Останні новини

Протягом понеділка, 26 січня, на фронті зафіксовано 103 бойових зіткнення. У своїх штурмах загарбники втратили понад 800 військових.Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.За даними військових, вчора загарбники завдали по території України 99 авіаційних ударів, скинувши 227 керованих авіаційних бомб. Крім цього, залучили для ураження 7462 дрони-камікадзе та здійснили 3838 обстрілів позицій наших військ і населених пунктів, зокрема 74 — з реактивних систем залпового вогню. Агресор завдавав авіаційних ударів керованими бомбами по населених пунктах Великомихайлівка Дніпропетровської області; Залізничне, Верхня Терса, Чарівне, Копані, Різдвянка, Воздвижівка, Юрківка, Таврійське Запорізької області.За минулу добу ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили район зосередження особового складу противника, три пункти управління БпЛА, реактивну систему залпового вогню та пункт управління ворога.Ситуація на фронтіНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби ворог завдав шести авіаударів, скинувши 11 керованих бомб та здійснив 77 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, один з яких — із реактивної системи залпового вогню.На Південно-Слобожанському напрямку противник п’ять разів штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Приліпка, Вовчанськ, Дворічанське та у бік Лиману.На Куп’янському напрямку вчора відбулося дві атаки загарбників. Сили оборони відбили штурмові дії противника у бік Петропавлівки.На Лиманському напрямку ворог атакував тричі, намагаючись просунутися вперед у напрямках Дробишевого та Лиману. На Слов’янському напрямку, в районі Платонівки та у бік Ямполя, противник двічі атакував позиції наших військ.На Краматорському напрямку зафіксовано одне боєзіткнення в районі населеного пункту Часів Яр.На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 15 атак поблизу населених пунктів Костянтинівка, Іванопілля, Щербинівка, Плещіївка, Клебан-Бик, Русин Яр, Софіївка та у бік Степанівки.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 33 штурмові та наступальні дії агресора поблизу населених пунктів Нове Шахове, Родинське, Покровськ, Котлине, Молодецьке, Філія та у бік населених пунктів Шевченко, Білицьке й Гришине.На Олександрівському напрямку ворог чотири рази атакував наші позиції в районі Зеленого Гаю та у бік Нового Запоріжжя.На Гуляйпільському напрямку противник 16 разів намагався йти вперед на позиції наших оборонців у районі Гуляйполя та у бік Варварівки й Добропілля. На Оріхівському напрямку наші захисники відбили дві атаки, в напрямку Приморського та у районі Степногірська.На Придніпровському напрямку ворог наступальних дій не проводив.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань агресора не виявлено.Втрати Росії у війні Загальні бойові втрати противника з 24 лютого 2022 по 27 січня 2026 року орієнтовно склали:особового складу — близько 1 235 880 (+820);танків — 11 609 (+1);бойових броньованих машин — 23 954 (+3);артилерійських систем — 36 691 (+47);реактивних систем залпового вогню — 1 628 (+2);засобів протиповітряної оборони — 1 286 (+0);літаків — 434 (+0);гелікоптерів — 347 (+0);безпілотників оперативно-тактичного рівня — 116 712 (+899);крилатих ракет — 4 205 (+0);кораблів / катерів — 28 (+0);підводних човнів — 2 (+0);автомобільної техніки й автоцистерн — 76 025 (+119);спеціальної техніки — 4 051 (+0).Нагадаємо, що, за оцінками аналітиків американського Інституту вивчення війни, кремлівські чиновники продовжують повторювати відданість Росії своїм початковим воєнним цілям та відкидають західні гарантії безпеки для України. Це відбувається на тлі постійних відновлень переговорів..

Щороку 27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, вшановуючи мільйони життів, обірваних нацистським геноцидом. В Україні цю дату супроводжують пам’ятні заходи, меморіальні служби та освітні проєкти, що покликані зберегти історичну правду для майбутніх поколінь.27 січня 1945 року війська Першого Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау. Під час Другої світової війни шість мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України."Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" — таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 мільйона людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 мільйона дорослих, стали 1,5 мільйона дітей.Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами — ще понад 90 держав.Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду та охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі 2006 року. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше.Голокост у розрізі російсько-української війниОстанні майже чотири роки великої війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Необхідний мінімум — активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.А ще — уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.І звісно — неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження. Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту — нагода ще раз замислитися над цим. За попередні роки ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, — світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу — внаслідок російської ракетної атаки.Дробицький Яр у Харкові. Це — відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу — менору влучили російські снаряди.Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахіття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.Читайте також: 14 грудня під час теракту на пляжі Бонді в Сіднеї загинув емігрант українського походження Алекс Клейтман, який пережив Голокост.

Під час масштабного повітряного нападу в ніч на 27 січня українські захисники знищили або подавили 135 зі 165 запущених ворогом безпілотників. Попри результативну роботу протиповітряної оборони, на 14 локаціях зафіксовано влучання 24 ударних дронів, а ще у дев'ятьох місцях впали уламки.Про це у Telegram-каналі повідомляють Повітряні сили Збройних сил України.Масштаби атаки та типи озброєнняПочинаючи з 18:00 26 січня, противник атакував Україну з кількох напрямків, зокрема з Курська, Орла, Брянська, Міллєрово, Приморсько-Ахтарська (РФ), а також із Криму (Гвардійське, Чауда). Загалом було зафіксовано 165 безпілотників, серед яких:близько 100 одиниць — БпЛА типу "Шахед" (в тому числі реактивні);дрони типів "Гербера" та "Італмас";безпілотники інших типів.Робота ППО та результатиЗа даними військових, станом на 08:00 ранку сили оборони України збили або подавили за допомогою РЕБ 135 ворожих БпЛА. Відбиття нападу здійснювали зенітні ракетні війська, авіація, мобільні вогневі групи та підрозділи безпілотних систем у північних, південних, центральних та східних регіонах країни.Наслідки влучаньПопри результативну роботу ППО, зафіксовано негативні наслідки:24 влучання ударних дронів зафіксовано на 14 різних локаціях;падіння уламків збитих БпЛА спричинило інциденти на дев'ятьох локаціях.Станом на момент оприлюднення звіту повітряна атака тривала. У повітряному просторі залишалося декілька ворожих безпілотників, тому громадян закликають суворо дотримуватися правил безпеки.Раніше повідомлялось, що внаслідок чергового ворожого обстрілу Одеси у ніч на 27 січня зафіксовано масштабні руйнування цивільної інфраструктури в кількох районах міста. Було відомо про трьох постраждалих, рятувальна операція триває.Також вранці 27 січня під час повітряної тривоги ворог завдав удару по Львівській області. Ціллю окупантів став об’єкт інфраструктури. .

У вівторок, 27 січня, у Києві спостерігається туман з видимістю від 200 до 500 метрів. Він утримуватиметься у столиці у першій половині дня.Про це повідомляє пресслужба Київської міської державної адміністрації, посилаючись на дані "Укргідрометцентру". Фахівці рекомендують водіям під час керування транспортним засобом у тумані дотримуватися таких порад:знизити швидкість руху;за наявності протитуманних фар увімкнути їх разом із ближнім світлом;тримати безпечну дистанцію з іншими автомобілями;при зупинці увімкнути аварійну світлову сигналізацію;уникати різких маневрів на дорозі."Закликаємо пішоходів бути уважними, одягати світловідбивні елементи — флікери, аби бути помітними для водіїв під час туману та в темний час доби", — наголосили у КМДА.Нагадаємо, 26 січня у Києві стався тимчасовий збій у роботі стаціонарних пунктів моніторингу якості атмосферного повітря. Це пов’язано з відключеннями електропостачання, які спричинені ворожими обстріламиДодамо, 26 січня в центрі Києва на вулиці Хрещатик виникнула пожежа в чотириповерховому офісному приміщенні. Там відбулося руйнування перекриття..

Війна радикально змінила не лише безпекову та політичну реальність України, а й глибші пласти суспільного життя — світогляд, культуру та релігію. У цих сферах сьогодні перетинаються питання свободи віросповідання й національної безпеки, духовної підтримки людини на війні та ролі держави у формуванні ціннісної політики.Про те, як Україна балансує між збереженням релігійної свободи та протидією гібридним загрозам, чому статистика релігійних громад не завжди відображає реальність, яку роль віра відіграє для військових і чи може психолог замінити капелана, ми поговорили з військовослужбовицею, докторкою філософських наук, професоркою, радницею заступника керівника Офісу президента України Вітою Титаренко.В інтерв’ю пані Віта також розповіла про світоглядні трансформації українського суспільства після 2014 і 2022 років, участь релігійних спільнот у допомозі військовим, розвиток мілітарного релігієзнавства, нову логіку державних культурних і релігійних проєктів під час війни й про власні ініціативи — від "Громад майбутнього" до меморіальних і книжкових проєктів пам’яті.Релігійна свобода та нацбезпека— Пані Віто, сьогодні ви, здавалось би, поєднуєте непоєднуване: докторка філософських наук, професорка, науковиця, релігієзнавиця, військова. Восени минулого року ви розпочали новий етап своєї діяльності — у складі команди Офісу президента. Які ключові виклики нині постають перед державою у сфері релігійної політики в умовах війни?— Дійсно, поєднуємо непоєднуване, але мета і завдання фактично перетинаються в усіх цих площинах. І, як на мене, найбільшим викликом є захист національних інтересів без того, щоб порушувати принципи свободи віросповідання, тому що свобода совісті, свобода віросповідання існує там, де їй нічого не загрожує. У ситуації війни ці загрози тільки зростають.І ми бачимо це сьогодні на низці таких прикладів, які інколи просто вражають уяву. Ну дивіться, що відбувається, умовно, на материковій території й на території, яка перебуває під російською окупацією, чи на території анексованого Криму?Скажімо, на окупованих територіях пригнічується, забороняється будь-яке інакомислення. Переносяться кліше із російського законодавства на ці території. Фактично заборонена діяльність Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви. Дуже переслідуваними є протестанти й католики, тому що їх сприймають як іноагентів.На сьогодні, із того, що відомо, — це понад 100 священників піддавалися катуванням фактично репресіям. Чи є це порушенням свободи совісті? Це є порушенням свободи совісті! Причому кричуще, на межі й фізичного знищення.— Якщо говорити про територію, що перебуває під контролем України, як держава сьогодні балансує між збереженням свободи віросповідання та необхідністю захисту національної безпеки, зокрема у випадку релігійних організацій, афілійованих із країною-агресором?— Тут ми бачимо ситуацію іншу: ми залишаємося поліконфесійною державою, тому що саме здорова конкуренція дозволяє паритетне існування і реалізацію цієї свободи віросповідання, свободи вибору.Ми знаємо, що у нашій країні існує загроза національній безпеці з боку певних релігійних організацій, які мають афіліацію із країною-агресором. Йдеться про Українську православну церкву, яка де-факто перебуває в єдності із Московським патріархатом.І знову ж таки, українська держава йде не шляхом ліквідації цієї церкви, зберігаючи баланс свободи, а шляхом відмежування, запускаючи складний механізм, щоб спочатку це був закон про необхідність перейменування, потім уже закон, який забороняє діяльність релігійних організацій з центром у країні-агресорі.Це розумно? Це не просто розумно. Скажу навіть так: ми з цим дещо і запізнилися. Ще, наскільки я пам’ятаю, здається, у 2022 році Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) проводив дослідження серед українського суспільства щодо ставлення до ситуації з Українською православною церквою, що в єдності з Московським патріархатом. Це початок війни, це глорифікація Кирилом війни, це освячення Росією усіх цих військових дій.Власне, релігія була одним із мотивів, який Росія використала у гібридній війні. Що ми бачимо? Близько 70% респондентів, якщо я не помиляюсь, говорили про те, що держава повинна втрутитися в ситуацію із Московською церквою. І понад 50% говорили, що потрібно взагалі заборонити.Але держава йде цим складним шляхом, балансуючи на межі, на вістрі збереження релігійної свободи, але має бути захист національних інтересів. Тому що держава відповідає за всіх своїх громадян, до якої б релігії вони не належали чи навіть якщо вони не належать до жодної з релігій.— За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, станом на 1 січня 2025 року (нині це найсвіжіші дані), в Україні було 34 663 релігійні організації, найбільше з яких належать до Московського патріархату — 10 118, тоді як ПЦУ — 8 511. Чому, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Україні, цей розрив досі зберігається?— Хороше запитання і, знаєте, теж відповідь на нього нелінійна. По-перше, існує певна історична інерція, тобто було присутнє тривале адміністративне домінування. Мало того, є специфіка обліку цих релігійних організацій, тому що облік відбувається за наявністю статутів. Самі громади можуть бути різні за кількістю, але якщо є статут, значить, уже є оця одиниця, яка рахується як релігійна організація.Ми можемо з вами прекрасно проілюструвати специфіку як релігійної статистики, так і релігійної соціології. Бо й одна, і інша не є повним відображенням реальності. Тобто це є інструменти вивчення реальності, але не повного відображення.Знову ж таки, за даними досліджень релігійної ситуації Центру Олександра Разумкова (коли досліджують конфесійну специфіку), у нас не було мусульман. Вони потрапили у соціологічну похибку. І коли був круглий стіл, я пам’ятаю, тодішній муфтій Духовного управління мусульман України "УММА" — Саїд Ісмагілов, який сьогодні виконує свій військовий обов’язок як громадянин України, захищаючи її територіальну цілісність, він тоді виступав і каже: "Ну як же ж так? Ми є, а в соціології нас немає".Тому що вони потрапили у соціологічну похибку. Так само є проблеми, специфіка із цією статистикою. Але скажу, що вона не тільки чисельна чи цифрова. Специфіка полягає у тому, що треба долати цю інерцію, а це не відбувається так швидко, як хотілося б.Переходи в Православну церкву України також ускладнені через низку причин — як внутрішніх, так і зовнішніх. По-перше, війна ускладнює ці процеси, особливо десь на місцях, і багато парафій застрягли у перехідному періоді.І ми говоримо про те, що кількісні показники не є відображенням реальності у тому вигляді, у якому вона існує. Тому процес іде, можливо, не так швидко, як нам би хотілося, але найголовніше — що він має незворотний характер.Людина на війні: віра, психологія, капеланство— В умовах постійної небезпеки люди шукають опори — у психології, вірі, спільнотах. Це породжує нові запити й нові форми духовної та емоційної підтримки. Яку роль, на вашу думку, відіграє релігія для людини в умовах постійної небезпеки?— Я думаю, релігія відіграє ту роль, яка притаманна їй історично. Це духовна опора, надія, компенсаторна функція. І в умовах загрози, в умовах небезпеки, в умовах ризику для життя ця потреба загострюється.Але скажу зі свого досвіду спілкування з нашими захисниками: навіть там, поблизу лінії розмежування, є як віруючі люди, так і невіруючі — ті, кого ми називаємо атеїстами. Але атеїстами не в тому розумінні, що вони проти релігії, адже "а" не означає "проти", "а" означає "не".Тобто у них якась своя система цінностей, відмінна від релігійної. Якщо ж ми говоримо про конфесійну специфіку, то вона трошечки розпливається, не має чітких обрисів там, де загроза життю є абсолютно реальною.Ми знаємо, що капелани, по суті своїй, мають духовно оформлювати усіх: військовослужбовців, весь особовий склад, яким вони опікуються, незалежно від конфесійної приналежності. При цьому капелани не приховують, до якої церкви належать, і водночас вони не повинні займатися прозелітизмом — залучаючи чи переманюючи у свою конфесію представників інших віросповідань.Це такі питання, знаєте, дуже делікатні, дуже непрості, і українські капелани різних конфесій напрацьовують новий досвід ось такого духовного оформлення в умовах небезпеки, в умовах війни.Прозелітизм — активне прагнення навернути інших людей до своєї віри, релігії чи системи переконань, а також сама діяльність, спрямована на залучення послідовників (прозелітів). Термін походить від грецького слова, що означає "новоприбулий" чи "навернений". Він може означати як щире місіонерство, так і небажане переманювання, а в деяких замкнених спільнотах (наприклад, друзи) заборонений. — Ми живемо в епоху масової популяризації психології, і за час війни люди почали частіше звертатися до психологів. Чи може психолог замінити капелана?— Цікаве питання. Трохи в іншому формулюванні я сама його ставила військовослужбовцям, нашим захисникам, коли була у складі групи контролю бойового стресу, тобто тим військовим психологом, але в душі я ще й релігієзнавець, дослідник і маю тісну співпрацю із капеланами.Ось питання, яке я ставила військовослужбовцям: хто вам більше потрібний — капелан чи психолог? Відповідь була, що потрібен і той, і той. Тому що те, що скажеш капелану, — не скажеш психологу, і навпаки.Для себе я зробила висновок, що все-таки у кожного є свій спектр діяльності, свій функціонал, якщо підходити інструменталізовано. Психолог працює з поведінкою, з травмами, капелан працює з духовними сенсами, але вони часто йдуть пліч-о-пліч, і інколи функції одного переносяться на іншого.Це війна, тут немає такого чіткого розмежування. Однак ще раз кажу, що й один, і інший повинні бути, виконуючи свою функцію і діючи у тандемі. У нас це виходило, тож я ще раз переконуюся, що така паритетна співпраця є більш ефективною. Тому що все це потрібно для чого? Аби допомогти нашим захисникам стояти на фронті.Світоглядні зміни та релігійна свідомість— Після 2014 року, а особливо після 2022-го, українське суспільство переживає глибокі світоглядні зміни, які відображаються і в релігійному житті. Чи можна говорити про формування нової української релігійної свідомості після 2014-го і, особливо, після 2022 року?— Ви знаєте, дуже хороше запитання, його можна навіть класти в етапи зміни релігійної свідомості українця цього періоду. Звісно, свідомість змінювалася. Після 2014 року спостерігався відхід від імперських моделей, які нам нав’язували ще з часів Радянського Союзу. Вже тоді, хоча Росія ще не була настільки агресивною у своїх духовних виявах, ідеї "русского міра" насаджувалися, вже тоді засівалися.Натомість 2022 року, мені здається, ці зміни вже набули більш стрибкоподібного характеру. Хоча треба розуміти, що всі процеси відбуваються дуже нелінійно, вони різновекторні. Так само як світ стає більш релігійним і менш релігійним, то і тут релігійна свідомість: з одного боку, вона вчить нас розрізняти проповідь і пропаганду, з іншого боку — ми бачимо, що сьогодні, коли вже чотири роки повномасштабної агресивної війни, у серці України, у Голосіївському монастирі, відбувається навчання дітей за російськими підручниками, їм насаджують російські фільми. Чим думають такі батьки? Що це таке відбувається? Яку сплячу агентуру у такий спосіб формують?Зміни відбуваються у напрямку розвитку, тому що навіть самі релігійні організації, які є україноцентричними та включені у контекст захисту національних інтересів і територіальної цілісності, набувають нових значень через свій непритаманний функціонал. Вони співпрацюють зі ЗСУ. Змінюється при цьому релігійна свідомість? Звісно, змінюється.Вони займаються волонтерством, допомогою внутрішньо переміщеним особам, адвокацією українських інтересів. Але водночас залишки отакої імперської свідомості присутні, і їх треба однозначно викорінювати, тому що це теж умова нашого виживання.— Які релігійні спільноти беруть найактивнішу участь у допомозі військовим і постраждалим від війни та в який спосіб?— Ми вже частково зачепили це питання. Дуже складно оцінювати це в якихось кількісних показниках, тому що чисельність релігійних організацій різна і спроможності їхньої діяльності різні. Але фактично всі конфесії включені у допомогу Збройним силам України.Я навіть, перебуваючи у складі 109-ї Донецької окремої бригади сил територіальної оборони Збройних сил України, співпрацювала із протестантськими церквами, які допомагали нам, завозячи продукти, медикаменти, фільтри для води, багато речей немілітарного призначення.Знову ж таки, капеланський напрям — це той напрям, у який включені майже всі конфесії. Відповідно до тих пропорцій, які існують у суспільстві, найбільша чисельність капеланів належить Православній церкві України, однак покрити всі посади вони не можуть. Тут протестанти виходять в актив і кажуть: "Давайте ми, ми можемо, ми хочемо, ми будемо, ми готові!".Я ще раз хочу зауважити, що всі християнські конфесії — православні, католики, греко-католики, протестанти, а також усі нехристиянські — іудейські, мусульманські громади — дуже активні у допомозі й адвокації українських інтересів на міжнародній арені. У цьому сенсі Україна демонструє конфесійну єдність.Подивіться на заяви Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіО) — вони єдині у своєму засудженні ідеології "русского міра", позиції Російської православної церкви тощо. Ці заяви показують єдність розуміння й підтримки держави, що є дуже важливим.Взагалі це прецедент, якого немає в Європі. Таких організацій, як ВРЦіО, більше немає — ми тут теж перебуваємо в такому європейському релігійному авангарді.— Релігійний авангард… Звучить багатообіцяюче.— На теренах України понад мільйон протестантів, і в Європі Україну називають біблійним поясом Європи. Я зустріла отакий зворот — він видався мені дуже цікавим. Думаю, треба, аби про нього теж знали.Наука під час війни— Війна породжує нові міждисциплінарні напрями досліджень. Один із них — мілітарне релігієзнавство. У чому полягає суть мілітарного релігієзнавства в Україні?— Я думаю, що багато чого в умовах війни мілітаризується, і якимось чином мілітаризується й релігієзнавство. Але це, радше, стосується методологічного набору, яким релігієзнавство як наука оперує у вивченні дійсності.Я вам скажу так: про сек’юритизацію релігії говорилося давно. І пам’ятаю нашу працю "Релігійна безпека/небезпека України", яка вийшла у відділенні релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України ще у 2019 році. Це вже був результат досліджень, коли українці прекрасно розуміли загрозу інструменталізації релігії — те, що ми вже сповна побачили у 2022-му.Тому, звісно, релігієзнавство теж стоїть перед викликами випрацювання нового інструментарію для дослідження нової реальності. Але я вам скажу, що релігієзнавці не сплять: вони сьогодні перебувають і в лавах Збройних сил України. Я — не єдиний приклад, я знаю багатьох своїх колег і хочу, щоб й інші їх знали.Це і Жора Филипович, це і Саїд Ісмагілов, це і Руслан Халіков. Юрій Павлович Чорноморець постійно включений у мілітарний контекст, допомагаючи Збройним силам України, і водночас він працює у сфері наративів і наукових досліджень.Релігієзнавство як наука рухається, розвивається, напрацьовує й адекватно відображає ту реальність, у якій ми живемо. Розробляється навіть і нова термінологія, наприклад: "релігійна резистентність", "сек’юритизація релігії" тощо. Це теж є відпрацюванням відповідного інструментарію.Державні проєкти: логіка, критерії, ефективність— Війна змінює не лише пріоритети, а й саму логіку реалізації державних культурних і релігійних проєктів — від формату до змісту й критеріїв ефективності. Як повномасштабна війна змінила зміст і формат культурних та релігійних проєктів, які реалізує держава?— Критерії дуже прозорі. По-перше, це ті проєкти, які посилюють стійкість українського суспільства. По-друге, те, про що ми з вами говорили, — ті проєкти, які посилюють національну безпеку. Це ті проєкти, які мають реальний соціальний ефект.На сьогодні сферою моїх зацікавлень, серед іншого, є проєкт "Громади майбутнього". Це не комерційний проєкт, це соціальний проєкт, який спрямований на те, щоб поєднати українське суспільство, засіяти точки зростання на умовах формування нової свідомості українця. З одного боку — нової свідомості, а з іншого боку — продовження "традицій толоки".Дуже цікавий проєкт. Якщо буде можливість, ми про нього поговоримо окремішно, але ці критерії успішності проєкту у "Громадах майбутнього" теж застосовуються, виправдовуються і працюють.Звичайно, це проєкти, які повинні працювати на міжнародний імідж України. Навіть остання поїздка представників українського суспільства — експертів, лідерів думок — до Брюсселя для виступу у Європарламенті має велике значення, тому що Європа зацікавлена у тому унікальному досвіді, який має Україна в розрізі протистояння гібридним загрозам у сфері релігії, культури тощо.Це та м’яка сила, яку Росія, на жаль, використовує для того, щоб посіяти розбрат, підготувати ґрунт для входження "русского міра". І ми повинні самі вміти це розпізнавати, мати певні маркери для виявлення цих загроз та вчити цього Європу.Тому всі ці проєкти, які мають такий набір критеріїв, повинні бути реалізовані — не лише за підтримки держави, а й за участі всіх небайдужих, усіх, кому болить майбутнє України.— Оскільки ми вже з вами зачепили тему критеріїв, то за якими саме критеріями держава визначає пріоритетність культурних та релігійних ініціатив під час війни? Можливо, більш конкретно.— Знаєте, більш конкретно буде складніше, тому що питання полягає у тому, які саме проєкти й про що йдеться. Тому що держава і релігійні організації діють на умовах партнерства. Все-таки держава не втручається у церковні справи — держава є партнером.І як відбувається це спілкування? Представники державних органів чи навіть Офісу президента часто є присутніми на засіданнях релігійних організацій, тієї ж Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Пані Олена Ковальська там не один раз була присутня, коли обговорюються важливі питання — чи щодо капеланства, чи щодо можливостей волонтерства, чи ще щось.І те, що потрібно для вирішення релігійним організаціям, і ті точки перетину, де держава та релігійні організації можуть посилити одна одну, — усе це відбувається на паритетних основах. Це все має працювати на імідж України, на укріплення національних інтересів, на співпрацю і на збереження свободи совісті, свободи віросповідання, якої Україна дотримується, попри всі загрози й виклики.Особиста робота і конкретні проєкти— Пані Віто, а що для Вас означає "успішний" державний проєкт у сфері культури або релігії?— Успішний проєкт — це той, який має реальні цілі, який не є показушним і який має працювати на Україну. Має конкретні етапи, конкретних виконавців, орієнтований на українця."Громади майбутнього" — це той проєкт, яким я опікуюся. Він має всі ці ознаки й спрямований на те, щоб у майбутньому реінтегрувати військовослужбовців у суспільство. Це дуже важливо, тому що це наше майбутнє, це можливості уникнення стигматизації та розривів у суспільстві.Цей проєкт спрямований на соціально вразливі верстви населення — внутрішньо переміщених та малозабезпечених осіб. На те, щоб відбудовувати зруйноване на нових засадах, підіймати сільське господарство, застосовувати альтернативні джерела.Як на мене, це ефективний проєкт. Він відповідає і моїм внутрішнім запитам, і тим запитам, які для України сьогодні є важливими. Тому закликаю підключатися, цікавитися, шукати в інтернеті: "Громади майбутнього", і будемо працювати разом заради майбутнього України.Загалом питання відновлення — це не лише про інфраструктуру, а й про сенси, цінності та культурно-релігійне життя майбутньої України. Це питання неминуче постане, воно вже постає.Після війни: майбутнє— Які довгострокові зміни у сфері культури та релігії Ви вважаєте необхідними після війни?— Подумаймо разом, тому що війна по-іншому оголює проблематику. Вона показує вразливість і релігії, і культури як сфер, якими можуть маніпулювати, які країна-агресор може використовувати у своїх імперських цілях.Я думаю, що відбудеться переосмислення ролі культури, ролі релігії у державній політиці, буде посилюватися інституційна стійкість цих сфер. Можливо, будуть відпрацьовуватися механізми захисту від впливів.Йдеться і про релігійну кібербезпеку як один із механізмів, скажімо так, убезпечення цієї сфери діяльності від ворожого впливу.Крім того, українське релігієзнавство багато говорило про те, що ми повинні мати й плекати щось своє, ми повинні вибудовувати свій власний український світ. Це те, що даватиме нам наснагу й надію, це те, що потребуватиме наших зусиль, і це те, що ми зможемо залишити своїм дітям.— Які ще ключові культурні та релігійні проєкти, окрім вищезгаданого, ви нині координуєте в Офісі президента? Чи ви зосередилися саме на "Громадах майбутнього"?— Ні, "Громади майбутнього" — це неофіційний проєкт, я б так сказала, це народний проєкт, запит суспільства, і я тут, у ньому, тому що розумію його значущість.Що стосується Офісу президента, тих сфер і тих проєктів, над якими я зараз працюю, то це тандем з інституціями, з окремими людьми. Це Український інститут національної пам’яті й пан Олександр Алфьоров, це Національний воєнно-історичний музей і пан Ярослав Тинченко.Ми об’єднані зараз у проєкті "Михайлівська стіна пам’яті". Зараз вона потребує оновлення, упорядкування. Йдеться про те, щоб цей простір наповнити глибокими сенсами, вшановуючи наших захисників і захисниць.Мені дуже болить цей проєкт, тому що на цій стіні пам’яті будуть прізвища дорогих і важливих для мене людей. Але скількох ще ми не знаємо — де вони перебувають, не знаємо їхніх прізвищ. Ще один простір буде присвячений зниклим безвісти, але це буде знак, що ми їх пам’ятаємо і чекаємо.Проєкти з меморіалізації та вшанування є для мене особистою сферою зацікавлення. Буквально у січні вже має вийти "Книга пам’яті полеглих киян", де я мала честь плекати пам’ять і упорядковувати біографії наших захисників і захисниць, починаючи з 2014 року.Це лише перші 100 біографій, перші 100 українських героїв. Причому українських героїв не лише відзначених цією високою нагородою, а героїв уже тим, що вони встали на захист української держави, полишивши всі свої цивільні справи.Книга настільки була сенситивна, чутлива для мене: я ці сто біографій просто прожила. Скоро вона вийде друком, але вона лише перша. Це такий проєкт, який буде протяжним, але він продовжуватиметься доти, доки останнє ім’я героя не буде вшановане гідно на рівні держави.— Коли запланований вихід книги?— Пілотний проєкт був представлений наприкінці грудня, а у січні має бути весь наклад. Ми очікуємо на презентацію книги в КМДА.Дуже зацікавлений у презентації наш Центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України, бо саме він дав можливість працювати над цією книгою, оскільки це також збігається з політикою Центру інформаційно-комунікаційної підтримки.Комунікація і партнерство— Як вибудовується комунікація між Офісом президента та релігійними організаціями у межах ваших проєктів?— Як радник заступника керівника Офісу президента України, пані Олени Ковальської, я є таким ланцюжком, зв’язківцем між представниками релігійних організацій і Офісом президента. Це лише один із форматів, тому що моя релігієзнавча специфіка, напрацьована роками, дозволяє мені виходити й напряму спілкуватися з багатьма релігійними очільниками.Крім того, є й офіційний формат — листи, запрошення, участь у різних заходах. Я як представник Офісу президента України була присутня на низці заходів, круглих столах. Формати є абсолютно різними: робочі групи, офіційні зустрічі, неформальне спілкування.Ось зараз муфтій Духовного управління мусульман України шейх Мурат Сулейманов мною передав запрошення пані Олені Ковальській зустрітися у мечеті на Дегтярівській, що у Києві, для розмови, для окреслення спільних дій.Мені дуже імпонує, коли відбувається і формальне, і неформальне спілкування, адже ці дві форми підсилюють одна одну і є більш результативними. Тримаємо руку на пульсі й, де можемо, сконтактовуємо усіх на єдиному ґрунті, у єдиних баченнях, у спільних задачах і цілях..

Вранці 27 січня під час повітряної тривоги ворог завдав удару по Львівській області. Ціллю окупантів став об’єкт інфраструктури.За повідомленням голови Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького, загроза була пов’язана з атакою бойових безпілотників. Станом на ранок відомо про таке:ворог поцілив в об'єкт інфраструктури у регіоні;попередньо, інцидент обійшовся без жертв та постраждалих;на місці влучання наразі працюють усі профільні служби для ліквідації наслідків.Раніше у Золочівському районі було оголошено про відбій тривоги. Влада зазначає, що інформація може оновлюватися в міру надходження нових даних від екстрених служб.Також повідомлялось, що внаслідок чергового ворожого обстрілу Одеси у ніч на 27 січня зафіксовано масштабні руйнування цивільної інфраструктури в кількох районах міста. Було відомо про трьох постраждалих, рятувальна операція триває.Нагадаємо, у ніч на 26 січня російські окупанти атакували Україну 138 ударними дронами типу Shahed, "Гербера" та безпілотниками інших типів. Сили оборони знешкодили 110 ворожих дронів.Крім того, впродовж минулої доби рашисти цілеспрямовано обстрілювали Херсонську теплоелектроцентраль. Ворог бив артилерією та дронами.Ще 26 січня у Харкові через ворожі удари постраждали двоє людей. Повідомлялось про значні пошкодження..

Станом на ранок 27 січня через погіршення погодних умов рух поїздів по всій країні ускладнено. Наразі зафіксовано численні пошкодження інфраструктури, а найбільші затримки рейсів сягають майже вісім годин. За даними "Укрзалізниці", аномальна погода призвела до значних технічних проблем у різних регіонах. Виявлено щонайменше 10 локацій, де через падіння дерев було пошкоджено лінії електропередач, а також системи зв’язку та сигналізації.Для забезпечення руху поїздів вжито екстрених заходів:на пошкоджені ділянки виведено резервні теплотяги;на 10 перегонах рух переведено на ручне керування за допомогою телефонного зв’язку;у пасажирський вагон поїзда №127/128 Запоріжжя — Львів влучило дерево, проте обійшлося без травм та пошкоджень вагона.Найскладніша ситуація на ОдещиніНайважчі погодні умови спостерігаються в Одеській області. Там через суцільну ожеледь сталася критична обмерзлість ліній електропередач, над усуненням якого вже працює спецтехніка.Які поїзди затримуються найбільшеСтаном на зараз найбільше відставання від графіка мають рейси одеського напрямку:№38 Одеса — Ужгород: затримка понад сім годин 50 хвилин.№78 Одеса — Ковель: затримка шість годин.№166 Одеса — Чернівці: затримка п'ять годин 55 хвилин.№12 Одеса — Львів: затримка п'ять годин 38 хвилин.№106 Одеса — Київ: затримка п'ять годин сім хвилин.Попри складні умови, усі поїзди "Укрзалізниці" продовжують рух. Актуальну інформацію щодо часу прибуття можна відстежувати на сервісі uz-vezemo.Нагадаємо, раніше стало відомо, що "Укрзалізниця" розгорнула перший "Пункт незламності" у польському Холмі. У перший день його відвідали понад 100 пасажирів..

Через відсутність чітких комюніке після саміту на Алясці, Росія почала інформаційну атаку, зображуючи Україну перешкодою для миру. У такий спосіб Кремль намагається змусити Київ до поступок, виправдовуючи свою непоступливість вигаданою "формулою Анкориджа".Такий висновок зробили аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War).Як зазначають в ISW, провідний російський перемовник та генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) Кирило Дмитрієв 26 січня заявив, що президент України Володимир Зеленський затримує мирний процес, не погоджуючись на територіальні поступки. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що територіальне питання, яке, за його словами, є частиною "формули Анкориджа", є принципово важливим для Росії. Пєсков заявив, що було б "помилкою" очікувати будь-яких значних результатів від нещодавніх тристоронніх переговорів між Україною, Росією та США в Абу-Дабі. Депутат Державної думи Росії від окупованого Криму Михайло Шеремет заявив, що Зеленський вийшов з переговорного процесу, відмовившись виводити українські війська з утримуваних Україною частин Донбасу (Луганської та Донецької областей). Кремлівські чиновники стверджують, що на саміті на Алясці було досягнуто спільного американсько-російського порозуміння та згоди щодо припинення війни в Україні, попри відсутність публічно доступних спільних документів чи комюніке за результатами саміту. Кремлівські чиновники не уточнили деталі нібито "формули Анкориджа", але наполягали на тому, що виведення України з усього Донбасу є важливою умовою для мирного врегулювання. Джерело, близьке до Кремля, нещодавно повідомило Reuters, що Кремль розглядає "формулу Анкориджа", яка передбачає передачу Україною всього Донбасу Росії та заморожування поточних ліній фронту в інших частинах Півдня та Сходу України. Кремль давно вимагає, щоб Україна передала частини Донецької області, які російські війська наразі не окупують. "ISW продовжує оцінювати, що російські війська, ймовірно, зможуть завершити захоплення Донецької області лише у серпні 2027 року, за умови, що окупанти зможуть підтримувати темпи просування кінця 2025 року", — йдеться у зведенні.У ISW повідомили, що Кремль вимагає, щоб Україна передала неокуповані частини Донецької області, щоб заощадити Росії час та ресурси, необхідні для її військового захоплення. Україна зробила значні поступки в результаті нещодавніх мирних переговорів під керівництвом США, таких як робота над зміною українського законодавства, щоб дозволити проведення виборів під час поточного періоду воєнного стану. "Кремль намагається звинуватити Україну у затримці мирного процесу, попри продемонстроване небажання Росії йти на будь-які компроміси щодо початкових воєнних цілей Росії", — додали аналітики.Нагадаємо, раніше в Інституті вивчення війни зазначали, що кремлівські чиновники продовжують повторювати відданість Росії своїм початковим воєнним цілям та відкидають західні гарантії безпеки для України. Це відбувається на тлі постійних відновлень переговорів.Читайте також: "Формула Анкориджа": як зустріч Трампа з Путіним на Алясці заважає миру в Україні.

Через наслідки масованих російських атак на енергетичні об’єкти 27 січня в Україні знову застосовуватимуть заходи обмеження споживання електроенергії. Обмеження стосуватимуться як побутових, так і промислових споживачів.Про це повідомляє "Укренерго" у своєму Telegram-каналі.Які обмеження діятимутьЗгідно з офіційним повідомленням, протягом доби 27 січня в усіх областях України будуть запроваджені наступні заходи:для побутових споживачів: діятимуть графіки погодинних відключень;для бізнесу: застосовуватимуться графіки обмеження потужності для промислових об’єктів.Причина обмеженьЯк зазначили у компанії, запровадження графіків є вимушеним кроком, спричиненим значними пошкодженнями енергосистеми внаслідок російських ракетно-дронових атак на енергооб’єкти. Енергетики продовжують відновлювальні роботи, проте дефіцит потужності в мережі залишається відчутним.Де дізнатися розклад за вашою адресоюЕнергетики наголошують, що ситуація в системі може змінюватися залежно від поточного рівня споживання та стану мереж."Точний час та обсяг застосування відключень за конкретними адресами необхідно дізнаватися на офіційних сторінках та ресурсах обленерго у вашому регіоні", — йдеться у повідомленні.Громадян також закликають до ощадливого використання електроенергії в години, коли світло з'являється за графіком, щоб зменшити навантаження на систему.Нагадаємо, станом на понеділок, 26 січня, в Україні зросло споживання електроенергії. Зранку його рівень виявився на 5,8% вищим, ніж в той самий час попереднього робочого дня — в п'ятницю. Причина — застосування меншого обсягу обмежень у частині регіонів..

Внаслідок чергового ворожого обстрілу Одеси у ніч на 27 січня зафіксовано масштабні руйнування цивільної інфраструктури в кількох районах міста. Наразі відомо про трьох постраждалих, рятувальна операція триває.Про це у Telegram-каналі повідомив керівник одеської міської військової адміністрації Сергій Лисак.Наслідки влучань та руйнуванняЗа повідомленням посадовця, ворог поцілив по житлових кварталах та об'єктах інфраструктури. На цей час ситуація має такий вигляд:Житловий сектор. Пошкоджено декілька багатоквартирних будинків та приватні оселі. У Хаджибейському районі ситуація найскладніша — там зруйновано частину житлової будівлі.Соціальні об’єкти. Під удар потрапив дитячий садочок та будівля церкви в центрі міста.Інфраструктура. Пошкоджено інфраструктурний об'єкт та будівельний майданчик. Внаслідок влучань виникли масштабні пожежі.. Постраждалі та рятувальна операціяЗа словами Лисака, станом на 06:50 відомо про трьох постраждалих. Серед них — жінка з осколковими пораненнями, яку госпіталізували до медичного закладу. Ще одну жінку рятувальники деблокували з-під завалів, її життю нічого не загрожує.Співробітники ДСНС працюють у посиленому режимі:зі заблокованих приміщень врятовано людей, серед яких є дитина;проведено евакуацію багатьох мешканців пошкоджених будинків;під завалами у Хаджибейському районі можуть перебувати люди. Пошуково-рятувальні роботи не зупиняються ні на хвилину."На місцях працюють усі екстрені служби та оперативні штаби. Інформація щодо кількості постраждалих та масштабів руйнувань уточнюється", — зазначається у повідомленні.Нагадаємо, у ніч на 26 січня російські окупанти атакували Україну 138 ударними дронами типу Shahed, "Гербера" та безпілотниками інших типів. Сили оборони знешкодили 110 ворожих дронів.Крім того, впродовж минулої доби рашисти цілеспрямовано обстрілювали Херсонську теплоелектроцентраль. Ворог бив артилерією та дронами.Також 26 січня у Харкові через ворожі удари постраждали двоє людей. Повідомлялось про значні пошкодження..

Збройні сили України у новому рейтингу від Global Firepower за 2026 рік увійшли до двадцятки найпотужніших армій світу. Україна посіла 20-те місце серед 145 держав. Як повідомили автори рейтингу, аналітики оцінювали не лише чисельність військ і кількість техніки, а й ширший набір параметрів: від економічних можливостей і демографічних показників до логістики та рівня оборонних витрат. Загалом оцінювання проводили за 60 факторами."Наша унікальна внутрішня формула дозволяє меншим, технологічно розвиненим країнам конкурувати з більшими, менш розвиненими державами, а спеціальні модифікатори у вигляді бонусів та штрафів залучаються для подальшого уточнення списку, який складають щорічно", — наголосили автори.Основними перевагами української армії аналітики назвали масштаб і реальну боєздатність війська, чисельність особового складу та резерву, а також наявну військову техніку. Також вони звернули увагу на морський компонент — насамперед через використання безпілотних морських систем. Додатковими плюсами стали розвинена залізнична мережа, видобуток вугілля та значні обсяги фінансування оборонного сектору.Проте, у звіті вказали й на слабкі місця українських військ. До них віднесли загальну слабкість військового та цивільного флоту, а також високу залежність від споживання вугілля, нафти й газу.За сукупністю показників Україна опинилася поруч із такими країнами, як Іспанія (18 місце), Єгипет (19-те), Польща (21-ше) та Тайвань (22-ге), що свідчить про місце Києва серед середніх, але впливових гравців на світовій арені. Перша десятка найсильніших країн світу за версією Global Firepower має такий вигляд:Сполучені Штати АмерикиРосійська ФедераціяКитайська Народна РеспублікаІндіяПівденна КореяФранціяЯпоніяВелика БританіяТуреччинаІталіяНагадаємо, раніше президент Володимир Зеленський повідомляв, що вперше за час повномасштабного вторгнення Україні вдалося зупинити кількісне зростання російського окупаційного угруповання. Цього результату було досягнуто завдяки інтенсивному застосуванню українських дронів, які завдають ворогу критичних втрат на фронті. .

У вівторок, 27 січня, в Україні очікується мінлива та контрастна погода. Нова хвиля похолодання надійде після кількох днів відносного потепління.Про це повідомила народний синоптик Наталія Діденко. За її словами, сьогодні у західних областях очікується найтепліша погода — +1…+6°C. У південній частині прогнозують +1…+3°C, на Запоріжжі — -2…-5°C, в Криму прогріє до +3…+6°C. Найхолодніше буде у східній частині, там стовпчики термометрів показуватимуть -5…-9°C. У центральних областях "вдарить" 0…-5°C. На Житомирщині, Київщині та у північних областях температура повітря коливатиметься у межах 0°C, на Чернігівщині та Сумщині — -3…-6°C.Скрізь буде хмарно, часом пройде мокрий сніг чи дощ. Лише на Сході істотних опадів не прогнозують. Також очікується сильний південно-східний вітер, лише в західних областях — помірний.У Києві 27 січня пройде мокрий сніг чи льодяний дощ, ймовірна ожеледь. Також у столиці очікується рвучкий південно-східний вітер. Температура повітря коливатиметься у межах -1…-4°C."Із 30 січня розпочнеться зниження температури повітря до помірних та подекуди сильних морозів. Орієнтовно, чергове похолодання протримається до 4 лютого", — спрогнозувала Діденко.Нагадаємо, за словами метеоролога Ігоря Кібальчича, в Україні упродовж цього тижня очікується потепління з опадами у вигляді дощу й мокрого снігу. Відлига супроводжуватиметься туманами та ожеледдю.Додамо, раніше в "Укргідрометцентрі" повідомляли, що в Україні прогнозується тепла зима з частими аномаліями та короткими морозними періодами. Середня температура зимових місяців в нашій країні — грудня, січня та лютого — цього року очікується на 1,5-2°C вище норми..

У вівторок, 27 січня, в народі святкують День Федора Поминальника, у світі — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Привітання з іменинами сьогодні приймають Дмитро, Іван, Петро.TrueUА розповідає про народні традиції, прикмети та заборони цього дня.Народні традиції 27 січня У цей день раніше було заведено ходити на цвинтар і прибирати на могилах близьких.В день Федора небіжчики сумують за своєю землею і можуть відвідувати рідних. Вважалося, що якщо "загиблий зайде" у свій будинок, то може заблукати там і потім мучити мешканців дому.Щоб людина, яка померла не потрапила в будинок, перед порогом насипали смугу золи, або вішали над вхідними дверима гілку ялівцю.Для міцного здоров'я в цей день варто з'їсти ложку меду і маленький шматочок імбиру.Що не можна робити 27 січняУ цей день можна легко отримати вроки, тому не можна знімати оберіг.Уникайте 27 січня сварок і помиріться з сусідами, якщо ви живете не дружньо.Не варто підмітати або мити підлогу — виметете удачу і здоров'я, краще взагалі нічого не прибирати й не викидати у цей день.Прикмети погоди на 27 січняБілі хмари в цей день віщують морозну, але суху погоду, сірі — мокрий сніг.Якщо до 27 січня довго було тепло, а в цей день різко вдарили морози, то це похолодання буде недовгим.Сильний вітер в цей день — до дощового року.Півень дуже рано почав співати — до швидкого потепління.Нагадаємо, у перший місяць 2026 року в Україні буде багато цікавих і важливих свят. Зокрема, громадяни відзначатимуть День пам'яті Героїв Крут.Читайте також: Чому дата змінюється: коли і як святкують китайський Новий рік.

На Миколаївщині чадним газом отруїлася жінка з дитиною. Їх госпіталізували до лікарні.Про це повідомила Державна служба з надзвичайних ситуацій. Зазначається, що подія трапилася у житловому будинку в селі Сливине Миколаївського району.Попередня причина — пічне опалення. Наразі потерпілі перебувають у лікарні. Їх стан оцінюється як середньої тяжкості."Шановні громадяни, пам’ятайте: чадний газ невидимий та підступний. Регулярно перевіряйте справність печей та наявність тяги. Ваша безпека — у ваших руках!" — додали у ДСНС.Нагадаємо, 22 січня на Київщині одразу дві родини отруїлися чадним газом. Трагічні випадки сталися у двох районах.Раніше у Деснянському районі Києва сталася трагедія. Через генератор, який працював у квартирі, загинула ціла сім'я.Також 14 січня в Голосіївському районі Києва стався вибух газової суміші. Внаслідок цього дна людина отримала опіки, зруйнований балкон.Крім того, 5 січня у Солом'янському районі Києва сталася масштабна пожежа. Горіло складське приміщення..

У Франції парламент голосуватиме за заборону соцмереж для дітей віком до п'ятнадцяти років. Окрім цього, заборона поширюється на використання мобільних телефонів у середній школі.Як повідомляє видання Le Monde, у понеділок, 26 січня, Національні збори Франції мають розглянути законопроєкт про врегулювання користування соціальними мережами неповнолітніми.Медійники зауважили, що відповідний законопроєкт запропонувала депутатка партії "Відродження" Лор Міллер. Роботу над ним розпочали торік у листопаді — після отримання результатів парламентського розслідування щодо психологічного впливу TikTok на неповнолітніх. Розслідування ініціювали через ризики того, що алгоритми соцмережі можуть підштовхувати молодь до самогубств. Згодом до проєкту внесли низку поправок, щоб уникнути можливих юридичних проблем через його невідповідність законодавству Європейського Союзу.Своєю чергою, президент Франції Еммануель Макрон закликав парламент якомога швидше ухвалити законопроєкт, щоби набрав чинності до початку нового навчального року.Нагадаємо, торік у грудні в Австралії дітям до 16 років заборонили користуватися соцмережами. TikTok, Facebook, Instagram та інші платформи повинні видалити дитячі акаунти, а порушники ризикують отримати штрафи розміром до 49,5 мільйона доларів..