Останні новини

Україна спільно з Молдовою зроблять рішучий крок на шляху до повноправного членства в Європейському Союзі, розпочавши першу фазу офіційних переговорів. За умови належної політичної волі українська сторона здатна виконати технічний блок переговорного процесу орієнтовно за чотири роки.Про це повідомляє The Guardian.Подолання угорського вето та початок діалогуЯк зазначило видання, процес розширення блоку отримав новий поштовх після тривалого блокування з боку проросійського керівництва Угорщини. Обрання нового угорського уряду у квітні дозволило країнам-членам ЄС досягти одностайності та погодити відкриття "першого кластеру" переговорного досьє, який охоплює фундаментальні питання верховенства права та демократії. Лідери ЄС Урсула фон дер Ляєн та Антоніу Кошта у спільній заяві привітали рішучість і наполегливу працю України та Молдови на шляху реформ, додавши, що "розширення — це стратегічний вибір".Президент України Володимир Зеленський привітав це рішення, зазначивши, що Київ виконує всі необхідні умови, а Європа тримає своє слово. Попри це, експерти наголошують на значних викликах. Колишня радниця Єврокомісії з питань розширення Гізер Граббе зауважила, що відкриття першого кластеру є надзвичайно важливим сигналом, проте попереду на українську сторону чекає серйозна перевірка реальністю. За її словами, неможливо скоротити шлях ухвалення та впровадження тисяч європейських законів, що вимагатиме значного часу та суттєвих адміністративних витрат.Прогрес у реформах та антикорупційні викликиПредставники Євросоюзу позитивно оцінюють антикорупційні зусилля Києва, зокрема гучні розслідування, які свідчать про серйозне ставлення влади до боротьби з хабарництвом. Водночас європейські посадовці висловлюють розчарування темпами виконання плану з 10 пріоритетних реформ, який був узгоджений торік у грудні між єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос та віцепрем'єр-міністром України Тарасом Качкою. Наразі європейська сторона вважає виконаними лише 15% із запланованих заходів, які включають посилення незалежності НАБУ і САП, ухвалення антикорупційної стратегії та зміну процедур призначення суддів і прокурорів.Посадовці переконані, що за наявності достатньої політичної волі Україна спроможна завершити технічну частину перемовин приблизно за чотири роки, хоча остаточне членство все одно залежатиме від політичного рішення лідерів ЄС. Ідея німецького канцлера Фрідріха Мерца щодо надання Україні статусу "асоційованого члена" без права голосу не знайшла підтримки в інших європейських столицях, проте концепція "поетапного членства" через залучення до окремих політик ЄС продовжує набирати обертів.Гізер Граббе також наголосила, що ЄС має інтегрувати Україну насамперед у політику безпеки та оборони, оскільки країна володіє унікальним бойовим досвідом у сучасній війні безпілотників. На її думку, розчарування українського суспільства у євроінтеграції через затягування процесів стало б катастрофою для всього континенту."Вони не збираються повертатися в бік Росії, але якщо вони розчаруються в ЄС, це стане катастрофою для європейської безпеки. ЄС потребує України принаймні так само сильно, як Україна потребує ЄС для забезпечення всієї нашої майбутньої безпеки", — резюмувала аналітикиня.Нагадаємо, раніше президент Володимир Зеленський заявив, що вже цього літа Україна може досягти нових результатів на шляху до вступу в Європейський Союз. .

У сусідній Польщі правоохоронні органи розслідують жахливий випадок, пов'язаний із незаконним похованням великої кількості людських плодів на території приватного домоволодіння. За підозрою у скоєнні цього злочину силовики вже затримали колишню власницю земельної ділянки, яка багато років працювала в медичній сфері.Про це повідомляє видання Euronews.Таємне кладовище медичних відходівУ невеликому польському селі Луториж під час проведення робіт на приватній території було виявлено масове таємне поховання. Речник обласної прокуратури в Жешуві Кшиштоф Чехановський офіційно підтвердив, що серед знайдених медичних відходів правоохоронці ідентифікували людські плоди на ранній стадії розвитку, а також їхні окремі фрагменти. Загалом слідчі ексгумували 32 останки тіл ненароджених дітей, які були закопані в землю на різній глибині.Окрім біологічних матеріалів, на місці розкопок поліціянти знайшли навмисно знищені документи та застаріле медичне обладнання. У прокуратурі не виключають, що це не єдине подібне місце, тому наразі криміналісти ретельно перевіряють інші можливі локації, які могли використовуватися для незаконної утилізації.Затримання та версія колишньої лікаркиЗемельна ділянка, де розгорталися ці моторошні події, раніше належала 57-річній жінці-патологоанатому, яку правоохоронці ідентифікували як Магдалену Х. Нові власники придбали цю нерухомість саме у неї. Медикиню затримали поліціянти ще 12 червня, проте під час процесуальних дій фігурантці раптово стало зле, через що її довелося терміново шпиталізувати. Після надання необхідної медичної допомоги та стабілізації стану її все ж доставили до ізолятора тимчасового тримання.Як зазначають місцеві медіа, під час допиту Магдалена Х. спробувала виправдати свої дії. За її словами, вона самостійно забрала ці мертві людські плоди з лікарні номер 2 у Жешуві, де працювала під час пандемії COVID-19, нібито для проведення спеціальних патологічних обстежень. Вона стверджує, що після завершення досліджень просто склала ембріони в мішки та закопала на своєму подвір'ї.Суворе покарання за наругуПольська прокуратура вже відкрила масштабне кримінальне провадження. Наразі розслідування ведеться за статтями про наругу над людськими останками, а також про грубе порушення правил утилізації небезпечних медичних відходів. За сукупністю скоєних злочинів колишній патологоанатомці загрожує суворе покарання — від двох до 12 років позбавлення волі.Нагадаємо, на Закарпатті суд визнав винною 32-річну жінку, яка за 1000 доларів "здала в оренду" власних малолітніх дітей сторонній особі для експлуатації у жебракуванні..

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 грн", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Анестезіолог Анна Мошківська: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Мошківської сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в Охматдит здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові."Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти".Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим.  З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний: "Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники ДБР по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник Бюро має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося".Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Кліматична система Землі стала найбільш незбалансованою за всю історію спостережень через зростання концентрації парникових газів. Період від 2015 до 2025 року став найтеплішим одинадцятиріччям за весь час вимірювань.Про це повідомила Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) у звіті про стан глобального клімату. За даними організації, 2025 рік став другим або третім найтеплішим за 176 років спостережень. Середня температура біля поверхні Землі була приблизно на 1,43 °C вищою за показники доіндустріального періоду 1850-1900 років.Вперше до ключових кліматичних показників включили енергетичний дисбаланс Землі. Він виникає, коли планета отримує від Сонця більше енергії, ніж віддає назад у космос.Понад 91% надлишкового тепла поглинає Світовий океан. У 2025 році його теплова енергія сягнула нового рекорду, а швидкість нагрівання за останні два десятиліття більш ніж удвічі перевищила показники 1960-2005 років.Що прискорює підвищення рівня моряСередня площа арктичного морського льоду у 2025 році була найменшою або другою найменшою за супутникову еру. В Антарктиці зафіксували третій найнижчий показник, а танення льодовиків залишалося одним із найінтенсивніших за всю історію спостережень.Глобальний рівень моря був приблизно на 11 сантиметрів вищим, ніж на початку супутникових вимірювань 1993 року."Потепління океану та підвищення рівня моря триватимуть століттями, згідно з прогнозами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату. Зміни потепління океану та pH глибокого океану є незворотними на столітніх і тисячолітніх масштабах", — зазначено у відомстві.Екстремальна спека, повені, шторми, пожежі й посухи вже забирають тисячі життів і завдають мільярдних економічних збитків.Додамо, кліматологи американського відомства NOAA офіційно підтвердили повернення небезпечного явища Ель-Ніньйо, яке вже повністю сформувалося в Тихому океані. Понад 75% світових кліматичних моделей прогнозують безпрецедентний стрибок температур, що загрожує побити рекорди останніх десятиліть.Читайте також: Яким буде літо 2026 в Україні: чи очікувати на аномальну спеку й зміну клімату.

У Рівненській області співробітники Служби порятунку провели успішну операцію з порятунку маленької дитини, яка потрапила у небезпечну ситуацію під час розваг. Бійці оперативно зреагували на виклик та зуміли швидко визволити маля з конструкції, що затиснула його.Про це йдеться у Telegram-каналі Державної служби України з надзвичайних ситуацій.Небезпечні ігри у ДубніЯк зазначили у ДСНС, прикрий інцидент за участю неповнолітнього стався у місті Дубно. Під час звичайних ігор дворічна малеча випадково просунула голову між міцними металевими елементами огорожі сходового маршу. Самостійно вибратися з цієї залізної пастки дитина вже не змогла, що викликало серйозне занепокоєння дорослих.На місце події невідкладно прибув черговий караул місцевих надзвичайників. Оцінивши ситуацію, фахівці ДСНС за допомогою спеціального інструменту обережно зрізали частину металевої конструкції та за лічені хвилини повністю вивільнили налякане маля.Заклик до батьківНа щастя, завдяки професійним та філігранним діям рятувальників, уся подія обійшлася без травмувань дитини. Малеча не зазнала ушкоджень і її здоров'ю нічого не загрожує.У зв'язку з цим випадком співробітники ДСНС вкотре звернулися до громадян із закликом бути максимально уважними. Рятувальники просять батьків частіше нагадувати своїм дітям правила безпечної поведінки під час ігор та за жодних обставин не залишати малечу без належного нагляду дорослих.Нагадаємо, у Київській області після розваг підлітків на даху багатоповерхівки довелося рятувати одну дитину. Обійшлося без постраждалих..

Відомий український співак та переможець популярного вокального шоу  "Х-Фактор" Олександр Порядинський став на захист Батьківщини. Артист уже перебуває у навчальному центрі, де освоює ази військової справи разом з іншими новобранцями.Про це він повідомив на своїй сторінці в Instagram.Від сцени до окопів: зірковий призовПереможець четвертого сезону популярного музичного талант-шоу "Х-Фактор" Олександр Порядинський ухвалив рішення приєднатися до лав Збройних сил України. На сьогодні виконавець успішно проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП), адаптуючись до нових армійських реалій. Щоб підтвердити свої слова, артист також поділився з підписниками першою фотографією у військовій формі."Друзі, хочу поділитися з вами важливою новиною. Не так давно я мобілізувався до лав Збройних Сил України. Зараз проходжу БЗВП, тому наразі не маю змоги радувати вас новими піснями, виступами та ефірами", — розповів переможець "Х-Фактора".Олександр щиро подякував усім своїм підписникам за міцну підтримку, теплі слова і численні побажання. Він окремо наголосив, що така увага та небайдужість прихильників неабияк додають сил і мотивації у цей непростий час."Сподіваюся, зовсім скоро знову зустрінемося тут із музикою та новими творчими роботами", — додав співак, висловлюючи надію на якнайшвидше повернення до цивільного мистецького життя.Що відомо про Олександра ПорядинськогоМайбутній артист народився та виріс у невеликому селі Гнідинці, що на Чернігівщині. Він виховувався у багатодітній родині та був наймолодшим серед п'яти дітей. Його творчий шлях розпочався ще за шкільних років, коли юнак став активним учасником ансамблю "Ровесник" і почав підкорювати сцени різноманітних районних та міжнародних вокальних конкурсів.Здобувши базову освіту, після закінчення 9 класу хлопець вступив до Ніжинського обласного педагогічного ліцею на музично-філологічний факультет. Там він продовжив професійно вдосконалювати свій співочий талант. Згодом Порядинський вирішив спробувати свої сили на телебаченні та взяв участь у 4 сезоні масштабного проєкту "Х-Фактор". На першому ж кастингу він вразив журі чуттєвим виконанням відомої композиції Івана Ганзери "Не плач, тато" та отримав чотири твердих "так", а зрештою став тріумфальним переможцем цього сезону шоу.Нагадаємо, зірка вокального проєкту "Голос країни" Марко Квітка вступив до лав Збройних сил України. Співак вже пройшов базову загальновійськову підготовку..

Українська Прем'єр-ліга офіційно назвала тріумфатора в номінації найкращого тренера за підсумками футбольного року. За результатами традиційного анкетування представників вітчизняних клубів, престижну індивідуальну нагороду виборов іноземний спеціаліст Арда Туран.Про це повідомляє офіційний сайт ліги.Визнання для турецького керманичаГоловний тренер донецького "Шахтаря" Арда Туран виграв голосування за звання найкращого наставника Української Прем'єр-ліги сезону 2025/26. Під час традиційного опитування клубів УПЛ турецький фахівець отримав найбільшу підтримку серед учасників чемпіонату України з футболу.У боротьбі за почесний титул він зумів випередити своїх колег по цеху. Другу сходинку в рейтингу посів головний тренер черкаського ЛНЗ Віталій Пономарьов, а замкнув трійку лідерів очільник житомирського "Полісся" Руслан Ротань.Тріумфальний дебют у ДонецькуДля іноземного фахівця цей футбольний рік виявився максимально успішним на внутрішній арені. У своєму дебютному сезоні на чолі "Шахтаря" Туран привів команду до золотих медалей та чемпіонського титулу в УПЛ.Окрім успіхів у національній першості, донецький клуб під його керівництвом продемонстрував солідні результати на міжнародній арені. Турецький тренер допоміг "гірникам" дістатися півфіналу Ліги конференцій, що стало вагомим досягненням для українського футболу в єврокубковому сезоні.Нагадаємо, голкіпер лісабонської "Бенфіки" Анатолій Трубін потрапив у сферу інтересів представника англійської Прем'єр-ліги "Астон Вілли". Керівництво бірмінгемського клубу розглядає кандидатуру 24-річного українця як потенційне підсилення воротарської позиції під час літнього трансферного вікна..

Щороку 14 червня у світі відзначають Всесвітній день донора крові. Це дата, яка нагадує: іноді для порятунку людського життя потрібен не складний героїчний вчинок, а година часу, свідоме рішення і готовність поділитися своєю кров’ю.Для України ця тема особливо важлива під час повномасштабної війни. Донорська кров потрібна військовим, пораненим цивільним, пацієнтам після операцій, людям з онкологічними захворюваннями, породіллям і новонародженим. Запаси крові мають бути постійно, адже у критичних ситуаціях час часто йде не на дні, а на хвилини.Донорство — це один із найпростіших способів допомогти незнайомій людині вижити, одужати і повернутися до своїх рідних. TrueUA розповідає історію цього дня та як це — бути донором.Чому існує Всесвітній день донора кровіВсесвітній день донора крові започаткували у 2004 році. Ініціаторами стали Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові та Міжнародне товариство переливання крові.Дату обрали не випадково. 14 червня народився Карл Ландштейнер — австрійський лікар та імунолог, який відкрив систему груп крові ABO. Саме це відкриття стало одним із ключових у розвитку безпечного переливання крові. За свою роботу він отримав Нобелівську премію.Головна мета цього дня — подякувати людям, які добровільно здають кров, а також нагадати суспільству, що без регулярного донорства сучасна медицина не може повноцінно працювати. Кров потрібна не лише в надзвичайних ситуаціях. Вона щодня використовується у лікарнях, пологових будинках, онкоцентрах, хірургічних відділеннях і військових госпіталях.Одна донація — кілька врятованих життівЧасто кажуть, що одна донація крові може врятувати до трьох життів. Так і є, адже після здачі кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму та тромбоцити. Кожен із них може бути потрібен різним пацієнтам.Еритроцити допомагають людям, які втратили багато крові, наприклад після травм, операцій або поранень. Плазма необхідна при опіках, порушеннях згортання крові та складних станах після масивних крововтрат. Тромбоцити часто потрібні онкопацієнтам, людям після хіміотерапії та тим, у кого організм не може самостійно підтримувати нормальне згортання крові.Саме тому донорська кров — це не один універсальний "пакет допомоги", а цінний ресурс, який лікарі використовують залежно від потреб конкретної людини. Для донора процедура триває недовго, а для пацієнта може стати шансом пережити критичний момент.Кому донорська кров потрібна щодняПід час війни ми часто думаємо насамперед про поранених військових. І справді, донорська кров рятує життя захисників після важких поранень, операцій та евакуації з фронту. Але потреба в крові значно ширша.Вона потрібна людям, які постраждали в ДТП або під час ракетних обстрілів. Пацієнтам після складних хірургічних втручань. Людям з онкологічними захворюваннями, які проходять тривале лікування. Породіллям у разі ускладнень під час пологів. Новонародженим, які потребують інтенсивної терапії. А також пацієнтам із хронічними хворобами крові, для яких переливання може бути не разовою процедурою, а частиною постійного лікування.Саме тому кров потрібна щодня. І найкраща система донорства — та, де люди здають кров регулярно, а не лише тоді, коли вже сталися щось погане.Донорство під час війни: чому це питання національної важливостіПовномасштабна війна змінила ставлення багатьох українців до донорства. Якщо раніше здача крові для частини людей була чимось далеким і необов’язковим, то після 2022 року стало очевидно, що запаси крові — це питання безпеки країни.Після обстрілів, масових поранень чи атак на цивільні об’єкти центри крові часто отримують багато звернень від людей, які хочуть допомогти. Це дуже важливо. Але ще важливіше — щоб донорство було регулярним. Адже кров і її компоненти мають обмежені терміни зберігання, тому медична система потребує постійного поповнення запасів.Для армії, лікарень і цивільних пацієнтів донорська кров є таким самим критичним ресурсом, як ліки, обладнання чи робота медиків. Вона має бути доступною не після екстреного збору, а тоді, коли пацієнта вже везуть в операційну.Найпоширеніші страхи та міфиБагато людей не стають донорами не через байдужість, а через страхи. Найпоширеніший із них — "це дуже боляче". Насправді відчуття схожі на звичайний забір крові з вени. Так, укол може бути неприємним, але процедура не є болісною настільки, як її часто уявляють.Ще один міф — що під час донації можна заразитися. Це неправда, адже для забору крові використовують стерильні одноразові системи, які відкриваються при донорі та після процедури утилізуються. Ризику зараження для донора немає.Дехто боїться, що після здачі крові обов’язково стане погано. Якщо людина здорова, правильно підготувалася і не має протипоказань, серйозні неприємні відчуття виникають рідко. Може бути короткочасна слабкість або запаморочення, тому після процедури й радять трохи посидіти, випити води або чаю.Також існує думка, що донорство шкодить здоров’ю. Насправді для здорової людини донація, проведена за правилами, не є небезпечною. Ба більше, регулярні донори часто уважніше ставляться до власного стану, проходять огляди, стежать за харчуванням і способом життя. Остаточне рішення про допуск до здачі крові завжди ухвалює медик.Як стати донором: покрокова інструкціяДонором крові може стати здорова повнолітня людина, яка не має протипоказань. Перед донацією обов’язково проводять медичний огляд: перевіряють самопочуття, тиск, рівень гемоглобіну та інші показники. Також донорську кров тестують на інфекційні хвороби, зокрема ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C.До донації варто підготуватися. Напередодні потрібно добре виспатися, не перевтомлюватися, не вживати алкоголь і не приймати ліки без потреби. За добу до здачі крові краще відмовитися від жирної їжі, молочних продуктів, яєць, ковбас, копченостей, фаст-фуду та важких солодощів. У меню можуть бути каші на воді, макарони, картопля, хліб, нежирне м’ясо або риба, фрукти, сухофрукти, сухе печиво.Зранку перед донацією не треба приходити голодним. Легкий сніданок, наприклад каша на воді, солодкий чай і печиво, допоможе краще перенести процедуру. Кров зазвичай здають у першій половині дня. Сама процедура триває недовго, а після неї варто посидіти у центрі крові 15-20 хвилин, щоб переконатися, що самопочуття нормальне.Після донації рекомендують пити більше рідини, повноцінно поїсти, не вживати алкоголь і уникати важких фізичних навантажень впродовж кількох годин. Організм поступово відновлює об’єм крові, і більшість донорів повертаються до звичайного ритму вже цього ж дня.Як відзначити День донора кровіНайкращий спосіб відзначити Всесвітній день донора крові — здати кров, якщо ви можете це зробити. Якщо ви вже донор, можна запланувати чергову донацію, запросити друзів або колег долучитися, поділитися власним досвідом у соцмережах. Іноді саме така проста історія допомагає іншій людині подолати страх.Якщо ви ніколи не здавали кров, цей день може стати приводом дізнатися більше. Варто перевірити вимоги до донорів, переглянути список тимчасових і постійних протипоказань.Для дітей і підлітків День донора крові теж може бути важливим, хоча вони ще не можуть здавати кров. З ними варто говорити про взаємодопомогу, про те, як працює медицина, чому людям важливо підтримувати одне одного. Так формується культура донорства — не через примус, а через розуміння, що допомагати нормально.Де здати кров в УкраїніКиївКиївський міський центр кровіКиївський обласний центр служби кровіКНП "Київський міський центр крові" виконавчого органу Київської міської радиНаціональна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ МОЗ УкраїниЦентр трансфузіології Клінічної лікарні ФЕОФАНІЯСтруктурний підрозділ м. Київ (відділення трансфузіології) Київського обласного центру служби кровіСтруктурний підрозділ №2 відділення трансфузіології Київського міського центру крові виконавчого органу Київської міської радиЛьвівКНП ЛОР Львівський обласний центр служби кровіМіський центр служби крові Першого територіального медичного об’єднання м. ЛьвоваОдесаКНП "Одеська обласна станція переливання крові Одеської обласної ради"ДніпроКНП "Дніпропетровський обласний центр крові ДОР"Додамо, статус Почесного донора України може отримати особа, яка безоплатно здала 40 разових максимально допустимих доз крові або 60 разових максимально допустимих доз плазми крові. Людина з таким статусом має право на виплати та низку пільг..

На Хмельниччині поліцейські встановлюють обставини смертельної дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинули двоє людей.Про це повідомила пресслужба поліції Хмельницької області. За даними слідства, аварія сталася 13 червня близько 12:30 між селами Кугаївці та Почапинці Кам’янець-Подільського району.За попередніми даними, 35-річний водій автомобіля Audi A6 не впорався з керуванням. Легковик з’їхав із дороги в кювет та перекинувся. Внаслідок ДТП водій і його 36-річна пасажирка отримали травми, несумісні з життям, та загинули на місці події.Також до робіт залучалися рятувальники, які деблокування тіла загиблих із понівеченого автомобіля. Правоохоронці встановлюють всі обставини ДТП.Нагадаємо, 8 червня у Львівській області трапилася смертельна дорожньо-транспортна пригода. Загинув 20-річний юнак.Додамо, 9 червня на Черкащині сталася смертельна дорожньо-транспортна пригода за участю двох легкових автомобілів. Транспортні засоби зіткнулися "лоб у лоб", унаслідок чого один із водіїв загинув від отриманих травм.13 червня на Львівщині поблизу міста Шептицький трапилася смертельна дорожньо-транспортна пригода. Унаслідок зіткнення водійка автомобіля Peugeot Partner отримала смертельні травми та загинула на місці. Її тіло опинилося затиснутим деформованими конструкціями транспортного засобу.Читайте також: "Градація штрафів" та більше камер: в уряді розповіли, які зміни готують для водіїв.

У неділю, 14 червня, у столиці запровадили обмеження руху. Причина — провал дорожнього покриття.Про це повідомила патрульна поліція Києва. Зазначається, що на вулиці Миколи Ушакова частина асфальту пішла під землю.Врезультаті обвалу утворилася глибока яма. Через це рух транспорту частково ускладнений на ділянці дороги від вулиці Академіка Булаховського до провулка Михайла Івченка.Наразі організовано обʼїзд вулицею Обухівською. Скільки діятимуть обмеження, поки не відомо."Врахуйте цю інформацію під час планування маршруту своєї поїздки", — додали патрульні.Зауважимо, це вже другий інцидент у Києві за цей тиждень. Зокрема, 9 червня у столиці зафіксували руйнування асфальтного покриття одразу на кількох жвавих ділянках доріг у Шевченківському та Печерському районах. Аварійні ситуації призвели до оперативного перекриття окремих смуг для руху автівок. Нагадаємо, раніше прем'єр-міністр Юлія Свириденко повідомляла, що в Україні тривають активні ремонті роботи на дорогах. Як очікується, до 1 червня будуть завершені поточні ремонти на всіх дорогах загального користування.Читайте також: В Україні відновили рекордну кількість доріг: список областей-лідерів та пріоритетних трас.

У неділю, 14 червня, російські загарбники завдали ударів по Сумщині. Спалахнули пожежі.Про це повідомила Державна служба з надзвичайних ситуацій. За даними рятувальників, ворог вгатив по місту Путивль.Внаслідок ворожих ударів виникли у житловому секторі: горіли оселі людей, гаражі та господарчі будівлі."Під час гасіння ворог повторно вдарив по місцю, де працювали рятувальники. Особовий склад встиг відійти у безпечне місце — ніхто з надзвичайників не постраждав", — йдеться у повідомленні.До того ж офіцер-рятувальник громади доправив до лікарні жінку похилого віку, будинок якої було пошкоджено внаслідок атаки. На щастя, вона не постраждала."Попри постійну загрозу повторних ударів, усі осередки горіння ліквідовано", — додали у ДСНС.Зауважимо, за даними президента Володимир Зеленського, за цей тиждень росіяни випустили по Україні 1920 ударних дронів, 1790 керованих авіаційних бомб та 17 ракет різних типів. Відтак, нашій держав потрібна підтримка ППО та далекобійності, розширення співпраці у форматі Drone Deals та подальше посилення санкційного тиску на Росію.Нагадаємо, 13 червня російські загарбники атакували дронами Донеччину. Постраждали місцеві мешканці. До того ж неподалік Краматорська внаслідок ворожого удару на автодорозі спалахнув автомобіль. У Дружківці сталися пожежі у трьох багатоповерхівках.12 червня російські війська атакували Запоріжжя за допомогою ударного безпілотника, поціливши у вантажний термінал "Нової пошти". На місці влучання спалахнула пожежа, але люди не постраждали.Додамо, 11 червня окупанти здійснили чергову серію жорстоких ударів по населених пунктах Сумської області, що призвело до руйнувань та жертв серед цивільного населення. Внаслідок ворожих атак загинули дві жінки, а ще шестеро людей отримали поранення, серед яких є двоє малолітніх дітей..

Багато бабусь і дідусів щиро хочуть бути ближчими до онуків, але деякі звичні фрази можуть створювати емоційні проблеми або конфлікти в сім’ї.Психологиня Брітані Пірсон зазначає, що навіть невинні на перший погляд слова іноді підривають довіру, формують тиск або змушують дітей відчувати провину, передає Parade.Сім фраз, яких краще уникати1. "Не кажи батькам"Навіть у жартівливій формі це може вчити дитину приховувати правду та послаблювати довіру до батьків.2. "Не слухай маму/тата, слухай мене"Це ставить дитину між двома авторитетами та створює конфлікт лояльності.3. "Хлопчики/дівчатка не плачуть"Фраза знецінює емоції дитини та формує шкідливі гендерні стереотипи.4. "Чому ти не можеш бути як твій брат/сестра?"Порівняння викликає образу, невпевненість і знижує самооцінку.5. "Обійми мене!"Навіть якщо це з любові, дитину не варто змушувати до фізичного контакту — важливо поважати її особисті кордони.6. "От у мої часи було важче"Такі порівняння можуть виглядати як знецінення проблем дитини.7. "Ти мій улюблений онук/онука"Навіть якщо сказано "по секрету", це може викликати ревнощі та конкуренцію між дітьми.Що краще говорити замість цьогоПсихологи радять замінювати такі фрази на підтримувальні й емоційно безпечні:"Я люблю тебе таким/такою, як ти є""Я розумію, що батьки сказали "ні" — це важливо поважати""Я тебе слухаю, коли ти будеш готовий/готова""Ти добре стараєшся — давай продовжимо разом"Такі зміни у спілкуванні допомагають зміцнити довіру і зробити стосунки теплішими та здоровішими.Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, що успіх не гарантує щастя. Психологи пояснили, як щоденні звички формують наше життя.Читайте також: Як швидко розпізнати брехню: нове дослідження вчених.

У Києві найближчим часом очікується погіршення погодних умов. У столиці очікується гроза.Про це повідомив "Укргідрометцентр"."Попередження про небезпечні метеорологічні явища по території Київщини та м.Київ. У найближчі дві години з утриманням до кінця доби 14 червня грози", — йдеться у повідомленні.Наразі у місті оголошено І рівень небезпечності, жовтий. Це означає, що погодні умови є потенційно небезпечними для населення та інфраструктури."Погодні умови можуть призвести до ускладнення роботи енергетичних підприємств", — попередили синоптики.Зауважимо, згідно з прогнозами синоптиків, сьогодні у всіх регіонах, крім південного сходу, очікуються короткочасні дощі й місцями грози. У Києві та області також можливі короткочасні дощі та грози. На Київщині стопчики термометрів показуватимуть +18...23°C. Водночас у столиці прогріє до +22°C.Нагадаємо, травень у Києві видався теплішим за кліматичну норму та супроводжувався різкими погодними контрастами — від ранкових заморозків до майже +30°C удень. Читайте також: Якою буде погода у першій половині літа 2026: прогноз синоптика.

У неділю, 14 червня, війська країни-агресорки завдали ударів по залізниці у Харківській області. Ворожий дрон атакував локомотиви.Про це повідомила пресслужба Міністерства розвитку громад та територій України. Окупанти атакували станцію Лозова.Внаслідок удару пошкоджено локомотиви. Також травми отримали машиніст та помічник машиніста. Їм надано медичну допомогу."Попри обстріли, залізничники продовжують виконувати свою роботу та забезпечувати стабільне транспортне сполучення. Відповідні служби працюють над ліквідацією наслідків ударів та відновленням пошкодженої інфраструктури", — додали у відомстві.Зауважимо, за даними президента Володимир Зеленського, за цей тиждень росіяни випустили по Україні 1920 ударних дронів, 1790 керованих авіаційних бомб та 17 ракет різних типів. Відтак, нашій держав потрібна підтримка ППО та далекобійності, розширення співпраці у форматі Drone Deals та подальше посилення санкційного тиску на Росію.Нагадаємо, 13 червня російські загарбники атакували дронами Донеччину. Постраждали місцеві мешканці. До того ж неподалік Краматорська внаслідок ворожого удару на автодорозі спалахнув автомобіль. У Дружківці сталися пожежі у трьох багатоповерхівках.12 червня російські війська атакували Запоріжжя за допомогою ударного безпілотника, поціливши у вантажний термінал "Нової пошти". На місці влучання спалахнула пожежа, але люди не постраждали.Додамо, 11 червня окупанти здійснили чергову серію жорстоких ударів по населених пунктах Сумської області, що призвело до руйнувань та жертв серед цивільного населення. Внаслідок ворожих атак загинули дві жінки, а ще шестеро людей отримали поранення, серед яких є двоє малолітніх дітей..

У ніч на 14 червня 2026 року та протягом попередньої доби підрозділи Сил оборони України завдали ударів по низці військових об'єктів російських окупаційних військ.Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України. Зокрема, було уражено командно-спостережний пункт противника в районі Нєкіслиці Брянської області Російської Федерації.Крім того, українські воїни вдарили по:пунктах управління БпЛА противника в районах Голої Пристані Херсонської області та Клебан-Бика на Донеччині;майстерні з виробництва та спорядження боєприпасів для важких дронів противника у районі Сокологірська Луганської області;польовому артилерійському складу окупантів в районі Приазовського та складу матеріально-технічних засобів в районі Клебан-Бика у Донецькій області.До того ж ЗСУ били й по зосередженнях особового складу противника в районах Малокостянтинівки Луганської області, Жереб'янок Запорізької області, Яблунівки, Новоекономічного та Багатиря Донецької області, Вовчанська Харківської області, Січневого Дніпропетровської області, а також Троєбортного Брянської області РФ."Крім того, за результатами дорозвідки ураженого 13 червня 2026 року нафтового терміналу "Таманьнефтегаз" у районі населеного пункту Волна Краснодарського краю рф підтверджено пошкодження трьох резервуарів типу РВС-40000, трубопроводу та наливних стендерів на причалах №5 та №6. Термінал є одним із ключових експортних нафтових об'єктів рф у Чорноморському регіоні. Потужності   об'єкта забезпечують перевалку до 20 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік", — додали у Генштабі.Нагадаємо, у ніч на 13 червня 2026 року підрозділи Сил оборони України завдали потужних ударів по країні-агресорці та її армії. Зокрема, українські воїни у Волгоградській області РФ уразили цех підготовки та перекачування нафти в районі населеного пункту Котово..