Володимир Зеленський здійснив справжнє турне по Американському континенту. Спочатку лідер воюючої України відвідав інавгурацію свого аргентинського колеги Хав’єра Мілея, а після цього перелетів до Сполучених Штатів Америки. Саме від цієї частини президентського турне залежить зараз існування української економіки.
Під час своєї поїздки український президент вирішив охопити максимально можливу і потрібну аудиторію. Для початку Володимир Зеленський зустрівся із членами Сенату, верхньої палати федерального парламенту (Конгресу) Сполучених Штатів.
Це був виграшний хід, бо в Сенаті більшість в руках Демократичної партії, яка активно підтримує Україну у війні проти російських загарбників. Власне, саме демократи на чолі із Джо Байденом і сформували ту західну, антипутінську коаліцію, яка зараз допомагає Україні тримати удар і навіть мріяти про звільнення окупованих територій.
Зустріч Володимира Зеленського з лідерами обох партій у Сенаті США та сенаторами. Фото: Офіс президента України
От із нижньою палатою Конгресу — Палатою представників — було значно складніше, оскільки тут нині керують не просто республіканці, а, по суті, трампістське крило Великої старої партії. І спікер Палати представників Майк Джонсон є представником саме цієї частини Республіканської партії, через що в України зараз і виникли проблеми із фінансуванням на 2024 рік.
Нагадаємо, що власне український бюджет зараз витрачається винятково на військові потреби. А усі цивільні статті державного кошторису фінансуються нашими західними партнерами, перш за все — Сполученими Штатами. І поки що продовження цієї допомоги на наступний рік у Конгресі не було проголосовано — саме через позицію республіканців, які хочуть від Білого дому більше грошей на вирішення питань щодо кордону з Мексикою, де ситуація із нелегальними мігрантами є, за їхніми словами, "катастрофічною". Власне кажучи, це не стільки фізичне будівництво самої стіни на кордоні, скільки низка різноманітних заходів, спрямованих на ускладнення легалізації нових мігрантів та обмеження прав тих, які вже перебувають на території США. І такі соціальні рішення перш за все вдарять по рейтингу чинного президента, бо саме до Демократичної партії є традиційно прихильними учорашні мігранти й та частина електорату, яка поблажливо ставиться до мігрантів в цілому.
Отже, із членами Палати представників Зеленський не зустрівся, але мав зустріч персонально із Майком Джонсоном. Що можна і назвати успіхом, зважаючи на те, що трампіст Джонсон міг відмовитися від переговорів з українським президентом.
Володимир Зеленський і Майк Джонсон. Фото: Офіс президента України
Крім конгресменів, український президент, звісна річ, мав зустріч і з президентом Сполучених Штатів Америки Джозефом Байденом. Втім, від цієї зустрічі чогось особливого чекати не доводилося, бо усе, що міг, господар Білого дому уже зробив для України. Надалі життя та функціонування України — у руках федерального парламенту США.
Тут варто відзначити дві наступні позиції. По-перше, Джонсон після переговорів із Зеленським не змінив своєї позиції — спершу демократи, власне, адміністрація президента Байдена, мають піти на поступки у питанні південного кордону. А після того республіканська більшість готова буде зробити крок назустріч у зовнішньополітичному питанні — пакету допомоги для Ізраїлю та України.
Зустріч Володимира Зеленського і Джо Байдена у Білому домі. Фото: Офіс президента України
Звісно, така позиція для тих, хто ще пам’ятає 80-і роки минулого століття, епоху великого республіканського президента Рональда Рейгана — виглядає, м’яко кажучи, ганебною. Взагалі уся ситуація, коли з Росією воюють не традиційні "яструби" із Республіканської партії (а можна ще згадати й 2008 рік, коли втручання Джорджа Буша-молодшого фактично зупинило агресію Росії проти Грузії), а не менш традиційні "голуби миру" з Демократичної партії (згадаймо поблажливе ставлення до Кремля як Білла Клінтона, так і Барака Обами) — є дивною, але такі вже нині гібридні часи.
І тут варто відзначити правоту слів Зеленського, що питання не в термінах, коли буде проголосована ця допомога — в грудні, січні чи лютому. Питання в моралі. В цінностях. У нинішній Республіканській партії, охопленій вірусом трампізму, ситуація з цінностями, м’яко кажучи, не дуже. Саме тому менша частина республіканської більшості у нижній палаті Конгресу фактично тримає в заручниках не тільки усю владу США, а увесь світ — бо ж очевидно, що від результату російсько-української війни залежить і те, яким буде майбутнє цивілізованого світу. Але у Джонсона і Ко свої вузькопартійні (якщо не сказати "вузькобізнесові") інтереси.
Які, втім, доводиться враховувати, бо політика — це мистецтво компромісів. І, скоріш за все, Білий дім таки піде на поступки Палаті представників у питанні південного кордону. А та таки проголосує за пакет допомоги Ізраїлю та Україні. Бо це, врешті-решт, і в її інтересах — і Україну, і особливо Ізраїль підтримує велика кількість виборців Великої старої партії. І втрачати їхню підтримку у рік президентських виборів Дональд Трамп, який стоїть за спиною Майка Джонсона, не захоче.
Тож, підсумовуючи візит Володимира Зеленського до США, відзначимо, що він мав радше символічний, ніж практичний характер. Питання продовження фінансової допомоги Україні буде так чи інакше вирішено без будь-яких сторонніх впливів — винятково в результаті торгів між Білим домом і трампістським крилом Республіканської партії. І, скоріш за все, буде вирішено позитивно. Бо інакше в руках у Байдена опиниться непоганий електоральний козир у вигляді зруйнованої й знищеної України, яка була зруйнована і знищена саме через позицію його політичних опонентів, тоді як демократи у найтяжчі місяці повномасштабної війни допомоги українським партнерам вистояти й навіть почати контрнаступальні дії. Ну, а провести паралелі між поразкою України у 2024-му і Польщі в 1939-му — що не зупинило одного диктатора (Гітлера) і не зупинить іншого (Путіна) — це простенька політтехнологічна задачка.
Тож є усі підстави вважати, що фінансової катастрофи в Україні через відсутність зовнішнього фінансування не станеться. Але історія із цим пакетом допомоги демонструє нам, яким непростим буде 2024 рік. І як може ускладнитися життя українців після перемоги спочатку у праймеріз, а потім і на виборах Дональда Трампа. Хоча — на Трампа, який іде на вибори під гаслами закінчення війни "за 24 години", очікуватиме дуже неприємний сюрприз у вигляді геть неконструктивної позиції Кремля. (А повністю здати Україну Росії він не зможе, хоча б тому, що матиме сильну опозицію в Сенаті.) Тож, імовірно, Дональд Трамп у підсумку стане іще більшим "яструбом", ніж Джо Байден. Витративши, втім, на це час і життя українців.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
