Під час перетягування також варто дозволяти собаці іноді перемагати. Це робить гру приємнішою для нього. Якщо тварина рве м’які іграшки, за нею потрібно стежити, щоб вона не проковтнула дрібні частини. У разі потреби небезпечний фрагмент краще забрати, запропонувавши натомість ласощі."Собаки природно тримають, тягнуть і трясуть іграшки ротом. Якщо під час гри ви відчуваєте на собі зуби, залишайтеся спокійними, нерухомими та мовчазними, щоб завершити гру", — радять фахівці.Нові місцяДля собаки корисно періодично змінювати звичне середовище. Нові звуки, запахи, поверхні та предмети стимулюють органи чуття і дають тварині додаткові враження. Це може бути прогулянка в лісі, поїздка на пляж, відвідування нової локації або навіть просто маршрут, яким собака раніше не ходив.Під час таких прогулянок можна додавати невеликі завдання: пограти з іграшкою, заховати корм, потренувати команди, створити доріжку з ласощів або запропонувати собаці безпечно пройтися по різних поверхнях.Однак господар має стежити за реакцією тварини. Якщо собака починає боятися або нервувати через нові звуки, запахи чи предмети, краще спокійно відвести його вбік.Улюбленець завжди має мати доступ до свіжої питної води, а під час відпочинку біля моря чи водойми не можна дозволяти йому пити солону воду, оскільки це може спричинити важке отруєння і навіть загрожувати життю.Дозволяйте собаці робити вибірЗбагачення — це не завжди активна гра. Іноді достатньо дозволити собаці самостійно обирати, де йому комфортніше перебувати. Наприклад, якщо улюбленець має затишне ліжко, але воліє спати на килимі, не обов’язково змушувати його користуватися лежанкою."Можливість самостійно робити вибір збагачує життя собаки та допомагає їй ставати впевненішою", — пояснюють експерти.Коли потрібен відпочинокРозумове навантаження може втомлювати собаку не менше за фізичні вправи. Тому регулярні короткі тренування можна перетворити на окремий вид розваги. Собаку можна навчити подавати лапу, робити "вісімку", прибирати власні іграшки, ставити лапи на певну поверхню або проходити через тунель.Dog’s Trust рекомендує використовувати під час навчання методи, засновані на винагороді. Це допомагає тварині опановувати нові навички, зміцнює зв’язок із господарем і сприяє розвитку впевненості.Активності потрібно чергувати з відпочинком. Особливо це важливо для цуценят, яким необхідно достатньо часу для сну та відновлення.Додамо, поява немовляти стає великою зміною не лише для батьків, а й для домашнього улюбленця, який звик до певного розпорядку та уваги господарів. Щоб собака легше адаптувався до нових звуків, запахів, речей і змін у режимі дня, фахівці радять починати підготовку ще до народження дитини.Читайте також: Осінні прогулянки з собакою: ветеринар пояснив, чи потрібні засоби від кліщів і бліх.

Поява немовляти стає великою зміною не лише для батьків, а й для домашнього улюбленця, який звик до певного розпорядку та уваги господарів. Щоб собака легше адаптувався до нових звуків, запахів, речей і змін у режимі дня, фахівці радять починати підготовку ще до народження дитини.Про це йдеться у рекомендаціях британської організації Dog's Trust, яка займається добробутом і захистом собак.Чому собаці може бути складно після появи немовлятиДля собаки народження дитини може стати різкою зміною звичного життя. Тварина звикає до певного розпорядку, тому скорочення прогулянок, менша кількість уваги від господарів або обмеження доступу до окремих кімнат можуть викликати занепокоєння."Немовлята також означають нові речі в домі: гучні та незвичні звуки, незнайомі запахи, а також потенційно багато відвідувачів. Легко зрозуміти чому", — зазначили в матеріалі.До чого варто привчити собаку заздалегідьНасамперед варто поступово змінювати ті елементи розпорядку, які після появи дитини вже не вдасться зберегти. Наприклад, можна заздалегідь скоротити прогулянки, змінити їхній час або маршрут, а також поступово привчати собаку до меншої кількості уваги протягом дня."Не чекайте появи малюка, перш ніж почати складати його нові речі. За кілька місяців до народження вашої дитини поступово розставляйте по дому таке обладнання, як: дитячі тренажерні зали, дитячі стільчики, мобільні телефони, які рухаються та видають незвичайні звуки, манежі, коляски, іграшки", — зазначили експерти.Так само тварину можна поступово знайомити із запахами немовляти. Для цього підійдуть, наприклад, дитячий одяг або ковдра, якими вже користувалася дитина друзів чи родичів.Як привчити собаку до плачу та інших звуківДитячий плач може стати несподіваним подразником для собаки. Тому фахівці радять заздалегідь вмикати записи дитячих звуків на дуже низькій гучності. Спочатку це варто робити тоді, коли собака займається чимось приємним — їсть, грається або отримує ласощі. Якщо тварина залишається спокійною, гучність можна поступово збільшувати протягом наступних тижнів і місяців.Якщо ж собака починає нервувати, запис потрібно вимкнути або наступного разу зменшити гучність. Важливо не змушувати тварину звикати до подразника через стрес.Собака має вміти спокійно залишатися на своєму місціОднією з корисних навичок перед появою дитини є вміння собаки самостійно заспокоюватися та відпочивати на певному місці. Наприклад, тварину можна привчити залишатися по інший бік дитячих воріт, отримуючи ласощі або спеціальну іграшку з кормом. Якщо собака добре почувається у клітці та сприймає її як безпечне місце для відпочинку, її також можна використовувати за необхідності. Це може бути корисно, коли до будинку приходять гості або медичні працівники.Окремо варто потренувати поведінку під час прогулянок. Собаку можна заздалегідь привчати спокійно ходити поруч із дитячим візком, винагороджуючи за правильну поведінку. Корисним буде й відпрацювання команди на повернення до господаря — це допоможе безпечніше гуляти після народження дитини.Потренуйтеся взаємодіяти з "немовлям" ще до його появи"Перенесення та взаємодія з реалістичною лялькою означає, що ваша собака може бачити, як ви тримаєте «немовля» та розмовляєте з ним. Якщо ваша собака підстрибує, переконайтеся, що ви не звертаєте на неї уваги, але будьте готові винагородити її за те, що вона тримає всі чотири лапи на землі", — йдеться в тексті.Можна, наприклад, щоразу, коли господар бере ляльку на руки, кидати ласощі на підлогу. Так собака поступово зрозуміє, що спокійна поведінка поруч із "дитиною" приносить винагороду.Після народження дитини не можна залишати немовля та собаку наодинці. Навіть якщо домашній улюбленець раніше поводився спокійно, взаємодію тварини й дитини потрібно активно контролювати.Фахівці радять у моменти, коли вся увага батьків потрібна немовляті, дати собаці довготривалі ласощі та залишити її відпочивати на своєму місці. Так тварина матиме власне заняття, а дорослий зможе зосередитися на дитині.Як підготувати цуценя до контакту з дітьмиДля цуценят особливо важливий період соціалізації, який триває приблизно від трьох до 12 тижнів життя. У цей час тварину поступово знайомлять із різними людьми та новими ситуаціями, щоб контакт із ними сприймався як нормальна частина життя."Зустріч принаймні з однією старшою дитиною від восьми років і немовлям або малюком є ​​ідеальним варіантом. З міркувань безпеки слід активно контролювати контакти з дітьми", — радять фахівці.При цьому взаємодію цуценяти з дітьми потрібно постійно контролювати, а немовлята та маленькі діти мають перебувати на руках у батьків. Якщо безпосереднє знайомство неможливе, цуценяті можна вмикати якісні записи дитячого плачу та ігор.Головне правило — не поспішати. Нові ситуації потрібно вводити поступово й контрольовано, а якщо цуценя вже проявляє страх або тривогу, не варто змушувати його контактувати з дітьми, адже це може посилити негативні асоціації.Додамо, поява собаки в родині може стати для дітей чудовою можливістю навчитися відповідальності та більше часу проводити активно. Водночас перед появою нового улюбленця важливо врахувати спосіб життя сім’ї, потреби тварини та правила безпечного спілкування.Читайте також: Осінні прогулянки з собакою: ветеринар пояснив, чи потрібні засоби від кліщів і бліх.

Поява собаки в родині може стати для дітей чудовою можливістю навчитися відповідальності та більше часу проводити активно. Водночас перед появою нового улюбленця важливо врахувати спосіб життя сім’ї, потреби тварини та правила безпечного спілкування.Про це йдеться в рекомендаціях британської благодійної організації Dogs Trust.Яку собаку варто обирати для сім’їПередусім батькам радять оцінити, скільки часу вони зможуть приділяти тварині. Собака потребує щоденних прогулянок, фізичної активності, ігор, навчання, догляду та ветеринарної допомоги. Якщо родина планує взяти цуценя, варто врахувати, що впродовж першого року йому знадобиться особливо багато уваги. Тварину потрібно привчити до туалету, поступово соціалізувати та навчити базових команд."Якщо ви заведете цуценя, то в перший рік вам доведеться приділяти йому багато часу. Таким чином ви можете привчати їх удома та переконатися, що вони належним чином соціалізовані", — зазначили експерти.Розмір собаки — не єдиний критерійДля сімей із маленькими дітьми фахівці радять звертати увагу не лише на розмір тварини, а й на її рівень активності. Великий та дуже енергійний пес може бути складним варіантом для родини, яка не готова забезпечити йому достатню кількість фізичних та розумових навантажень.Водночас не варто вважати, що певна порода автоматично буде "доброю для дітей". Кожна собака має власний характер, досвід і потреби. Якщо родина бере тварину з притулку, потрібно уважно ознайомитися з її "анкетою". Працівники центру можуть вказати особливі вимоги до майбутніх власників або попередити про поведінкові особливості собаки.У собаки має бути власне місцеНовому улюбленцю необхідно облаштувати спокійний простір у будинку, де він зможе відпочивати та залишатися без уваги дітей і дорослих. Це може бути спеціальний лежак або "собачий будиночок". Головне, щоб тварина могла самостійно дістатися до цього місця та почувалася там у безпеці."Деяким собакам потрібен великий безпечний сад, а інші були б задоволені меншим зовнішнім простором. Деякі собаки можуть жити в будинку без саду, якщо вони мають регулярний вихід на вулицю для фізичних вправ і перерв у туалет", — додали фахівці.Як правильно познайомити собаку з дітьми"У перші кілька днів перебування вдома ваша собака почне формувати зв’язки та довіру з членами вашої родини. Трохи підготувавшись, ви зможете переконатися, що перші враження вашого цуценя будуть позитивними", — зазначили в матеріалі.Перші контакти мають бути короткими, спокійними та позитивними. Якщо собака сама підходить до дитини, їй можна дозволити обнюхати дитину, а за комфортної для обох ситуації — обережно погладити тварину. Якщо ж пес відходить, дитина не повинна бігти за ним чи намагатися продовжити контакт. Дорослий у цей момент має стежити за поведінкою і собаки, і дитини.Особливо важливо завжди контролювати взаємодію дітей із собакою. Якщо тварина або дитина почуваються некомфортно, контакт потрібно припинити.Коли не можна турбувати собакуДітям варто пояснити, що собаці потрібен особистий простір. Не слід забирати в неї їжу чи іграшки, коли тварина ними користується. Так само не рекомендується чіпати собаку, коли вона спить або відпочиває у своєму місці. Дитині краще почекати, поки пес сам проявить бажання погратися чи поспілкуватися."Деяке перспективне планування та ретельне знайомство допоможуть вашій новій собаці чудово почати з вашою родиною. Отримайте допомогу та пораду з наших спеціальних сторінок", — підсумували фахівці.Додамо, собаки, як і люди, можуть мати улюблену лапу для виконання певних дій. Італійські дослідники розробили тест, який допомагає визначити, чи тварина частіше користується правою або лівою передньою лапою.Читайте також: Осінні прогулянки з собакою: ветеринар пояснив, чи потрібні засоби від кліщів і бліх.

Коти не завжди показують, що потребують допомоги, тому деякі проблеми зі здоров’ям важко помітити на ранній стадії. Серед них — недостатнє споживання рідини. На відміну від собак, коти часто п’ють невелику кількість води протягом дня, через що власнику може бути складно оцінити, чи отримує тварина достатньо рідини. При цьому перші ознаки зневоднення можуть бути малопомітними.Видання ParadePets, посилаючись на експертів та ветеринарів, розповідає, які ознаки можуть вказувати на зневоднення у кота, як перевірити його стан у домашніх умовах і що можна зробити, щоб заохотити улюбленця пити більше води.Чому коти п’ють мало водиТака поведінка частково пов’язана з походженням домашніх котів. Їхні дикі предки жили в посушливих регіонах і значну частину необхідної рідини отримували з їжі — зокрема, з упольованої здобичі. Через це у котів сформувалася невисока потреба регулярно пити воду окремо від їжі. Навіть домашній спосіб життя не повністю змінив цю особливість.Особливо актуально це для тварин, які харчуються переважно сухим кормом. У такому разі значна частина необхідної рідини має надходити саме з пиття.П’ять ознак, які можуть вказувати на зневодненняЗневоднення не завжди має очевидні прояви. Водночас є кілька симптомів, на які власникам варто звернути увагу.Сухі або липкі ясна. У здорового кота ясна зазвичай вологі. Якщо вони стали сухими або липкими, це може бути однією з ознак нестачі рідини.Млявість і зниження активності. Якщо активний кіт раптом почав більше спати, неохоче грається або втратив інтерес до звичних занять, причиною може бути не лише втома. Зневоднення здатне спричиняти слабкість і загальне погіршення самопочуття.Зниження еластичності шкіри. Один із поширених способів оцінити гідратацію — обережно підняти складку шкіри в ділянці плечей. У нормально гідратованого кота вона швидко повертається у початкове положення.За словами фахівців, якщо шкіра залишається піднятою або повертається дуже повільно, це може свідчити про зневоднення. Водночас такий тест не є абсолютно точним: у літніх котів і тварин із надмірною вагою еластичність шкіри може бути нижчою незалежно від рівня гідратації.Втрата апетиту. Нестача рідини може супроводжуватися нудотою та загальним нездужанням. У результаті кіт може їсти менше або зовсім відмовлятися від їжі. Якщо відсутність апетиту поєднується з млявістю та іншими симптомами, це привід уважніше стежити за станом тварини.Запалі очі. У випадку значного зневоднення очі кота можуть виглядати запалими. Це вже може свідчити про серйозніший дефіцит рідини та потребує уваги власника.Як заохотити кота пити більшеНайкращий спосіб боротьби зі зневодненням — не допустити його розвитку. Для цього важливо зробити воду доступною та привабливою для тварини.Питний фонтанчик. Деякі коти охочіше п’ють проточну воду, ніж ту, що тривалий час стоїть у мисці. Тому питний фонтанчик може стати хорошим варіантом для тварини, яка неохоче п’є. Важливо регулярно чистити його і стежити за свіжістю води.Вологий корм. Варто додати у рацірн вологий корм містить значно більше води, ніж сухий, тому він може бути додатковим джерелом рідини для кота.У середньому вологий корм містить близько 70-80% води. Водночас переводити тварину із сухого корму на вологий варто поступово. Різка зміна раціону може спричинити розлади травлення, а деякі коти можуть просто відмовитися від незнайомої їжі.Кілька мисок з водою. Не варто обмежуватися однією мискою. Додаткові ємності з чистою рідиною в різних частинах будинку можуть зробити пиття доступнішим. Деяким котам також не подобається, коли вода стоїть безпосередньо поруч із мискою з кормом або лотком, тому варто поекспериментувати з розташуванням.Коли кота потрібно показати ветеринаруЕксперти пояснюють, що, якщо тварина дуже млява, відмовляється від їжі та води, має сухі ясна або запалі очі, не варто чекати, що проблема мине самостійно. Сильне зневоднення може бути небезпечним для життя. У деяких випадках коту може знадобитися ветеринарна допомога та введення рідини.Особливо важливо звернутися до фахівця, якщо кіт не лише мало п’є, а й має блювання, діарею, проблеми із сечовипусканням або інші незвичні симптоми.Нагадаємо, нещодавно експерти назвали породу котів, яка найкраще відповідатиме життю у квартирі. Ці коти посіли перше місце у відповідних рейтингах завдяки своєму спокійному й невибагливому характеру.Читайте також: Що означає звичка говорити з котами та собаками: пояснення психологів.

З настанням осені багато власників собак вважають, що з похолоданням сезон бліх і кліщів завершується. Однак це поширений міф. Паразити можуть залишатися активними восени, а в деяких випадках саме цей період створює для них сприятливі умови.Ветеринар Лорі Росс, виконавчий медичний директор Центрів екстреної ветеринарної допомоги, на сторінці видання ParadePets пояснив, чому восени не варто забувати про захист домашніх улюбленців.Чому восени бліх може стати навіть більшеЗа словами фахівця, прохолодніша погода не обов'язково означає зменшення кількості бліх. Навпаки, помірна температура та достатня вологість можуть створювати для них сприятливі умови."Після спекотного літа прохолодніша погода може створити ідеальні умови для активності бліх на вулиці, тоді як теплі будинки стають ще одним місцем, де вони можуть виживати", — пояснив Росс.Через це з приходом осені власники собак можуть раптово помітити, що тварина частіше свербить або на її шерсті з'явилися блохи.Коли кліщі справді зникаютьТочної температури, за якої всі кліщі гинуть і повністю зникають до наступного сезону, не існує. За словами ветеринарки, багато видів кліщів можуть залишатися активними навіть за температури близько +4…+10°C. Деякі паразити здатні переживати значно холодніші умови, ховаючись під листям, у ґрунті або під снігом.Дорослі кліщі можуть продовжувати шукати господаря, коли температура взимку піднімається вище нуля. Теплі періоди, які трапляються в холодний сезон, також створюють умови для їхньої активності.Тож перші холодні дні ще не означають, що собака повністю захищена від укусів кліщів.Як захистити собаку восениВетеринар радить не припиняти профілактику лише через завершення літа. За її словами, найкращий підхід — використовувати засоби від бліх і кліщів цілий рік, а не орієнтуватися виключно на пору року. Також після прогулянок варто оглядати собаку, особливо:вуха та ділянку навколо них;шию;проміжки між пальцями;область під лапами.Окрему увагу потрібно приділяти подвір'ю. Фахівець радить не допускати накопичення великих куп листя та заростання ділянок кущами, де паразити можуть ховатися.Що робити, якщо на собаці знайшли кліщаЯкщо після прогулянки ви виявили кліща на собаці, насамперед не варто панікувати. Водночас зволікати також не потрібно — паразита слід видалити якомога швидше.Головне — не вважати, що з приходом осені ризик автоматично зникає. Кліщі та блохи можуть залишатися проблемою для собак навіть після завершення літа, тому профілактика та регулярний огляд тварини залишаються важливими.Нагадаємо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис..

Постійний гавкіт собаки може стати причиною конфлікту між сусідами, однак сам по собі шум від тварини не означає, що її власник автоматично отримає штраф. Як пише "Судово-юридична газета", відповідальність може настати у випадку неналежного утримання домашнього улюбленця, систематичного порушення спокою інших мешканців або недотримання встановлених правил. Власник тварини має забезпечувати належні умови її утримання, контролювати поведінку собаки та не допускати порушення прав інших людей.Чи штрафують саме за гавкіт собакиВ українському законодавстві немає окремого штрафу безпосередньо за гавкіт собаки. Така поведінка є природною для тварини, тому сам факт гавкоту не є достатньою підставою для притягнення господаря до адміністративної відповідальності.Водночас ситуація може змінитися, якщо гавкіт має систематичний характер, створює надмірний шум, заважає відпочинку інших мешканців, а власник не намагається вирішити проблему. У таких випадках можуть застосовуватися норми, що стосуються:правил утримання домашніх тварин;правил благоустрою населених пунктів;дотримання тиші та захисту населення від шуму.За порушення правил утримання собак і котів, а також інших тварин передбачена відповідальність за статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.Коли господаря можуть оштрафуватиОднієї скарги сусіда недостатньо для автоматичного накладення штрафу. Перед притягненням до відповідальності мають бути встановлені обставини порушення та підтверджені відповідні факти. Підставою для реагування можуть стати ситуації, коли власник не контролює свою тварину, допускає постійне порушення спокою мешканців або ігнорує вимоги щодо належного утримання собаки.Особливе значення можуть мати тривалість і регулярність шуму, час доби, обставини, за яких собака гавкає, а також наявність доказів.Які штрафи передбачає законСтаття 154 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил утримання собак і котів та інших тварин:за первинне порушення передбачено попередження або штраф від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від 51 до 85 гривень;якщо аналогічне порушення повторюється протягом року після накладення адміністративного стягнення, розмір штрафу становить від п'яти до 10 неоподатковуваних мінімумів — від 85 до 170 гривень.Більше покарання передбачене у випадку, якщо порушення правил утримання тварини призвело до шкоди здоров’ю людини або майну. Тоді штраф може становити від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів — від 1700 до 3400 гривень. У передбачених законом випадках також можлива конфіскація тварини.Чи вважається гавкіт порушенням тишіЯкщо собака систематично створює сильний шум і це заважає іншим мешканцям, ситуація може розглядатися і з точки зору законодавства про дотримання тиші. Зокрема, стаття 182 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму та правил додержання тиші.При цьому не кожен гавкіт є порушенням. Важливо враховувати, наскільки шум є тривалим і систематичним, у який час він виникає та чи можна підтвердити факт порушення.Що робити сусідам?Якщо гавкіт собаки регулярно заважає мешканцям будинку, вони можуть звернутися до поліції, органів місцевого самоврядування або інших уповноважених служб. Бажано також фіксувати обставини порушення. Для цього можуть використовуватися аудіо- та відеозаписи, свідчення інших мешканців та інші докази, які підтверджують систематичність проблеми. У разі тривалого порушення прав мешканці також можуть звернутися до суду.Водночас одноразовий гавкіт або звичайна поведінка тварини не означають, що її власника обов’язково оштрафують. Для відповідальності мають бути встановлені конкретне порушення та обставини, які свідчать про неналежне виконання власником своїх обов’язків.Чи можуть забрати собаку?Скарги сусідів на шум не є автоматичною підставою для вилучення тварини. Конфіскація можлива лише у випадках, передбачених законодавством. Зокрема, більш суворі наслідки можуть застосовуватися, якщо порушення правил утримання тварини спричинило шкоду здоров’ю людей або майну.Нагадаємо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис..

Більшість власників собак вважають, що така поведінка пов'язана виключно зі статевим потягом. Однак науковці пояснюють, що насправді вона може мати кілька різних причин — від сильного збудження до стресу чи навіть нудьги.Про це розповів почесний професор екології та еволюційної біології Університету Колорадо Марк Бекофф, пише Psychology Today. За словами вченого, така поведінка є природною для собак і не вважається ані ненормальною, ані "непристойною". Хоча парування є однією з можливих причин, далеко не завжди саме воно спонукає тварину до таких дій.Фахівець назвав п'ять найпоширеніших причин такої поведінки:статевий потяг;демонстрація домінування над іншою твариною;надмірне збудження під час гри;емоційне перевантаження — коли собака одночасно відчуває сильне хвилювання, стрес або тривогу;нудьга, коли тварина просто шукає спосіб зайняти себе.За словами Бекоффа, іноді така поведінка є так званою "поведінкою заміщення" — реакцією організму на сильні емоції. Наприклад, новий гість у будинку може одночасно викликати у собаки і цікавість, і тривогу, що проявиться саме таким способом.Професор також навів результати громадянського наукового проєкту, у межах якого було проаналізовано 312 випадків такої поведінки у собачих парках. Дослідники не виявили суттєвої різниці між самцями й самками — "ініціаторами" могли бути представники обох статей.З'ясувалося, що 65% випадків не мали очевидної причини, 26% відбувалися під час гри, а лише 9% були пов'язані з домінуванням. Водночас експерт наголосив, що надмірно часте повторення такої поведінки може свідчити про проблему. У такому разі він рекомендує звернутися до ветеринарного лікаря або кінолога.На думку дослідника, розуміння справжніх причин такої поведінки допоможе власникам краще розуміти своїх домашніх улюбленців та покращити взаємини з ними.Додамо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис.Читайте також: Як уберегти домашніх тварин у спеку: ветеринари дали важливі поради.

Коти можуть вилизувати одне одного не лише через прихильність або потребу в догляді. У певних ситуаціях така поведінка може супроводжувати соціальну напругу та слугувати м’яким попередженням замість відкритої агресії.Такого висновку дійшли дослідники Гентського університету та Університету Лінкольна, передає Daily Mail. Науковці залучили 53 родини, в кожній з яких жили по два коти. Власники знімали на відео моменти, коли тварини вилизували одна одну, після чого фахівці аналізували їхні пози, рухи та поведінку до і після контакту.Коли вилизування свідчить про прихильністьУ багатьох випадках взаємний догляд справді був частиною дружньої взаємодії. Він міг зміцнювати соціальний зв’язок, допомагати очищати важкодоступні ділянки тіла або заспокоювати тварину. У 41% спостережень тривалий фізичний контакт, зокрема спільний відпочинок, переходив у вилизування. Позитивним сигналом також була схожа поза обох котів, наприклад коли вони обоє лежали або сиділи поруч.Найчастіше тварини вилизували голову та вуха партнера. Така поведінка також могла передувати грі. Так, після вилизування шиї коти іноді починали жартівливу боротьбу.Ознакою напруги є не саме вилизування, а контекстВ інших випадках дослідники помічали сигнали дискомфорту. Кіт, якого вилизували, міг притискати вуха, відвертатися, намагатися піти, бити лапою або кусатися. На напругу також можуть вказувати різні пози тварин, наприклад коли один кіт нависає над іншим. Серед тонших ознак фахівці назвали позіхання, облизування губ, струшування головою та коротке вилизування власної лапи чи плеча.У таких ситуаціях взаємний догляд може бути способом заспокоїти партнера, уникнути бійки або продемонструвати невдоволення без застосування кігтів і зубів. Наприклад, кіт може вдатися до нав’язливого вилизування, коли обидві тварини претендують на одне місце для відпочинку.Про "помсту" чи байдужість не йдетьсяДослідження було спостережним, тому воно не дає підстав стверджувати, що коти діють зі злості або свідомої помсти. Так само результати нічого не говорять про ставлення тварин до людей.Автори наголошують, що взаємне вилизування має кілька можливих функцій. Щоб зрозуміти його значення, потрібно враховувати пози котів, положення вух, спроби відійти та подальшу поведінку. Одне лише вилизування не є ані безумовним доказом дружби, ані ознакою конфлікту.Додамо, нещодавно експерти назвали породу котів, яка найкраще відповідатиме життю у квартирі. Ці коти посіли перше місце у відповідних рейтингах завдяки своєму спокійному й невибагливому характеру.Читайте також: Що означає звичка говорити з котами та собаками: пояснення психологів.

У березні 2026 року мережа центрів догляду за собаками Camp Bow Wow оприлюднила список найпопулярніших кличок для цуценят у США. До рейтингу увійшли короткі та прості імена, які собаки легко сприймають на слух.Про це повідомляє Parade Pets із посиланням на щорічне дослідження Camp Bow Wow.До переліку найпоширеніших кличок для самок потрапили Белла, Луна, Люсі, Пенні, Віллоу та Дейзі. Серед імен для самців лідирують Чарлі, Тедді, Майло і Купер.У компанії пояснили, що популярність таких кличок пов’язана не лише з модою, а й з особливостями сприйняття собак. Тварини швидше реагують на короткі слова з одним або двома складами та чіткими голосними звуками. Фахівці зазначають, що довгі імена власники часто скорочують у побуті, а це може збивати собаку з пантелику під час навчання.Чому власники обирають "людські" іменаУ Camp Bow Wow звернули увагу, що останніми роками господарі дедалі частіше ставляться до домашніх тварин як до членів родини. Через це популярними стають імена, які раніше здебільшого давали дітям.Одним із найяскравіших прикладів стала кличка Луна, яка стрімко набрала популярності завдяки м’якому звучанню та простоті.Як правильно обрати прізвисько для собакиКінологи радять обирати короткі імена, які легко вимовляти та які не схожі на команди. Зокрема, не рекомендують використовувати слова, співзвучні з командами "сидіти", "до мене" чи "лежати".Також бажано, щоб ім’я мало чітке завершення — приголосний звук або яскраву голосну наприкінці слова. Це допомагає собаці краще розпізнавати звертання.Як привчити цуценя до іменіФахівці наголошують, що цуценя не розуміє власне ім’я автоматично. Для цього потрібне регулярне тренування.Навчання радять починати у спокійному місці без зайвого шуму. Власник має вимовити кличку один раз спокійним та доброзичливим тоном. Якщо собака реагує та дивиться на господаря, його потрібно похвалити або пригостити ласощами. Кінологи радять проводити короткі заняття тривалістю до п’яти хвилин, оскільки цуценята краще засвоюють інформацію невеликими серіями.Нагадаємо, нещодавно американський Кеннел-клуб визначив найрозумнішу породу собак, зауваживши, що вона фактично "перевершує очікування" завдяки своїй здатності швидко навчатися та самостійно розвʼязувати задачі..

Науковці зазначають, що точне порівняння між інтелектом собак і людей неможливо провести. Якщо йдеться про когнітивні навички, то середній розумовий вік собак еквівалентний віку дитини у 2,5 роки.Як повідомляє Live Science, професор психології в Університеті Британської Колумбії Стенлі Корен присвятив свою кар'єру дослідженню інтелекту собак.Вчений адаптував психологічну міру, яка отримала назву "розумовий вік", щоб вирахувати когнітивні здібності тварин. За словами науковця, середньостатистичний собака може розуміти близько 165 слів і сигналів або навіть більше. Пес породи бордер-коллі, якого тренував Корен, розумів понад 1000 слів.. Окрім цього, він зауважив, що собаки не повною мірою здатні відчувати й розуміти почуття провини, як і маленькі діти. Важливо зауважити, що інтелект собаки багато суттєво залежить від його породи. Наприклад, бордер-коллі і пуделі зазвичай вважаються розумнішими, ніж чихуахуа і бульдоги.Своєю чергою, професор психології Дженніфер Вонк наголосила, що вчені могли б розглядати такі речі, як розв'язання проблем або поведінкова гнучкість, як свого роду заміну тесту на інтелект. Наприклад, кішки перевершують людей у таких навичках, як полювання і розрізнення запахів."Я вважаю, що не доречно порівнювати здібності тварин зі здібностями людських дітей, тому що інші види — це не просто люди, які відстають у розвитку. Вони еволюціонували для розв'язання інших проблем, тому що вони еволюціонували в інших екологічних контекстах і живуть в інших умовах", — зазначила вчена.Нагадаємо, раніше японські науковці встановили, що коти здатні формувати асоціації слово-зображення швидше, ніж 14-місячні людські немовлята. Ці тварини можуть краще розуміти людську мову, ніж вважалося раніше..

Ветеринари встановили, що собаки та коти дуже чутливі до навколишнього середовища і мають здатність вловлювати сигнали у поведінці людей. Водночас тварини не розуміють сенс сказаних людьми слів, але чудово розрізняють тон, гучність голосу та вираз обличчя господаря.Як повідомляє видання Newsweek, під час дослідження науковці показували собакам фотографії однієї й тієї ж людини, яка має радісне або сердите обличчя, та аналізували поведінку тварин, щоб з'ясувати, чи бачать чотирилапі різницю. Так, після повторного тесту з 15 різними зображеннями вчені виявили, що собаки справді здатні розрізняти сердиті та щасливі вирази обличчя у людей, навіть тих, яких вони ніколи не бачили, і вони знають, що кожен вираз обличчя має різне значення. Такі здібності мають і коти."Домашні тварини можуть відчувати стрес або занепокоєння, коли вони є свідками конфлікту", — наголошує ветеринар Ніта Васудеван.Собаки, які стають свідками сварки або бійки, можуть скавчати, ховатись та навіть спробувати втрутитися. Також чотирилапі можуть втішити своїх власників, притискаючись носом або залишаючись поруч. Водночас реакція кішок більш витончена і її важче помітити. Коли коти відчувають стрес через навколишнє середовище, вони можуть піти туди, де тихо.У деяких домашніх тварин, особливо тих, які пережили минулий негативний досвід, гучні звуки, раптові рухи або агресивні тони можуть бути тригером для стресової реакції. Ці домашні тварини можуть навіть проявляти поведінку, засновану на страху, наприклад, тремтіння.Щоб заспокоїти тварину, яка стала свідком сварки або бійки, варто знизити тон голосу та залагодити конфліктну ситуацію. Так, розмовляючи з твариною спокійним голосом, її можна заспокоїти. Окрім цього, зняти стрес у собаки може й прогулянка.Ніта Васудеван додає, що, якщо домашній улюбленець демонструє ознаки постійного занепокоєння навіть тоді, коли немає конфлікту, це може бути ознакою основного стресу, який повинен лікувати ветеринар або фахівець з поведінки тварин.Нагадаємо, раніше британські науковці встановили, що, спираючись на роботи нейробіологів, можна стверджувати про наявність свідомості в усіх тварин. Зокрема, питання щодо того, чи можуть тварини міркувати та робити логічні висновки є дискусійним. .

Науковці виявили нейронний механізм, який відповідає за унікальний спосіб сушіння у собак. Дослідники встановили, що саме змушує наших чотирилапих друзів обтрушуватися від води.Як повідомляє phys.org, вчені провели дослід на гризунах, під час якого вони наносили олію на шиї мишей та спостерігали за реакцією кількох відповідних нейронів, які мають ці тварини.Так, згідно з даними цих досліджень, вчені виявили, що коли тварини, такі як собаки та ведмеді, намокають або їм потрібно видалити певні подразники зі шкіри, вони починають обтрушуватися. Задля цього звірі обирають так званий "хвилеподібний спосіб", який ефективно видаляє воду з їхньої шерсті в повітря навколо них."Втім, нейронний механізм, який відповідає за це тремтіння, був не вивчений і тому невідомий. Щоб дізнатися більше про цю поведінку, науковці провели досліди та експерименти, у ході яких перевірили стимули на мокрих мишах, які так само обтрушуються, коли на їх шерсть потрапляє вода", — зауважили вчені.У ході експериментів застосували кілька типів стимулів до спини та шиї, щоб дізнатися більше про те, що викликає бажання тварини обтрушуватися. Команда науковців встановила, що, окрім води, миші реагували на рух повітря або на олію, яку наносили на задню частину шиї. У наступних дослідах вони використовували олію, як подразник.Задля того, щоб перевірити, чи дійсно обтрушування спричинені механосенсорними нейронами, а не автоматичними реакціями на зміну температури, команда видалила ген Piezo2, який контролює іонні канали, що відповідають за відчуття дотику у піддослідних мишей і виявила, що це зупинило їх бажання обтрушуватись.Потім дослідники створили карту, що показує шлях сенсорних сигналів під час стимуляції від шкіри до спинного мозку, а далі до головного мозку. Результатом стала повна картина нейронних механізмів, залучених у тому, що науковці описали як "обтрушування мокрого собаки".Нагадаємо, раніше угорські науковці встановили, що собаки можуть зберігати назви предметів у довготривалій пам’яті. Чотирилапі надовго запам'ятовують назви улюблених іграшок..

Французькі науковці встановили, що породи собак з меншим мозком найкраще реагують на дресування та мають гарну короткочасну пам’ять. Водночас породи чотирилапих з більшим мозком отримали вищі показники за страх, агресію, поведінку, яка привертає увагу.Як повідомляє MailOnline, дослідники з університету Монпельє проаналізували мозок понад 170 порід собак, порівнюючи розмір мозку з розміром тіла, щоб визначити, наскільки "великим" або "малим" є мозок кожної породи собак.Так, якщо йдеться про великі породи собак, наприклад ретривер, ротвейлер або сибірський хаскі, у них, ймовірно, буде менший мозок, якщо застосовано співвідношення розмірів мозок/тіло, але вищі розумові здібності. Водночас собаки маленьких порід мають відносно свого тіла більший мозок, але нижчі розумові здібності."Хоча нові висновки можуть здатися суперечливими, вчені пояснюють, що надмірне розмноження людьми спотворило природне розташування мозку собак", -- зазначає видання.У ході дослідження вчені виміряли мозкову оболонку 1682 черепів дорослих собак -- загалом 172 різних порід. Вони зібрали дані для "відносного внутрішньочерепного об’єму", який є розміром мозку стосовно загального розміру тіла. Як правило, у тваринному світі великий мозок вважається ознакою вищих розумових здібностей. Втім, результати дослідження свідчать, що собаки, здається, порушують це правило."Ця гіпотеза суперечить одомашненим популяціям, які, попри менший мозок порівняно з дикими побратимами, можуть демонструвати покращені когнітивні здібності", -- додали вчені.За словами дослідників, собаки є винятком у цьому відношенні, ймовірно, тому, що вони інтенсивно розводилися людьми протягом століть, що різко спотворило їхні фізичні якості. Варто зауважити, що мозок домашніх собак у середньому на 20% менший, ніж у їхнього найближчого дикого родича -- сірого вовка. Незалежно від того, чи йдеться про пошук їжі, захист від хижаків чи пошук партнерів для розмноження, домашні собаки мають менше когнітивних потреб порівняно з дикими собаками."Згідно з теорією, через це зменшення потреби в енергії мозку мозок домашніх собак поступово зменшився", -- зауважують науковці.Нагадаємо, раніше американські науковці в черговий раз переконалися у тому, що горбаті кити є надзвичайно розумними тваринами. Зокрема, ці ссавці здатні створювати інструменти, які допомагають їм у полюванні..

У Канаді собак навчили розпізнавати на нюх психологічні розлади. Вчені встановили, що чотирилапі друзі людини здатні на нюх відчувати індикатори стресу у людей з посттравматичним синдромом.Як повідомляє сайт Frontiers in Allergy, вчені активно досліджують можливість використання цих здібностей собак у біомедичних цілях. Виявилось, що песики здатні відчувати небезпечні для життя людини стани. Навчена собака, коли виявляє зміну у запахові людини, може попередити господаря про можливий напад епілепсії та навіть відчуває, коли у людини знизився рівень цукру у крові.Вчені з канадського університету Далхауз припускають, що чотирилапі здатні навчитись переривати напади при ПТСР або попереджати про них, відчуваючи маркери стресу в диханні людини. Люди з таким захворюванням, як ПТСР, можуть страждати від панічних атак. Зазначимо, що загалом ПТСР зустрічається у 7-10% населення планети. Посттравматичний стресовий синдром розвивається у людей, які пережили подію, яка травмувала психіку. Наприклад: шок, сильний переляк чи небезпека.Щоб перевірити це припущення, фахівці провели низку дослідів. З 25 чотирилапих кандидатів змогли відібрати лише двох. Золотистий ретривер на кличку Айві та собака змішаної породи Келлі, яка є метисом німецької та бельгійської вівчарки. Саме ці піддослідні мали найкращу підготовку та мотивацію, щоб пройти весь експеримент. Донорами для експерименту зголосились бути 26 добровольців, серед яких 14 з клінічними ознаками ПТСР. У піддослідних зібрали два показники: у стані спокою (контрольний запах) та у стресовому стані -- цільовий запах.Зазначається, що в першій серії експериментів песики навчилися відрізняти запах дихання людей у спокійному стані від запаху дихання людей у стресовому стані та показувати умовний сигнал з точністю до 90%. Додається, що вже у другій серії експериментів собакам давали нюхати зразок лише по одному разові. При цьому показник точності впав. У ретривера на кличку Айві він складав 81%, а у метиса на кличку Келлі 74%. Якщо зрівняти реакції тварин зі звітами добровольців про їхні емоції, то можна помітити, що один собака реагував на стан тривоги, а інший -- на прояви сорому. Фахівці вважають, що нюх Айві скоріше "налаштований" на гормони, пов'язані з симпато-адреномедулярними реакціями. До прикладу -- таким гормоном є адреналін. А Келлі могла відчувати запах гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, таких як гормон стресу -- кортизол. Фахівці зазначать, що ці результати можуть бути корисними для запобігання ранніх симптомів ПТСР. Але варто зазначити, що пошук відповідних кандидатів для такої допомоги людям буде складним, бо лише дві собаки з 25 змогли впоратися із завданням.Нагадаємо, що вчені зафіксували потужний спалах на Сонці й показали фото. За даними вчених, цей спалах класифікується як X3.3. X-клас означає найінтенсивніші спалахи, а число дає більше інформації про їхню силу..