Останні новини

На південно-східному куполі Софійського собору в Києві розпочали протиаварійні та реставраційні роботи. Востаннє цю частину пам’ятки ремонтували ще у 1970-х роках. Перед початком робіт фахівці встановили риштування та спорудили захисний шатер, який дасть змогу продовжувати ремонт навіть за несприятливих погодних умов. Основний етап робіт на цій ділянці планують завершити до початку зими.Як повідомили в заповіднику, востаннє елементи південно-східного купола оновлювали близько 50 років тому. Водночас реставрацію вже провели на північно-східному куполі. Там укріпили та частково замінили конструктивні елементи, обробили деревину засобами вогне- й біозахисту, відновили мідне покриття та декоративне оздоблення.Генеральна директорка заповідника Неля Куковальська наголосила, що збереження Софійського собору має особливе значення для української культурної спадщини та національної ідентичності."Україна сьогодні захищає не лише свою територію, а й історичну пам’ять, культурні надбання та власну ідентичність, тож нинішні роботи мають особливе значення", — зазначила вона.Скільки коштує реставрація Софійського соборуПроєкт передбачає поступове оновлення всіх куполів, а згодом і покрівлі собору загалом. У 2026 році на роботи виділили 15 мільйонів гривень зі спеціального фонду Міністерства культури України в межах програми "Фонд розвитку закладів загальнодержавного значення". Завершити частину запланованих робіт до настання холодів допомогли також меценати заповідника.Науково-проєктну документацію для реставрації підготували ще у 2022 році в межах програми "Велика реставрація". За планом, проєкт із відновлення покрівлі, конструктивних систем і позолоти куполів Софійського собору мають повністю завершити наприкінці 2028 року. Це залежатиме від стабільного та своєчасного фінансування.Софійський собор разом із прилеглими монастирськими спорудами внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 12 грудня 1990 року. Він став першим українським об’єктом у цьому переліку.Нагадаємо, внаслідок російської атаки 4 вересня була пошкоджена пам’ятка архітектури національного значення — Будинок Консисторії на території Національного заповідника "Софія Київська".Додамо, за підтримки ЮНЕСКО в Національному заповіднику "Софія Київська" реалізовують унікальний проєкт в умовах воєнного стану. Там установили 28 сейсмодатчиків, які відстежують вплив ракетних ударів, вибухів та інших вібраційних навантажень на пам’ятки комплексу..

Енергетикам вдалося частково стабілізувати ситуацію в енергосистемі після вчорашніх масштабних російських атак. У більшості регіонів, зокрема й у Києві, скасовано аварійні відключення.Про це повідомила пресслужба "Укренерго". За даними компанії, загалом ситуація в енергосистемі залишається складною, особливо у Києві та Київській області. Також аварійні відключення продовжують діяти у Харківській області."Протягом учорашнього дня та сьогодні вночі ворог продовжував атакувати енергетичну інфраструктуру. Внаслідок нових обстрілів, а також пошкоджень попередніх днів станом на ранок залишаються знеструмлені споживачі у Вінницькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській та Херсонській областях", — йдеться у повідомленні.У компанії зауважили, що кнергетики працювали всю ніч і далі продовжують аварійно-відновлювальні роботи всюди, де це дозволяє безпекова ситуація. Водночас через наслідки російських атак у частині регіонів сьогодні вимушено діють графіки погодинних відключень обсягом до 4 черг, а для промисловості — графіки обмеження потужності."Ситуація в енергосистемі може змінюватися, зокрема через нові атаки. Просимо споживати електроенергію економно та стежити за оновленнями на офіційних сторінках вашого оператора системи розподілу", — додали в "Укренерго".Нагадаємо, 3 листопада у Києві тимчасово припинили водопостачання через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок ворожих атак. Через знеструмлення основні водопровідні об’єкти "Київводоканалу" припинили роботу.Станом на ранок 4 листопада у столиці України частково відновили водопостачання. Фахівці всю ніч проводили ремонті роботи. Водночас із 08:00 у районах, де ще відсутнє водопостачання, бювети підключили до генераторів..

Українська акторка Наталка Денисенко зізналася, що раніше переживала настільки складний період, що боялася опинитися у психіатричній лікарні. Нині вона намагається підтримувати свій емоційний стан завдяки здоровим звичкам і змінам у харчуванні.Про це артистка розповіла в програмі "Ранок Вдома". Нині акторка приділяє більше уваги здоровому способу життя: відмовилася від алкоголю, куріння та звичайного цукру, а також переглянула свій раціон. Зокрема, намагається їсти якісні продукти, серед яких м’ясо, овочі та риба."Я вже тривалий час взагалі не вживаю алкоголь, не палю, вживаю якісну їжу. Розумію, що в нинішніх реаліях це важко, бо дуже дорого купувати якісну їжу. Я не вживаю цукор. Їм цукерки без цукру чи якісний шоколад. Не вживаю антидепресанти. Але бували моменти, коли мені здавалося, що я зараз потраплю в психлікарню", — поділилася артистка.Також Денисенко зазначила, що поки не планує виїжджати з України, щоб перечекати погіршення безпекової ситуації в Києві. Акторка залишається з родиною та, як і інші українці, сподівається на краще.Нагадаємо, нещодавно український актор Григорій Бакланов травмувався під час вистави "Місто" у Львові. Інцидент стався 2 листопада на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.Також раніше співачка Наталія Бучинська повідомила про зміни у своєму концертному графіку. Через отриману травму артистка змушена перенести кілька запланованих виступів..

У Комишувасі вже третю добу поспіль безперервно тривають аварійно-рятувальні заходи на місці ворожого обстрілу. Кількість загиблих із 31 зросла до 37 людей.Про це повідомила поліція Запорізької області. За даними слідства, вже ідентифіковані 12 людей.Водночас досі зниклими безвісти вважаються 59 людей. Як наголосили правоохоронці, частина з них, імовірно, буде упізнана серед уже знайдених. Під завалами можуть залишатися ще 38 людей.У поліції також зазначили, що тіла деяких деблокованих людей неможливо ідентифікувати візуально. Тому фахівці центру розшуку осіб, безвісти зниклих за особливих обставин проводять роботу з родичами загиблих: відбирають біологічні зразки для подальшого виведення ДНК-профілів та проведення порівняльних досліджень."Ця процедура потребує не лише фахових знань, а й значної психологічної витримки. Поліцейські супроводжують родини на кожному етапі, надають всю необхідну підтримку та пояснюють порядок проведення ідентифікації. Спеціалісти докладають всіх зусиль, аби якнайшвидше встановити особи загиблих і передати тіла рідним для гідного поховання", — йдеться у повідомленні.Зауважимо, на Запоріжжі День жалоби за загиблими внаслідок російського удару по Комишувасі триватиме три дні — 3, 4 та 5 листопада. Нагадаємо, що внаслідок обстрілів Комишувахи загинули два рятувальники, які на той момент допомагали людям. Іще двоє — поранені та перебувають у лікарні..

Ізраїль передав Сполученим Штатам і країнам Перської затоки розвідувальні дані про ймовірну підготовку Ірану до використання хімічної зброї. Водночас американські посадовці не дійшли згоди щодо достовірності цих оцінок: частина з них сумнівається, що Тегеран справді планує такий напад.Про це повідомляє The New York Times із посиланням на американських і регіональних посадовців.За даними видання, протягом останніх тижнів представники ізраїльських спецслужб під час контактів з американськими колегами заявляли, що загроза використання Іраном хімічної зброї стала нагальнішою, ніж його ядерна програма.Ізраїль стверджує, що Тегеран прискорює розробку технологій для оснащення балістичних ракет боєголовками з токсичними речовинами. Серед можливих способів доставки також називають ударні безпілотники та таємне перевезення хімічних боєприпасів через кордони для диверсій.Як реагують у СШАІзраїльські розвідувальні дані спричинили дискусії в адміністрації США. Частина американських посадовців поставилася до попереджень серйозно, зважаючи на зростання напруженості на Близькому Сході та загрози для американських військових об'єктів у регіоні.Водночас інші представники Білого дому скептично оцінили ці повідомлення. Вони припускають, що уряд прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу може використовувати розвіддані, щоб переконати адміністрацію Дональда Трампа відновити масштабну військову операцію проти Ірану.Деякі американські посадовці навіть порівняли ситуацію з розвідданими про нібито наявність зброї масового знищення в Іраку, які передували вторгненню США у 2003 році.За словами одного з регіональних посадовців, Ізраїль ознайомив країни Перської затоки зі своїми оцінками щодо підготовки іранської хімічної зброї до бойового застосування, але не надав доказів. Уряди деяких країн регіону визнали ці пояснення непереконливими та засумнівалися, що Тегеран справді готує такий сценарій.Ізраїль не посилює заходи хімічного захистуВодночас дії ізраїльської влади всередині країни не свідчать про очікування неминучого хімічного удару. Під час планових навчань Командування тилу Армії оборони Ізраїлю не зосереджується на такій загрозі, а влада не відновлювала роздавання протигазів населенню.Один із високопосадовців оборонного відомства Ізраїлю також заявив журналістам, що наразі Іран не має хімічного потенціалу, який становив би безпосередню небезпеку для країни.В офісі прем'єр-міністра Ізраїлю відмовилися коментувати конкретні розвідувальні дані. Водночас представник канцелярії заявив:"Ізраїль уважно стежить за кожною загрозою з боку іранського терористичного режиму і готовий їй протистояти".Влада Ірану заперечує звинувачення в розробці бойових хімічних речовин і називає такі заяви інформаційно-психологічною операцією Ізраїлю.Читайте також: Переговорам бути: США та Туреччина узгодили позиції щодо України й Ірану.

У Києві тимчасово обмежать рух транспорту на Кільцевій дорозі в напрямку Борщагівки. Обмеження пов'язані з прокладанням резервної тепломережі на Теремках і триватимуть орієнтовно 10 днів.Про це повідомили в Київській міській державній адміністрації.Рух обмежать на ділянці Кільцевої дороги від Одеської площі в напрямку житлового масиву Борщагівка. Для проїзду автомобілів облаштували об'їзну дорогу з двома смугами руху. Вона проходить паралельно Кільцевій дорозі вулицею Лятошинського. Водночас у напрямку Одеської площі транспорт рухатиметься без обмежень."Роботи з прокладання резервної тепломережі мають важливе значення для підвищення енергостійкості столиці. Нова тепломережа забезпечуватиме резервне теплопостачання жителям мікрорайону Теремки в умовах постійної загрози обстрілів та пошкодження ворогом об'єктів критичної інфраструктури в холодний період", — наголосили у КМДА.Водіїв закликають враховувати тимчасові обмеження під час планування маршрутів, звертати увагу на дорожні знаки та дотримуватися правил дорожнього руху.Нагадаємо, 27 жовтня в Києві тимчасово перекрили Південний міст після російської атаки. Для водіїв визначили альтернативні маршрути, при цьому шляхи об'їзду відрізняються залежно від типу транспорту..

У Службі безпеки України підтвердили, що детективи Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводять обшуки у їх співробітників.Відповідну заяву пресслужба СБУ оприлюднила у Telegram. Зазначається, що ці слідчі заходи відбуваються у межах низки кримінальних проваджень та відповідних ухвал суду."Служба безпеки виступає за обʼєктивне та неупереджене розслідування і сприяє процесуальним діям", — йдеться у повідомленні.Зауважимо, вранці 4 листопада у НАБУ заявили, що високопосадовець Служби безпеки України погрожує застосуванням зброї та перешкоджає проведенню обшуку, який проводять детективи. Крім того, на місце проведення обшуку прибули спецпризначенці СБУ.За даними ЗМІ, слідчі дії відбуваються у начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ полковника Антона Кравчука. Також обшуки проводять у першого заступника начальника Головного управління "Д" Департаменту захисту національної державності СБУ Олександра Ковальчука.Згодом у НАБУ додали, що викрили злочинну організацію, учасники якої систематично підкуповували високопосадовців правоохоронних органів. За хабарі ті мали забезпечувати безперешкодну роботу шахрайських колцентрів та інших незаконних бізнесів.Нагадаємо, раніше НАБУ і САП викрили співробітника Служби безпеки України, який, за даними слідства, підбурював представників бізнесу дати хабар правоохоронцям. За 150 тисяч доларів він нібито обіцяв повернути вилучені під час обшуку гроші та закрити кримінальне провадження..

Росія зберігає значні запаси далекобійного ракетного озброєння та продовжує нарощувати його виробництво, попри міжнародні санкції. Станом на жовтень 2026 року арсенал країни-агресорки налічує до 700 балістичних ракет і кілька тисяч крилатих ракет різних типів.Про це повідомили в Головному управлінні розвідки Міноборони України. За оцінками української розвідки, російський військово-промисловий комплекс здатний виготовляти сумарно понад 200 крилатих і балістичних ракет щомісяця. З них до 110 одиниць припадає на балістичне озброєння.Зокрема, запаси ракет 9М723 "Іскандер-М" оцінюють приблизно у 115 одиниць. Розвідники нанаголосили, що російські підприємства щомісяця виготовляють близько 65 таких ракет, що відповідає плановим показникам. Паралельно РФ розробляє модернізований ракетний комплекс із прогнозованою дальністю ураження 550–700 кілометрів.Арсенал ракет РМ-48У для зенітних ракетних комплексів С-400 становить до 400 одиниць. Щомісячне виробництво цього озброєння сягає близько 40 ракет.Також Росія накопичила понад 600 протикорабельних ракет 3М55 "Онікс", зокрема модернізованих версій. Для ефективнішого застосування проти наземних цілей їх оснастили потужнішою бойовою частиною та збільшили дальність польоту. За сім місяців 2026 року виготовили понад 55 таких ракет.Запаси гіперзвукових ракет 3М22 "Циркон" перевищують 120 одиниць. Водночас темпи їхнього виробництва залишаються відносно невисокими: за сім місяців поточного року росіяни виготовили понад 30 ракет.Виробництво аеробалістичних ракет Х-47М2 "Кинджал" тимчасово призупинили через проблеми з точністю. Наявні виробничі потужності переорієнтували на виготовлення інших типів балістичного озброєння.Серед основних засобів для масованих ракетних ударів РФ залишаються крилаті ракети Х-101. План їхнього щомісячного виробництва перевищує 80 одиниць, а на окремих підприємствах фактичні обсяги випуску навіть перевищують заплановані показники."Водночас у ракетах фіксують технічні дефекти, зокрема проблеми зі сходженням з авіаційних носіїв. Через це окремі партії повертають на заводи для усунення несправностей", — відзначили у ГУР.Запаси крилатих ракет 3М14 "Калібр" перевищують 450 одиниць. Щомісяця Росія виготовляє близько 29 таких ракет. Значну частину виробленого озброєння країна-агресорка спрямовує до стратегічного резерву, зокрема для подальшого оснащення флотів.Нагадаємо, раніше у Головному управлінні розвідки України оприлюднили підприємства й обладнання іноземного виробництва, на якому Росія виготовляє балістичні ракети. На сьогодні російський військово-промисловий комплекс зберігає значну залежність від іноземних технологій..

Українська телеведуча Катерина Осадча поділилася рідкісним сімейним фото з нагоди 91-річчя бабусі Раї. На світлині шанувальники також помітили схожість між родичками.На опублікованому знімку в Instagram іменинниця усміхається та тримає святковий торт зі свічками. Осадча ніжно привітала рідну людину й побажала їй "многая благая літа". Підписники також звернули увагу на помітну зовнішню схожість бабусі та онуки.Раніше, під час попереднього ювілею бабусі, телеведуча розповідала про її особливе місце в родині. За словами Катерини, рідна людина для неї — водночас "найстрогіший критик і найміцніша підтримка".Бабуся Осадчої пережила Другу світову війну та голод у повоєнному Києві. Попри поважний вік, вона залишається активною, навідується до рідних і бере участь у житті чотирьох правнуків.Серед життєвих принципів іменинниці ведуча називала постійний рух, прагнення розвиватися, не лінуватися та досягати поставлених цілей.Нагадаємо, нещодавно український співак Віктор Павлік опублікував рідкісну світлину зі своєю 86-річною мамою. До публікації Павлік додав композицію "Чуєш, мамо".Читайте також: Талант у спадок: діти українських знаменитостей, які теж вийшли на сцену.

Молдовська державна компанія Energocom обговорює з українськими постачальниками можливість придбати від 10 до 50 мільйонів кубометрів природного газу. Кишинів розраховує домовитися про ціну нижче ринкової, однак остаточні умови ще не узгоджені.Про це заявив міністр енергетики країни Дорін Жунгієту в ефірі Radio Moldova, повідомляє ALBASAT.За його словами, державна компанія Energocom уже веде комерційні переговори з українськими постачальниками. Остаточний обсяг закупівлі залежатиме від наявності вільного газу, чинних контрактів та погодженої формули ціноутворення. Міністр не став розкривати деталі можливих домовленостей, оскільки переговори ще тривають. Водночас він зазначив, що Молдова прагне отримати газ за ціною нижче ринкової."Якби такої вигоди не було, ми б не вели переговори", — пояснив Жунгієту.Наразі сторони не визначили остаточну кількість газу, його вартість і можливі строки постачання.Що відомо про експорт газу з України15 жовтня 2026 року Україна вперше від початку повномасштабної війни експортувала природний газ. Під час перших експортних торгів на "Українській енергетичній біржі" компанії продали близько 12,75 мільйона кубометрів палива.29 жовтня Україна розпочала сезон відбору газу з підземних сховищ. Водночас наприкінці серпня в країні накопичили запаси, необхідні для базового сценарію проходження опалювального сезону.Нагадаємо, нещодавно речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що наразі відновити транзит російського газу до Європи через територію України неможливо. Так він прокоментував публікацію The Wall Street Journal про відповідну ініціативу США..

Президент України Володимир Зеленський нагородив першу леді Сполучених Штатів Америки Меланію Трамп орденом княгині Ольги I ступеня.Відповідний указ №1079/2026 оприлюднено на сайті Офісу президента."Нагородити орденом княгині Ольги І ступеня Трамп Меланію — першу леді Сполучених Штатів Америки", — йдеться у документі.Як наголошується в указі, нагороду першій леді США присуджено за вагомий особистий внесок у гуманітарну підтримку України, активну правозахисну й благодійну діяльність, спрямовані на порятунок українських дітей та громадян, які постраждали від агресії РФ чи були депортовані й примусово переміщені з ТОТ.Раніше в Білому домі інформували, що Меланія Трамп виступить з офіційною заявою щодо режиму припинення вогню в Олешках у четвер, 5 листопада, об 11:00 за східноамериканським часом (18:00 за Києвом).До цього Меланія Трамп ініціювала дипломатичну взаємодію між двома країнами й успішно домоглася локального припинення вогню в Олешках і на прилеглій території Херсонської області.Нагадаємо, у Сполучених Штатах Америки відбудеться підсумкова нарада щодо гуманітарної місії в Олешках за участю першої леді Меланії Трамп. У складі української делегації — голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія й уповноваження Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.Зауважимо, 31 жовтня в Україну прибула гуманітарна місія з Олешок. Автобуси з евакуйованими громадянами та тваринами перетнули кордон на Чернігівщині..

У середу, 4 листопада, у Києві ввели екстрені відключення електроенергії. Графіки погодинних обмежень не діють.Про це повідомила пресслужба ДТЕК."Поки що скасувати екстрені відключення в столиці не вдається. Графіки наразі не діють. Енергетики працюють без перерв та сну, коли не лунає тривога, щоб стабілізувати ситуацію", — наголосили у компанії.Зауважимо, 3 листопада у Києві тимчасово припинили водопостачання через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок ворожих атак. Через знеструмлення основні водопровідні об’єкти "Київводоканалу" припинили роботу.Станом на ранок 4 листопада у столиці України частково відновили водопостачання. Фахівці всю ніч проводили ремонті роботи. Водночас із 08:00 у районах, де ще відсутнє водопостачання, бювети підключили до генераторів.Нагадаємо, радник президента України з питань оборонних технологій Сергій "Флеш" Бескрестнов заявляв, що над Києвом встановили купол радіоелектронної боротьби (РЕБ). Ці системи заважатимуть радіозв’язку реактивних "шахедів" і таким чином захищатимуть столицю України.Додамо, в Україні можуть переглянути питання світломаскування через можливе масове застосування Росією безпілотників із модулем оптичної навігації "Сусанін". Особливу увагу планують приділити освітленню доріг і ділянок трас..

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відзначив позицію Канади, яка не допустила росіян до участі в чемпіонаті з хокею. Він закликав інші країни наслідувати цей приклад і не дозволяти Москві використовувати міжнародний спорт для відновлення репутації.За словами глави МЗС, Росія не повинна використовувати спортивні змагання, щоб приховувати свої злочини та повертатися до кола держав, які користуються міжнародною повагою."Вдячні нашим канадським друзям за те, що нагадали Москві: на льоду немає місця безкарності", — написав Сибіга.Він наголосив, що російські атаки на Україну щодня нагадують світові, чому міжнародні спортивні турніри не мають ставати для Москви можливістю відновити свою репутацію. Окремо міністр закликав інші країни, які мають сильні хокейні традиції, наслідувати канадський приклад, зокрема застосовувати візові обмеження.Також Сибіга подякував міністерці закордонних справ Канади Аніті Ананд, міністерці імміграції, біженців та громадянства Лені Метледж Діаб і державному секретареві з питань спорту Адаму ван Кувердену за принципову позицію.Нагадаємо, шість країн Європи заявили, що бойкотуватимуть хокейні матчі проти російської збірної, якщо тій усе ж нададуть можливість виступити на чемпіонаті світу. Таким чином вони висловили підтримку Україні..

Що сьогодні визначає українську ідентичність, яку роль у ній відіграють мова, історична пам’ять і відчуття належності до своєї спільноти? Чому українці в різних регіонах можуть відрізнятися, але водночас залишатися частиною одного ментального простору? І як повномасштабна війна змінила наше ставлення до себе та до України?Про це TrueUA поговорив із доктором психологічних наук, професором, головним науковим співробітником відділу психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадимом Васютинським. У розмові — про мову як маркер ідентичності, відмінності між українською та російською моделями суспільства, регіоналізм і зміни, які принесла війна.Український світ: територія, люди, цінності— Вадиме Олександровичу, Ви є автором монографії "Психологічні координати українського світу". Як би Ви визначили поняття "український світ"?— Сама категорія українського світу з’явилася в українському гуманітарному просторі як відповідь на теорію і практику "русского міра". Треба цьому щось протиставити, й одна з можливих категорій — це український світ. Є таке намагання: якщо ми хочемо утвердитися як Україна, українці, нація, етнос, то найбільше, що нам потрібно, — це протиставитися всьому російському.Український світ — сукупність усіх тих життєвих значень, цінностей, орієнтацій, у яких ми перебуваємо, які ми створюємо, на які спираємося. Складові українського світу — це реакція на світ російський, вони ґрунтуються на намаганні відірватися від нього, дати йому відсіч, знецінити його та утвердитися як світ неросійський. Історично і психологічно це виправдано, але це не дуже гаразд, є свідченням невротичного напруження, у якому ми перебуваємо.— Основними об’єктами уявлень про український світ ви називаєте територію, людей як носіїв української ідентичності та українські цінності, серед яких особливе місце посідає мова. Яку роль відіграє кожна із цих складових?— За своїм визначенням світ має просторово-географічне значення. У цьому розумінні державні кордони України в основному показують нам місце українського світу на планеті Земля. Коли росіяни зазіхають на нашу територію, то це один із центральних пунктів того, чого вони хочуть і чого не хочемо ми, — забрати українську землю.З історичного погляду українські кордони склалися до певної міри випадково, вони могли бути трохи інакшими, наприклад, трохи більше посунутими в бік Польщі, Білорусі та інших сусідів або, навпаки, у наш бік. З усіма сусідами ми маємо географічно умовні кордони, але ж так є практично в усьому світі. Історично та етнічно українські землі поширюються на схід від наших кордонів із Росією. Чи належать вони до українського світу? Географічно і політично — ні. У ментальному розумінні про них теж можна говорити як про частину українського світу.Друге — це люди. Говорити про український світ чи будь-який інший є сенс виключно тоді, коли є люди — носії цього світу, які до нього належать і його творять. Центральним явищем, яке прив’язує людей до певного світу, є ідентичність: люди себе з ним ідентифікують, тобто сприймають цей світ як частину себе, а себе — як частину цього світу.Український народ у ментальному розумінні — це не завжди те саме, що населення на території України. Є люди, які ідентифікуються з українським світом, але проживають за межами України, і є люди в межах України, які з нею не ідентифікуються.Важливо, що немає якоїсь ідеальної української ідентичності, натомість є безліч індивідуальних ідентичностей людей, що різною мірою вважають себе за українців. Ідентичність кожного з нас інакша, відмінна, неоднакова, а з їхньої сукупності можна вивести уявлення про ідеальну українську ідентичність — таку собі найбільш правильну, зразкову, еталонну. Але немає жодної людини, яка була б носієм еталонної української ідентичності.Ба більше, є українці за походженням, які не хочуть почуватися українцями, ненавидять усе українське в собі і навколо себе, але вони теж належать до українського світу як його внутрішнє заперечення.Україна багато сторіч не мала своєї держави, не мала чітких кордонів, а люди були. Вони жили, працювали, ростили дітей, співали пісень, різною мірою почувалися українцями. Урешті-решт постала нація, за нею й держава.Російська воєнна агресія актуалізувала питання: за що йде війна — за територію чи за людей? Вочевидь, і за одне, і за друге. Війна йде за територію, бо більшість українців ідентифікуються з нею як зі своєю батьківщиною, і війна йде за людей, бо без них існування самого українського світу втрачає сенс. Якби, наприклад, усі українці перестали бути українцями, то чим тоді стала б територія, на якій вони живуть? Ось тому Росія й провадить політику асиміляції задля знищення всього українського.І, нарешті, цінності. Цінністю для нас може бути що завгодно — здоров’я, багатство, сім’я, робота, творчість, слава, влада, спокій, любов… Цінностей маємо багато різних, але кожний має свою ієрархію.Для більшості з нас на чільних місцях є Україна: для когось на першому місці, для когось на другому, третьому, десятому, а для когось і на сотому — тут немає єдиної формули. Вимоги, щоб усі навколо стали щирими українцями, зрозумілі, і я їх як громадянин підтримую, але як психолог ставлюся до них доволі скептично, бо не можна змусити людину полюбити Україну, якщо вона її не любить.Серед українських цінностей на перше місце висунулася мова як найбільш явна ознака української ідентичності, належності до українського світу. Ця ознака вкрай важлива, проте не абсолютна.Провадимо нескінченні дискусії про те, чи мають право російськомовні особи називатися українцями. Україномовна одномовність, українсько-російська двомовність чи російська одномовність — це все прояви різних варіантів українських ідентичностей.Тому коли хтось каже: "говориш по-російському, отже, ти не українець", то це те саме, що каже Путін. Як психолог дуже рекомендую уникати таких крайнощів. Мені теж би хотілося, щоб усі говорили тільки по-українському, але це неможливо. Неможливо ні на ближчу перспективу — зміна мови спілкування кількох мільйонів людей є надто тривалим процесом, — ні в майбутньому. Маю на увазі не збереження російської мови в Україні, а поширення інших мов, як це є в усіх цивілізованих країнах.Інша річ, що панівна позиція української мови не повинна підлягати сумніву. З огляду на це важливим є ставлення людей до мови, їхня мовна поведінка.В екстремальних умовах, які склалися через війну, є численні приклади російськомовних осіб, які борються за Україну, як і численні приклади україномовних людей, які уникають боротьби або продалися ворогам. Тому мову не слід розглядати як абсолютний показник українськості: українською мовою наговорено чимало дурниць і ворожих, антиукраїнських наративів."Для українців була важливою не сама влада, а та спільнота, до якої вони належали"— У своїй роботі Ви пишете, що, попри відсутність самостійного політичного існування та поділ між імперіями, українське суспільство сформувало власний ментальний світ, відмінний від російського, польського, угорського, румунського чи австрійського. Що дозволило українцям зберегти цю окремішність і не асимілюватися повністю?— Можемо бачити досить різні типи українського менталітету на території України. Найбільше різниць є в мовних говірках, у релігії, трохи в ставленні до Росії, але найважливішим є психологічне буття, яким живуть ці люди.Є чимало досліджень, які показують, що українці з Волині, Гуцульщини, Слобожанщини, Таврії дуже схожі між собою. Вони ніби різні, але водночас мають багато спільного і саме такого, що відрізняє їх від росіян, білорусів, поляків, словаків.Просто ті спільні риси не такі помітні, бо коли щось спільне, то ми його не помічаємо. А увагу привертає здебільшого те, чим ми відрізняємося. Коли в певних умовах відмінності загострюються, то може скластися враження, що галичани і донеччани — зовсім різні люди. Але якщо поруч поставити типового росіянина, то одразу стає видно, що галичанин і донеччанин набагато подібніші між собою, ніж донеччанин і росіянин.Це надзвичайно цікавий соціально-психологічно-історичний феномен: нація, яка не мала сприятливих умов для свого існування, зуміла зберегти свою цілісність і згодом проявити себе.У цьому контексті важливо зазначити, що за радянських і дорадянських часів московська влада всіляко затирала різницю між українцями і росіянами, нас називали малоросами, "южной ветвью русского народа", а нашими особливостями були лише етнографічні "песни-пляски".Проте за 35 років окремого існування сильно проявилися ті відмінності, які насправді були і є, бо за цей історично короткий час вони не могли сформуватися. Вони проявилися, коли ми дістали можливість вільного самостійного розвитку.Колись, у 1990 році, коли Союз уже розпадався, працівниця кафе в готелі у Львові, де зупинялися туристи з Росії, сказала: "Раніше такого не було, а тепер вони часто кажуть: “мы тоже украинцы”". Під впливом українського національного відродження ці "росіяни" почали згадувати, що їхні діди-прадіди були українцями.Коли в нас відбувалися події національного піднесення на зразок Майданів, тоді українці в Польщі, Румунії, Словаччині істотно переорієнтовувалися на Україну. А коли в нас занепад, то знову ставали русинами.— Українці, на відміну від росіян, історично мали менше можливостей ідентифікуватися з власною державною владою. Натомість важливішими для них ставали громада, козацтво, близьке оточення, неформальні авторитети на зразок Тараса Шевченка. Як це вплинуло на українську ідентичність?— Росіяни, окупувавши частину наших східних земель, одразу нав’язують російську мову та російський паспорт. Тих, хто хоче залишатися українцями, переслідують і карають. Росіян дивує небажання українців ставати "русскими".По-перше, у їхньому розумінні бути росіянином — це добре, а бути українцем — погано. А по-друге, вони набагато сильніше за нас ідентифікуються з владою, а відтак, якщо влада змінилася, то треба на неї переорієнтовуватися: раз влада російська, то й ти тепер уже "русскій".Їм здається, що така переорієнтація на владу відбувається легко й просто, бо вони самі ідентифікуються саме з нею. Начальник помінявся — відтак любіть нового.В українців цього не було чи було набагато менше, тому що влада в Москві була не зовсім наша. І хоча в радянський час переважна більшість українців була людьми радянськими — я в цьому не сумніваюся, пам’ятаю ті часи, — але вони були все ж таки трохи не такими радянськими, як росіяни.Росіяни більш автоматично, більш безоглядно любили радянську владу тільки тому, що це влада. Утративши її, росіяни виявилися безпорадними: вони втратили те, із чим найбільше ідентифікувалися, і тому їм потрібна знову не просто влада в Москві, а влада могутня, потужна, що її боїться весь світ, — саме з такою вони ідентифікувалися.Натомість українці пережили втрату радянської влади легше, ніж росіяни. Для українців більш важлива не сама влада, а спільнота, до якої вони належать, яку вони, не завжди це усвідомлюючи, берегли крізь десятиріччя і сторіччя.Ми менше ідентифікувалися з владою, якої всі бояться, нам не треба, щоб Україну боявся весь світ. Тому українці більше орієнтувалися на постаті менш офіційні.Так, був період гетьманів, й українці на них орієнтувалися, але жодний гетьман не виконував функції царя, імператора. Це були виборні посади, люди до них ставилися вимогливо, і ніхто з них не був самодержцем.А далі вже поневолена нація, яка інтуїтивно намагалася себе зберегти, обирала собі за героїв поетів — Шевченка, Франка, Лесю Українку. Майже в кожній селянській хаті був "Кобзар", а чи в кожній російській "избе" був Пушкін? Та ні, радше портрет "царя-батюшки".Оскільки ідентифікація росіян більш вертикальна, спрямована вгору — на Москву, на Путіна, на державу, — то в них менша потреба ідентифікуватися зі своїм оточенням. Для росіян більше важить доля "России-матушки", ніж доля власної сім’ї.В українців це не так. Українці набагато більше орієнтувалися на близьке оточення, сім’ю, громаду — і через громаду та сім’ю відбувалося розширення ідентифікації, піднесення її до загальноукраїнського рівня.Якщо росіяни були автоматично підпорядковані царю-батюшці, то українці поступово визрівали до національної ідентичності. Тому коли росіяни йдуть воювати, то гинуть за дуже абстрактну "родину", яка невідомо чого попхалася в Україну. А українці гинуть за конкретну Батьківщину, таку, яка навколо них: сім’я, родина, громада.У російській масовій свідомості існував — існує й досі, але через війну почав руйнуватися — примітивний і смішний образ українця: тупуватого й хитруватого хохла у вишиванці, який любить сало й горілку, співає й танцює.Водночас був образ, про який вони менше любили говорити, — що українці працьовиті. Українці справді працьовиті — звісно, не всі, — коли працюють на себе, для своєї сім’ї, громади.Українці водночас і щедріші, бо коли ти даєш щось своє, те, що сам заробив, ділишся ним, то ти щедрий, а якщо ти ділишся тим, що не належить тобі — "все вокруг колхозное, все вокруг мое", — то ти легко віддаєш, бо воно не твоє, ти його не заробив. І в цьому з боку росіян є певна заздрість.Коли десь на території Росії мішалися українці і росіяни, то українці бралися ставити хату, обробляти землю, заводити господарство. Росіяни більше чекали, що про них подбають, щось їм дадуть — звісно, теж не всі.У цьому була величезна перевага українців: на побутовому рівні вони були більш самодостатні, самі собі створювали добробут.Росіяни компенсували свою житейську безпорадність приниженням українців та інших "инородцев", але також інтересом до більш абстрактних, піднесених речей, що нібито виправдовувало їхнє панування.Проте якщо годувати тебе має хтось інший, то це паразитизм. Пам’ятаю одне з російських гасел 1990 року: "Ельцин, заставь хохлов накормить Россию!". А ще раніше, за Брежнєва, була щорічна кампанія, коли Україна мала здавати мільярд пудів хліба в "закрома родины".Ми справді нація, що виросла з повсякденних, умовно кажучи, сільських клопотів, але в цьому наша сила, це наша основа, на якій виростає сучасна прогресивна нація. Росія нав’язала нам війну, і виявилося, що українська армія ефективніша за російську, зокрема через те, що наші хлопці вміють усе робити, а їхні вміють не все, і це дає нам велику перевагу."Фактично українці прийшли до незалежності як нація досить закомплексована"— В Україні є національно та європейськи зорієнтовані громадяни, цінності яких найвиразніше втілюються у відповідних ідеях та діях. Чи можемо ми говорити в цьому контексті насамперед про роль українських еліт?— Так. Кожна нація, яка розвивається, висуває своїх представників, які творять вищий рівень культури. Оскільки українці не мали державного життя, то ця еліта не мала шансів бути на самій верхівці суспільства, тому що, коли вони досягали верхівки, то в умовах польського, російського, угорського чи румунського панування мусили зрікатися українськості і ставати росіянами, румунами, поляками, угорцями чи австрійцями.Найбільше далося взнаки панування російське. Українці весь час еліту продукували, а росіяни її тут же або підбирали — наприклад, забирали талановитих митців до Москви, де вони мали робити вже зросійщену кар’єру, — або, навпаки, тиснули на них тут, щоб вони часом не піднялися на рівень, вищий за російську еліту. Окрема трагедія — нищення українських письменників, поетів, митців, науковців.У пізній радянський час діяв потужний механізм русифікації еліт: молодь, яка закінчувала тодішні виші в Україні, посилали на роботу в Росію, де вона мала єдиний шанс адаптуватися, зрусифікувавшись. А з Росії випускників посилали в Україну, і ці фахівці зовсім не мусили українізуватися. Вони зберігали російську мову, займали місце еліти і ставали інструментом русифікації.Нагадаю, що за даними перепису 1989 року у тодішній Українській РСР на 1000 зайнятих росіян припадало 482 особи з вищою, незакінченою вищою або середньою спеціальною освітою, тоді як серед українців — 355. Тобто українці в Україні були менш освічені, ніж росіяни.Освічених вичерпували з України і посилали до інших республік, де вони ставали "русскоязычным населением". Нам не давали створювати повноцінну українську еліту.Ми мусили орієнтуватися на все російське, ба навіть не російське, а московське — культуру, літературу, мистецтво, науку. Я був студентом, вивчав психологію, і ми читали майже виключно праці московських психологів. А українська психологія — це була психологія, перекладена з російської мови на українську.Чи не єдиним оригінальним українським автором був Володимир Роменець, який написав шеститомну історію психології українською мовою — такої в росіян не було і досі немає.Тепер ми маємо свою потужну психологію, а тоді її не було і не могло бути. Для того щоб вийти на широку наукову арену, треба було писати й говорити по-російському. Українська еліта була приречена на те, щоб різною мірою відмовлятися від свого українства.Брак національно свідомої еліти призводив до російщення масової свідомості. Колись Ленін сказав: "из всех искусств для нас важнейшим является кино". Тоді кіно справді справляло щонайпотужніший вплив на свідомість людей.А в українських кінотеатрах українською мовою демонструвалося пів відсотка фільмів, тобто один фільм із двохсот, а решта 199 — "на русском". Спочатку винищили еліту, а потім почали розповідати, що "есть великая русская культура, а украинская не дотягивает".Пам’ятаю, я мав років зо дванадцять, коли в наше містечко приїхав театр — мабуть, вінницький. Розпочинається вистава — українською мовою! Я був страшенно вражений: як це вистава про війну може бути по-українському? По-українському — це щось про село, про Наталку Полтавку, а все "серйозне" повинно бути "по-русски". Отак і формувався наш менталітет, що українське могло бути, але не елітарне, а таке собі простеньке.Зараз, на жаль, стало модним засуджувати українську еліту, яка пішла на компроміси з радянською владою. Ой, не були вони зрадниками, принаймні більшість їх. Якщо в тих умовах хтось намагався творити по-українському, то це була громадянська сміливість, нехай і не героїзм. Але чи всі ми герої?Сьогодні бачимо, як мусять іти на компроміси з окупантами люди на окупованих територіях, щоб вижити. Поводяться дуже по-різному, і зовсім не всі вони заслуговують на осуд.Так, частина з радістю погодилася на русифікацію і навіть ставала її знаряддям, але більшість — наполягаю, що більшість, нехай і відносна, — українських громадян на окупованих територіях по-різному не погоджується з окупацією.— Наскільки сьогодні залишається актуальною тема регіональних відмінностей між українцями? Зокрема, між мешканцями сходу і заходу країни?— Це очевидна річ. Мешканці сусідніх областей, сусідніх районів, сусідніх сіл завжди дають одні одним якісь негативні оцінки, глузують та іронізують. Це завжди було, є і буде, тому що людині як істоті соціальній властиво об’єднуватися в громади й спільноти, а кожне таке об’єднання обов’язково означає протиставлення іншим групам людей.Тому це нормальна людська поведінка. Але вона є нормальною до певних меж — коли починають принижувати представників іншої спільноти за те, що вони "не такі". Тому не було нічого дивного й страшного, що східняки і західники якось оцінювали одні одних. Проте суто психологічні відмінності були підсилені політико-ідеологічними, через що часом набували неадекватного змісту.Ось, наприклад, на заході України є галичани і волиняни, це доволі відмінні типи. Колись вони були в різних імперіях: галичани в Австро-Угорській, волиняни в Російській, потім були разом у складі міжвоєнної Польщі.Між ними були взаємні анекдоти, вислови одні про одних, переважно неагресивні. Ці взаємні оцінки не мають запеклого характеру, галичани і волиняни політично не дуже відрізняються, одні і другі тяжіють до проукраїнських цінностей.Так само можна говорити про схід, наприклад, мешканців Одеської і Миколаївської або Донецької і Луганської областей. Між ними теж є якісь психологічні відмінності, але не було політичного напруження, тому ці відмінності не були важливими. А от коли беремо Західну і Східну Україну, то навіть побутові чи психологічні відмінності набувають політичного забарвлення.Пам’ятаємо пік поділу України на дві частини — 2004 рік, перший Майдан: половина за Ющенка, половина за Януковича. Згодом українізація поширилася на Південь і Схід. Це, зокрема, спонукало росіян до вторгнення: якби вони ще років зо 20 почекали, то Україна остаточно відійшла б, тому вони прийшли рятувати те, що, як їм здавалося, можна врятувати.Зараз тема про відмінності між Східною і Західною Україною непопулярна, і це дуже правильно, ми не повинні цього загострювати, тим паче що російська агресія нас, навпаки, об’єднала, особливо у 2022 році.Сьогодні міжрегіональні психологічні відмінності неактуальні. Хтось може про них говорити, наприклад, у контексті непорозумінь між місцевим населенням і переселенцями. Це все-таки окремі випадки, які завжди були, є і будуть, їм не треба надавати політичного значення.Щоправда, коли кажуть, що вже немає жодних відмінностей між Східною і Західною Україною, то й цих оцінок я не приймаю, тому що різниця є. Коли закінчиться війна, відмінності знову будуть проявлятися, і тоді знову про них говоритимемо, якщо буде така потреба. Зараз такої потреби, вочевидь, немає.— Ідеологи українського націоналізму Дмитро Донцов, Микола Міхновський та Юрій Липа походили не із заходу України. Чому чимало знакових для українського національного руху постатей з’явилися саме на сході та в центрі країни?— Існує такий стереотип, не дуже справедливий, що націоналісти, патріоти, свідомі українці живуть на заході. Так, на Заході рівень національної свідомості вищий, але ж не скажемо, що коли розпочалася війна, то всі західноукраїнські чоловіки кинулися на фронт боронити Україну. Так само не можна сказати, що на сході немає українських патріотів.Я мав честь у 2004 році, під час так званого третього туру президентських виборів, бути довіреною особою Ющенка в Донецьку. Їздив по дільницях, до мене підходили місцеві люди, хтось українською, хтось російською — вони так щиро говорили про Україну, що я відчував дрижаки по шкірі, таке неймовірне відчуття.Легко було бути патріотом у Львові, і зовсім інше — у Донецьку. На сході патріотизму не менше, він просто має інакший вигляд. Тому не варто дивуватися, що головні ідеологи українського націоналізму — східняки: Донцов із Мелітополя, Микола Міхновський із-під Прилук, Юрій Липа з Керчі. Тарас Шевченко теж східняк щодо Галичини.Символічно, що слова нашого гімну написав Павло Чубинський із Борисполя на Лівобережжі, а музику — Михайло Вербицький з Надсяння. Так, ніби Східна Україна надавала українському патріотизмові змісту, а Західна Україна — енергії.Тим паче що український патріотизм Галичини, Буковини та Закарпаття майже завжди поєднувався з орієнтацією на Київ, на Велику Україну.— Як російсько-українська війна змінила колективну свідомість і поведінку українців? Чи стали ми більше готовими не лише розбудовувати український світ, а й захищати його — як територію, ідею та систему цінностей?— Фактично українці прийшли до незалежності як нація досить закомплексована. Нам умовили оцю нашу нижчість, що ми, мовляв, хлібороби, селюки, колгоспники і нездатні на самостійне існування, а якщо й будемо існувати самостійно, то все одно зробимо все не так, як треба.У багатьох українцях сидів і досі сидить цей комплекс, але тепер ми його потроху, та й не потроху, позбуваємося.Було два варіанти такого позбуття. Перший — повільне посилення української ідентичності, її еволюція, яка розпочалася наприкінці 1980-х років, посувалася із Західної України на центральну, розходилася з Києва, ішла на південь і схід, геть аж на Крим.Другий варіант — це реакція на російську агресію: Путін нас підштовхнув та об’єднав, і тут багато що залежатиме від результатів війни.Якщо війна закінчиться нашою блискучою перемогою, то це буде неймовірно сильна підстава для підвищення нашої самооцінки. Трохи побоююсь, щоб не зашкалила, але про це ще рано говорити. Якщо ж блискучої перемоги не буде, то наш дальший шлях буде довшим, складнішим, проблемнішим.Зрештою, треба пам’ятати, що, як і жодний народ на Землі, ми ніколи не досягнемо ідеального стану, але повинні його прагнути, щоб домогтися істотних позитивних змін..

У жовтні 2026 року в Україні зареєстрували 4,9 тисячі нових легкових автомобілів. Лідером продажів за підсумками місяця стала Skoda Kodiaq.Про це повідомляє "Укравтопром".До десятки найпопулярніших моделей також увійшли автомобілі Renault, Volkswagen, Toyota, Hyundai, Mazda та BYD.ТОП-10 найпопулярніших нових авто жовтня:Skoda Kodiaq — 245 автомобілів;Renault Duster — 227;Volkswagen Touareg — 208;Toyota RAV4 — 205;Hyundai Tucson — 159;Toyota Land Cruiser Prado — 139;Skoda Octavia — 134;Mazda CX-5 — 125;Volkswagen Tiguan — 123;BYD Sea Lion 06 — 115.Додамо, за дев’ять місяців 2026 року український автопарк поповнили 46,5 тисячі імпортованих вживаних легкових автомобілів віком до п’яти років.Читайте також: Електрокар, який перевертається в повітрі: Ілон Маск представив нову модель Tesla.