Як поліграф допомагає розкривати злочини й чи можна його обдурити — інтерв’ю з оперуповноваженим карного розшуку

Поліграф з’явився на початку XX століття як технічне рішення для виявлення брехні. Відтоді він зарекомендував себе як ефективний інструмент, зокрема у сфері кримінальних розслідувань. Сьогодні "детектор брехні" використовують у всіх силових структурах України. Його застосовують як у роботі з персоналом, так і під час слідчих дій. В умовах повномасштабної війни значення поліграфа лише зросло. Один із прикладів — встановлення місця масового поховання цивільних осіб у Київській області після деокупації: інформацію вдалося отримати саме під час тестування на поліграфі полонених військових РФ.

Як працює поліграф в умовах війни, які виклики постають перед фахівцями та як цей інструмент допомагає оперативним підрозділам — про це розповів головний оперуповноважений Департаменту карного розшуку Національної поліції, підполковник поліції Віталій Ялоха в інтерв'ю TrueUA. У Національній академії внутрішніх справ він проводить заняття для оперативників, під час яких ділиться практичними кейсами та досвідом використання поліграфа в розслідуванні крадіжок, шахрайств, грабежів, розбоїв і викрадень транспортних засобів.

— Для чого потрібно проводити такі заняття з чинними працівниками силових структур? Адже навряд чи можна навчитися працювати з поліграфом за кілька лекцій.

— Звісно. Але ми проводимо такі зустрічі, наприклад, у межах курсу підвищення кваліфікації працівників поліції, які вони періодично проходять у НАВС, для кращого узгодження роботи між різними підрозділами. Тобто, щоб ще раз нагадати про алгоритми взаємодії з поліграфологами, поглибити знання оперативних працівників щодо актуальності використання такого інструменту як поліграф, а також ознайомити з особливостями його застосування при розкритті злочинів.

— Можете навести якийсь приклад із власної практики, як за допомогою поліграфа вдалося розкрити злочин?

— Наприклад, вдалося виявити тіло людини, яка вважалася безвісно зниклою кілька років, під час опитування підозрюваної особи в іншій справі. Тоді я тільки починав працювати поліграфологом. Рештки тіла ми згодом знайшли у вигрібній ямі на території домоволодіння підозрюваного.

— Тобто людину спочатку підозрювали у скоєнні іншого злочину?

— Так, у вбивстві. Але також були підозри, що вона причетна або має інформацію щодо зникнення. До речі, саме завдяки опитуванню на поліграфі полонених російських військових вдалося знайти невідоме захоронення українців, убитих під час окупації Київської області.

— Цікаво, чому люди, винні у скоєнні злочинів, погоджуються проходити поліграф? Невже сподіваються його обдурити? Взагалі це можливо?

— Поліграф — ні. Бо це просто пристрій, який фіксує фізіологічні зміни в організмі. А от спробувати ввести в оману поліграфолога — можна. Але якщо у фахівця достатньо досвіду, зробити це майже неможливо. Чому погоджуються? Можливо, це закладено в людській природі. Хтось вважає, що зможе протидіяти. До того ж зараз усі шукають "поради" в Інтернеті.

— А якими способами намагаються обдурити? Приймають якісь медичні препарати?

— У тому числі. Але якщо людина перед тестуванням застосувала методи протидії — це вже сигнал для поліграфолога: особа, ймовірно, щось приховує. Згадайте телерекламу валер’янки, де людина нібито легко пройшла тест після її вживання. Вибачте, але поліграф одразу покаже, що організм перебуває у зміненому стані.

Знаєте, як відбувається відбір персоналу до силових структур у США? Там проходження поліграфа — обов’язкове. Якщо людина приходить на тестування після вживання препаратів або використання інших засобів протидії, це вже вважається проявом нещирості. А отже, робиться припущення, що така особа у майбутньому може бути недоброчесною. І її одразу відсіюють.

До речі, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", проходження поліграфа також є обов’язковим під час прийому на службу.

— А якщо кандидат зовсім молодий? Наприклад, студенти та курсанти, які щойно закінчили Національну академію внутрішніх справ, і не мають значного життєвого досвіду?

— Ну, у 22 роки в них уже є певний життєвий досвід. Ми ж не про скоєння злочинів говоримо. Наприклад, цікавить, чи вживала особа наркотики. Усе залежить від конкретних запитань, які стосуються специфіки того чи іншого підрозділу. Адже в нас є підрозділи з вузькою спеціалізацією — наприклад, департамент протидії наркозлочинності. В інших можуть бути свої критерії.

— Розкажіть, як ви стали поліграфологом.

— Я багато років працював у відділі з розкриття злочинів проти життя та здоров’я особи. 2020 року керівник нашого підрозділу запропонував мені здобути нові навички, які могли б стати додатковим інструментом для розкриття тяжких злочинів. Якраз у той час вітчизняна поліграфолог Тетяна Морозова, яка викладала методику виявлення прихованої інформації, набирала спеціальний курс із десяти правоохоронців — саме з кримінальних підрозділів. Щоб потрапити на навчання, потрібно було пройти співбесіду, адже Тетяна Романівна відбирала людей за певними якостями: хороша пам’ять, терплячість, емпатія, розуміння людської психології тощо.

На той момент я ще не мав спеціальної психологічної освіти. Але певне розуміння психології було — допоміг 18-річний досвід роботи в карному розшуку. Цей досвід також враховували, адже курс був розрахований саме на таких фахівців.

Нам викладали за вітчизняною методикою виявлення прихованої інформації, адаптованою до українських реалій і менталітету. Наприклад, якщо ви тестуєте на поліграфі представників ромської національності, треба розуміти, що через національні традиції в них буде інша реакція на такі речі, як крадіжка.

— Наскільки важко навчатися на поліграфолога?

— Багато залежить від викладача та самого здобувача освіти. Наприклад, значна увага приділяється самостійному навчанню. Це професія, що потребує постійного самовдосконалення.

— Де в Україні навчають на поліграфологів?

— Є кілька державних вишів, а також підготовку відповідних спеціалістів, проводять приватні школи. Обов’язковою вимогою, згідно з чинним законодавством, є надання документа державного зразка про проходження курсу. Таке навчання є додатковим, тобто потрібно вже мати базову освіту не нижче рівня бакалавра.

Крім того, як я вже зазначав, постійна робота над собою є необхідною. Треба мати бажання розвиватися, адже ця професія вимагає руху вперед. Я, наприклад, нещодавно здобув диплом психолога, бо відчував нестачу відповідних знань.

Якщо говорити про структуру МВС, то у разі, коли працівник виявляє бажання пройти курс, він проходить певний відбір, співбесіду. Є відповідний підрозділ, що займається комплектуванням і організацією навчання, де оцінюють досягнення кандидата у професії, рівень освіти та наявні навички. Конкурс серйозний — після співбесіди приблизно половину кандидатів відсіюють.

— Ви згадали, що багато залежить від досвіду поліграфолога. А як бути початківцям?

— Потрібно вчитися, розвиватися, спілкуватися з колегами, зокрема й поза межами Нацполіції, наприклад, із психологами. Я є членом Всеукраїнської асоціації поліграфологів, яка налічує понад 300 фахівців. Там багато досвідчених професіоналів, до яких завжди можна звернутися за порадою.

— До речі, наскільки в Україні відчувається потреба в таких фахівцях?

— Поліграфологів працює чимало, але потреба все ще існує. Під час війни зростає кількість злочинів, зокрема кваліфікованих, які вимагають глибших знань. Злочинці теж не стоять на місці — навчаються, розвиваються, адаптуються. А поліграф — є, та залишається якісним та дієвим інструментом, що зарекомендував себе як ефективний засіб отримання інформації, яка сприяє розкриттю злочинів.

— Крім зростання кількості злочинів, які ще зміни внесла війна у вашу роботу?

— Наприклад, з’явилися колаборанти, державні зрадники. Дехто під час окупації був змушений до співпраці з ворогом. Поліграф — це лише пристрій, він не звинувачує, а допомагає підтвердити або спростувати факти. Не всі, хто проходить опитування (тестування), є винними. Результати дослідження можуть довести й непричетність людини. Один справді міг діяти вимушено, а інший — свідомо допомагав. Кожен випадок потребує індивідуального підходу.

— Перший поліграф сконструювали понад сто років тому. Техніка не стоїть на місці. Чи з’явилося щось нове останнім часом?

— Нещодавно були розроблені нейрогаджети, які фіксують мозкову активність людини. До речі, це українська розробка.

Втім, наразі в Національній поліції ми користуємося двома основними апаратами — американським AXCITON та вітчизняним "Рубіконом". Вони використовують кілька каналів для збору інформації про фізіологічні реакції людини на стимули (запитання): дихання, функціонування серцево-судинної системи, шкірно-гальванічні реакції, наповненість судин кров’ю (до речі, цей показник особливо інформативний, якщо опитуваний приймає медичні препарати), мікрорухи тощо.

— У яких випадках не можна проводити тестування на поліграфі?

— Існує категорія осіб, яким протипоказане проведення такого дослідження. Це, зокрема, люди з психічними розладами, у стані гострого больового синдрому або інтоксикації організму. Також тестування не проводять вагітним та особам, які на постійній основі приймають сильнодіючі медичні препарати, зокрема психотропні засоби, що змінюють свідомість.

— Яка правова база регулює роботу поліграфологів? Чи визнаються результати досліджень у суді?

— Діяльність поліграфологів у системі Національної поліції регламентується наказом Міністерства внутрішніх справ №920. У межах досудового розслідування проведення дослідження можливе за умови наявності підстав та постанови слідчого про залучення спеціаліста, доручення. При цьому всі поліграфологи повинні мати дипломи державного зразка.

Результати, отримані за допомогою поліграфа, можуть бути використані в судовому процесі як доказ — за умови, що дослідження було проведене у межах судової експертизи. У такому випадку висновки мають ту саму процесуальну силу, що й результати інших видів експертиз, наприклад, балістичної чи трасологічної.

Водночас висновки, складені поза межами судової експертизи, самостійно не визнаються судом як доказ — лише в сукупності з іншими матеріалами.

Дуже важливо дотримуватись чіткої методики. Наприклад, якщо це вчинено тяжкий особливий злочин, нам треба вихід на доказову базу. Дослідження має завершуватися конкретним результатом, а не просто словами: "Ви пройшли або не пройшли поліграф". Особливо у справах про тяжкі злочини, де необхідне підтвердження у вигляді матеріальних доказів: знаряддя злочину, тіла, інших об’єктивних даних.

Саме тому ключовим завданням поліграфолога, який працює за методикою виявлення прихованої інформації, є не лише фіксація реакцій, які можуть свідчити про причетність до певного правопорушення, а й допомога у встановленні фактів, які мають доказову вагу — докази.